Вирок № 89361128, 20.05.2020, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/1529/17

Провадження № 1-кп/486/6/2020

20 травня 2020 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,

при секретарі - Архіповій К.В.,

за участю: прокурора - Свінтковської В.В., Кучерявого В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

представника органу пробації - Калініч Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області матеріали кримінального провадження внесеного 28.05.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016150120000404, за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Комсомольський Готвальдовського району Харківської області, гр-на України, одруженого, працюючого інженером в ВП "Южно-Українська АЕС", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.05.2016 року близько 22.00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи неподалік будинку №9 по вулиці Володимирській в м. Южноукраїнську Миколаївської області, та будучи власником собаки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, які виникли через собак, як бігали одна за другою, затіяв сварку з ОСОБА_2 , власником іншої собаки, в ході якої у нього виник умисел направлений на спричинення останньому тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій протиправний умисел ОСОБА_1 діючи умисно, наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а саме удар в праву нижню щелепу, від чого ОСОБА_2 не втримавшись на ногах впав на бетонне покриття та отримав ушкодження у вигляді набряку м`яких тканин на межі потиличної та тім`яної ділянки з ліва. Також в результаті подальшої сутички ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці передньої поверхні шиї в проекції щитовидного хряща в підщелепній ділянці зліва, крововиливи в надключичній та підключичній ділянці зліва, на передній поверхні грудної клітки, та садна в ділянці козелка на лівій вушній раковині. Згідно висновку експерта № 258 від 14.06.2016 року, вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав та від дачі показань відмовився, відповідно до ст. 63 Конституції України, однак в подальшому виявив бажання надати показання та повідомив, що 27.05.2016 року близько 22.00 години, прямував додому після прогулки зі своєю собакою, по АДРЕСА_2 . В цей час, з-за рогу, вискочила маленька собака, яка почала гавкати на його собаку, а за нею вийшов розлючений чоловік, а саме, ОСОБА_2 , та застосовуючи нецензурну лайку, зажадав щоб він забрав свою собаку, потім дістав пістолет та почав стріляти в бік його собаки, здійснивши два чи три постріли. Усвідомлюючи реальну загрозу для собаки і для себе, враховуючи розлючений стан чоловіка, який не реагував на зауваження, щодо припинення своїх протиправних дій, він підійшов до останнього, та в момент, коли той направив пістолет для здійснення пострілу в бік тварини, правою рукою підняв його руку, відібрав пістолет та поклав до своєї кишені. В цей час до них підбіг інший чоловік – ОСОБА_3 , з яким він раніше був знайомий та перебував у добрих стосунках, а тому не очікував загрози, однак той наніс йому удар зліва, в область виска та брови. Не очікуючи такого удару, він втратив свідомість та впав на землю. Прийшовши до тями, він намагався підвестись, однак чоловіки наносили йому удари руками і ногами по різним частинам тіла. Вивернувшись та підвівшись, він відбіг від них у бік, та виявив, що пістолет, який він відібрав у ОСОБА_4 , був відсутній. При цьому ОСОБА_2 знову намагався наносити йому удари, однак він старався їх блокувати та відходив. Вказані події продовжувались хвилин 5-10, у людному місці, його собака отримала поранення від куль, а йому спричиненні тілесні ушкодження. В свою чергу він ніяких ударів ОСОБА_2 не наносив, а лише відштовхував його та блокував руками його удари.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, аналіз та оцінка досліджених у судовому засіданні доказів, які повністю узгоджуються між собою та є належними і допустимими, оскільки отримані у порядку встановленому КПК України, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 27.05.2016 року, близько 22.00 год., коли вже вся сім`я збиралась відпочивати, вивів свою маленьку собачку вигуляти на вулицю. Прогулявшись біля своєї приватної території – будинку АДРЕСА_2 , вони повернулись до свого двору, де він затримався біля воріт, розмовляючи по телефону. В цей час до них наблизився ОСОБА_1 зі своєю собакою на кличку «Фарід» породи – бельгійська вівчарка, який кинувся доганяти його собаку. Його собака верещала на всю вулицю, а він намагався відігнати собаку обвинуваченого. Коли ж йому це не вдалось, він витягнув шумовий стартовий пістолет та вистрілив, щоб налякати собак. В цей час до нього підскочив обвинувачений та не очікувано з правого боку наніс йому удар в область нижньої щелепи, від чого він впав на землю, вдарившись головою об бетон, а ОСОБА_1 , одразу ж притиснув його до землі, ставши коліном на грудну клітину та почав правою рукою душити за горло, а лівою намагався відібрати пістолет. Коли ж йому все таки вдалося вирватись та підвестись, ОСОБА_1 вирвав у нього пістолет, яким наніс йому удар в область вуха та виска. Коли ж він почав непритомніти, з правої сторони вибіг його тесть ОСОБА_3 , вихопив у ОСОБА_1 пістолет, і зробив 1-2 постріли в бік собаки обвинуваченого, яка весь час стрибала на нього та намагалася вкусити. Після цього ОСОБА_3 розборонив їх з ОСОБА_1 і всі пішли по домівках. При цьому до поліції він сам не звертався, вважаючи повід не значним, однак через який час працівники поліції самі прийшли до них додому, для з`ясування обставин інциденту.

Також потерпілий показав, що наступного дня, був вимушений бути ведучим на шкільному випускному вечері, оскільки будучи людиною відповідальною та маючи попередні домовленості, які з ним укладались ще за рік до самої події, не дивлячись на незадовільний стан здоров`я, з морально-етичної точки зору, не міг порушити вказані домовленості, щоб не псувати дітям свято випускного вечора. При цьому наявні у нього тілесні ушкодження були ретельно дружиною загримовані, а тому не помітні на перший погляд.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 27.05.2016 року у вечірній час доби, близько 22.00 год., коли всі вже збирались відпочивати, зять ОСОБА_2 вийшов на вулицю вигуляти собачку. Через якийсь час він почув з вулиці якийсь шум, крики та постріли. Виглянувши у вікно побачив за рогом будинку, що зять лежить на землі, а ОСОБА_1 наносить йому удари, при цьому почув вигуки «Фу! Фарід». Він одразу зрозумів, що проблема виникла через собаку, оскільки раніше собака ОСОБА_5 , породи бельгійська вівчарка, яку використовують на службі в армії та поліції, та яку він постійно вигулює без повідка і намордника, вже погризла їхню собаку - пуделя. Не гаючи часу, він одразу кинувся на вулицю, та коли добіг до чоловіків, то останній вже стояли на ногах, собака обвинуваченого стрибала на зятя ззаду, а сам ОСОБА_1 тримав його за горло, при цьому у правій руці він тримав револьвер, яким тикав у голову ОСОБА_2 , у якого з вуха текла кров. Підскочивши до них, він вихопив у ОСОБА_1 пістолет, зробив два постріли у бік собаки, який одразу втік, та ставши між ними ліктями почав рознімати їх, вмовляючи заспокоїтись. Заспокоївшись, вони разом дійшли до перехрестя, де він з ОСОБА_2 пішли до свого будинку, а ОСОБА_1 пішов в інший бік. Вдома бачив у зятя тілесні ушкодження на шиї та на грудях, з вуха текла кров, а в цілому він його не оглядав, оскільки допомогу йому надавали дружина з дочкою.

Свідок ОСОБА_6 показала, що 27.05.2016 року, після 21.00 год., вона вкладала дитину спати, а чоловік вийшов на вулицю вигуляти собачку. Через якийсь час вона почула з вулиці крики та виглянувши у вікно спальні, побачила на дорозі, свого чоловіка, який лежав на землі, а зверху на ньому сидів ОСОБА_1 та наносив йому удари по голові. Чоловіки знаходились обличчям один до одного, захищаючись, чоловік також намагався наносити удари. Вона одразу кинулась шукати батька, аби він припинив побиття. Коли чоловік повернувся додому, у нього були гематоми на голові, на шиї, на грудях, розбите вухо.

Дані показання повністю підтверджуються письмовими матеріалами справи, зокрема: протоколами та відеозаписами проведення слідчих експериментів від 29.05.2017 року, за участі вказаних осіб та проведених в присутності понятих, з яких чітко вбачається де знаходились всі учасники кримінального провадження в момент вчинення кримінального правопорушення та повністю узгоджуються між собою (а.с. 72-77, 79, 80-84,86, 87-92, 94 т.2).

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали в суді покази, з яких слідує, що 28.05.2016 року вони були присутніми на шкільному випускному вечері, ведучим на якому був ОСОБА_9 .. Зазначили, що на перший погляд жодних тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_2 не бачили, однак при цьому уточнили, що принципово його не оглядали та не мали на меті розгледіти тілесні ушкодження.

Дані показання не суперечать свідченням ОСОБА_6 та самого ОСОБА_2 , які вказали, що перед випускним вечором ОСОБА_2 наносився грим.

Також судом частково було оглянуто відеозапис випускного вечора від 28.05.2018 року за участю Янковського О.В., (а.с. 136 т.1), однак а ні спростувати, а ні підтвердити позицію обвинуваченого з приводу відсутності тілесних ушкоджень у потерпілого, не виявилось можливим.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в кінці травня 2016 року у вечірній час доби, разом зі своїм знайомим ОСОБА_11 , в особистих справах приїхали на малоповерхову забудову в м. Южноукраїнську і знаходилися в машині, коли на великій відстані від них, метрів за 200-300, на вул. Костянтинівській біля перехрестя з вул. Південною, на освітленому ліхтарем місці, побачили бійку між двома чоловіками, з яких один був трохи вищим від іншого, як пізніше стало відомо вищий чоловік це ОСОБА_1 , а нижчий – ОСОБА_2 .. Біля них бігали дві собаки, одна більша другої. В цей час він почув хлопки, а потім з-за повороту прийшов третій чоловік, спільно з яким ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 , від яких той впав. Також зазначив, що ОСОБА_2 в руці тримав якийсь предмет, а ОСОБА_1 піднявши його руку з цим предметом до гори, тим самим притиснув ОСОБА_12 до себе. Однак, оскільки чоловіки знаходились на великій відстані, він не може з впевненістю сказати, хто кому конкретно, якого удару наносив, при цьому уточнив, що за його суб`єктивною думкою, на землі лежав саме ОСОБА_1 , тому що особа нижчого зросту була в положенні стоячи. Потім третій чоловік допоміг ОСОБА_1 підвестись і вони всі розійшлися.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що в кінці травня 2016 року у вечірній час доби, з ОСОБА_10 , знаходились в машині в районі малоповерхової забудови в м. Южноукраїнську, коли побачили, приблизно на відстані 150м від них, на АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 , коли один чоловік, як пізніше з`ясувалось, це ОСОБА_2 наносив удари іншому - ОСОБА_1 .. При цьому облич чоловіків він не бачив, однак сьогодні може з впевненістю сказати, що це були саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .. Також запевнив, що обвинувачений потерпілому ніяких ударів не наносив.

Однак суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими в ході судового слідства доказами та суперечать дійсним обставинам справи. Окрім того, матеріали справи не містять відомостей, щодо перевірки вказаних свідчень даними слідчого експерименту, зокрема, не з`ясовано місце знаходження автомобіля вказаних свідків по відношенню до місця події, відстань та видимість на момент зазначених подій. При цьому обидва свідки вказують, що бачили осіб вищого та нижчого зросту, яких вони в подальшому вважали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак в судовому засіданні з`ясовано, що вказані особи мають майже однаковий зріст та статуру, а відтак, на думку суду, розмежування дій кожного з них на момент спричинення тілесних ушкоджень, свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , не може вважатись об`єктивним.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 258 від 14.06.2016 року, у потерпілого ОСОБА_2 виявлено: на передній поверхні шиї в проекції щитовидного хряща та в підщелепній ділянці злів 4 садна, на лівій вушній раковині в ділянці козелка 2 садна, в надключичній та підключичній ділянці зліва набряк м`яких тканин з садном, в виличній ділянці зліва набряк м`яких тканин з садном, набряк м`яких тканин на межі потиличної та тім`яної ділянки зліва. Тілесні ушкодження виникли від дії твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 68-70 т.2).

На думку суду, вказаний висновок експертизи є науково обґрунтованим, відповіді на запитання, що ставились перед експертом є вичерпними та не викликають сумнівів у їх правильності. При цьому встановлена експертом кількість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, їх локалізація та ступінь тяжкості повністю відповідає обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

З огляду на викладене, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вина останнього у вчинені вказаного кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України повністю доведена, зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами які, на думку суду, є достатніми та допустимими, у зв`язку з чим, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, щодо умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується: показами потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , результатами проведених слідчих експериментів, висновком судово-медичної експертизи.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, враховуючи думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді штрафу та звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який заперечував проти цього та просив ухвалити виправдувальний вирок, суд приходить до такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Однак суд вважає, що в судовому засіданні достеменно встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а відтак підстави для ухвалення виправдувального вироку відсутні.

Вирішуючи питання про визначення виду та міри покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами призначення покарання визначеними ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії невеликої тяжкості, відсутність обставин що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, характеризуючі дані ОСОБА_1 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи та проживання, за якими характеризуються позитивно, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних прпвопорушень буде призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання, про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, згідно вимог ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, суд приходить до такого.

Виходячи з положень ч.5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

У відповідності до п.2) ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Згідно ч.1 ст. 125 КК України, умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Таким чином, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, відноситься до злочину невеликої тяжкості.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим 27 травня 2016 року, тобто перебіг давності строків притягнення до кримінальної відповідальності розпочався 28 травня 2016 року.

У відповідності до частин 2, 3 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Обставин зупинення чи переривання строків давності у даному кримінальному провадженні, передбачених ч.2, ч.3 ст. 49 КК України, судом не встановлено.

Таким чином з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплинув 28 травня 2018 року.

Як зазначив Верховний Суд України в своєму аналізі судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків давності, у тому разі, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний заперечує проти застосування строків давності щодо нього, суд постановляє вирок, призначає винній особі покарання та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільняє її від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Частина 5 ст. 74 КК застосовується лише у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК). Якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її, наприклад, за відсутністю події або складу злочину, суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись положеннями ст. 49, ч. 5 ст. 74.

З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані щодо зупинення чи переривання перебігу строку давності, слід визнати, що на момент постановлення вироку, строк давності вчиненого 27.05.2016 року ОСОБА_1 умисного легкого тілесного ушкодження, сплинув, у зв`язку з чим, відповідно до ч.5 ст. 74 КК України, він підлягає звільненню від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності у відповідності до п.1) ч.1 ст. 49 КК України.

Витрати пов`язані з проведенням судових експертиз відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів (а.с. 136 т.1, а.с. 79, 86, 94 т.2) вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 12, 44, 49, ч.5 ст. 74 КК України, ст.ст. 284, 285, ст.286, ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 393, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп..

ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільнити на підставі п.1) ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Речові докази – компакт-диски на яких наявні відео-файли слідчих експериментів, та відео-файл випускного вечора від 28.05.2018 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим з моменту отримання копії вироку.

Суддя Южноукраїнського міського суду О. І. Савін