Рішення № 89361203, 06.05.2020, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1087/19

Провадження № 2/604/131/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Сташків Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у підготовчому провадженні в залі суду в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Скалатської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кулеба І.І. звернулася в суд із позовною заявою до Скалатської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності за: ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (2/4 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/4, - як за членом колгоспного двору); ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору). Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник Позивачів покликався на те, що відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30.09.1992 р., виданого виконкомом Остап`євської ради народних депутатів житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 4-х членів, головою якого є ОСОБА_3 .. Відповідно до архівної довідки від 31 травня 2019 р. в даному господарстві проживало п`ятеро осіб: голова двору - ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 , дочки - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (на даний час ОСОБА_6 ) та син ОСОБА_2 Фактично у 1991 р. у даному будинку проживало лише 4 чоловік, оскільки ОСОБА_5 вибула з господарства. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, єдиним спадкоємцем за законом є її чоловік ОСОБА_3 , котрий вважається що вступив у управління майном, бо доглядав за будинком. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Єдиним спадкоємцем є його дочка ОСОБА_1 , інша дочка ОСОБА_8 у визначений строк до нотаріуса не звернулась. Син померлого ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини, про що подав відповідну заяву. Після звернення до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні

нотаріальної дії по причині відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. З огляду на вказане Позивачі змушені звернутися до суду для захисту своїх невизнаних прав.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник Позивач 1, Позивач 2, подала заяви, в яких просять справу розглядати без їх участі, позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву в якій позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову представником відповідача, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому провадженні, задовольнивши позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 30 вересня 1992 року виконкомом Остап`єйської сільської ради народних депутатів, цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 4-х членів, головою якого є ОСОБА_3 Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Остап`євської Ради народних депутатів 1992 року. Відповідно до реєстрового напису, даний житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами зареєстровано в Тернопільському БТІ на праві особистої власності за колгоспним двором, що складається з 4-х членів, записаний року в реєстрову книгу №1 стор. №5 за реєстром №5.

До складу даного колгоспного двору станом на 1991 року входили: ОСОБА_3 , 1943 р.н. - голова двору; ОСОБА_4 , - 1945 р.н. - дружина, ОСОБА_5 , - 1968 р.н., - дочка, яка вибула з господарства; ОСОБА_2 , 1970 р.н. - син; ОСОБА_6 , 1972 р.н. - дочка, що підтверджується довідкою №848 Архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації від 23 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі - ЦК УРСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, а згідно ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Пленум Верховного Суду України у п. а) ч. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснює, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена колгоспного двору визначається з рівності часток всіх його членів.

Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 згідно свідоцтва про шлюб від 20 липня 1996 р. № НОМЕР_1 ) належало по 1/4 частині будинковолодіння (кожному) по АДРЕСА_1 , як членам колгоспного двору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України пункту 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності» - Судам слід враховувати, що відповідно до ст. 55 Закону «Про власність» громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 11 червня 1995 року).

Після її смерті залишилось спадкове майно, заповіту немає.

Єдиним спадкоємцем за законом був її чоловік ОСОБА_3 , який вступив в управління майном, що підтверджується довідкою від 05.11.2019 р. виданою старостою с. Остап`є Підволочиського району.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, - 2/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Єдиним спадкоємцем є його дочка ОСОБА_1 (свідоцтво про народження № НОМЕР_4 та свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 ). ОСОБА_10 у визначений ЦК України строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звернулась. Син, ОСОБА_2 , відмовився від прийняття спадщини, що підтверджується заявою від 30 травня 2019 р., посвідченою старостою с. Остап`є Підволочиського району.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Однією із підстав припинення права власності є смерть власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.1258 УК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1226 Цивільного кодексу України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства, позивачу ОСОБА_1 належить 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (2/4 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/4, - як за членом колгоспного двору); ОСОБА_2 - 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору).

Однак, 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Позивачу 1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, - видача свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 неможливе по причині відсутності належного правовстановлюючого документа на спадкове майно, і роз`яснено право на звернення до суду.

З огляду на вказане Позивачі через відсутність правовстановлюючого документа не можуть оформити спадкове майно на себе, що свідчить про порушення їх прав, які підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 200, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 328, 346, 392, 1217, 1218, 1258, 1268, 1269, 1297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: с. Остап`є, Підволочиського району, Тернопільської області, РНКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_2 (місце проживання: с. Остап`є, Підволочиського району, Тернопільської області, РНКПП НОМЕР_6 ), до Скалатської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: м. Скалат, вул. Грушевського, 2, Підволочиського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058445) про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за:

ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (2/4 - в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 1/4, - як за членом колгоспного двору);

ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - як за членом колгоспного двору).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Сташків Н.Б.