Рішення № 89362503, 20.05.2020, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/260/20

2/609/211/2020

20 травня 2020 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Ковтуновича О.В.

за участі:

секретаря судового засідання Кравчук Л.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: Шумської міської ради

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно,

учасники справи - не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 04 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Шумської міської ради (далі відповідач) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті - ОСОБА_2

2. Позов обгрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається із: жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрований за ОСОБА_2 згідно з дублікатом свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 26.12.1989 р. виконкомом Шумської районної ради.

Спадщину після смерті померлого позивач прийняв у відповідності до ст.1268-1270 ЦК України, оскільки на день його смерті проживав із ним в одному господарстві, як стверджує останній.

Позивач звертався у нотаріальну контору по питанню успадкування зазначеного майна, однак йому було відмовлено.

На підставі викладеного, позивач просить позов задоволити та визнати за ним, як спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом, право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті - ОСОБА_2

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 06 березня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та призначено підготовче засідання на 22 квітня 2020 року.

4. Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду по суті на 20 травня 2020 року.

5. В судове засідання сторони не з`явилися, однак в матеріалах справи наявні заяви про слухання справи у їх відсутність, із повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

6. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Як вбачається із актового запису про смерть № 1 складений 27.01.2012 р. Боложівською сільською радою Шумського району Тернопільської області на гр. ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Боложівка Шумського району Тернопільської області.

8. Померлому належало майно, що складається із: жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрований за ОСОБА_2 згідно з дублікатом свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 26.12.1989 р. виконкомом Шумської районної ради та зареєстрований в Кременецькому БТІ за реєстровим № 334.

9. Із повідомлення про результати огляду нерухомого майна № 130 від 19.09.2019 р. виданого ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що станом на 19.09.2019 р. будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , змін в плануванні та складі об`єкта не виявлено.

10. Згідно із довідки № 126 від 17.02.2020 р. виданої Шумською міською радою Тернопільської області слідує, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та на день смерті проживав одиноко адресою

АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки №126 від 17.02.2020 р. виданої Шумською міською радою Тернопільської області вказується, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , разом з ним з 2006 року проживав без реєстрації ОСОБА_1 , який здійснював сторонній догляд та вели спільне господарство.

12. Як вбачається із листа про роз`яснення щодо порядку спадкування виданого приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця, оскільки не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, а саме не представлено доказів родинних відносин.

Суд оцінює дане роз`яснення критично, оскільки, як вбачається із позовної заяви, позивач не перебуває у родинних стосунках зі спадкодавцем, а майно бажає спадкувати у порядку передбаченому статті 1264 ЦК України.

ІV. Оцінка Суду.

13. Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

14. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

15. За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

16. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

17. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

18. Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

19. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

20. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

21. У відповідності до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

22. Спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину, як зазначено у ч. 1 ст. 1297 ЦК України.

23. Вчинення нотаріусом нотаріальних дій регламентуються законом України «Про нотаріат» та інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

24. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

25. Пунктом 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

26. Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

27. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

28. Відповідно до частини третьої і четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

29. Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України 2004 року, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

30. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( частина перша статті 76 ЦПК України).

31. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Як вказується у ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів встановлено Національним стандартом України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації».

Так, згідно з пунктом 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року за № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту «підпис». Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

32. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. Вимогами частини другої статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

34. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

35. Оскільки, під час судового розгляду судом встановлено, що спору між позивачем та відповідачем не має, в силу обставин, про які йдеться в ст. 392 ЦК України, а саме, що право власності позивача на успадковане майно оспорюється, не визнається іншою особою, або що він втратив документ, який засвідчує його право власності, суд приходить до переконання, що в даному випадку відсутній спір про право на спадкування.

36. Судом не встановлено підстав прийняття спадщини спадкоємцем в силу ст.1264 ЦК України, оскільки не встановлено факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

37. Як вбачається із листа приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця, оскільки не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, а саме не представлено доказів родинних відносин, суд розцінює дане роз`яснення критично, оскільки, як вбачається із позовної заяви, позивач не перебуває у родинних стосунках зі спадкодавцем, а майно бажає спадкувати у порядку передбаченому статті 1264 ЦК України.

38. Крім того, загальним правилом в спорах щодо визнання права власності на спадкового майна, відповідачами є особи, які прийняли спадщину в установленному законом порядку, тобто дані факти мають підтверджуватися відповідними доказами (ст.ст. 1268 - 1269 ЦК України). Позивач зазначених доказів не представив, а тому суд не в змозі перевірити те, що Шумська міська рада є належним відповідачем.

39. Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

40. Позивачем при подачі позову було сплачено 840 грн. 80 коп. судового збору.

З цих підстав,

Керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216-1219, 1258, 1264, 1268, 1297 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4-5, 10-13, 18, 43, 76, 81, 258-259, 263 - 265 Цивільно процесуального кодексу, суд -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Шумської міської ради (місце знаходження: м. Шумськ вул. Українська, 59, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396259) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом внаслідок смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , права власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та зареєстрований за ОСОБА_2 згідно з дублікатом свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 26 грудня 1989 р. виконкомом Шумської районної ради.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шумський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторонам роз`яснити, що під час карантину, встановленого Кабінет Міністрів України на запобігання поширення корона вірусної хвороби (COVID -19) строки оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено 20 травня 2020 року.

Суддя: О. В. Ковтунович