Рішення № 89363532, 23.03.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/372/20

Провадження № 2/205/608/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 січня 2020 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2020 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п. 1 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 28 січня 2020 року позивачем було подано виправлений позов, разом з тим, недоліки у позовній заяві були виправлені не в повному обсязі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року позовну заяву повторно залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням п. 1 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 12 лютого 2020 року подано виправлений позов і квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року цивільна справа була прийнята до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що на підставі договору дарування домоволодіння від 11 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білоус С.В. і зареєстрованого у реєстрі за № 1158, ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 . У вказаному домоволодінні зареєстрований її дядько – відповідач, який у будинку не проживає, його речей у ньому немає, комунальні послуги він не сплачує, поточний ремонт не здійснює, добровільно зніматися з реєстрації не бажає. Фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Перешкод у проживанні за місцем реєстрації йому ніхто не чинить. Позивач у своїх позовних вимогах просила суд усунути їй перешкоди у користуванні домоволодінням шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 .

Відповідачеві ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, зустрічний позов не заявлено, будь-які інші документи до суду не направлено.

Третій особі Головному управлінню Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк письмових пояснень щодо позову до суду подано не було.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування домоволодіння від 11 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Білоус С.В. і зареєстрованого у реєстрі за № 1158, ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно з довідкою № 1023, виданою 17 жовтня 2019 року Департаментом адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міськради, у спірному домоволодінні зареєстровано відповідача ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно з актами обстеження домоволодіння про непроживання, складеними 25 грудня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та затвердженими головою квартального комітету № 6 Новокодацької районної у м. Дніпрі ради ОСОБА_5 , ОСОБА_2 не проживає у спірному домоволодінні протягом 10 років, домашнє господарство не веде, перешкод у проживанні йому ніхто не чинить (а.с. 10, 11).

На підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця прожива ння в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вищевказане, а також те, що відповідач не є власником (співвласником) домоволодіння АДРЕСА_2 , не проживає у ньому десять років, його речей у домоволодінні, належному позивачеві, немає, комунальні послуги він не сплачує, участь в утриманні домоволодіння не приймає, суд доходить висновку, що відповідач втратив право користування спірним домоволодінням, а відтак і про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп. (а.с. 1), який з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено, підлягає стягненню з відповідача на користь.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 29, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263, 264, ч.ч. 1-5 ст. 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_2 шляхом визнання ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: