Вирок № 89364517, 21.05.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/994/18

1-кп/189/11/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040540000241 від 02.05.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, має середньо-спеціальну освіту, працює, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , групи інвалідності не має, неповнолітніх дітей на утриманні не має, депутатом не являється, державних нагород не має, не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора Литвиненко В.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Лашка А.М.,

захисника обвинуваченого Осмоловського Б.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 01.05.2018 року, близько 10.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_4 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , наніс ОСОБА_3 один удар долонею правої руки в область лівої половини обличчя, від якого ОСОБА_3 не втримався на ногах та впав на землю, коли підвівся, разом з ОСОБА_1 , перебуваючи на території вказаного подвір`я, продовжили вживати спиртні напої, після чого на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, в ході сварки ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_3 не менше одного удару кулаками обох рук в області голови, чим спричинив ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодження згідно висновку експерта №134 від 29.08.2019 року – тяжку черепно-мозкову травму, лінійний перелом потиличної кістки справа, крововилив над твердою мозковою оболонкою на рівні перелому кістки (150 мл), субарахноїдальні крововиливи в лобній та скроневій долях мозку зліва, крововиливи в м`які покрови голови з внутрішньої сторони в потиличній області справа та в області скроневого м`яза зліва, садна в тім`яно-потиличній області справа підковоподібної форми та лінійної форми, крововиливу та забійної рани нижньої губи зліва на слизовій оболонці; три синці на лівому плечовому суглобі по передній поверхні, в середній та нижній третинах лівого плеча, два садна правого ліктьового суглобу по задній поверхні та садна по передньо-зовнішній поверхні правого та лівого колінних суглобів.

Сукупність тілесних ушкоджень в області голови та обличчя призвели до виникнення тяжкої черепно-мозкової травми, яка й призвела до настання смерті, тобто, знаходяться в прямому причинному зв`язку.

Враховуючи морфологію тілесних ушкоджень, як зовнішніх так і внутрішніх, комісія експертів приходить до висновку, що встановлені тілесні ушкодження спричинені у відносно короткий термін часу, внаслідок не менше трьох травматичних дій тупих твердих предметів в область обличчя (нижня губа зліва), скроневу ділянку зліва та праву потиличну ділянку голови.

Після чого, із застосуванням фізичної сили, ОСОБА_1 відвели від ОСОБА_3 , який в цей час підвівся та направився до будинку на території вказаного домоволодіння, де, перебуваючи в кімнаті вказаного будинку, помер.

Згідно висновку експерта №134 від 29.08.2019 року, причиною смерті ОСОБА_3 є тяжка черепно-мозкова травма з переломом потиличної кістки справа, субарахноїдальними крововиливами в лівій лобній та скроневій долях, епідуральною гематомою в потиличній ділянці справа (150 мл), що призвело до дислокації та стиснення головного мозку.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 121 КК України, які виразилися у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що 1 травня 2018 року, вранці, він перебував в гостях у своєї дівчини, ОСОБА_5 , до якої подзвонив її брат, ОСОБА_6 , який запропонував їм разом прийти в гості до ОСОБА_4 , щоб відсвяткувати 1 травня. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зайшли до свого знайомого ОСОБА_9 , купили 1 літр горілки в магазині і втрьох прийшли до ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , десь о 10 годині ранку, 1 травня 2018 року.

Коли ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 прийшли додому до ОСОБА_4 , в неї в гостях уже перебували ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 .

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 сиділи за столом у бесідці у дворі, всі вживали алкогольні напої, слухали музику.

Через годину чи півтори після початку застілля між ОСОБА_20 та ОСОБА_3 виникла бійка через ревнощі ОСОБА_21 до ОСОБА_22 дівчини ОСОБА_21 , ОСОБА_23 ОСОБА_5 попросила ОСОБА_24 , щоб він їх розборонив, після чого ОСОБА_13 підійшов до них, і ОСОБА_18 вдарив ОСОБА_24 кулаком в око, після чого ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_21 долонею руки два рази по обличчю, один раз – долонею лівої руки по правій щоці, після чого долонею правої руки – по лівій щоці, внаслідок чого ОСОБА_18 не втримався на ногах та впав на спину, після чого підвівся з долівки самостійно, через декілька секунд.

В цей час ОСОБА_17 та ОСОБА_15 були поруч з ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , бігали та щось кричали, ОСОБА_19 залишався на веранді, за столом, а де була ОСОБА_28 не пам`ятає, оскільки господиня будинку часто відлучалася до будинку.

Весь конфлікт продовжувався 5-10 хвилин, після чого ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 повернулися до бесідки, де разом з усіма іншими учасниками застілля продовжили вживати алкогольні напої.

Після цього компанія сиділа у бесідці за столом ще хвилин 15, потім ОСОБА_13 та ОСОБА_19 пішли до магазину, де купили ще пляшку горілки, і були відсутні близька 10 хвилин, а коли повернулися, то продовжили вживати алкогольні напої у дворі будинку

ОСОБА_28 цього ОСОБА_13 пішов до туалету, який знаходиться у дворі, за літньою кухнею, на відстані 10-15 метрів від бесідки, і який з бесідки не видно. Біля туалету стояв ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_7 почав розмовляти, що треба іти додому, а коли він почав відходити від туалету, йому назустріч в сторону туалету став підходити ОСОБА_11 , який підійшов до ОСОБА_29 , і між ними знову почалася бійка, яку почав

ОСОБА_6 схопив дрючок, який нагадував будівельний брус з купи будівельного сміття, який валявся біля туалету, довжиною приблизно 1м 20 см, сірого кольору, та вдарив ОСОБА_30 ним по ногах, нижче колінок. ОСОБА_18 впав навколішки, після чого ОСОБА_14 вдарив його цим брусом в задню частину голови, в область потилиці. Удар був такої сили, що цей брус розлетівся на друзки, і ОСОБА_18 упав. ОСОБА_13 , побачивши це, побіг до бесідки, де сиділи ОСОБА_19 та ОСОБА_8 , де повідомив їм про бійку, і про те, що ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_31 по голові. Про цю бійку, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , від ОСОБА_32 також почув сусід ОСОБА_33 , який в цей час зайшов в гості до

ОСОБА_34 побігла за туалет, за нею, секунд через десять, туди побіг ОСОБА_35 , після чого ОСОБА_13 дізнався, що хтось викликав швидку медичну допомогу, але хто саме – не знає.

Швидка медична допомога приїхала хвилин через 15-20 після виклику, в цей час ОСОБА_18 був в будинку ОСОБА_36 , що відбувалося в будинку ОСОБА_13 не знає, бо в будинок жодного разу за весь день не заходив.

Через п`ять хвилин після від`їзду швидкої медичної допомоги, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 пішли до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де пробули півгодини, після чого пішли до ОСОБА_9 , де пробули хвилин двадцять, після чого ОСОБА_13 з ОСОБА_15 пішли до магазина « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де пробули півтори-дві години, після чого до них знову прийшов ОСОБА_14 , після чого вони всі разом пішли з « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». При цьому ОСОБА_15 пішла у невідомому напрямку, а ОСОБА_13 з ОСОБА_14 пішли до ОСОБА_32 додому.

Коли вони перебували вдома у ОСОБА_32 , ОСОБА_6 ОСОБА_12 і сказала, що ОСОБА_37 .

ОСОБА_1 стверджував, що жодних тілесних пошкоджень у ОСОБА_21 внаслідок їх сутички він не бачив, і ОСОБА_18 ні на які тілесні пошкодження не скаржився.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що про смерть її сина, ОСОБА_30 , їй повідомив працівник поліції ОСОБА_38 , який прийшов до неї додому 1 травня 2018 року, десь о 17 год. 50 хвилин, і стверджував, що у ОСОБА_30 стався інсульт, через який він помер.

Потерпіла ОСОБА_2 дісталася будинку ОСОБА_36 , де побачила тіло сина, який лежав на ліжку в кімнаті, з саднами та синцями на руках, ногах, обличчі та голові.

Потерпіла також повідомила, що ОСОБА_21 востаннє бачила за чотири дні до смерті, що вдома, разом з нею він не проживав, а біля 8 останніх місяців проживав з ОСОБА_17 , на найманій квартирі.

Щодо подій, які відбувалися саме 1 травня 2018 року, потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 сина не бачила, на подвір`ї у Влєзкової в той день не перебувала, що там відбувалося – не знає, потерпілого ОСОБА_21 побачила ввечері на місці події вже мертвим.

Зі свідками ОСОБА_39 , ОСОБА_17 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та обвинуваченим ОСОБА_27 раніше відносин не підтримувала, не спілкувалася.

Також повідомила, що неприязно ставилася до ОСОБА_17 і факту спільного проживання її сина з нею, стверджувала, що ОСОБА_17 спалила речі, в яких в той день був ОСОБА_18 , оскільки тіло сина вона побачила в самих шортах, а згідно пояснень свідків до ОСОБА_36 він прийшов у спортивному костюмі та футболці, але де ці речі поділися – невідомо і поліція їх не вилучала.

Також пояснила, що під час огляду місця події працівниками поліції 01 травня 2018 року вона бачила ввечері на подвір`ї у ОСОБА_42 саму ОСОБА_43 , ОСОБА_14 , ОСОБА_44 , ОСОБА_17 та ОСОБА_45 , всі були п`яні, і ОСОБА_14 одразу повідомив їй, що ОСОБА_30 вбив ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що 1 травня 2018 року вона зателефонувала братові, ОСОБА_46 , який перебував в гостях у своєї знайомої, ОСОБА_4 , і якого вона спитала, чи можна прийти до них в гості. Після чого, вона з ОСОБА_47 (її хлопцем) та ОСОБА_48 ОСОБА_49 їх знайомим), пішли втрьох в гості до ОСОБА_4 , де вже перебували ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 .

У цьому складі компанія сіла за стіл на веранді, у дворі, один раз до них приходив сусід ОСОБА_34 ОСОБА_35 , який побув з ними хвилин п`ять і пішов звідти.

Всі учасники застілля вживали алкоголь, через деякий час ОСОБА_50 пішов додому.

За столом залишилися ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які продовжили вживати алкоголь та слухали музику.

Через деякий час ОСОБА_51 встала з-за столу і почала танцювати поруч з ОСОБА_26 До них підійшов ОСОБА_18 , після чого ОСОБА_14 та ОСОБА_18 відійшли до калитки, і ОСОБА_18 наніс один удар долонею руки по щоці ОСОБА_52 Як зрозуміла ОСОБА_15 , це відбулося внаслідок ревнощів ОСОБА_21 до ОСОБА_14 стосовно дівчини ОСОБА_53 . Потім ОСОБА_18 вдарив ОСОБА_22 долонею в підборіддя, ОСОБА_14 удари ОСОБА_54 не наносив.

ОСОБА_15 показала суду, що попросила ОСОБА_55 , щоб він заспокоїв ОСОБА_21 та ОСОБА_14 у словесний спосіб, після чого ОСОБА_13 підійшов до ОСОБА_21 і наніс йому один удар долонею руки по щоці, після чого ОСОБА_18 впав, але одразу підвівся на ноги. До них підбігли ОСОБА_12 і ОСОБА_8 , які стали між ОСОБА_25 та ОСОБА_27 , щоб їх розборонити, всі сперечалися і словесно сварилися, дійшли до калитки, біля якої ОСОБА_18 та ОСОБА_17 впали додолу, але як і чому, ОСОБА_15 пояснити не може. Після чого ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 повернулися до бесідки, ОСОБА_17 сказала, що зараз приїде швидка медична допомога, після чого з ОСОБА_25 вдвох пішли в будинок і до столу в бесідці ОСОБА_18 та ОСОБА_17 більше не поверталися.

Весь конфлікт продовжувався хвилин п`ять, швидка медична допомога приїхала хвилин через десять після закінчення цієї сварки.

Коли приїхала швидка, ОСОБА_15 попросила виміряти їй тиск, тиск їй вимірювали в будинку, в кімнаті, де лежав на ліжку ОСОБА_56 стверджувала, що ОСОБА_18 був притомний, ні на яку біль чи пошкодження не скаржився, нічого не розповідав. Ніяких тілесних ушкоджень на ОСОБА_56 не бачила, яку медичну допомогу надавали ОСОБА_54 не бачила і не знає, але фельдшер сказала, що з ОСОБА_25 все нормально.

Після того, як швидка медична допомога покинула домоволодіння ОСОБА_36 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 разом пішли у магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а ОСОБА_16 та ОСОБА_17 відмовилися іти з ними.

ОСОБА_15 пояснила, що всі разом перебували у ОСОБА_42 години дві, з 10 ранку, у «Караті» вона, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 пробули хвилин тридцять, після чого пішли до ОСОБА_57 , коли вийшли від нього, ОСОБА_15 сіла на лавочку на вулиці Падалки і заснула. Коли прокинулася, то пішла додому до ОСОБА_32 , де дізналася від його матері, що його забрали в поліцію.

Стверджує, що бачила та пам`ятає тільки один конфлікт, про який показала суду, інших бійок між ОСОБА_27 та ОСОБА_25 не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 30.04.2018 року йому зателефонував його друг, ОСОБА_11 , та запропонував піти до своєї знайомої, ОСОБА_4 . ОСОБА_14 погодився, ввечері цього дня в гостях у ОСОБА_36 , окрім нього перебували ОСОБА_11 та його дівчина, ОСОБА_12 . Всі разом вони повечеряли, вживали алкоголь (самогон), після чого полягали спати у будинку ОСОБА_36

01.05.2018 року, вранці, йому подзвонила сестра, ОСОБА_8 , яка спитала, чи можна прийти до них в гості. ОСОБА_14 перепитав у ОСОБА_36 , вона дозволила, після чого, десь о 10 годині ранку прийшли разом ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Після чого вся компанія у складі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 перебували на веранді, де сиділи за столом та вживали алкогольні напої.

ОСОБА_14 також стверджує, що один раз до них завітав сусід ОСОБА_34 ОСОБА_35 , який недовго побув та пішов.

Десь через годину після початку застілля ОСОБА_51 підвелася з-за столу і почала танцювати. ОСОБА_14 також підвівся на ноги і почав танцювати поруч. З-за столу підвівся ОСОБА_18 і спитав в ОСОБА_22 , чого він чіпає його жінку. Почалася словесна перепалка, тут підійшов ОСОБА_13 , який вдарив ОСОБА_21 лівою долонею по щоці, після чого ОСОБА_18 упав на підлогу, одразу підвівся, після чого ОСОБА_14 побачив у нього кров на губах.

Після цього ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 повернулася до бесідки. Коли вони поверталися до бесідки, то ОСОБА_58 ОСОБА_29 по обличчю, він впав, підвівся та спитав його: «Женя, що ти робиш?». Після цього ОСОБА_59 сказав: «Пішли побалакаєм». ОСОБА_14 сказав, що нікуди з ним не піде і сів в бесідці, де в той час перебували ОСОБА_17 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_60 ще перед тим, як ОСОБА_17 почала танцювати і до початку сварки пішов додому.

ОСОБА_18 та ОСОБА_13 про щось розмовляли біля бесідки, але про що, ОСОБА_14 не чув, бо грала музика на телефоні, після чого кудись відійшли.

Швидко після цього ОСОБА_14 почув якийсь шум, як наче щось падає, після чого ОСОБА_14 разом з ОСОБА_61 побігли за літню кухню, яка розташована на відстані десять метрів від бесідки, але яку з самої бесідки не видно. Там стояв ОСОБА_13 , а на долівці лежав ОСОБА_62 . Він оперся на лікоть, підвівся, ОСОБА_14 сказав ОСОБА_63 , щоб вони з ОСОБА_25 припиняли сваритись, після чого пішов за стіл. В цей час ОСОБА_8 була в бесідці. ОСОБА_64 не бачив, де вона була в цей час - не знає.

Ніяких тілесних ушкоджень на ОСОБА_56 не побачив, а також не бачив, щоб ОСОБА_13 наносив удари ОСОБА_54 в цей час. ОСОБА_14 , ОСОБА_13 пішли до столу на веранду, а ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пішли до будинку, на веранду після цього не заходили.

ОСОБА_17 з телефону ОСОБА_22 викликала швидку медичну допомогу, яка приїхала хвилин через п`ятнадцять.

ОСОБА_14 зайшов до будинку, бачив, що ОСОБА_18 ліг на ліжко, попросив води, яку ОСОБА_14 йому подав. ОСОБА_18 був у свідомості, нічого не казав, не пояснював, жодних травм у ОСОБА_21 , окрім крові на губах після першої бійки, ОСОБА_14 не бачив.

Десь о 12 годині 30 хвилин (приблизно), після від`їзду швидкої медичної допомоги, він, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 покинули подвір`я ОСОБА_36 та пішли до ОСОБА_57 , де ОСОБА_14 приліг відпочити. Прокинувшись, пішов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де в той час перебували ОСОБА_13 та ОСОБА_8 . Пахолка та ОСОБА_15 посварилися, і ОСОБА_65 кудись пішла, а ОСОБА_14 разом з ОСОБА_27 пішли до нього додому.

Ввечері того ж дня, десь о 17 годині, до ОСОБА_22 зателефонувала ОСОБА_17 , яка повідомила, що ОСОБА_66 .

Свідок ОСОБА_67 в судовому засіданні показала, що 30 квітня 2018 року, ввечері, близько 20 години, вона, її співмешканець ОСОБА_11 та їх друг ОСОБА_6 прийшли в гості до її знайомої, ОСОБА_68 , де випили грамів 700 горілки, після чого лягли відпочивати.

Прокинулися близько 08 години ранку, 1 травня. О 09 годині ранку, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 збиралися піти додому, але тут до ОСОБА_29 подзвонила його сестра ОСОБА_65 , і сказала, що прийде в гості зі своїм хлопцем. ОСОБА_14 запропонував залишитися, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 погодилися, приблизно о 10-00 ранку прийшли ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 , після чого компанія сіла за стіл на веранді, де всі вживали алкоголь, слухали музику.

Десь через півгодини от початку застілля, ОСОБА_12 почала танцювати, ОСОБА_6 поклав їй руку на плече, після чого ОСОБА_11 сказав, щоб він прибрав руку. ОСОБА_14 руку прибрав, тут втрутився ОСОБА_69 . Словесна сварка між ОСОБА_27 та ОСОБА_25 продовжувалася хвилин п`ять, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_5 намагалися їх розборонити та не допустити бійки, для чого закривали спинами, а саме, ОСОБА_17 стояла спиною до ОСОБА_21 , а ОСОБА_70 спиною до

ОСОБА_71 цього ОСОБА_13 та ОСОБА_18 відійшли за двір, за калитку, ОСОБА_13 повернувся у двір, а ОСОБА_18 пробув за двором сам ще хвилин п`ять і повернувся до столу. В цей час ОСОБА_13 запропонував ОСОБА_54 зайти за літню кухню, щоб з`ясувати стосунки.

ОСОБА_13 та ОСОБА_18 одійшли за літню кухню вдвох, ОСОБА_17 в цей час стояла біля бесідки. Через 3-4 хвилини, коли ОСОБА_17 була біля дверей будинку, вона почула шум, як хтось впав, побігла на звук за літню кухню і побачила, що ОСОБА_18 лежить на спині, а ОСОБА_13 зверху, навприсядки, наносить йому удари по обличчю. ОСОБА_17 побачила, як ОСОБА_13 наніс 2-3 удари долонею та кулаком в око, в губи ОСОБА_72 . При цьому ОСОБА_18 був притомний, намагався одіпхнути ОСОБА_24 , але не міг. ОСОБА_17 кинулася відтягувати ОСОБА_24 від ОСОБА_21 , ОСОБА_13 вдарив її по обличчю, поцілив під око, від чого вона впала на землю. Тут підбігли ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , хто одтягнув ОСОБА_24 від ОСОБА_53 не пам`ятає.

ОСОБА_17 повела ОСОБА_21 в хату. У нього була розбита губа, під оком була гематома, розбите коліно. Він сказав, що в нього дуже болить голова. ОСОБА_17 одвела його в хату і поклала на ліжко, викликала швидку медичну допомогу, яка приїхала хвилин через десять, фельдшер виміряла ОСОБА_54 тиск, вколола магнезію. ОСОБА_18 відмовився від госпіталізації, про що поставив свій підпис у картці виклику, ОСОБА_17 також підписала цей документ як свідок, після чого швидка медична допомога поїхала.

ОСОБА_17 сказала фельдшеру, що у ОСОБА_21 травма голови, і що він упав. ОСОБА_18 нічого про бійку не розповідав, тільки скаржився, що в нього дуже болить голова, ОСОБА_17 мочила рушник та постійно прикладала його до лоба ОСОБА_54

Через деякий час після від`їзду «швидкої», ОСОБА_17 міняла рушник і їй здалося, що ОСОБА_18 не дихає, після чого вона пішла до ОСОБА_42 в кімнату, попросила викликати «швидку», яка приїхала та констатувала смерть

ОСОБА_56 ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 30.04.2018 року у неї ввечері були гості – ОСОБА_51 , ОСОБА_73 та ОСОБА_6 , з якими вона разом вживала горілку, а потім всі полягали спати.

Вранці ОСОБА_14 спитав її, чи може до них в гості зайти ОСОБА_5 , його сестра, зі своїм хлопцем, і вона дозволила їм прийти, після чого до її будинку прийшли у гості ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Вся компанія сіла за стіл десь близько 10 години ранку.

Всі сиділи в бесідці, спілкувалися, десь через 1 годину, ОСОБА_16 пішла в будинок, по хатніх справах, де перебувала хвилин 15, ніхто в цей час до хати не заходив. Коли ОСОБА_16 вийшла, то побачила, що ОСОБА_18 лежить на долівці, на спині, ОСОБА_12 його підвела, поруч також був ОСОБА_14 Після чого всі знову сіли в бесідку, ще півгодини вживали алкогольні напої, потім ОСОБА_13 сказав ОСОБА_74 пішли одійдем побалакаєм», вони вдвох стали з-за столу, одійшли до сараїв, на другу половину двора, з бесідки їх не було видно. За столом в цей час залишалися ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_60 на той час вже пішов додому, взагалі був у неї на подвір`ї десь півгодини. ОСОБА_16 почула шум, начебто хтось впав, і всі: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 побігли на звук.

ОСОБА_16 побачила, що ОСОБА_18 лежав на землі, на спині, ОСОБА_13 сидів зверху, якось наприсядки над ним, та вдарив його кулаком в обличчя. ОСОБА_16 стверджує, що бачила один удар і що всі разом їх розбороняли. Після цього вона бачила, що у ОСОБА_21 розсічена ОСОБА_75 , під оком синець. ОСОБА_21 підвели на ноги, одвели до будинку, положили на ліжко, викликали швидку медичну допомогу. ОСОБА_18 скаржився, що в нього сильно болить голова, попросив води. Коли приїхала «швидка», фельдшер поміряв тиск, вколов магнезію. ОСОБА_16 чула, як ОСОБА_18 спілкувався з працівниками «швидкої», але нічого про бійку не казав. У кімнаті з ним була ОСОБА_17 та вона, один раз заходила ОСОБА_15 , фельдшер виміряв їй тиск.

Коли швидка медична допомога поїхала з двору, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 полягали спати, ОСОБА_16 теж пішла в свою кімнату відпочити. ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 пішли з двору, одразу, коли поїхала «швидка», ОСОБА_16 їх провела з двору.

Десь через 2 години її погукала ОСОБА_17 і сказала, що ОСОБА_18 не дихає, після чого ОСОБА_16 викликала «швидку», яка приїхала вдруге та констатувала смерть

ОСОБА_3 також пояснила, що її сусід, ОСОБА_35 , один раз проходив до них, але бійки не бачив.

Свідок ОСОБА_76 в судовому засіданні показав, що 1 травня 2018 року він, ОСОБА_7 ОСОБА_5 вранці прийшли в гості до ОСОБА_4 , він був вже напідпитку, у ОСОБА_36 пили горілку. ОСОБА_10 запропоновував ОСОБА_77 відійти покурити, щоб за столом не перекрикувати одне одного, трохи з ним поспілкувалися, після чого знову сіли за стіл. ОСОБА_19 також розмовляв з ОСОБА_61 про життя, стару дружбу. Під час свого перебування на подвір`ї у ОСОБА_36 ніяких конфліктів не пам`ятає. Також не пам`ятає, щоб він ходив разом з ОСОБА_27 до магазину за горілкою. Коли і як пішов додому не пам`ятає, бо був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Про жодну бійку нічого не знає, чи приходили до нього в гості в той день ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 також не пам`ятає, але припускає, що дійсно могли заходити.

Після допиту обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_57 , які були очевидцями подій, що відбувалися на подвір`ї ОСОБА_36 01 травня 2018 року, суд дійшов висновку про доцільність одночасного допиту вказаних свідків та в судовому засіданні 19.04.2019 року провів одночасний допит свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_57 , з метою усунення протирічь в їх показаннях.

Під час одночасного допиту всі свідки підтвердили ті показання, які надали в судовому засіданні раніше.

Під час додаткового допиту 22.01.2020 року свідок ОСОБА_67 пояснила, що не пам`ятає точно, у котру годину на подвір`я ОСОБА_36 прийшли ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , точного часу смерті ОСОБА_30 не пам`ятає, може тільки припускати, що він помер близько 13 або 14 години того ж дня.

Допитана додатково в судовому засіданні 20.12.2019 року ОСОБА_16 надала пояснення, аналогічні тим, які вона надавала в судових засіданнях 28.12.2018 року, 19.04.2019 року, а також пояснила, що ОСОБА_11 казав фельдшеру ОСОБА_78 , що вдарився, коли вона запитала, що саме сталося і про бійку їй не казав.

Допитана у якості свідка ОСОБА_79 пояснила, що потерпілий ОСОБА_11 приходиться їй рідним онуком, ІНФОРМАЦІЯ_5 вона перебувала у себе вдома, на подвір`ї ОСОБА_4 в той день не була, що там відбувалося, не знає.

Стверджувала, що всі учасники застілля у ОСОБА_36 брали участь у побитті ОСОБА_30 і причетні до його смерті, посилаючись при цьому на слова свідка ОСОБА_80 , що ОСОБА_5 ОСОБА_30 по голові пляшкою пива, а ОСОБА_6 - дрючком по голові, про що їй нібито сказав сам ОСОБА_35 у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 » 13 травня 2018 року.

Допитаний в судовому засіданні 27.02.2019 року свідок ОСОБА_81 показав суду, що 01 травня 2018 року він повертався ввечері з боку села Романки до Покровського, десь о 17 годині доїхав до станції Мечетна (смт. Покровське), зайшов в магазин-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 », де почув від жительки смт. Покровське, що вбили ОСОБА_30 , якого він дуже добре знав і ставився як до сина.

Також показав суду, що 01 травня 2018 року бачив ОСОБА_30 десь о 12 годині дня, в районі стадіону в смт. Покровське, у стані алкогольного сп`яніння, який, за його власними словами, йшов до мешканця смт. Покровське, свого знайомого ОСОБА_82 та ОСОБА_18 спілкувалися не більше хвилини, жодних ушкоджень на обличчі, руках чи ногах ОСОБА_21 свідок ОСОБА_81 не помітив, про бійки ОСОБА_18 йому не повідомляв.

Десь через тиждень ОСОБА_83 , перебуваючи у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в стані алкогольного сп`яніння, переказував якійсь компанії, що ОСОБА_30 вбили, але правди ніхто не дізнається. Зокрема, казав, що ОСОБА_5 у бійці вдарила ОСОБА_30 по голові повною пляшкою пива. Свідок чув це на власні вуха, та з розмови зробив висновок, що сам ОСОБА_84 нічого не бачив і під час бійки не був присутній.

04.07.2019 року за клопотанням потерпілої та її представника свідок ОСОБА_81 був повторно допитаний в судовому засіданні, надав аналогічні показання, додавши, що 01 травня 2018 року їхав зранку на велосипеді, побачив ОСОБА_21 , який повідомив йому, що біжить до ОСОБА_85 , на станцію, за якоюсь палкою, але для чого, не пояснював. Під час повторного допиту категорично стверджував, що востаннє бачив ОСОБА_21 та спілкувався з ним о 13 годині 30 хвилин, 01 травня 2018 року.

Свідок ОСОБА_82 в судовому засіданні показав суду, що 01 травня 2018 року після нічної зміни відпочивав у себе вдома, його будинок знаходиться метрах в 300 від будинку ОСОБА_4 , якщо йти навпростець, через стадіон. У першій половині дня, час він не пам`ятає, до нього у двері постукав його знайомий, ОСОБА_11 , який перебував у збудженому стані, свідок також побачив садно у нього на нозі, нижче коліна. ОСОБА_18 попросив у ОСОБА_85 якусь палку. ОСОБА_86 спитав його «з ким воюєш» і ОСОБА_11 відповів «з Пахтєєм», що, як пояснив ОСОБА_86 , є вуличним прізвиськом ОСОБА_1 . ОСОБА_86 відмовився надати ОСОБА_54 палку, і той пішов від нього. Ніяких подробиць свого конфлікту з ОСОБА_87 ОСОБА_82 не розповідав, на обличчі чи голові ОСОБА_21 жодних пошкоджень ОСОБА_86 не помітив.

Пізніше, десь о 5-6 годині вечора цього ж дня, до нього прийшов знайомий ОСОБА_35 , з яким він разом працює (неофіційно), та повідомив йому, що ОСОБА_88 від горілки.

Свідок ОСОБА_83 в судовому засіданні 27.02.2019 року показав, що 01 травня 2018 року він зранку, о 07 годині 30 хвилин, йшов на роботу (працює неофіційно), бачив, що у його сусідки, з якою вони живуть в одному будинку, поділеному пополовині із загальним двором, ОСОБА_4 , гостюють ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , яких він знає. Після роботи, десь о 13 годині того ж дня, він знову зайшов на подвір`я, там у бесідці сиділи ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , яка плакала, він випив з ними 50 грамів горілки. Більше на подвір`ї в цей час нікого не бачив. Після чого взяв велосипед та поїхав до магазину «АТБ», повернувся десь через півгодини та пішов до себе до будинку. Ще через півгодини його позвала ОСОБА_17 , він зайшов до кімнати, перевірив пульс у ОСОБА_21 , який лежав на ліжку та був вже холодний, після чого пішов до свого знайомого ОСОБА_85

Допитаний повторно в судовому засіданні 26.07.2019 року свідок ОСОБА_35 надав аналогічні пояснення, також пояснивши, що коли повернувся з магазину, ОСОБА_12 його позвала та попросила розбудити ОСОБА_30 . ОСОБА_35 зайшов до кімнати, де на ліжку лежав ОСОБА_11 , подьоргав його за великий палець ноги, побачив посинілі губи і зрозумів, що ОСОБА_66 . Після чого сказав ОСОБА_17 , щоб та викликала «швидку», а сам пішов до свого знайомого ОСОБА_85 , з яким працював разом та повідомив йому, що ОСОБА_88 від горілки. З дому пішов, бо не хотів приймати участь в різних процесуальних діях, бо був до тих подій непричетний.

За клопотанням потерпілої ОСОБА_89 10 січня 2020 року проведений додатковий допит свідка ОСОБА_90 , який знов підтвердив показання, надані ним 27.02.2019 року та 26.07.2019 року в судовому засіданні в частині того, що він повернувся з роботи додому десь о 13 годині, побачив, що у бесідці сиділи ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , яка плакала, він на пропозицію ОСОБА_32 випив з ними 50 грамів горілки. Більше на подвір`ї в цей час нікого не бачив, зокрема, ОСОБА_68 , ОСОБА_91 та ОСОБА_30 . Пояснив також, що ОСОБА_92 взагалі в той день не бачив.

Під час додаткового допиту був оголошений протокол допиту свідка ОСОБА_90 від 13 червня 2018 року, складений під час досудового слідства, згідно якого ОСОБА_90 поясняв, що 01.05.2018 року близько 07:45 год. він їхав на велосипеді до себе на роботу. Коли проїжджав біля домоволодіння ОСОБА_4 , яке розташоване біля його домоволодіння, то біля двору зустрів ОСОБА_55 та ОСОБА_5 . Останні зайшли в двір до ОСОБА_4 , а він поїхав звідти.

В судових засіданнях 27.02.2019 року, 26.07.2019 року, 10.01.2020 року свідок ОСОБА_90 категорично стверджував, що о 07 годині 30 хвилин йшов на роботу і бачив, що до сусідки ОСОБА_36 прийшли ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_62 , яких він зустрів біля калитки, коли виходив на роботу, при цьому він не знає, чи вони там ночували, чи ні, але зустрів їх біля калитки, а ОСОБА_24 та ОСОБА_44 того дня перший раз побачив, коли в обід повернувся з роботи у бесідці, вдвох.

Під час повторного допиту свідок ОСОБА_35 не зміг пояснити, чому згідно протоколу допиту його як свідка від 13.06.2018 року на стадії досудового розслідування, він надав показання, що повернувся в той день з роботи у 12 годині, і що бачив на веранді ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_43 та ОСОБА_93 . В судовому засіданні підтвердив, що бачив на веранді (у бесідці біля столу), коли повернувся, тільки ОСОБА_55 та ОСОБА_94 , яка плакала, і він вирішив, що вона з ОСОБА_47 посварилися, тому навіть не питав про причину її плачу. ОСОБА_14 , ОСОБА_43 та ОСОБА_17 не бачив, де вони були в той час, не знає.

ОСОБА_90 також не зміг пояснити, чому у протоколі допиту його як свідка від 13.06.2018 року (том 3, а. с. 21-22) зазначається, що він побачив, що у 7-30 в гості до ОСОБА_36 прийшли ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , і в судовому засіданні показав, що це якась помилка, і вранці біля двору він бачив ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та

ОСОБА_95 також категорично заперечив, що ОСОБА_7 в той день повідомляв йому про бійку між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , в ході якої ОСОБА_6 нібито вдарив палкою по голові ОСОБА_30 , і те, що він ( ОСОБА_84 ) ходив до туалета за ОСОБА_5 , щоб подивитися, що там відбувається. Пояснив, що взагалі не бачив жодної бійки чи сварки в той день на подвір`ї ОСОБА_36 і не чув про таку.

Щодо розмов з місцевими мешканцями у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 », про які казали потерпіла ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_79 , ОСОБА_81 , пояснив, що перебував під час цих розмов у стані сильного алкогольного сп`яніння, що казав - не пам`ятає, чи казав, що ОСОБА_5 ОСОБА_30 по голові пляшкою – не пам`ятає, але таких своїх слів не підтверджує, як і не підтверджує жодних своїх слів щодо участі у побитті ОСОБА_30 будь-ким, бо йому з цього приводу нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні 27.02.2019 року свідок ОСОБА_78 показала, що працює у КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР на посаді фельдшера з медицини невідкладних станів виїзної бригади екстреної медичної допомоги на підстанції, що розташована в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області. 01 травня 2018 року під час її чергування на роботі, поступив виклик від диспетчера з приводу головного болю та підвищеного артеріального тиску у чоловіка. Вона виїхала на виклик «швидкою», за адресою: АДРЕСА_2 , де побачила компанію з 6-8 людей. У кімнаті будинку лежав хлопець, якого вона раніше бачила, оскільки виїжджала до нього на виклики з приводу підвищеного тиску раніше, але за іншою адресою, за місцем його проживання. На питання що сталося, хлопець ( ОСОБА_59 ) відповів, що випивали, він перечепився та впав, сильно вдарився головою і вона тепер сильно болить. ОСОБА_78 його оглянула і запропонувала йому проїхати у приймальне відділення лікарні для більш детального обстеження, оскільки за попередніми симптомами (нудота, блювання, сильний головний біль) запідозрила черепно-мозкову травму, але на клінічну картину сильно впливало знаходження особи у стані алкогольного сп`яніння, що ускладнювало постановку попереднього діагнозу. ОСОБА_11 свідомості не втрачав, був контактний, зв`язно розмовляв, одного разу була блювота, з чого свідок зробила висновок, що є підозра на ЧМТ.

ОСОБА_78 оглянула пацієнта, виміряла тиск, який був 130/100, тобто, нормальний, вколола магнезію, що згідно медичного протоколу необхідно при підозрі ЧМТ, з метою недопущення підвищення внутрішньочерепного тиску. Стверджувала, що жодних пошкоджень на обличчі чи голові ОСОБА_21 не було помітно, як і слідів крові, пояснила, що садна можуть проявлятися не одразу після отримання травми. Пояснила, що побачила тільки садно на нозі ОСОБА_21 , в районі коліна.

Коли ОСОБА_18 відмовився від госпіталізації, ОСОБА_78 заповнила форму 110, в якій ОСОБА_18 поставив свою підпис, що відмовляється від госпіталізації, також підпис поставив свідок, як зрозуміла ОСОБА_78 , дівчина чи жінка

ОСОБА_96 усіх присутніх у будинку та дворі людей ОСОБА_78 трохи знала тільки ОСОБА_94 , інші особи їй не були знайомі.

Свідок ОСОБА_78 наголосила на тому, що кілька разів пропонувала потерпілому ОСОБА_54 госпіталізуватися, пояснювала йому та іншим учасникам компанії про таку необхідність. Також пояснила, що і потерпілий, і його дівчина, й інші присутні стверджували, що ОСОБА_18 впав.

Ввечері того ж дня надійшов другий виклик з цієї ж адреси, вона виїхала та констатувала смерть ОСОБА_30 , помітивши в нього гипостатичні п`ятна, які, зазвичай, виникають хвилин через сорок чи годину після смерті.

Допитана повторно в судовому засіданні 20.12.2019 року свідок ОСОБА_78 надала аналогічні показання тим, що надавала в судовому засіданні 27.02.2019 року, пояснивши, що час виклику швидкої медичної допомоги точно не пам`ятає.

Також пояснила, що, коли приїхала на робоче місце з викликів, ввечері на роботі заповнювала медичну документацію за день та сплутала картки і поставила невірний час виїзду швидкої медичної допомоги на виклик у формі 110 ОСОБА_30 . Оскільки картка містила підпис ОСОБА_21 та свідка про відмову від госпіталізації, переробити картку не вбачалося можливості, тому вона закреслила невірний час коректором і зверху поставила вірний час.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_97 показав суду, що потерпілий ОСОБА_11 є його рідним племінником, ІНФОРМАЦІЯ_5 травня ІНФОРМАЦІЯ_5 йому на телефон (він проживає у м. Вільнянськ Запорізької області) зателефонувала його мати, ОСОБА_79 , бабуся потерпілого ОСОБА_31 , яка повідомила, що ОСОБА_98 , після чого 02 травня 2018 року він приїхав до смт. Покровське та займався фінансовими та організаційними питаннями поховання племінника. На місці події він не був, жодні фактичні обставини подій, які відбувалися 01 травня 2018 року йому не відомі. Всі інші пояснення свідка зводилися до звинувачень всіх учасників застілля у здійсненні спільного вбивства ОСОБА_21 , звинувачень фельдшера, що він не госпіталізував потерпілого ОСОБА_21 до лікарні.

Допитаний в якості свідка за клопотанням потерпілої ОСОБА_2 мешканець смт. Покровське ОСОБА_99 показав, що 01 травня 2018 року його не було в смт. Покровське, його жінці десь після обіду, о 13-14 годині, подзвонила знайома, ОСОБА_100 , яка повідомила, що в неї вдома помер ОСОБА_11 . ОСОБА_101 передзвонив своєму знайомому, ОСОБА_90 десь о 15-16 годині того ж дня, точніше не пам`ятає, та спитав що відбулося, чи правда це чи ні. ОСОБА_35 підтвердив, що ОСОБА_11 дійсно помер, але подробиць не повідомляв.

Допитана за клопотанням обвинуваченого та його захисника в якості свідка мати ОСОБА_71 показала суду, що 01 травня 2018 року біля 16 години додому прийшов іі син, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_20 . Обидва перебували у нетверезому стані, принесли ще горілки та зібрали на стіл. Десь через годину на телефон ОСОБА_22 подзвонили, він вийшов на двір, а коли повернувся, то повідомив, що помер ОСОБА_59 . На питання свідка хто це такий, пояснив, що вони були сьогодні в одній компанії і що була бійка, і що ОСОБА_18 отримав сильний удар, від кого не уточнив. Свідок спитала у сина чи не він це зробив і ОСОБА_102 відповів, що це зробив ОСОБА_6 . Пізніше приїхала поліція, забрала ОСОБА_102 до відділку. Ввечері він повернувся разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_41 та ще одним хлопцем на прізвисько « ОСОБА_103 » і вони знову сиділи за столом, доки свідок не вигнала з хати ОСОБА_45 та « ОСОБА_103 ». В цей час ОСОБА_102 заснув, а свідок почула, як ОСОБА_14 та ОСОБА_15 домовлялися скинути вину за смерть ОСОБА_21 на

ОСОБА_104 в судовому засіданні свідок ОСОБА_105 показала, що працює продавцем у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на станції Мечетна, в смт. Покровське. Після смерті ОСОБА_30 до неї в кафе заходили місцеві жителі та у нетверезому стані розповідали різні чутки, плітки та версії смерті ОСОБА_30 , але жодних подробиць вона згадати не може, окрім того, що ОСОБА_106 казав, що в той день ОСОБА_11 прибігав до нього та просив дати палку, а ОСОБА_83 казав, що ОСОБА_107 ) та ОСОБА_108 ) билися на площі біля танку.

У відповідності до п. 16 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства. Стаття 23 КПК України визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Також КПК України передбачає, що суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, перше речення ч. 4 ст. 95 КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

В той же час Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в своїй постанові від 19.11.2019 в справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195км18) сформулював наступний правовий висновок: суд при розгляді справи повинен забезпечити право сторін на допит особи, яка дає показання, важливі для вирішення справи, і не вправі використовувати позасудові свідчення такої особи.

Свідок ОСОБА_109 надала суду письмову заяву, що у зв`язку з віком та станом здоров`я не може брати участь в судовому засіданні і суд, за згодою учасників судового розгляду, враховуючи, що учасники провадження не наполягали на обов`язковому допиті свідка ОСОБА_109 оголосив протокол допиту ОСОБА_109 , 1938 р.н., в якості свідка під час досудового розслідування від 15.06.2018 року, яка показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , поряд з громадянкою ОСОБА_4 01 травня 2018 року у себе вдома не була, так як гостювала у дітей і повернулася додому о 18-00 годині, тому, що відбувалося на подвір`ї ОСОБА_4 в той день не знає (а. с. 86 том 3).

В судовому засіданні судом безпосередньо досліджені письмові матеріали кримінального провадження №12018040540000241 та висновки експертів.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040540000241 від 02.05.2018 року, 01.05.2018 року в спальній кімнаті будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , виявлений труп ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тілесним ушкодженням, а саме, садна на голові у вигляді подряпини на правій задній частині голови. Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 02.05.2018 року смерть ОСОБА_3 настала від субдуральної гематоми справа, перелому основи черепу, відкритої черепної мозкової травми, тобто, ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом (том 2, а. с. 1).

Як випливає з протоколу огляду місця події від 01.05.2018 року слідчим був оглянутий будинок ОСОБА_4 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де у спальні, на ліжку, в положенні лежачи, знаходився труп громадянина ОСОБА_3 , одягнутий в шорти (том 2, а. с. 11-13).

Під час огляду місця події вилучений рушник біло-червоного кольору, на якому малися нашарування буро-червоного кольору, який визнаний речовим доказом.

У відповідності до протоколу огляду трупа від 01.05.2018 року з фото-таблицею до нього, труп чоловіка знаходився в спальній кімнаті будинку, що розташований за адресою: вулиці АДРЕСА_2 , в положенні лежачи, на спині, головою в напрямку півдня, очі заплющені, рот дещо відкритий. На задній частині справа в потиличній ділянці голови мається тілесне ушкодження у вигляді і в ділянці правого вуха паралельно виска три подряпини довжиною 5 см по хорді кожна, відстань між ними 3 мм. Дані подряпини мають ознаки загоювання у вигляді мілкобурої шкірки. На відстані 3 см уверх від зазначених подряпин вгору на 7 см від правого вуха мається тілесне ушкодження у вигляді загоєної рани у формі полу місяця довжиною 3 см, шириною 0,8 мм без крововиливів на зовню шкіри. Волосся короткострижене 0,2 мм, на нижній губі ліворуч знаходиться садно округлої нерівної форми діаметром 5 мм без крововиливів на зовню шкіри. Верхні кінцівки розпрямлені вздовж тулуба. На правій та лівій кінцівках, а саме, на ділянці ліктьового суглобу мається два садна без крововиливів на зовню шкіри. Перше садно має розмір 1х0,8 см, округлої форми. Друге садно знаходиться нижче ліктьового суглобу та має розмір 2х2,5см. Нижні кінцівки зігнуті, стопи спираються об підлогу. На правій нижній кінцівці, а саме, на колінному суглобі, мається садно розміром 2см х2,5 см бурого кольору. На трупі одягнуті шорти в смугу, чорно-фіолетово-зеленого кольору (том 2, а. с. 14-16, 23-34).

Під час огляду трупа вилучені зрізи нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_3 та змиви з долоней правої та лівої руки, які визнані речовими доказами.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 37 від 02 травня 2018 року, виданого судово-медичним експертом ОСОБА_110 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер внаслідок субдуральної гематоми справа, перелому основи черепу, відкритої черепно-мозкової травми, які отримав внаслідок контакту з тупим предметом (том 2, а. с. 35).

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 37 від 12.05.2018 року, смерть потерпілого ОСОБА_3 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломом чишуї потиличної кістки справа, епідуральною гематомою та здавленням (зміщенням серединних відділів головного мозку), що і обумовило безпосередню причину смерті (том 2, а. с. 72, зворот).

Відповідно до даного акту на трупі ОСОБА_21 виявлені тілесні ушкодження, зовнішні: садна в тім`яно-потиличній області голові зліва, гематома м`яких тканин потиличної області голови справа, крововиливи та забійна рана на слизовій оболонці нижньої губи зліва, синці в області лівого плечового суглобу та лівого плеча (кількість 3), два садна в області ліктьового суглобу зліва та по одному садну в області колінних суглобів справа та зліва; внутрішні: крововиливи в м`які покрови голови в потиличній області зліва та крововиливи в скроневий м`яз зліва, епідуральна гематома в потиличній області зліва (150 мл згортків), крововиливи під м`які мозкові оболонки лівої півкулі головного мозку, лобної та скроневої долей.

Вищеописані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищеописані області.

Тілесні ушкодження у вигляді саден, синців, які виявлені при дослідженні трупа, відносять ся до легких тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток основи черепу, епідуральної гематоми за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент їх спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілого.

Вищеописані тілесні ушкодження, а саме, в області голови, утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, час яких може рахуватися годинами (а. с. 73, том 2).

Згідно пункту 3 висновків акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 37 трупа ОСОБА_3 тілесні ушкодження в області голови, які супроводжувались переломом кісток основи черепа, епідуральною гематомою, а також зміщення серединних структур головного мозку безпосередньо перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті (а. с. 73, том 2).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №37/Е від 07.05.2018 року, складеного судмедекспертом ОСОБА_111 , у розділі «Висновки» зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломом чишуї потиличної кістки справа, епідуральною гематомою та здавленням (зміщенням серединних відділів головного мозку), що і обумовило безпосередню причину смерті (том 2, а. с. 235, зворот).

На трупі ОСОБА_21 виявлені тілесні ушкодження, зовнішні: садна в тім`яно-потиличній області голові зліва, крововиливи та забійна рана на слизовій оболонці нижньої губи зліва, синці в області лівого плечового суглобу та лівого плеча (кількість 3), два садна в області ліктьового суглобу зліва та по одному садну в області колінних суглобів справа та зліва; внутрішні: крововиливи в м`які покрови голови в потиличній області зліва та крововиливи в скроневий м`яз зліва, епідуральна гематома в потиличній області зліва (150 мл згортків), крововиливи під м`які мозкові оболонки лівої півкулі головного мозку, лобної та скроневої долей.

Вищеописані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищеописані області (а. с. 236, том 2).

Тілесні ушкодження у вигляді саден, синців, які виявлені при дослідженні трупа, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток основи черепу, епідуральної гематоми за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент їх спричинення та як такі, що призвели до смерті потерпілого.

Вищеописані тілесні ушкодження, а саме, в області голови, утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, час яких може рахуватися годинами (а. с. 236, том 2).

При дослідженні крові від трупа ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в крові 2,10%, в сечі 3,97%, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Згідно пункту 4 висновку судово-медичної експертизи №37/Е від 07.05.2018 року, смерть ОСОБА_3 згідно трупних явищ, виявлених при дослідженні трупа, настала в межах 16-24 годин до моменту дослідження трупа (а. с. 236, том 2), дослідження трупа згідно акту судово-медичного дослідження №37 проведено 02.05.2018 року.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції експерт ОСОБА_111 надав пояснення стосовно складеного ним акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 37 від 12.05.2018 року і висновку судово-медичної експертизи №37/Е від 07.05.2018 року, зокрема, пояснив, що розвиток ЧМТ внаслідок травми відбувається суто індивідуально для кожної людини, однак відбувається не одномоментно, оскільки для розвитку епідуральної гематоми потрібний деякий час, який може рахуватися десятками хвилин або кількома годинами. Перебування людини в цей час у стані алкогольного сп`яніння веде до того, що клінічна картина розвитку хвороби може бути порушена та викривлена, може характеризуватися нетиповою поведінкою потерпілого, нестандартної клінічної картини, зокрема, потерпілий міг перебувати притомним деякий час після отримання травми, але вільно пересуватися після отримання травми, скоріше за все, не міг. Пояснив, що безпосередньою причиною смерті потерпілого ОСОБА_3 стала епідуральна гематома, яка здавила стволовий відділ головного мозку та внутрішньомозкова кровотеча. Також пояснив, що за зовнішніми пошкодженнями – садном та подряпинами в області потилиці неможливо достеменно діагностувати ЧМТ, що садна та подряпини виникли одночасно або в дуже короткий проміжок часу.

Твердим тупим предметом, за поясненнями експерта, може бути будь-який предмет (кулак, нога, голова, цеглина, поверхня столу, будь-яка інша тверда поверхня), яку встановити та ідентифікувати у даному випадку неможливо, оскільки даний предмет не мав вираженої конфігурації, чіткого рельєфу, якихось граней, кутів, які б залишили чітко виражений слід на голові потерпілого. Також зазначив, що при дослідженні тканин, волосся на голові потерпілого судово-медичним експертом при дослідженні трупа не було виявлено будь-яких сторонніх речовин, домішок (скла, іржі, кусків деревини тощо), які б вказували на спричинення удару за допомогою таких підручних предметів.

Також пояснив, що ним допущена невимушена механічна помилка в частині опису локалізації тілесних ушкоджень на голові потерпілого, зокрема, у висновку судово-медичної експертизи №37/Е від 07.05.2018 року, зазначено, що садна, крововиливи та гематома розташовані зліва, а не справа.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року з метою усунення неповноти та неясності висновку судово-медичної експертизи №37/Е від 07.05.2018 року в частині локалізації та механізму спричинення тілесних пошкоджень судом призначена комісійна судово-медична експертиза, проведення якої доручене КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» (а. с. 159-160, том 4).

За підсумками проведеної експертизи згідно висновку № 134 від 29.08.2019 року причиною смерті ОСОБА_3 є тяжка черепно-мозкова травма з переломом потиличної кістки справа, субарахноїдальними крововиливами в лівій лобній та скроневій долях, епідуральною гематомою в потиличній ділянці справа (150 мл), що призвело до дислокації і стиснення головного мозку.

Згідно аналізу наданої судово-медичної документації комісією експертів встановлено: тяжка черепно-мозкова травма, лінійний перелом потиличної кістки справа, крововилив над твердою мозковою оболонкою на рівні перелому кістки (150 мл), субарахноїдальні крововиливи в лобній та скроневій долях мозку зліва, крововиливи в м`які покрови голови з внутрішньої сторони в потиличній області справа та в області скроневого м`яза зліва, садна в тім`яно-потиличній області справа підковоподібної форми та лінійної форми, крововилив та забійна рана нижньої губи зліва на слизовій оболонці; три синця на лівому плечовому суглобі по передній поверхні, в середній та нижній третинах лівого плеча, два садна правого ліктьового суглобу по задній поверхні та садна по передньо-зовнішній поверхні правого та лівого колінних суглобів.

Сукупність тілесних ушкоджень в області голови та обличчя призвели до виникнення тяжкої черепно-мозкової травми, яка й призвела до настання смерті, тобто, знаходиться у прямому причинному зв`язку (а. с. 206, том 4).

Встановлені тілесні ушкодження спричинені у відносно короткий проміжок часу, внаслідок не менш трьох травматичних дій тупих твердих предметів в область обличчя (нижня губа зліва), скроневу ділянку зліва та праву потиличну ділянку голови.

Встановлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли виникнути від дії твердих тупих предметів, які неможливо конкретизувати; такими можуть бути рука, стиснена в кулак, нога, взута в взуття, або інші тупі предмети. Встановлені тілесні ушкодження виникли за ударним механізмом. Садна ліктьового та колінних суглобів могли виникнути за механізмом ковзно-дотикової дії тупого твердого предмету (поверхні) або при ударі о такий.

Тілесних ушкоджень, які зазвичай виникають під час самозахисту, у трупа ОСОБА_18 не встановлено.

Тілесних ушкоджень, які є характерними для активного чи пасивного переміщення тіла потерпілого, після заподіяння йому тілесних ушкоджень, не встановлено.

Згідно даних первинного судово-медичного дослідження трупа, по локалізації трупних плям, будь-яких даних про переміщення чи зміну пози трупа, після настання смерті, не встановлено (том 4, а. с. 206-209).

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції експерт ОСОБА_112 надав пояснення стосовно комісійного висновку № 134 від 29.08.2019 року, при складенні якого він був доповідачем по справі, що ступень і характер розвитку трупних явищ тіла ОСОБА_21 вказує на те, що смерть потерпілого ОСОБА_21 наступила 1 травня 2018 року, орієнтовно у 17 годині, плюс-мінус одна година. Пояснив, що ОСОБА_18 мав тільки прижиттєві ушкодження, які спричинені внаслідок не менш як трьох травмуючих дій в область голови та обличчя за ударним механізмом. Напрямок дії травмуючого предмета (спереду назад, чи з боку набік) визначити неможливо, оскільки в рані немає ранєвого каналу. У даному випадку можна констатувати лише місце прикладення травматичної дії за ударним механізмом травмуючим предметом.

Пояснив, що кожне тілесне ушкодження має свій час і характер розвитку, і тільки грубе порушення речовини мозку може призвести до моментального знепритомніння людини. У даному випадку крупні судини головного мозку не були пошкоджені, тому для виникнення гематоми повинен був пройти певний час. Орієнтовно розвиток патологічних змін в порожнині черепу має 6-8 годин, але це є суто індивідуально для кожної людини, бо залежить від реакції організму на травмуючу дію. Симптоматика алкогольного сп`яніння та ЧМТ дещо схожі, внаслідок чого клінічна картина ЧМТ може бути стертою.

Також пояснив, що дані ушкодження голови неможливо отримати якщо голова фіксована на грунті, травми отримані за ударним механізмом. Рана на губі малася на слизовій оболонці нижньої губи (всередині рота), тому дану рану можна було побачити а можна і не побачити.

Експерт ОСОБА_112 категорично заперечив, що мала місце травма прискорення, тобто така травма, яка виникає внаслідок кількох дій, які слідують одна за одною: перша травматична дія спрямована спереду назад або знизу догори, мозок починає зміщуватися у даному напрямку, надалі слідує падіння тіла на тверде покриття; відбувається травмування потиличною ділянкою голови о тверде покриття, внаслідок чого виникають ударно-протиударні ушкодження речовини головного мозку (так звані геморагічні забої мозку). Тільки при наявності геморагічних забоїв мозку можна казати про травму прискорення. У даному випадку немає травми прискорення, бо відсутні ділянки забою речовини головного мозку. Отже, самостійне чи примусове падіння і удар в цю ділянку голови внаслідок падіння о травмуючий твердий предмет з контакуючою поверхнею виключається.

Садно на сферичній поверхні черепу в районі потилиці – це контакт тупого твердого предмету в цю ділянку, який міг бути нанесений кулаком, ударом ноги, а також ударом цією ділянкою голови без прискорення. У даному випадку був однотипний травмуючий предмет і неможливо розмежувати тілесні ушкодження (садно та подряпини на голові) за механізмом їх утворення. При цьому експерт ОСОБА_112 стверджував, що контактуючий предмет не мав виражених граней, ребер, якоїсь рельєфної форми. Перелом основи черепу лінійної форми утворився внаслідок структури будови потиличної кістки, яка має сферичну форму, садно в області потилиці – це також характеристика будови черепа, і жодним чином не відображає конструктивних властивостей кулака чи іншого предмета.

Оцінюючи результати повторної комісійної судово-медичної експертизи № 134 від 29.08.2019 року суд враховує, що комісією експертів здійснено висновок, що: сукупність тілесних ушкоджень в області голови та обличчя ОСОБА_3 призвели до виникнення тяжкої черепно-мозкової травми, яка й призвела до настання смерті, тобто, знаходиться у прямому причинному зв`язку; встановлені тілесні ушкодження спричинені у відносно короткий проміжок часу, внаслідок не менш трьох травматичних дій тупих твердих предметів в область обличчя (нижня губа зліва), скроневу ділянку зліва та праву потиличну ділянку голови; встановлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли виникнути від дії твердих тупих предметів, які неможливо конкретизувати - такими можуть бути рука, стиснена в кулак, нога, взута в взуття, або інші тупі предмети; встановлені тілесні ушкодження виникли за ударним механізмом, садна ліктьового та колінних суглобів могли виникнути за механізмом ковзно-дотикової дії тупого твердого предмету (поверхні) або при ударі о такий.

Зазначений висновок підтверджений в судовому засіданні під час допиту судово-медичним експертом ОСОБА_112 , і такі роз`яснення узгоджуються з приписами підпункту п. 2.1.3. пункту 2.1., п.п. 4.4., 4.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, а тому суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів.

При дослідженні та врахуванні висновків експерта, суд надає перевагу висновкам комісійної судово-медичної експертизи, оскільки комісійна експертиза була спрямована на усунення розбіжностей, суперечностей і неповноти, виявлених судом в акті судово-медичного дослідження №37 від 02.05.2018 року та висновку судово-медичної експертизи №37/Е від 07.05.2018 року, а також у зв`язку з тим, що на вирішення комісійної експертизи було поставлене більш ширше коло питань.

В судовому засіданні досліджені протоколи проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 , ОСОБА_67 , ОСОБА_40 О ОСОБА_113 , ОСОБА_15 та відеозаписи цих слідчих експериментів.

Під час проведення слідчого експерименту учасники – ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 пояснили та показали на місцевості у подвір`ї ОСОБА_4 ті події, які там відбувалися 01 травня 2018 року, при цьому їх пояснення співпадають з тими поясненнями, які вони надали в судовому засіданні.

Судом на вирішення комісійної судово-медичної експертизи ставилося, зокрема, запитання «чи могли заподіяні ушкодження утворитися при обставинах, зазначених при проведенні слідчих експериментів по справі?» та (том 4, а. с. 208).

За підсумками проведеної комісійної експертизи (висновок експерта № 134від 29.08.2019 року) комісія експертів на це питання надала відповідь, що надання оцінки обставин спричинення тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, зазначивши при цьому, що механізм виникнення встановлених у гр. ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відповідає механізмам їх спричинення, вказаним у протоколах слідчих експериментів від 06.06.2018, за участю свідків ОСОБА_114 та ОСОБА_67 . Механізм виникнення встановлених у гр. ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не відповідає механізму їх спричинення, вказаному у протоколі слідчого експерименту від 06.06.2018, за участю свідка ОСОБА_115 (том 4, а. с. 208).

При цьому суд відхиляє висновок експерта №37/Е-2018 дод, складений судово-медичним експертом ОСОБА_111 19.06.2018-20.06.2018 року в частині того, що:

1) тілесні ушкодження у ОСОБА_3 у вигляді перелому чешуї потиличної кістки справа, який супроводжувався епідуральною гематомою, забієм головного мозку, могли утворитися при падінні з висоту власного росту з наданим прискоренням (а. с. 83, том 3);

2) Згідно висновку експерта тілесні ушкодження у ОСОБА_3 , враховуючи характер тілесних пошкоджень, їх кількість та локалізацію, ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитися при обставинах, на які вказав свідок ОСОБА_115 при проведенні слідчого експерименту 06.06.2018 року;

3)тілесні ушкодження у ОСОБА_3 у вигляді перелому потиличної кістки, маловірогідно, що могли утворитися при тих обставинах, на які вказала ОСОБА_67 в ході слідчого експерименту 06.06.2018 року (а. с. 83, том 3), оскільки висновок експерта №37/Е-2018 дод в цій частині суперечить висновку комісійної експертизи, якому суд надає перевагу з підстав, викладених вище.

Згідно висновку експерта №631 від 30.05.2018 року при дослідженні зразку крові потерпілого ОСОБА_3 встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (а. с. 152-153, том 2).

Згідно висновку експерта №632 від 30.05.2018 року при дослідженні зразку крові підозрюваного ОСОБА_1 встановлена група 0 з ізогемаглютиніном анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, основним групоспецифічним антигеном якої є антиген Н ізосерологічної системи АВ0. (а. с. 140-141, том 2).

Згідно висновку експерта №595 від 13.06.2018 року на питання слідчого чи є у піднігтьовому змісті рук підозрюваного ОСОБА_1 кров, клітини з ядрами, мікрочастки тканин людини, експерт надав відповідь, що в піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з обох рук підозрюваного ОСОБА_1 наявності крові не встановлено, однак в піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої руки підозрюваного ОСОБА_1 виявлені окремі клітини та невеликі пласти клітин середніх та глибокіх шарів епідермісу і виявлений білок людини. В піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з правої руки підозрюваного ОСОБА_1 клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені, знайдені лише лусочки поверхневого шару епідермісу, непридатні для цитологічного дослідження (а. с. 195 том 2).

При цитологічному дослідженні препаратів з об`єкту 2 (зрізів нігтів з лівої руки підозрюваного) в ядрах клітин виявлений У-хроматин, що вказує на їх належність особі (особам) чоловічої генетичної статі. При встановленні групової належності даних клітин виявлені антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0.

На питання слідчого, чи не залишені клітини (частки) потерпілим ОСОБА_3 експерт відповів, що, враховуючи отримані результати дослідження, не виключається походження клітин середніх та глибоких шарів епідермісу, виявлених в піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої руки підозрюваного ОСОБА_1 від чоловіка (чоловіків) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. У тому числі не виключається походження даних клітин від потерпілого ОСОБА_3 , беручи до уваги групову належність його крові (а. с. 195, зворот, том 2).

Згідно висновку експерта №596 від 13.06.2018 року у піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з обох рук потерпілого ОСОБА_3 наявності крові не встановлено, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені, знайдені лише лусочки поверхневого шару епідермісу, непридатні для цитологічного дослідження (а. с. 209, зворот, том 2).

Згідно висновку експерта №659 від 12.06.2018 року на наданих на дослідження слідах на марлевих тампонах зі змивами з долоней рук трупа ОСОБА_3 наявності крові не встановлено (а. с. 230, том 2).

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд, допитавши обвинуваченого, свідків, потерпілу, судових експертів, дослідивши висновки судових експертиз та інші письмові докази, керуючись положенням ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає доведеною повністю вину обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст. 121 КК України, а саме, у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке потягло смерть потерпілого, поза розумним сумнівом.

Надаючи оцінку наявним доказам, суд виходить з наступного.

Суд дійшов висновку, що показання потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_97 , ОСОБА_79 , ОСОБА_105 , ОСОБА_99 не містять інформації щодо фактичних обставин подій, які відбувалися 01 травня 2018 року на подвір`ї ОСОБА_36 , а також не містять іншої інформації, яка б мала доказове значення для встановлення об`єктивної істини у справі, тому суд не покладає їх в обґрунтування вироку.

Аналізуючи свідчення свідка ОСОБА_116 , суд встановив, що даний свідок не був очевидцем подій, переказав суду те, що почув від ОСОБА_22 та ОСОБА_32 , які були допитані безпосередньо в суді, а її свідчення в частині змови ОСОБА_22 та ОСОБА_117 звинуватити ОСОБА_118 смерті ОСОБА_21 не підтверджуються іншими зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, тому суд їх відхиляє.

Суд встановив, що свідок ОСОБА_76 покинув подвір`я ОСОБА_36 до того, як розпочався перший конфлікт між ОСОБА_14 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 , а свідок ОСОБА_35 повернувся додому і зайшов на веранду, де сиділи ОСОБА_13 та ОСОБА_15 вже після того, як закінчилася друга бійка між ОСОБА_27 та ОСОБА_25 , тому вирок суду також не ґрунтується на цих показах.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_32 та свідків: ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_91 , ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що показання даних учасників судового провадження частково збігаються між собою, а частково суперечать одне одному.

Суд встановив, що безпосередніми очевидцями подій були свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_100 .

Судом достеменно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 мав на той час близькі стосунки зі свідком ОСОБА_5 , а свідок ОСОБА_6 є рідним братом ОСОБА_5 і підтримував досить дружні стосунки з ОСОБА_1 .

Суд також встановив, що свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 перебували в досить дружніх стосунках між собою, тоді як ОСОБА_119 фактично не знала, а ОСОБА_64 та ОСОБА_55 побачила вперше у житті 01 травня 2018 року.

Суд також з`ясував, що свідок ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_11 на той час проживали у цивільному шлюбі, підтримували добрі стосунки.

При оцінці та співставленні показань очевидців, суд також враховує, що з часу тих подій сплинув досить значний термін і деякі деталі очевидці могли забути, а також той факт, що всі очевидці та обвинувачений під час подій перебували у стані алкогольного сп`яніння різної ступені тяжкості, що пояснює деяку фрагментарність та суперечливість у поясненнях другорядних деталей.

Співставляючи показання свідків щодо подій, які відбувалися 01 травня 2018 року на подвір`ї ОСОБА_36 та аналізуючи їх, суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_5 , що відбулася лише одна бійка між ОСОБА_25 , ОСОБА_27 та ОСОБА_14 прямо суперечать показанням трьох інших свідків - ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , які всі стверджували, що відбулися дві бійки: перша – між ОСОБА_25 , ОСОБА_27 та ОСОБА_14 , а друга – між ОСОБА_25 та ОСОБА_27 , тому суд відхиляє показання свідка ОСОБА_15 в цій частині.

Співставляючи показання свідків щодо подій, які відбувалися 01 травня 2018 року на подвір`ї ОСОБА_36 та аналізуючи їх, суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_6 в частині того, що він не бачив, як ОСОБА_13 , сидячи верхи на ОСОБА_54 , наносив йому удари, після чого ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 кинулись їх рознімати, прямо суперечать показанням свідків ОСОБА_36 та ОСОБА_17 , тому суд відхиляє показання свідка ОСОБА_14 в цій частині.

У той же час суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_120 логічні, внутрішньо пов`язані, об`єктивні та неупереджені, а з потерпілим ОСОБА_25 та обвинуваченим ОСОБА_27 її не пов`язували жодні близькі стосунки.

Суд також дійшов висновку, що свідок ОСОБА_67 також надала повні, логічні, правдиві свідчення щодо подій, які відбувалися 01 травня 2018 року.

Жодних мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого та/або з метою вигородити будь-яку іншу особу свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_36 судом не встановлено.

При цьому, слід зазначити, що судом достовірно встановлено, що протягом судового розгляду кримінального провадження, з самого початку, свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 надавали чіткі, детальні та логічно послідовні показання, в яких досить ретельно, в деталях, описали обставини, які передували вчиненню злочину, та мотиви його вчинення. Показання даних свідків як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами у справі, дослідженими в ході судового розгляду.

Суд вважає встановленим і доведеним той факт, що 01 травня 2018 року, у проміжок часу між 10 та 13 годиною ранку, на подвір`ї домоволодіння ОСОБА_36 відбулося два конфлікти – спочатку між ОСОБА_14 , ОСОБА_25 та ОСОБА_27 , а пізніше – між ОСОБА_27 та ОСОБА_121 .

Суд достеменно встановив, що під час першого конфлікту, який відбувся за участю ОСОБА_22 , ОСОБА_21 і ОСОБА_32 жодна з цих осіб не отримала тяжких тілесних ушкоджень.

Виходячи з показань свідків ОСОБА_122 та ОСОБА_81 , які не були учасниками застілля і бачили потерпілого ОСОБА_21 після першого конфлікту, коли він покинув подвір`я ОСОБА_36 і пішов до ОСОБА_122 , в цей час потерпілий ОСОБА_18 був живий, притомний, мав добрий стан здоров`я, рухався, розмовляв, вчиняв активні дії. Так, він пішов до ОСОБА_123 та просив дати йому якусь палицю, при цьому прямо сказав ОСОБА_124 , що посварився саме з ОСОБА_27 , а не з ОСОБА_26 або ще якоюсь особою. При цьому свідок ОСОБА_86 показав, що не бачив на ОСОБА_54 жодних тілесних пошкоджень, окрім розбитого коліна.

Виходячи з показань обвинуваченого ОСОБА_32 , свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які показали, що сварка відбулася десь через годину після того, як розпочалося застілля, ОСОБА_18 покидав подвір`я ОСОБА_36 у проміжок часу з 11 до 12 години, більше точного часу суд встановити не може.

Враховуючи невелику відстань між будинками, спираючись на показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_125 ОСОБА_81 , суд встановив, що ОСОБА_11 відлучався з двору ОСОБА_36 після сварки між ним, ОСОБА_27 та ОСОБА_20 на зовсім незначний час, а коли повернувся, конфлікт між ним та ОСОБА_27 спалахнув з новою силою і його продовжив саме ОСОБА_13 , який запропонував відійти та з`ясувати стосунки, і це чули свідки ОСОБА_17 та

ОСОБА_28 запропонував ОСОБА_54 відійти за літню кухню, де відбулася бійка між ним та ОСОБА_25 Суд достеменно встановив, що в цей час за літньою кухнею були тільки обвинувачений ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_18 , що підтверджується свідченнями ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_126 .

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_18 певний час перебували вдвох за літньою кухнею протягом кількох хвилин, після чого інші учасники застілля ( ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ) почули шум, схожий на звук нібито щось (чи хтось) впав і кинулися на шум.

Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_16 надали аналогічні покази, що, прибігши за літню кухню, вони побачили, як ОСОБА_13 сидів верхи на ОСОБА_54 , який лежав на підлозі, горілиць, та наносить останньому удари кулаками рук в ділянку обличчя та голови, після чого ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 розборонили ОСОБА_21 та ОСОБА_24 і ОСОБА_17 одвела ОСОБА_21 до будинку.

При цьому свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_16 помітили тілесні ушкодження у вигляді розбитої губи, садна на нозі ОСОБА_31 .

Жоден зі свідків, які були очевидцями подій ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 ) не підтвердили показання обвинуваченого ОСОБА_32 в тій частині, що ОСОБА_6 наніс удар палкою по ногах і голові ОСОБА_77 , а також той факт, що ОСОБА_18 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 втрьох перебували якийсь проміжок часу за літньою кухнею, біля туалету після першого конфлікту.

Свідок ОСОБА_35 категорично заперечив, що бачив бійку або побитого ОСОБА_21 за літньою кухнею, а також те, що обвинувачений ОСОБА_13 розповідав йому про бійку між ОСОБА_3 та ОСОБА_20 біля туалету, коли ОСОБА_35 нібито був у бесідці біля столу і те, що ОСОБА_35 побіг за туалет слідом за ОСОБА_15 подивитись, що там відбувається.

Показання ОСОБА_80 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_127 та ОСОБА_17 , які показали, що ОСОБА_35 під час застілля вдома не перебував, і сварок та бійок між учасниками застілля не бачив.

При цьому суд встановив, що ОСОБА_35 не був учасником застілля і суд не виявив жодної зацікавленості ОСОБА_80 давати неправдиві свідчення з метою виправдати або обвинуватити будь-кого з даної компанії.

Таким чином, достовірність показань обвинуваченого ОСОБА_32 в частині того, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_54 спричинив ОСОБА_14 під час бійки з потерпілим ОСОБА_25 , спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_80 в їх сукупності та взаємозв`язку.

Аналіз досліджених судом доказів по справі в їх сукупності, переконує суд у тому, що показання обвинуваченого ОСОБА_119 , надані ним у ході судового розгляду, якими він заперечував свою вину у вчиненні злочину і свою причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , що в подальшому призвели до його смерті, є неправдивими. Тому до уваги такі показання не приймає, розцінюючи їх як спробу ОСОБА_119 уникнути відповідальності за скоєний ним злочин.

Показання ОСОБА_128 повністю спростовуються показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_36 , які були очевидцями цих подій, висновками судово-медичних експертиз, поясненнями експерта в судовому засіданні, іншими письмовими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Отже, суд вважає повністю доведеними ті фактичні обставини, що між ОСОБА_27 та ОСОБА_25 відбулася бійка, в ході якої ОСОБА_13 наніс кілька ударів ОСОБА_54 в область голови, обличчя та кінцівок.

Суд також встановив і вважає повністю доведеним той факт, що одразу після бійки між ОСОБА_27 та ОСОБА_25 за літньою кухнею на подвір`ї ОСОБА_36 , самопочуття ОСОБА_21 різко погіршилось і він був нездатний в подальшому самостійно йти, сидіти, продовжувати застілля, вживати напої та їжу тощо, а одразу після бійки був приведений ОСОБА_17 до кімнати будинку, де ліг на ліжко, з якого більше не підводився і вмер протягом незначного часу, який вимірювався годинами.

В судовому засіданні суд безпосередньо дослідив надані лікарнею оригінали карток виклику швидкої медичної допомоги та шляхом прослуховування дослідив аудіозаписи виклику швидкої медичної допомоги 1.05.2018 року ОСОБА_67 та ОСОБА_4 (а. с. 88,89, 92, том 3).

Згідно наданих і досліджених оригіналів карток, копії яких містяться у справі (а. с. 88,89 том 3), перший виклик прийнятий на підставі телефонного дзвінка 665736378, 01.05.2018 року о 12:34:48 годині, переданий о 12:35:13 годині, час виїзду швидкої медичної допомоги – 12:36:05 годині, прибуття на виклик – 12:43:56 годині, завершення – 13:04:38 годині, повернення – 13:07:08 годині. Адреса виклику – смт. Покровське, вул. Звездная, 2, викликала дружина, хворий – Бідник 28 років, захворювання - підвищення артеріального тиску, головний біль (а. с. 88, том 3).

Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги №681 від 01.05.2018 року це був первинний виклик, причина – нещасний випадок, травм – немає, попередній діагноз – ЗЧМТ забій голови, алкогольне сп`яніння (а. с. 90, том 3).

Хворий згідно картки скаржився на сильний головний біль, нудоту, блювання, перебував у ясній свідомості, вів себе спокійно, мав артеріальний тиск 130/100 мм.рт.ст. при постійному 120/70 мм.рт.ст., пульс 80.

Другий виклик прийнятий на підставі телефонного дзвінка 01.05.2018 року о 17:17:48 годині, переданий о 17:18:06 годині, час виїзду швидкої медичної допомоги – 17:18:37 годині, прибуття на виклик – 17:22:50 годині, завершення – 17:33:22 годині, повернення – 17:38:07 годині. Адреса виклику – смт. Покровське, вул. Звездная, 2, викликала знайома, хворий – Бідник 28 років, захворювання – помер чи помирає, не дихає (а. с. 89, том 3).

Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги №681 а від 01.05.2018 року це був повторний виклик, час від початку хвороби від 06 до 12 годин, результат – смерть до приїзду, попередній діагноз – біологічна смерть (а. с. 91, том 3).

Враховуючи, що час телефонних викликів з точністю до секунди фіксуються в автоматичний спосіб диспетчерською службою у м. Дніпро, такі дані є у матеріалах кримінального провадження, в суду не має сумнівів щодо дати і часу виклику швидкої медичної допомоги ОСОБА_67 і ОСОБА_4 до будинку

ОСОБА_129 суду немає підстав вважати, що медичні працівники, зокрема, свідок ОСОБА_78 , приховували чи спотворювали якусь інформацію стосовно часу виклику швидкої медичної допомоги, як стверджувала в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , і суд вважає правдивими пояснення ОСОБА_78 , що сталася людська помилка під час заповнення медичної картки №681А від 01.05.2018 року, яка була виправлена нею в частині прийому виклику (12.35), виїзду на виклик (12.36), прибуття на місце (12.43), закінчення виклику (13.04), повернення на станцію (13.07), оскільки ці дані повністю збігаються з тими, що зафіксовані в автоматичний спосіб і відображені в картках виклику швидкої медичної допомоги (а. с. 88,89, том 3).

Суд дійшов висновку, що свідок ОСОБА_81 помиляється, стверджуючи, що бачив потерпілого ОСОБА_3 01 травня 2018 року близько 13-30 години, оскільки з медичної документації та показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_67 беззаперечно вбачається, що близько 13-30 швидка медична допомога вже покинула подвір`я ОСОБА_4 після надання первинної допомоги ОСОБА_3 , а до того часу друга бійка між ОСОБА_25 та ОСОБА_27 вже відбулася (виклик «швидкої» стався о 12:26 год), а як показали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_67 після від`їзду швидкої медичної допомоги потерпілий ОСОБА_18 більше з ліжка не підводився, з будинку і подвір`я ОСОБА_4 не виходив, отже, свідок ОСОБА_81 помиляється щодо часу, коли востаннє бачив ОСОБА_3 .

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_67 , які безпосередньо виявили тіло ОСОБА_21 та свідок ОСОБА_35 , якого свідок ОСОБА_17 попросила зайти до кімнати, коли виявила тіло ОСОБА_21 , не змогли вказати точний час смерті ОСОБА_3 .

Співставляючи їх показання, суд встановив, що тіло померлого ОСОБА_21 було виявлене свідками у проміжок часу з 14 години до 17 години 01 травня 2018 року. Свідок ОСОБА_78 , яка з`явилася на повторний виклик о 17:17 годині, констатувала смерть потерпілого ОСОБА_21 і пояснила суду, що при огляді на тілі вона бачила гипостатичні пятна, які показували, що смерть відбулася близько години тому; експерт ОСОБА_130 пояснив, що комісійна експертиза дійшла висновку, що смерть ОСОБА_21 відбулася близько 17 годині, плюс-мінус одну годину.

Таким чином, суд робить висновок, що смерть ОСОБА_21 відбулася не раніше, ніж після 13 години 01 травня 2018 року, оскільки до цього часу його живим бачили свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_78 і не пізніше 17 години 17 хвилин, оскільки саме в цей час фельдшер медичної швидкої допомоги констатував смерть потерпілого ОСОБА_31 .

Суд відхиляє припущення потерпілої ОСОБА_2 та її представника Лашко А.М., що смерть потерпілого ОСОБА_21 відбулася 1 травня 2018 року у першу половину дня, зранку, як такі, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і жодного доказу на підтвердження цього припущення в матеріалах справи не міститься.

Виходячи з того, що саме після другої бійки з ОСОБА_87 став почувати себе дуже погано і помер протягом незначного періоду часу, який вимірюється кількома годинами, можна стверджувати про встановлений причинно-наслідковий зв`язок між бійкою, яка відбулася за участі ОСОБА_21 та ОСОБА_32 , отриманими в її ході тілесними ушкодженнями ОСОБА_25 від ОСОБА_32 та смертю ОСОБА_21 , яка відбулася внаслідок отриманих в ході бійки тілесних ушкоджень.

Таким чином, враховуючи, що в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження та суперечить безпосередньо дослідженим в судовому засіданні доказам версія обвинуваченого, що ОСОБА_6 наніс удар палкою по голові ОСОБА_30 під час бійки, яка між ними нібито відбулася, внаслідок чого ОСОБА_18 отримав тілесні пошкодження обличчя та голови, які зафіксовані у висновку судово-медичної експертизи та знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю, застосувавши логічний закон – "виключення третього", що ґрунтується на ретельному, повному та всебічному, аналізі наведених вище доказів, суд дійшов до висновку, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_77 були спричинені обвинуваченим ОСОБА_27 під час бійки, яка відбулася між ними 01 травня 2018 року, на подвір`ї домоволодіння ОСОБА_36 , між 12 та 13 годинами дня, за бесідкою та літньою кухнею, і саме внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень в ході даної бійки помер у період часу між 13 годинами та 17 годинами того ж дня (більш точного часу смерті слідство та суд не встановили) ОСОБА_3 .

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , її представник Лашко А.М., а також захисник обвинуваченого ОСОБА_131 наголосили на тому, що органами досудового розслідування не вилучений з місця події одяг потерпілого ОСОБА_21 , який міг містити на собі сліди крові, біологічних матеріалів, інші сліди злочину, у зв`язку з чим наполягали на неповноті проведеного досудового розслідування.

Суд встановив, що жоден зі свідків не стверджував, що під час бійки ОСОБА_18 був вдягнений у щось, окрім шортів, в яких його тіло виявили працівники поліції під час огляду місця події та огляду трупа, що і було зазначено у протоколах і фототаблиці.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_14 пояснили суду, що весь інший одяг був випраний ОСОБА_61 на прохання самого ОСОБА_21 ще 30.04.2018 року, чим пояснюється його знаходження під час застілля в самих шортах 01.05.2018 року.

Окрім того, згідно висновку комісійної судово-медичної експертиза № 134 від 29.08.2019 року тілесних ушкоджень, які є характерними для активного чи пасивного переміщення тіла потерпілого, після заподіяння йому тілесних ушкоджень, не встановлено.

Згідно даних первинного судово-медичного дослідження трупа, по локалізації трупних плям, будь-яких даних про переміщення чи зміну пози трупа, після настання смерті, не встановлено (том 4, а. с. 206-209), отже, в суду немає підстав вважати, що з ОСОБА_21 був стягнутий одяг та знищений, як наголошувала в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 .

Суд кваліфікує винні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, виходячи з наступного.

Об`єктом злочину є здоров`я особи незалежно від її стану та аномалій.

Об`єктивну сторону злочину утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв`язок між зазначеними діянням і наслідками.

Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.

Суспільне небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються у фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого.

Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень визначається згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом міністерства охорони здоров`я України №6 від 17.01.1995 року зі змінами. Згідно п. п. 2.1.2 Правил небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

До небезпечних для життя ушкоджень, у тому числі, належать: ті, що проникають у черепну порожнину, у т.ч, без ушкодження мозку; відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа; забиття головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забиття головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки; ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ (п.п. 2.1.3. Правил).

Кваліфікованим видом умисного тяжкого тілесного ушкодження ( ч. 2 ст. 121) є спричинення ним смерті потерпілого.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином з матеріальним складом і змішаною формою вини.

Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Складність об`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різні похідні наслідки: первинний з них (найближчий) – тяжкі тілесні ушкодження (обов`язкова ознака об`єктивної сторони) – знаходяться у необхідному причинному зв`язку з наслідками вторинними (віддаленими) – смертю потерпілої особи (кваліфікуюча ознака). У цьому злочині згідно із законом і щодо діяння, і щодо першого, обов`язкового наслідку суб`єктивна сторона виражається в умислі (прямому чи непрямому), а стосовно другого (кваліфікованого) наслідку – тільки в необережності (самовпевненості чи недбалості). У цілому цей злочин визнається умисним, бо саме умисне ставлення до діяння і найближчого наслідку визначає спрямованість злочину, його суспільну небезпечність.

Значення змішаної форми вини полягає в тому, що вона дає можливість: а) конкретизувати ступінь суспільної небезпечності злочину; б) визначити правильну кваліфікацію; в) відмежувати близькі за об`єктивними ознаками склади злочинів, зокрема умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність, коли винуватий не усвідомлював можливості настання похідного вторинного (віддаленого) наслідку в результаті настання похідного первинного (найближчого).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_119 носили активний характер, ОСОБА_13 , наносячи потерпілому ОСОБА_54 удари кулаками рук з значною силою в ділянку обличчя та голови, об`єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров`ю потерпілого, хоча й не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода. Тобто він діяв з неконкретизованим (невизначеним) умислом, за яким, незалежно від того, чи є такий умисел прямим або непрямим, настає відповідальність за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння ОСОБА_54 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Дії ОСОБА_128 були протиправними, між цими діями і їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило його смерть, існував прямий причинний зв`язок. При цьому систематичність, послідовність і динамічність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_119 , характер, спосіб, механізм та сила нанесення ударів, а саме по голові та обличчю свідчать про цілеспрямованість умислу обвинуваченого саме на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого.

Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча він і не бажав цього настання і навіть свідомо не допускав його, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.

Отже, між діями обвинуваченого та наслідками, спричиненими ним, існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

Таким чином, у даному випадку має місце вчинення ОСОБА_27 злочину з так званими похідними наслідками (з кваліфікуючими наслідками), суб`єктивна сторона якого полягає у змішаній формі вини, коли умисно спричинений особою так званий прямий (безпосередній) наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) тягне за собою ще один – опосередкований (похідний) наслідок (смерть потерпілого), психічне ставлення до якого з боку винного полягає лише в необережній формі вини – злочинній недбалості.

Саме тому суд вважає, що у діях ОСОБА_32 є ознаки злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК, і суд відхиляє аргументацію потерпілої ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_132 стосовно того, що дії ОСОБА_128 повинні кваліфікуватися за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, з підстав, наведених вище, а також вважає хибною позицію представника потерпілої, що під час досудового слідства невірно встановлені мотиви злочину. Зокрема, представник Лашко А.М ОСОБА_113 заперечував, що між обвинуваченим та потерпілим виникли неприязні відносини і сварка, і що під час судового розгляду не підтвердилася наявність такої сварки між потерпілим та обвинуваченим, тоді як свідки - очевидці ОСОБА_4 , ОСОБА_67 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердили протилежне.

Фактичні обставини справи також виключають можливість кваліфікації дій ОСОБА_32 за частиною першою статті 119 КК (вбивство через необережність), оскільки природа його діянь (насильства), спрямованість та зміст умислу не дають підстав вважати, що ОСОБА_13 діяв необережно стосовно самого діяння і тих наслідків, що наступили. Така правова позиція міститься і в постанові ВСУ від 28.05.2015 року по справі №5-25кс15.

В судовому засіданні обвинувачений вину не визнав, захисник Осмоловський Б.Л. просив виправдати ОСОБА_1 , наголошуючи на неповноті проведення досудового розслідування, зокрема, не проведенні всіх необхідних слідчих дій для встановлення можливої причетності інших осіб до вчиненого злочину, відсутності прямих доказів причетності ОСОБА_1 до злочину, наголошуючи, що показання свідків, зокрема, ОСОБА_4 , ОСОБА_67 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 є суперечливими та неправдивими, що вони знаходяться у змові з метою вигородити ОСОБА_29 , наголосивши на тому, що всі сумніві тлумачаться на користь обвинуваченого.

Також наголошував на тому, що згідно висновку експерта №37/Е-2018 дод, складений судово-медичним експертом ОСОБА_111 19.06.2018-20.06.2018 року тілесні ушкодження у ОСОБА_3 у вигляді перелому чешуї потиличної кістки справа, який супроводжувався епідуральною гематомою, забієм головного мозку, могли утворитися при падінні з висоту власного росту з наданим прискоренням.

Надаючи оцінку твердженням обвинуваченого та захисника, суд критично оцінює такі доводи сторони захисту, оскільки під час судового засідання не знайшов підстав для сумніву у показаннях ОСОБА_4 та ОСОБА_67 , а також частково відхилив свідчення ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , пояснивши мотиви такого відхилення. Окрім того, суд зауважує, що всі свідки допитані в судовому засіданні з дотриманням всіх вимог чинного процесуального законодавства та попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Суд також дійшов висновку, що у позиції захисту мається внутрішня суперечність, оскільки захисник одночасно наголошує на причетності до скоєного ОСОБА_22 , а не ОСОБА_1 , але при цьому наголошує на висновку експерта, що травми потерпілий ОСОБА_3 міг отримати при падінні з висоту власного росту з наданим прискоренням.

При цьому, як вже зазначалося вище, при оцінці доказів, суд відхилив висновок експерта №37/Е-2018 дод, складений судово-медичним експертом ОСОБА_111 в цій частині, оскільки він суперечить висновкам судово-медичної комісійної експертизи № 134 від 29.08.2019 року, пояснення щодо висновків якої надані в судовому засіданні експертом-доповідачем ОСОБА_112 , який категорично заперечив, що мала місце травма прискорення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13 березня 2019 року у справі № 545/1642/15-к (провадження № 51-7041км18), від 21 лютого 2018 року у справі № 701/613/16-к (провадження № 51-6003 км 18).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для встановлення правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону (постанова Верховного Суду 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17)).

Суд вважає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом судом виконаний.

Відповідно до ст. ст. 50,65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров`я особи», при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суди повинні брати до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, які його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_128 вчинений злочин, передбачений ст. 121 ч. 2 КК України, який згідно статті 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, слід віднести вчинення злочину, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З місця проживання (характеристика Покровської селищної ради від 15.05.2020 року) ОСОБА_128 характеризується досить позитивно, не судимий, інвалідом не являється, на утриманні малолітніх дітей не має, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, працює.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого слід обрати і призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 121 ч.2 КК України і саме таке покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, чи звільнення обвинуваченого від покарання, судом не встановлено.

02.05.2018 року ОСОБА_55 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Покровського районного суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 року підозрюваному ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії ухвали обчислюється з 02.05.2018 року.

Ухвалами Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.07.2018 року та від 20.09.2018 року строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено до 23.09.2018 та 17.11.2018 відповідно.

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 року до ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби.

Ухвалами Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 року, 27.02.2019 року, 19.04.2019 року, 14.06.2019 року, 02.08.2019 року, 30.09.2019 року, 15.11.2019 року, 10.01.2020 року, 06.03.2020 року, 29.04.2020 року запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби продовжений.

З огляду на положення п.11 постанови № 14 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року, суд, за клопотанням прокурора Литвиненко В.В. змінює запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 в залі суду, до часу набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 ч.5 КК України у строк покарання ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його фактичного затримання, тобто, з 02.05.2018 року до 14.11.2018 року включно.

Потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної злочином, просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_71 матеріальні збитки в розмірі 13848,85 гривень та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 гривень.

Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 збільшила розмір позовних вимог, а саме, просила стягнути з ОСОБА_128 на її користь суму матеріального збитку в розмірі 102 933, 85 грн. та суму відшкодування моральної шкоди в сумі 7 800 000, 00 грн. (том 5, а. с. 100-101).

Цивільний позов обґрунтувала тим, що даним злочином їй заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з наступних витрат: ритуальні послуги (копання могили, предмети ритуального призначення, транспортні послуги) у розмірі 9 588,88 грн.; поминальний обід вартістю 3 595,00 грн.; вартість лікарських препаратів та ліків (заспокійливе та для стабілізації артеріального тиску), які приймала потерпіла після поховання сина в сумі 664,97 грн.; витрати, понесені на облаштування та утримання місця поховання (надгробного пам`ятника) в розмірі 89 085,00 грн., разом 102 933, 85 грн.

Щодо моральної шкоди, згідно уточненого позову, письмового обґрунтування потерпілої, пояснень в судовому засіданні, заподіяна моральна шкода полягає у спричинених потерпілій ОСОБА_2 моральних стражданнях внаслідок смерті єдиного сина, сильних душевних переживаннях, внаслідок яких вона перебувала в стані глибокої депресії, у тому, що припинився звичний спосіб спілкування з людьми, друзями, знайомими. Дана ситуація призвела до повної зміни життєдіяльності, погіршення умов життя потерпілої, інтенсивних психологічних переживань, які потерпіла оцінює в суму 7 800,00 гривень.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та її представник Лашко М. ОСОБА_133 підтримали позов у повному обсязі, просили задовольнити.

В судовому засіданні цивільний відповідач/обвинувачений заявлений позов не визнав, мотивуючи свою позицію тим, що злочину не вчиняв, отже, матеріальної та моральної шкоди цивільному позивачу/потерпілій не спричинив. Захисник Осмоловський Б.Л. підтримав позицію свого підзахисного.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст.1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

У даному випадку судом, справу, згідно ст.337 КПК України, розглянуто у межах висунутого/пред`явленого обвинувачення та визнано доведеним, що внаслідок злочинних дій цивільного відповідача потерпіла понесла збитки.

Стаття 1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст. 2 вищезгаданого закону поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Цивільним позивачем/потерпілою, в свою чергу, було надано суду належні та допустимі докази (чеки, квитанції) щодо понесених нею витрат на поховання, спорудження надгробного пам`ятнику, на ліки станом на час вирішення справи в суді на загальну суму 102933,85 грн. (том 1, а. с. 37-42; том 5, а. с. 102-104).

Також, суд, з урахуванням наданих йому у судовому засіданні сторонами кримінального провадження доказів, вважає доведеним завдання цивільним відповідачем ОСОБА_1 моральної шкоди цивільному позивачу ОСОБА_2 , при визначенні розміру якої суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач вказує на те, що моральна шкода складає 7 800 000,00 грн, які вона просить стягнути з цивільного відповідача.

В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п.3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

У відповідності з ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_2 , яка після вказаних подій, зокрема, смерті єдиного сина внаслідок злочину, пережила сильний стрес, хід її життя був порушений, вона перебуває у стані депресії, порушився сон, вона не може займатися своїми звичними справами і перебуває у пригніченому стані. У той же час, позивачка зазначає, що різко погіршився стан її здоров`я, але не надала суду медичних документів, які б свідчили про погіршення стану її здоров`я, наявність/виникнення хвороб, інших розладів.

Враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла потерпіла ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю свого єдиного сина, їх тривалість, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості суд вважає, що відповідно глибині душевних страждань потерпілої буде відповідати сума компенсації моральної шкоди у розмірі 200 000,00 гривень, що узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4.

Питання про долю речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує згідно положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів відсутні.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_55 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.

З метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту змінити на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 21 травня 2020 року, тобто з моменту проголошення вироку та взяття обвинуваченого під варту в залі суду.

На підставі ст. 72 ч.5 КК України у строк покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його фактичного затримання, тобто, з 02.05.2018 року до 14.11.2018 року включно.

Цивільний позов потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_2 до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 102 933,85 (сто дві тисячі дев`ятсот тридцять три гривні 85 коп.) грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди – грошові кошти в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень.

В решті позовних вимог – відмовити.

Речові докази по справі:

- рушник біло-червоного кольору, на якому маються нашарування речовини буро-червоного кольору, який знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити;

- чоловічі спортивні штани синього кольору та чоловічій светр червоного кольору, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

- зразок крові підозрюваного ОСОБА_1 на фрагменті марлі (1 конверт), зрізи нігтьових пластин з обох рук підозрюваного ОСОБА_1 (1 конверт), осади з об.№№1,2 на ниточках марлі з контрольним зразком марлевої серветки (1 конверт), які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

- зрізи нігтьових пластин з обох рук потерпілого ОСОБА_3 (1 конверт), осади з об.№№1,2 на ниточках марлі з контрольним зразком марлевої серветки (1 конверт), які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

- два марлеві тампони зі змивами з рук з трупа ОСОБА_3 (1 конверт), які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В. Чорна