Ухвала суду № 89364861, 21.05.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/212/20

провадження № 1-кп/0198/31/20

УХВАЛА

іменем України

21 травня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Ткаченко Т.О., прокурора Жикіної Я.В., представників ТОВ «Агріколь-Самара» директора Душки М.М ОСОБА_1 , адвоката Литвин Ю.С., розглянувши в підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019 за № 12019040620000176, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 246 КК України, клопотання директора ТОВ «Агріколь-Самара» про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

До суду з Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з доданими до нього документами відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 246 КК України, а також відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.

18.05.2020 через канцелярію до суду надійшло клопотання директора ТОВ «Агріколь-Самара» про скасування арешту належного підприємству майна (самоскиду та трактору з причепом), який застосовано як захід забезпечення кримінального провадження № 12019040620000176 відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23.08.2019.

В обґрунтування клопотання представник товариства посилається на те, що на теперішній час відпала необхідність в застосуванні арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки: 1) протягом здійснення досудового розслідування слідчі дії із залученням транспортних засобів не проводились; 2) не може бути забезпечена мета відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, або застосована конфіскація як вид покарання, адже обвинувачені не є власниками майна.

Крім того, вважає, що арешт майна шляхом заборони володіння, розпорядження та користування транспортними засобами призводить до надмірного обмеження підприємницької діяльності товариства, перешкоджаючи організації та проведенню сезонних посівних робіт.

В судовому засіданні представники ТОВ «Агріколь-Самара» підтримали клопотання.

Прокурор Жикіна Я.В. заперечувала проти клопотання та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі, вважаючи, що підстави для скасування арешту транспортних засобів відсутні, а подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження необхідно для збереження речових доказів. Крім того, вважала, що представники ТОВ «Агріколь-Самара», яке не є власником транспортних засобів, не наділені правом на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Вислухавши пояснення представників власника арештованого майна, прокурора, дослідивши додані до клопотання матеріали, суд доходить таких висновків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.08.2019 у кримінальному провадженні № 12019040620000176 задоволено клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, тимчасово вилученого під час огляду місця події –незаконної порубки дерев. З метою забезпечення дієвості кримінального провадження суд вирішив заборонити відчуження, розпорядження та користування транспортним засобом типу Самоскид-С, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та трактором колісним, реєстраційний номер НОМЕР_2 з приєднаним до нього металевим тросом та причепом. Застосовуючи арешт майна, суд серед іншого послався на достатність підстав вважати, що транспортні засоби були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна – тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).

Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення необхідного за певних умов обмеження прав особи щодо вільного володіння або користування майном, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном. При цьому скасування арешту майна можливе лише в тому випадку, якщо відпала потреба в застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження або арешт накладено необґрунтовано.

Так, арештованими транспортними засобами на підставі договору оренди транспортного засобу від 30.03.2017 та договору фінансового лізингу № 9АС-17 від 30.06.2017 р. володіє та користується ТОВ «Агріколь-Самара», основним видом економічної діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур. Доказів того, що інші особи заявляли будь-які вимоги щодо майна, прокурором не надано, тому в силу ст. 397 ЦК України суд вважає товариство правомірним фактичним володільцем чужого майна.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, санкція якої передбачає обмеження волі на строк від трьох до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Згідно з правилами ст.ст. 961 та 962 КК України у разі вчинення умисного злочину, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, та якщо під час судового розгляду буде доведено, що будь-яке майно було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як знаряддя вчинення злочину, судом застосовується спеціальна конфіскація. Майно, яке підлягає спеціальній конфіскації, але ним не володіє особа, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, повертається власнику (законному володільцю) тільки у разі, якщо останній не знав і не міг знати про його незаконне використання.

Отже, враховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації, під час застосування заходу забезпечення кримінального провадження на досудовому розслідуванні існувало достатньо підстав вважати, що транспортні засоби були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, на теперішній час стадія розгляду кримінального провадження не дозволяє оцінити чи були транспортні засоби використані обвинуваченими як знаряддя вчинення злочину та чи були обізнані про таке уповноважені посадові особи ТОВ «Агріколь-Самара», суд вважає, що не відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майна.

Разом з тим, збереження заборони користування майном як складової накладеного арешту позбавляє законного фактичного володільця транспортних засобів, ТОВ «Агріколь-Самара», можливості використовувати їх при здійсненні підприємницької діяльності, тому є прямим втручанням в господарську діяльність підприємства та порушенням при цьому права на управління активами, а також може призвести до негативних наслідків для товариства.

З огляду на завершення досудового розслідування кримінального провадження та, як наслідок, відсутність необхідності проведення слідчих дій з арештованим майном, недоведеність стороною обвинувачення подальшого існування ризиків, для запобігання яких накладався арешт (можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна), такий ступінь втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, передбачене ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд за вказаних обставин визнає надмірним та невиправданим.

Одночасно необхідно відмітити, що представниками ТОВ «Агріколь-Самара» не доведено можливість настання негативних наслідків для результатів господарської діяльності підприємства від заборони володіти та розпоряджатись арештованим майном.

Таким чином, суд доходить висновку про можливість частково задовольнити клопотання про скасування арешту на майно.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 315 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання директора ТОВ «Агріколь-Самара» ОСОБА_9 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт майна, накладений у кримінальному провадженні № 12019040620000176 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.08.2019, в частині заборони користуватись транспортним засобом марки САЗ, синього кольору, моделі 3507 типу Самоскид-С, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , трактором колісним, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя І. О. Гайдар