Рішення № 89362964, 14.05.2020, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/367/20

№ 2/207/727/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року Баглійський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В. Г.

при секретарі: Куцевол Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна.

ВСТАНОВИВ:

13.02.2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

У позові позивачка ОСОБА_1 просить суд:

визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року, укладений на виконання біржового контракту, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі 13.10.1997 року за № 74, між ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.07.1996 року, на стороні покупця, і ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 20.02.1996 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка складається із двох кімнат, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

визнати за позивачкою, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.02.2020 року за цим позовом відкрито провадження у цивільній справі № 207/367/20.

Позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , яка склала заповіт, відповідно до якого заповіла спірну квартиру позивачці, і яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка 24.10.2019 року звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л.; і 24.10.2019 року на підставі заяви позивачки нотаріусом заведено спадкову справу № 35/2019 після смерті матері позивачки. Нотаріусом було встановлено, що спадковим майном є Ѕ частка у праві спільної часткової власності на Квартиру. Однак нотаріусом постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2020 року було відмовлено позивачці ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку у праві спільної часткової власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відмова обґрунтована тим, що спірний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, вважаючи, що спірний договір договір купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року не має недоліків форми, і був укладений у належній формі, що наявні всі підстави для визнання дійсним спірного договору купівлі-продажу; що позивачка має (з урахування права відповідача ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності подружжя) право на спадкування Ѕ частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру.

17.03.2020 року через канцелярію Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відповідачем ОСОБА_2 подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 . У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить суд:

прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первинним позовом в рамках справи № 207/367/20;

визнати за ним, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.04.2020 року зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_2 прийнято до провадження; об`єднано в одне провадження справу за первісним позовом позивачки ОСОБА_1 та зустрічним позовом відповідача ОСОБА_2 .

В зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_2 визнає обставини, викладені у первісній позовній заяві позивача ОСОБА_1 .

В зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_2 визнає обставини, викладені у первісній позовній заяві позивача ОСОБА_1 .

Свої вимоги за зустрічним позовом відповідач ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він був чоловіком (другим з подружжя) померлої матері позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 – з 04.11.1978 року і до смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спірний договір купівлі-продажу укладено, і спірна квартира придбана ОСОБА_3 за час шлюбу. А отже, у відповідача та у матері позивачки виникло право спільної сумісної власності на квартиру в рівних частках.

24.10.2019 року Відповідач звернувся до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л. із заявою про видачу Свідоцтва про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте за час зареєстрованого шлюбу. Однак нотаріусом Однак нотаріусом постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2020 року було відмовлено Відповідачеві у видачі такого свідоцтва, Відмова обґрунтована тим, що спірний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Тому відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним зустрічним позовом.

У зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_2 визнає позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі, але при цьому вважає, що його право власності на Ѕ частину спірної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , також підлягає захисту.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Павлівськ Очерського району Пермської області РРФСР, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.07.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , є матір`ю позивачки ОСОБА_1 . Це підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 01.03.1962 року.

В той же час ОСОБА_3 з 04.11.1978 року та до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була дружиною відповідача ОСОБА_2 . Це підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 від 04.11.1978 року.

13.10.1997 року мати позивачки як покупець з однієї сторони та ОСОБА_4 як продавець – з іншої сторони – на виконання біржового контракту, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі 13.10.1997 року за № 74, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року. Зазначена обставина підтверджується примірником Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року.

Відповідно до пункту 1 спірного договору купівлі-продажу, «Продавець продав, а Покупець купив квартиру, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка складається із двох кімнат, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ». Відповідно до пункту 2 цього договору, «квартира двокімнатна розташована на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., кімната – 15,9 кв.м., кімната – 8,5 кв.м., кухня – 6,0 кв.м., вбиральня – 2,4 кв.м., коридор – 6,6 кв.м., вбудована шафа – 0,4 кв.м., балкон – 0,8 кв.м.»

Відповідно до пункту 4 спірного Договору купівлі-продажу, «квартира продана за 4764,00 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні, які Продавцем отримані від Покупця під час підписання цього Договору».

Продавець за спірним Договором купівлі-продажу також у встановлений пунктом 6 цього договору строк звільнив вказану квартиру.

Таким чином, зобов`язання за спірним Договором купівлі-продажу його сторонами було виконано в повному обсязі.

В спірному Договорі купівлі-продажу зазначено, що він підлягає реєстрації в Бюро технічної інвентаризації та на підставі статті 15 Закону України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» зареєстрований на Дніпродзержинському філіалі Придніпровської товарної біржі та не підлягає нотаріальному посвідченню.

Право приватної власності матері позивачки на спірну квартиру на підставі спірного договору купівлі-продажу було зареєстровано Дніпродзержинським бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу № 132 за реєстровим номером 2/717. Це підтверджується Реєстраційним посвідченням від 23.10.1997 року.

Відповідно до Листа обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» (ЄДРПОУ 03341782) від 04.02.2020 року № 108, «згідно даних інвентаризаційної справи ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності на квартиру АДРЕСА_3 , було зареєстроване станом на 31.12.2012 р. за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.1997 р., № 74, зареєстрованого Дніпродзержинською філією Придніпровської товарної біржі. Відомості стосовно вищевказаного об`єкта нерухомого майна перевірено на паперових носіях».

Також були внесені зміни до технічного паспорту на спірну квартиру, в якому мати позивачки вказана власником квартири. Ця обставина підтверджується Технічним паспортом на квартиру, що знаходиться у власності громадянина від 06.10.1997 року.

13.12.2006 року мати позивачки склала заповіт, посвідчений Ісаковою Л.В., державним нотаріусом Другої дніпродзержинської нотаріальної контори 13.12.2006 року, зареєстровано в реєстрі за № 5479. Відповідно до вказаного заповіту, мати позивачки заповіла спірну квартиру позивачці. Ця обставина підтверджується примірником Заповіту.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки померла, про що 25.07.2019 року Південним районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській обл. складено відповідний актовий запис № 648, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 25.07.2019 року, виданим Південним районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській обл.

24.10.2019 року приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л. на підставі заяви позивачки заведено спадкову справу № 35/2019 після смерті матері позивачки. Нотаріусом було встановлено, що спадковим майном є Ѕ частка у праві спільної часткової власності на спірну квартиру. Однак нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку у праві спільної часткової власності на спірну квартиру. Відмова обґрунтована тим, що спірний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу Свідоцтва про право власності на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте за час зареєстрованого шлюбу. Однак нотаріусом було відмовлено Відповідачеві у видачі такого свідоцтва. Відмова обґрунтована тим, що спірний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи».

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, «Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності».

Відповідно, суд вважає застосовним до спірних правовідносин наступні норми матеріального права:

1) щодо питань укладення та дійсності спірного договору купівлі-продажу:

1-1) норми чинного на момент укладення спірного договору купівлі-продажу Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року в редакції на момент укладення Договору купівлі продажу (далі – ЦК УРСР 1963 р.);

1-2) норми Закону України «Про товарну біржу» в редакції на момент укладення спірного договору купівлі-продажу;

2) щодо питань набуття права спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 ) на спірну квартиру – норми чинного на момент укладення спірного договору купівлі продажу Кодексу про шлюб та сім`ю України в редакції на момент укладення спірного договору купівлі продажу (далі – КпШС України);

3) щодо питань встановлення складу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ( ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 ), та питань видачі свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте за час зареєстрованого шлюбу, – норми Сімейного кодексу України (далі – СК України) та ЦК України 2003 р.

Відповідно до частини 1 статті 47 ЦК УРСР 1963 р., «нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу».

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦК УРСР 1963 р., «недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону».

Відповідно до частини 1 статті 227 ЦК УРСР 1963 р., «договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Однак відповідно до частини 1 статі 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається, зокрема, купівля-продаж.

При цьому відповідно до частини 2 статті 9 Житлового кодексу УРСР (в редакції на момент укладення Договору купівлі продажу), громадяни мають право на придбання квартир біржових торгах.

А відповідно до частини 2 статі 15 Закону України «Про товарну біржу», «угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню». Ця норма є спеціальною щодо норми частини 1 статті 227 ЦК УРСР 1963 р., а тому підлягає переважному перед нею застосуванню.

Крім того, формально вимога частини 1 статті 227 ЦК УРСР 1963 р. про нотаріальну форму договору поширюється лише на договір купівлі-продажу жилого будинку , але не квартири. Поширення цієї норми на договори купівлі-продажу квартир свого часу сталося завдяки положенню абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», відповідно до якого «з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини». Однак Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року втратила чинність на підставі Постанови Верховного Суду № 9 від 06.11.2009 року.

Таки чином, Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року, укладений на виконання біржового контракту, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі 13.10.1997 року за № 74, не має вад форми, і був укладений у належній формі.

Суд враховує і визнає за обґрунтованими побоювання позивачки стосовно того, що, враховуючи зміст Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2020 року приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Л.Л., наразі наявний ризик невизнання або оспорювання її, позивачки, прав та законних інтересів із мотивацією, подібною до мотивації, викладеної у вказаній постанові. Тому суд вважає, що позивачка має право на усунення ризику такого невизнання або оспорювання шляхом визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до частини 2 статті 48 ЦК УРСР 1963 р., «якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається». Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 220 ЦК України 2003 р.: «якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається».

Відповідно до частини 1 статті 224 ЦК УРСР 1963 р., «за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму».

Відповідно до статті 15 ЦК України 2003 р., «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства».

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України 2003 р., «кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України 2003 р., способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до абзацу 12 частини 2 статті 16 ЦК України 2003 р., «суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках».

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, «кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів».

Відповідно до статті 5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону».

Отже, вищевикладене свідчить про те, що наявні всі підстави для визнання дійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року, укладений на виконання біржового контракту, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі 13.10.1997 року за № 74.

Відповідно до частини 1 статті 22 КпШС України, «майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю».

Відповідно до частини 1 статті 60 СК України, «майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності».

Відповідно до частини 2 статті 60 СК України, «вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя».

Відповідно до частини 2 статті 370 ЦК України 2003 р., «частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду».

Таким чином, у зв`язку із укладенням спірного договору купівлі-продажу у матері позивачки та у відповідача виникло право спільної сумісної власності на спірну квартиру в рівних частках.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України 2003 р., «до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Право власності не належить до прав, які не входять до складу спадщини у зв`язку із нерозривним зв`язком з особою спадкодавця (статті 1219, 608 ЦК України 2003 р.).

Таким чином, Ѕ частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру входить до спадкової маси після смерті матері позивачки.

Відповідно до частини 1 статті 1216 ЦК України 2003 р., «спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)».

Відповідно до статті 1217 ЦК України 2003 р., «спадкування здійснюється за заповітом або за законом».

Відповідно до частини 1 статті 1217 ЦК України 2003 р., «право на спадкування мають особи, визначені у заповіті».

Позивачка прийняла спадщину (стаття 1269 ЦК України 2003 р.), інші спадкоємці відсутні, строк прийняття спадщини сплив (стаття 1270 ЦК України 2003 р.), Заповіт є чинним, ніким не оспорювався.

Відповідно, позивачка має право на спадкування Ѕ частки у праві спільної часткової власності на спірну квартиру.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю».

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності».

Відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України, «ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, «чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Відповідно до частини 1 статті 10 Цивільного кодексу України, «чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України». Відповідно до частини 2 статті 10 Цивільного кодексу України, «якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України».

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції, «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або – тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, – коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя».

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Витрати, пов`язані з розглядом справи, кожна сторона бере на себе.

Керуючись статтями 13, 41 Конституції України, статтею 6 та статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, статтями 47, 48, 224, 227 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, статтею 9 Житлового кодексу Української РСР, статтями 15, 16, 220, 370, 608, 1216, 1218, 1219, 1269, 1270 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, статтею 60 Сімейного кодексу України, статтями 10, 13, 81, 89, 141, 223, 280–283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги за первісним позовом позивачки ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 74 від 13.10.1997 року, укладений на виконання біржового контракту, зареєстрованого на Придніпровській товарній біржі 13.10.1997 року за № 74, між ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 19.07.1996 року, на стороні покупця, і ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 20.02.1996 року, згідно з яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка складається із двох кімнат, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_2 до позивачки ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 40,6 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Витрати, пов`язані з розглядом справи, кожна сторона бере на себе.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому копія рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя В. Г. Тюлюнова