Рішення № 89362004, 18.05.2020, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/528/19

№ провадження 2/453/14/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 травня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

її представника – адвоката Ковтун Т.С.,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2 – адвоката Павкович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб – ОСОБА_3 , Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на Ѕ частину майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на ј частину майна у порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 07.05.2019 року звернулась у суд з позовною заявою, в якій просить визнати відповідачку – ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 , а також зобов`язати відповідачку – ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні вищевказним житловим будинком у спосіб зняття її з реєстрації за вказаною адресою. Судові витрати у справі позивачка просить покласти на відповідачку.

Ухвалою судді від 03.06.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачці ОСОБА_1 термін для усунення її недоліків, визначених у цій ухвалі.

Ухвалою судді від 12.06.2019 року, після усунення недоліків, а також після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 , яка не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено дату підготовчого судового засідання у справі – 10.07.2019 року, 12.30 год..

Позивачка ОСОБА_2 16.05.2019 року звернулась у суд з позовною заявою, в якій, з урахуванням поданих 12.11.2019 року додаткових письмових пояснень та уточнень, просить визнати недійсними свідоцтва про право власності на спадщину, посвідчені 08.12.2014 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком В.І. спадкоємцю майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дочці ОСОБА_1 , спадкова справа № 143/2014 рік, зареєстровані у реєстрі за № 452 та за № 454, - у частині права на спадщину за законом на ѕ частки житлового будинку з трьох житлових кімнат розміром житлової площі 43,3 кв. м. та кухні, загальною площею 114,9 кв. м., позначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: літньої кухні Б, сараю В, убиральні Г, сараю Д, огорожі № 1, розташованого у АДРЕСА_1 , а також житлового будинку з однієї житлової кухні, розміром житлової площі 15,4 кв. м., загальною площею 25,9 кв. м., позначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: сараю Б, бані В, убиральні Г, розташованого у АДРЕСА_1 ; визнати недійсною свою заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчену 27.11.2014 року секретарем Нижньорожанківської сільської ради Сколівського району Львівської області Хрипта А.М., зареєстровану у реєстрі за № 83; визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_1 та на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_1 , як майно, що набуте подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності їх подружжя; визнати за нею право власності на ј частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_1 та на ј частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_1 , - у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно із позовною заявою позивачкою ОСОБА_2 подано клопотання про відстрочення судового збору за пред`явлення такої позовної заяви до ухвалення судового рішення по справі, а також заяву про забезпечення її позову у виді накладення арешту на спірні обєкти нерухомого майна.

Ухвалою суду, постановленою 20.05.2019 року у цивільній справі № 453/589/19, провадження № 2-з/453/9/19, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позовузадоволено. Накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 03.06.2019 року,після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_1 , яка не є підприємцем, позивачці ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення справі, подану нею позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Визначено дату підготовчого судового засідання у справі – 10.07.2019 року, 12.00 год..

Ухвалою суду від 10.07.2019 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні у нарадчій кімнаті, об`єднано в одне провадження цивільну справу № 453/589/19, провадження 2/453/307/19, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб – ОСОБА_3 та Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на Ѕ частину майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на ј частину майна у порядку спадкування за законом, із цивільною справою № 453/528/19, провадження № 2/453/289/19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом зняття з реєстрації, присвоєно справі єдиний унікальний номер 453/528/19 та номер провадження 2/453/289/19.

Ухвалами суду від 10.07.2019 року, постановленими у підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Славську селищну раду Сколівського району Львівської області, а також витребувано від Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області та від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області письмові докази по справі. Підготовче судове засідання у справі відкладено. Визначено нову дату підготовчого судового засідання у справі – 16.09.2019 року, 14.30 год..

24.07.2019 року із супровідним листом за вх. № 3289 від Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області на адресу суду надійшли витребувані письмові докази по справі – матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2014 року за № 120141403000000449 за фактом смерті ОСОБА_4

19.08.2019 року із супровідним листом за вх. № 3293 від Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області на адресу суду надійшли витребувані письмові докази по справі – належно засвідчена копія спадкової справи № 143/2014 р. після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підготовче судове засідання, котре було призначене на 16.09.2019 року о 14.30 год., не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючого у справі – судді Микитина В.Я. на лікарняному. Визначено нову дату підготовчого судового засідання у справі – 12.11.2019 року, 10.00 год..

Ухвалою суду від 12.11.2019 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до розгляду по суті. Визначено дату судового засідання щодо розгляду справи по суті – 03.12.2019 року, 14.00 год..

Судове засідання, котре було призначене на 03.12.2019 року о 14.00 год., не відбулося у зв`язку із відсутністю у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області упродовж робочого дня електроенергії та неможливістю здійснення технічної фіксації судового засідання. Визначено нову дату судового засідання щодо розгляду справи по суті – 28.01.2020 року, 10.00 год..

У судовому засіданні, котре було призначене на 28.01.2020 року о 10.00 год., розпочато розгляд справи по суті, присутніми учасниками справи здійснено виступ із вступним словом, надано пояснення по справі, третя особа ОСОБА_3 за її згодою надала показання як свідок, здійснено допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого судом оголошено перерву у розгляді справи до 10.03.2020 року, 11.00 год., для повторного виклику свідка ОСОБА_7 , що не з`явився з поважних причин.

У судовому засіданні, котре було призначене на 10.03.2020 року о 11.00 год., продовжено розгляд справи по суті, здійснено допит свідка ОСОБА_7 , досліджено зібрані по справі письмові докази, оголошено про закінчення з`ясування судом обставин справи та перевірки їх доказами, після чого судом оголошено перерву у розгляді справи перед проведенням судових дебатів до 10.04.2020 року, 12.00 год..

Ухвалою суду від 10.04.2020 року судом продовжено перерву у розгляді справи до 18.05.220 року, 11.00 год., у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання та задоволенням клопотання уповноваженого представника ОСОБА_2 – адвоката Павкович О.В. про продовження перерви у судовому розгляді справи в силу оголошеної на усій території України надзвичайної ситуації через карантин та неможливістю прибути у судове засідання.

У судовому засіданні, котре було призначене на 18.05.2020 року о 11.00 год., продовжено розгляд справи, проведено судові дебати по справі, присутні учасники справи обмінялися репліками, після чого суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 зареєстрована у житловому будинку по АДРЕСА_1 , куди вселилася за згодою свого чоловіка, а батька ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , однак після його смерті там фактично не проживає, а виїхала на постійне місце проживання в іншу місцевість. Зазначає, що вона є одноосібним власником вищевказаного житлового будинку, у котрому зареєстрована та проживає разом із членами своєї сім`ї. У свою чергу, ОСОБА_2 не є членом її сім`ї у розумінні положень ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР, а саме приходиться ОСОБА_1 дружиною її батька (мачухою), яка відмовилася від спадщини після смерті останнього на користь ОСОБА_1 .. Тому вказує на необхідність припинення у ОСОБА_2 права користування приміщенням у належному їй на праві власності житловому будинку. Звертає увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_2 , маючи надалі зареєстроване місце проживання у належному ОСОБА_1 на праві власності домоволодінні і не являючись членом її сім`ї, тим самим чинить їй перешкоди, зокрема порушує її право власності щодо вказаного домоволодіння, тобто право вільно ним користуватись і розпоряджатись, так як добровільно відмовляється знятися з реєстрації за вказаною адресою, хоча має інше житло, де може зареєструвати своє місце проживання. Відтак ОСОБА_1 , виходячи з положень ст. ст. 316-319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 116, 150, 156 ЖК Української РСР, була змушена звертатись до суду із даним позовом, у котрому обрала одночасно два способи захисту – визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а також усунення перешкод у здійсненні права користування власністю шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації у належному ОСОБА_1 на праві власності житловому будинку.

Позов ОСОБА_2 , з урахуванням поданих додаткових письмових пояснень до нього та його уточнень, обґрунтовано тим, що вона з березня 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , за час котрого, а саме восени 1989 року та влітку 1992 року у с. Нижня Рожанка Сколівського району Львівської області були збудовані два житлові будинки – по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , з приналежними до них господарськими будівлями та спорудами. Право власності на перший з них було зареєстровано за ОСОБА_4 у жовтні 1989 року, а на другий – у вересні 2010 року. Таким чином вважає, що обидва зазначені житлові будинки відносяться до об`єктів, котрі належали їх подружжю з ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер внаслідок пожежі, котра виникла в одному із вищевказаних житлових будинків, а саме у будинку по АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка, а батька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відкрилася спадщина, до складу котрої входить право на Ѕ частини домоволодінь, розташованих у АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_4 заповіту не складав, а тому спадкування після його смерті повинно відбуватись за законом. Прийняти спадщину після смерті ОСОБА_4 мала намір вона як його дружина, а також ОСОБА_1 як одна із його дочок. При цьому, вони обидві на час відкриття спадщини проживали та були зареєстрованими разом із спадкодавцем в одному житловому будинку – по АДРЕСА_1 . Однак, вирішуючи питання про оформлення спадщини, між ними обома була досягнута усна домовленість, за змістом котрої ОСОБА_2 , в силу відсутності коштів на відновлення житлового будинку, що був пошкоджений внаслідок пожежі, відмовляється від своєї частки на спадщину після смерті ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , а взамін буде мати право до смерті безперешкодно проживати та мати зареєстроване місце проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 у спосіб зайняття літньої кухні, а також право на безперешкодне користування житловим будинком по АДРЕСА_2 . Про таку домовленість було відомо іншій дочці ОСОБА_4 – ОСОБА_3 , яка спадщину у встановленому порядку після смерті батька не прийняла. Досягнувши зазначеної домовленості, протягом визначеного законом строку ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, а вона, у свою чергу, подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після смерті чоловіка на користь ОСОБА_1 , після чого остання одна оформила спадщину та організувала роботи щодо відновлення житлового будинку після пожежі. При цьому, правовстановлюючих документів на успадковане ОСОБА_1 майно ОСОБА_2 не бачила, а вважала, що мова йде про спадкування виключно тієї частини майна, котра належала покійному ОСОБА_4 .. Так тривало до березня 2019 року, коли одного разу повернувшись додому, ОСОБА_2 виявила, що двері літньої кухні у будинку по АДРЕСА_1 зачинені на новий замок, а її особисті речі у літній кухні відсутні, після чого, вона отримала виклик до суду разом із позовом ОСОБА_1 про усунення перешкод у спосіб зняття з реєстрації, а також додатки до нього. Попередньо їй стало відомо, що за ОСОБА_1 нотаріусом оформлено право не лише на належну ОСОБА_4 половину майна, а й на іншу половину цього майна, котра за законом належить їй. Відтак, враховуючи допущену помилку щодо обставин правочину, пов`язаного із відмовою від спадщини, з посиланням на положення ст. ст. 15-16, 203, 229, 1223, 1261, 1268-1269, 1272, 1274 ЦК України, ОСОБА_2 була змушена звертатись до суду із даним позовом, у котрому обрала одночасно чотири способи захисту – визнання своєї заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання свідоцтв про право на спадщину, посвідчених на користь ОСОБА_1 недійсними у частині Ѕ успадкованого майна, визнання права власності на Ѕ частину майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на ј частину майна у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

ОСОБА_1 , а також її уповноважена представник – адвокат Ковтун Т. С., у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечили у повному обсязі з підстав, наведених у поданому 21.06.2019 року за вх. № 2758 відзиві на цю позовну заяву (том 1, а. с. 93-94), просили у такому позові відмовити. Зокрема, на підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказує на те, що хоча й обидва спірні будинки дійсно були збудовані її батьком ОСОБА_4 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , однак житловий будинок, що по АДРЕСА_1 вщент згорів після пожежі, а, отже, не міг бути предметом спадкування. Натомість усі відновлювальні роботи проводилися виключно ОСОБА_1 , а фактично має місце побудова нового будинку взамін старого за зазначеною адресою. Крім того, вказує на існуючу письмову відмову ОСОБА_2 від усіх своїх прав на спірні будинки, а тому ОСОБА_1 вважає, що як єдина спадкоємець після смерті батька, яка прийняла спадщину, правомірно успадкувала спірні об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з чим підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, як і визнання за ОСОБА_2 права власності на ѕ частин такого майна, немає.

Уповноважена представник ОСОБА_2 – адвокат Павкович О.В. у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечила у повному обсязі, просила у такому позові відмовити, натомість позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 у запропоновані судом строки та порядку ОСОБА_2 не подано.

Третя особа у справі – ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті, котре було призначене на 28.01.2020 року о 10.00 год., висловила позицію на підтримку позовних вимог ОСОБА_2 , а позовні вимоги ОСОБА_1 вважала безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Будучи за її згодою, у порядку ст. 234 ЦПК України, допитаною як свідок, надала показання, згідно з котрими підтвердила факт побудови двох спірних житлових будинків її батьком ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_2 за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Також зазначила про наявність усної домовленості між своєю сестрою ОСОБА_1 та дружиною батька – ОСОБА_2 під час вирішення питання про оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , за змістом якої сестра за власні кошти буде здійснювати відновлювальні роботи збудованого батьком та ОСОБА_2 житлового будинку по АДРЕСА_1 після пожежі, а ОСОБА_2 взамін відмовиться на користь останньої від частки у спадщині після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , однак буде мати право безперешкодно проживати до часу смерті у літній кухні, приналежній до вищевказаного будинку, а також використовувати інший спірний будинок для власних потреб. Незважаючи на таку досягнуту домовленість, сестра чинить перешкоди дружині їх батька у проживанні за місцем реєстрації. Щодо проведення відновлювальних робіт житлового будинку по АДРЕСА_1 , то підтвердила, що такі проводила сестра згідно існуючої між нею та ОСОБА_2 домовленості, однак мова не йде про будівництво нового будинку, а лише відновлення старого та здійснення у ньому ремонту в існуючій конфігурації.Письмових пояснень на позовні заяви зазначеною третьою особою у запропоновані судом строки та порядку не подано.

Третя особа у справі – Сколівська державна нотаріальна контора Львівської області, будучи кожного разу завчасно та належно повідомленою про дату, час та місце підготовчого засідання та судових засідань щодо розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, подала клопотання вх. № 2601 від 12.06.2019 року (том 1, а. с. 92), в якому просила проводити розгляд справи без участі такого представника, а при вирішенні спору у частині позову ОСОБА_1 поклалася на розсуд суду, у частині позову ОСОБА_2 – заперечила. Письмових пояснень на позовні заяви зазначеною третьою особою у запропоновані судом строки та порядку не подано.

Третя особа у справі – Славська селищна рада Сколівського району Львівської області, будучи кожного разу завчасно та належно повідомленою про дату, час та місце підготовчого засідання та судових засідань щодо розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, подала клопотання вх. № 3472 від 15.08.2019 року (том 1, а. с. 124), в якому просила проводити розгляд справи без участі такого представника, а при вирішенні спору поклалася на розсуд суду. Письмових пояснень на позовні заяви зазначеною третьою особою у запропоновані судом строки та порядку не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх у судових засіданнях щодо розгляду справи по суті учасників справи, показання свідків, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цивільного характеру за пред`явленими кожною з них позовними вимогами, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Нижньорожанківською сільською радою Сколівського району Львівської області 09.04.1979 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 7, 131), ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Нижня Рожанка Сколівського району Львівської області Української РСР народилася ОСОБА_8 , про що у книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 11. Батьками зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_9 .. У свою чергу, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим Нижньорожанківською сільською радою Сколівського району Львівської області 29.07.2000 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 8, 131) стверджується, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одружилися ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 6. Прізвище дружини після одруження – « ОСОБА_11 ».

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого відділом ЗАГС Чернігівського міськвиконкому Української РСР 24.03.1989 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 46), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уклали шлюб 24.03.1989 року, про що у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 635.

Отже, позивач ОСОБА_1 є дочкою, а позивач ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Нижньорожанківської сільської ради Сколівського району Львівської області 23.05.2014 року (копія міститься у справі, том 1, а. с. 49).

Як вбачається із довідок КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», виданих на замовлення позивачки ОСОБА_1 у 2014 році за вих. № 2724 та вих. № 271 (копії містяться у справі, том 1, а с. 139, 143) та на замовлення позивачки ОСОБА_2 у 2019 році за вих. № 751 та 767 (копії містяться у справі, том 1, а. с. 47-48), сформованих на підставі даних технічного архіву, житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , збудований у 1989 році, а приналежні до нього господарські будівлі й споруди у 1990 році. У свою чергу, житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами (окрім бані), збудований у 1992 році, а баня у 2002 році. Право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , було зареєстровано 20.11.1989 року за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого 25.10.1989 року виконкомом Сколівської районної Ради народних депутатів на підставі його ж рішення від 19.10.1989 року за № 283 (копія міститься у справі, том 1, а. с. 138). У свою чергу, право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , було зареєстровано 15.09.2010 року за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 15.09.2010 року Нижньорожанківською сільською радою Сколівського району Львівської області на підставі рішення її виконавчого комітету від 06.08.2010 року за № 89 (копія міститься у справі, том 1, а. с. 141).

Наведені вище документи, пов`язані з інвентаризацією та реєстрацією права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , котрі є належними, допустимими, достовірними та достатніми у розумінні положень ст. ст. 77-80 ЦПК України, у тому числі й щодо доведення часу будівництва, повністю спростовують інформацію про час будівництва цього будинку (1983 рік), яка міститься у наданій позивачкою ОСОБА_1 виписці з погосподарської книги с. Нижня ОСОБА_12 від 20.06.2019 року за вих. № 1314 (том 1, а. с. 168), у зв`язку з чим, така судом у наведеній частині до уваги не приймається.

Відтак, враховуючи час побудови обох вищевказаних домоволодінь, підстави для оформлення права власності та дату реєстрації права власності на ці об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_4 , беручи при цьому до уваги твердження сторін з вказаного приводу, а також показання допитаної як свідка ОСОБА_3 , суд переконаний, що такі об`єкти збудовані за час шлюбу ОСОБА_4 з позивачкою ОСОБА_2 , а, отже, спільно нажиті зазначеним подружжям.

В силу ст. ст. 22-23 КпШС України (у редакції, що діяла на час завершення будівництва спірних домоволодінь), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і у тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. До роздільного майна подружжя, вказаний вище Кодекс відносив лише те майно, котре належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу у дар або у порядку спадкування, речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо) (ст. 24 КпШС України).

Про належність майна, набутого подружжям за час шлюбу, до об`єктів права спільної сумісної власності, йдеться й у чинному СК України (ст. ст. 60, 61 СК України), котрий діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ..

Отже, житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , та житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_2 , як майно, що набуте подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за час шлюбу, є об`єктом їх права спільної сумісної власності.

Суд не приймає до уваги твердження позивачки ОСОБА_1 та її уповноваженого представника – адвоката Ковтун Т.С. про неналежність житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 , до майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в силу його знищення у 2014 році внаслідок пожежі та побудови на цьому місці нового будинку за кошти ОСОБА_1 , та з вказаного приводу вважає за необхідне зазначити таке.

Судом досліджені матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.05.2014 року за № 120141403000000449 за фактом смерті ОСОБА_4 , у котрих наявний акт про пожежу від 21.05.2014 року, із змісту якого вбачається, що пожежею знищено дах та перекриття по усій площі житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 , а також пошкоджено його стіни на площі орієнтовно 80 кв. м..

Наявним переліком будівельних матеріалів та обладнання, котрі значаться у наданих позивачкою ОСОБА_1 накладних на придбання товару від 07.11.2014 року за № 7 на суму 27 196 грн., від 20.11.2014 року за № 317 на суму 34 400 грн., від 06.11.2017 року за № 224 на суму 50 853 грн. 90 коп., від 26.04.2018 року за № 8 на суму 11 360 грн. та від 17.05.2019 року за № 10 на суму 35 200 грн. (том 1, а. с. 174-178), а всього на суму 159 009 грн. 90 коп., може підтверджуватись проведення саме відновлювальних та ремонтних робіт будинку після пожежі, зокрема відновлення даху та перекриття, загальний ремонт усередині, заміна віконт та дверей тощо, але аж ніяк не стверджується здійснення будівництва нового житлового будинку взамін існуючого.

Тому, відновлений після пожежі, хоча й за кошти позивачки ОСОБА_1 , житловий будинок по АДРЕСА_1 , не може вважатися новоствореним майном, яке, до того ж, не було прийняте до експлуатації та не була здійснена державна реєстрація права власності на це майно за позивачкою ОСОБА_1 після так-званого створення.

Показання допитаних за заявою позивачки ОСОБА_1 свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відновлення житлового будинку після пожежі у спосіб будівництва на його місці нового, наведених вище обставин справи не спростовують та не є тими доказами, котрими повинен доводитись факт створення нового нерухомого майна.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити про наявне у ОСОБА_1 право вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування, у разі наявності належних й допустимих доказів, половини вартості матеріалів, обладнання тощо, що були використані у процесі відновлення вказаного вище житлового будинку.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України до спадщини, яка відкрилася і була прийнята спадкоємцями після ІНФОРМАЦІЯ_8 , застосовуються правила книги шостої зазначеного Кодексу.

Відтак, до спірних правовідносин щодо прийняття спадщини, котра відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , застосовуються положення чинного ЦК України (у редакції, діючій на дату виникнення цих правовідносин).

Обставини щодо прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 після смерті свого батька ОСОБА_4 учасниками справи не оспорюються.

Щодо прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_2 , то судом встановлено, що нею 27.11.2014 року протягом визначеного чинним ЦК України строку на прийняття спадщини було подано до нотаріальної контори заяву від 19.11.2014 року, із нотаріальним посвідченням її підпису на цій заяві, про відмову від спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 на користь його дочки ОСОБА_1 (том 1, а. с. 132).

Покликання позивачки ОСОБА_2 на вчинення правочину у формі заяви про відмову від спадщини внаслідок помилки і необхідність застосування відповідних наслідків, не заслуговують на увагу суду, з огляду на таке.

Так, в силу ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, наявність досягнутої домовленості між спадкоємцями на час прийняття відкритої після смерті ОСОБА_4 спадщини, про котру зазначає позивачка ОСОБА_2 та про котру підтвердила третя особа у справі ОСОБА_3 , на переконання суду, свідчить про обізнаність позивачки ОСОБА_2 із наслідками відмови від спадщини та подання відповідної заяви у встановлені порядку й строки, у зв`язку з чим про помилку у розумінні положень ч. 1 ст. 229 ЦК України не йдеться. Суд вважає відповідні твердження позивачки ОСОБА_2 про помилку щодо правочину у формі заяви про відмову від спадщини надуманими після невиконання спадкоємицею ОСОБА_1 досягнутої з нею домовленості щодо майбутнього порядку використання частини спадкового майна, що у, свою чергу, може розцінюватися як обман.

Відтак, об`єктивних та законних підстав для визнання заяви ОСОБА_2 про відмову від спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 на підставі положень ст. 229 ЦК України у суду немає, у зв`язку з чим позовні вимоги у наведеній частині до задоволення не підлягають.

Щодо прав та обов`язків, котрі входили до складу спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , то суд звертає увагу, що за змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи із встановлених судом обставин щодо віднесення спірних домоволодінь до об`єктів, які на час відкриття спадщини належали спадкодавцеві ОСОБА_4 та позивачці ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, то право на такі спірні домоволодіння у цілому не могло входити до складу спадщини, а лише, враховуючи рівність прав володіння, користування і розпорядження таким майном, у Ѕ частині.

Проте, як вбачається із свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 08.12.2014 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком В.І. спадкоємцю майна ОСОБА_4 його дочці ОСОБА_1 , зареєстрованих у реєстрі за № 452 та за № 452 (копії містяться у справі, том 1, а. с.151, 155), такі видані на цілий дерев`яний житловий будинок з трьох житлових кімнат розміром житлової площі 43,3 кв. м. та кухні, загальною площею 114,9 кв. м., позначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: літньої кухні Б, сараю В, убиральні Г, сараю Д, огорожі № 1, розташований у АДРЕСА_1 , та на цілий дерев`яний житловий будинок з однієї житлової кухні, розміром житлової площі 15,4 кв. м., загальною площею 25,9 кв. м., позначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: сараю Б, бані В, убиральні Г, розташований у АДРЕСА_2 .

Отже, державний нотаріус при видачі вищевказаних свідоцтв про право на спадщину повинен був з`ясувати, чи є у спадкодавця ОСОБА_4 той з подружжя, який його пережив і який має право на Ѕ частку у спільному майні подружжя, чого не зробив, а наявна у спадковій справі заява ОСОБА_2 як тієї з подружжя, яка пережила іншого, про відмову від спадщини, не може засвідчувати відмову від частки у спільному майні подружжя, а лише засвідчує про відмову від частки у спадщині, на котру спадкодавець за життя мав право. До того ж, подання нотаріусу заяви про відмову від частки у спільному майні подружжя, чинним цивільним законодавством не передбачено.

З огляду на вказане, порушене наявне у позивачки ОСОБА_2 право щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном, підлягає захисту у обраний нею спосіб у межах пред`явлених позовних вимог, а саме визнання оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними, із подальшим визнанням за нею права власності на Ѕ частину спірних домоволодінь, виходячи при цьому, з закріпленого на законодавчому рівні принципурівності прав володіння, користування і розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення.

У свою чергу, часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , а саме визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , повністю виключає можливість задоволення позову ОСОБА_1 про усунення їй як одноосібному власникові перешкод у користуванні цим будинком, а також у спосіб визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у цьому будинку.

Так, в силу ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї та інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВП від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Про зазначене також йдеться у ст. ст. 316, 317, 319 та 321 ЦК України, згідно з якими правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. ст. 16, 386, 387 та 391 вказаного Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу, визначення права спільної власності наведено у ст. ст. 355, 356 та 358 ЦК України, котрими визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження житловим будинком по АДРЕСА_1 , де обоє зареєстрували своє місце проживання, то суд переконаний, що позбавлення ОСОБА_2 її права на користування житловим приміщенням у цьому будинку буде суперечити у першу чергу вищенаведеним принципам непорушності права спільної власності, як і існуючим нормам національного Закону, що їх встановлює.

Одночасно, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не підлягають до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі за пред`явленими нею позовними вимогами та розглядом справи у цій частині.

У свою чергу, оскільки суд на стадії відкриття провадження у справі відстрочив позивачці ОСОБА_2 сплату судового збору за пред`явлені нею позовні вимоги на строк не більше як до ухвалення судового рішення у цій справі, то витрати у наведеній частині, з урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути при ухваленні даного рішення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що у сукупності становить5 225 грн. 03 коп. (2919 грн. 83 коп. та 768 грн. 40 коп. за задоволені частково вимоги майнового характеру, а також 768 грн. 40 коп. та 768 грн. 40 коп. за задоволені частково вимоги немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 158, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 , усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою, - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб – ОСОБА_3 , Славської селищної ради Сколівського району Львівської області та Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області, про визнання заяви про відмову від спадщини недійсною, визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, визнання права власності на Ѕ частину майна, що є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, та визнання права власності на ј частину майна у порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 08.12.2014 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком Віктором Івановичем спадкоємцю майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дочці ОСОБА_1 , спадкова справа № 143/2014 рік, зареєстроване у реєстрі за № 452, на спадкове майно – цілий дерев`яний житловий будинок з трьох житлових кімнат розміром житлової площі 43,3 кв. м. та кухні, загальною площею 114,9 кв. м., позначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: літньої кухні Б, сараю В, убиральні Г, сараю Д, огорожі № 1, розташованого у АДРЕСА_1 , - у частині права на спадщину за законом на Ѕ частину вказаного нерухомого майна.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 08.12.2014 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Львівської області Батлюком Віктором Івановичем спадкоємцю майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дочці ОСОБА_1 , спадкова справа № 143/2014 рік, зареєстроване у реєстрі за № 454, на спадкове майно – цілий дерев`яний житловий будинок з однієї житлової кухні, розміром житлової площі 15,4 кв. м., загальною площею 25,9 кв. м., позначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: сараю Б, бані В, убиральні Г, розташованого у АДРЕСА_2 , - у частині права на спадщину за законом на Ѕ частину вказаного нерухомого майна.

Визнати заОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_1 , як майно, що набуте подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнати заОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_2 , як майно, що набуте подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за час шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 5 225 (п`ять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 03 коп..

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали від 20.05.2019 року у даній справі, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Сколівська державна нотаріальна контора Львівської області; місцезнаходження: 82600, Львівська область, м. Сколе, вул. Чайківського, буд. 6; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 02899523.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Славська селищна рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82660, Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Івасюка, буд. 10; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370314.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 21 травня 2020 року.