Рішення № 89362595, 20.05.2020, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/928/18

2/683/28/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Цішковського В.А.

з участю: секретаря Крупської В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Кашина В.А.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача - адвоката Козака І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу №683/928/18, провадження №2/683/28/2020 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, зміну черговості одержання права на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 і просить встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 01 січня 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; змінити черговість одержання права на спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , яки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавши йому право на спадкування на рівні з відповідачем, спадкоємцем другої черги.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що з 2000 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 , яки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилась спадщина: земельна ділянка площею 2,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району, у межах згідно Державного акта на право власності на земельні ділянку серії ХМ № 043292, виданного 05.12.2003 року. На вказану земельну ділянку ОСОБА_4 мав право в порядку спадкування після смерті свого сина ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, проте за життя своє спадкове право не оформив. Позивач зазначає, що має право на спадкування за законом, відповідно до ст. 1264 ЦК України, після смерті ОСОБА_4 як особа, що проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Оскільки, ОСОБА_4 був для позивача вітчимом, вони проживали в одному будинку 17 років в АДРЕСА_5 , в них були відносини притамані сім`ї та спільно вели господарство.

Окрім нього спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його рідний брат ОСОБА_2 , який також прийняв спадщину. Позивач звертається до суду, оскільки не може оформити своє спадкове право, у зв`язку наявним спором про спадщину з ОСОБА_2 , а також через відсутність документів, які б підтверджували факт його проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кашин В.А. позовні вимоги підтримали, просили задовільнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Козак О.І., заперечили проти позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши надані суду докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, прийшов до висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.01.2017 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 2,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району, у межах згідно Державного акта на право власності на земельні ділянку серії ХМ № 043292, виданного 05.12.2003 року. На вказану земельну ділянку ОСОБА_4 мав право в порядку спадкування після смерті свого сина ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, проте за життя своє спадкове право не оформив. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Н. Чорторія Любарського району Житомирської області, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.06.2007 року.

Згідно довідки виконкому Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району, виданої 24.01.2018 року за № 89, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований і проживав один в АДРЕСА_2 .

Згідно довідки виконкому Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району, виданної 24.01.2018 року за № 90, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав один без реєстрації в будинку своєї дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та після смерті сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Фактично був зареєстрований в АДРЕСА_2 , куди вибув для подальшого проживання з 10.12.2015 року і до дня смерті.

ОСОБА_4 був для позивача ОСОБА_3 вітчимом, оскільки ОСОБА_4 зареєстрував шлюб 13.11.1987 року з матір`ю ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 22.10.1969 року. У шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 13.11.1987 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином єдиними спадкоємцями майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , була його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_5 , які померли.

Окрім того, після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем другої черги є його рідний брат ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Позивач вважає, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , вступив у володіння і розпорядження спадковим майном, оскільки проживав разом з ОСОБА_4 з 2000 року по день його смерті та вели спільне господарство 17 років.

Проте, згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.08.2017 року, нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,18 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району, у межах згідно Державного акта на право власності на земельні ділянку серії ХМ № 043292, виданного 05.12.2003 року, у зв`язку відсутністю підтверджуючих фактів, що він проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Відповідно достатті 1264 Цивільного кодексу Україниу четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, суд враховує правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За приписами частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Допитані в судовому засіданні на правах свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожний окремо, вказали, що померлий ОСОБА_4 був вітчимом ОСОБА_3 та жодним чином не підтвердили факт наявності між ними відносин притаманних сім`ї, оскільки ОСОБА_3 жив у м. Старокостянтинів, а до покійного ОСОБА_4 лише навідувався.

В частині заявлених вимог про зміну черговості одержання права на спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , яки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наддавши позивачу право на спадкування на рівні з відповідачем, спадкоємцем другої черги, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно також відмовити.

Статтями 1261-1264 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

По даній справі встановлення факту проживання однією сім`єю, позивача ОСОБА_3 з 2000 року із спадкодавцем ОСОБА_4 , до дня смерті останнього, необхідно позивачу для отримання спадщини, автоматично призводить до визнання позивача спадкоємцем четвертої черги відповідно до ст. 1264 ЦК України.

Встановлення вказаного факту має визначені юридичні наслідки, що виражаються у отриманні статусу спадкоємця четвертої черги.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1259 Цивільного Кодексу України встановлено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Таким чином, для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Отже, виходячи з наданих матеріалів справи, слід зазначити, що доказів проживання однією сім`єю, спрямованих на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень, ОСОБА_3 не надав. Пояснення свідків, на які посилається позивач, не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, ОСОБА_3 не надав належних та достатніх доказів проживання позивача з особою, яка померла, однією сім`єю щонайменше п`ять років.

Оскільки судом не встановлено факту спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , наявність взаємних прав і обов`язків, спільного побуту, у задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю необхідно відмовити.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не довів та не наддав доказів на підтвердження відповідних обставин встановлення факту його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 01 січня по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому позовні вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , яки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надавши позивачу право на спадкування на рівні з відповідачем, спадкоємцем другої черги, позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати у вигляді судового збору понесеного позивачем при пред`явленні позову суд відносить на рахунок позивача.

Керуючись статтями 3-5, 7, 10, 13, 19, 258, 259 264, 265, 268, 273, 339-342, 352, 354 Цивільно процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту, зміну черговості одержання права на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Повне рішення складено 17 лютого 2020 року

Суддя: