Ухвала суду № 89359963, 18.05.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6268/20

Провадження № 2з/522/264/20

У Х В А Л А

18 травня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,

встановив:

12 травня 2020 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2020 року.

Мотивує вимоги тим, що суд передчасно прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне. Так, суд в ухвалі від 23.04.2020 року зазначив, що «Необхідність обрання виду забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу самостійно або з залученням третіх осіб, виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці є обґрунтованою, так як відсутність заборони виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на спірній земельній ділянці може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення стосовно встановлення сервітуту, так як існує реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою, що суттєво ускладнить виконання рішення суду, в разі задоволення позову».

Відповідач вважає, що суд в своїй ухвалі не зазначив, яка саме реальна можливість порушення спільного сумісного права користування земельною ділянкою існує, в чому вона полягає. Також, судом не було в достатній мірі досліджені докази, які були надані позивачем в якості обгрунтування такої заяви та позову в цілому.

Так, інтернет-роздруківка з сайту Думская, на яку посилається позивач та суд, не містить жодного посилання на земельну ділянку, яка є предметом даного спору, а саме - ні її адреси, ні кадастрового номеру, а ні прізвища власника. Крім того, в даній статті взагалі йде мова про відкриття на початку літа оновленої Траси здоров`я та спуску до неї з Французького бульвару. Також зазначено, що роботи проводяться власником житлового комплексу, а саме «Жилстройсервис-2» та ці роботи проводяться за згодою міської влади, яка контролює їх виконання. А тому не зрозуміло, на якій підставі позивач та суд зробили висновок, що ця стаття має хоч якесь відношення до земельної ділянки, що належить на праві приватної власності відповідачу, та що саме на його земельній ділянці ведуться будь-які будівельні роботи.

Також, позивачем не надано жодного доказу, що він є власником, або має право користування будь-якою суміжною ділянкою. Напроти, відповідач доводить, що він є власником земельної ділянки, на якій відсутнія будь-яка постійна дорога, шлях, та яка не перешкоджає вільному проходу/проїзду по дорозі, яка пролягає вздовж його земельної ділянки, від Французького бульвару до Траси здоров`я. Також, з Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) вбачається, що земельна ділянка не перешкоджає вільному доступу будь-якій особі до узбережжя моря (пляжу). Звертає увагу суду, що жодного будівництва на земельній ділянці не проводиться, оскільки воно навіть не розпочато.

Також Відповідач надає копію Державного акту на право власності на земельну ділянку, який було видано ще першому власнику земельної ділянки - ТОВ «Творче об`єднання «ДЮК», а також копію Витягу з Державного земельного кадастру, коли власником був ще ПАТ «ВТБ «БАНК». Всі ці документи містять план земельної ділянки, на якому відсутні будь які шляхи, дороги та будівлі.

Крім того, Відповідач вважає, що Позивач зловживає своїми процесуальними правами та намагається за допомогою суду створити штучні перешкоди у реалізації права власності Відповідачем відносно належної йому земельної ділянки.

Крім того відповідач зазначає, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 522/5645/20 за позовом ТО «Одеський контроль» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:48:001:0006 площею 1.4529 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 ). Справа перебуває у провадженні судді ОСОБА_2 . В рамках справи № 522/5645/20 позивачем також було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку та заборони ОСОБА_1 самостійно або з залученням третіх осіб, виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці кадастровий номер: 5110137500:48:001:0006.

Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

18 травня 2020 року до суду надійшли заперечення Громадської організації «Одеський контроль» на заяву про скасування заходів забезпечення позову. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову просить відмовити в повному обсязі.

Зазначає, що в позовній заяві було надано суду ті докази, що були наявні в відкритих джерелах та окремо надано пояснення неможливості надання до суду доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Більш того, Позивачем було заявлено відповідне клопотання про витребування доказів в межах підготовки справи до розгляду, просив витребувати у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 З. копію Договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий від 24.04.2019 року серія та номер: 2205, а також копії всіх документів, які стали підставою для його посвідчення. Наведені обставини спростовують доводи відповідача про безпідставне не подання Позивачем додаткових доказів по справі.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем не наведено обґрунтування неможливості в подальшому виконання рішення суду та те, що Відповідачу не зрозуміло яким чином вжиття заходів забезпечення позову забезпечить в подальшому виконання рішення у даній справі, позивач зазначає наступне. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Подання позову, а також відкриття провадження в справі не зупиняють дію оскаржуваного договору, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку Відповідача, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь Позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Предметом розгляду даної справи є: встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту у виді спільного сумісного права користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 5110137500:48:001:0006 площею 1.4529 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 . У випадку здійснення Відповідачем будівельних робіт, навіть з урахуванням вжиття Позивачем додаткових заходів для заміни сторони виконавчого провадження або витребування майна в іншого незаконного власника, понесенням Позивачем значних зусиль та додаткових витрат, виконання рішення суду буде фактично неможливим. Також особливо слід відзначити, що Відповідач в якості обґрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову надає до суду витяг з Державного земельного кадастру відповідно до якого дана земельна ділянка відноситься до категорії землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки для будівництва готелю 5-6 поверхів. На думку Позивача, таким чином фактично Відповідач надав до суду безпосередній доказ в обґрунтування реального наміру забудови даної земельної ділянки, що в свою чергу в подальшому унеможливить виконання рішення у даній справі. Слід особливо підкреслити, що вжиті заходи забезпечення позову не позбавляють Відповідача права користування даною земельною ділянкою, а виключно мають на меті забезпечити подальше виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог. Зазначають, що Відповідачем в своїй заяви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 23 квітня 2020 року не наведено, чим саме вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають Відповідачу у користуванні спірною земельною ділянкою.

В свою чергу, Відповідачем у поданому клопотанні не наведено вмотивованих обставин та не представлено належних доказів, які б обґрунтовували необхідність скасування вжитих судом заходів забезпечення позову по даній справі, а тому враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, Позивач зазначає, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування, а так звану передчасність висновку суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову на яку посилається Відповідач спростовує наданий до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру.

Крім того, з огляду на те, що розгляд справи досі триває, процесуальне рішення у справі не прийнято, чинним цивільним процесуальним законодавством передбачено право суду, а не обов`язок, скасувати заходи забезпечення позову, Позивач не може погодитись із правовою позицією представника відповідача та просить суд відмовити у задоволенні заяви про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні 18 травня 2020 року представник відповідача ОСОБА_4 О ОСОБА_5 підтримала вимоги клопотання, просила скасувати заходи забезпечення позову.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2020 року. Пояснив, що якщо відповідач обнесе парканом спірну земельну ділянку, то це унеможливить прохід по ній до моря, оскільки іншого проходу у теперішній час не має.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову, в тому випадку, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Громадської організації «Одеський контроль» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту. Позивач просить: встановити постійний безоплатний земельний сервітут у виді спільного сумісного права користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 5110137500:48:001:0006 площею 1.4529 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 24.09.2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 З. серія та номер: 2205.

Ухвалою від 23 квітня 2020 року провадження по справі відкрито, встановлений загальний розгляд справи, підготовче судове засідання призначено на 19 червня 2020 року.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 23 квітня 2020 року задоволено заяву Громадської організації «Одеський контроль» про забезпечення позову. Заборонено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) самостійно або з залученням третіх осіб виконувати будівельні, монтажні, демонтажні роботи на земельній ділянці кадастровий номер: 5110137500:48:001:0006 площею 1.4529 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1 .

Завданням цивільного судочинства, відповідно до ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.6 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами ст. 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Тобто, забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямоване саме на гарантування виконання майбутнього рішення суду, а відтак має бути скасовано судом у разі, якщо потреба у такому забезпеченні відпала з певних причин. Якщо розгляд справи завершується прийняттям ухвали (припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду), суд зазначає про скасування забезпечення позову у відповідній ухвалі.

Як зазначає позивач, який звернувся до суду з позовом про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, а також відкриття провадження у справі не є перешкодою здійснити будівництво на земельній ділянці, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Отже, в разі проведення будівництва на спірній земельній ділянці, в разі задоволення позову, стануть перешкоди у реалізації рішення суду.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку Відповідача, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, розгляд справи призначений в перше підготовче засідання, відповідач в своїй заяві про скасування заходів забезпечення позову не зазначила причини що змінилися при застосуванні заходів забезпечення позову, а тому підстави для застосування ст.158 ЦПК України суд на теперішній час не вбачає.

Посилання ОСОБА_1 про те, що позивач не є суміжним землекористувачем само по собі не є правовою підставою для скасування заходів забезпечення позову передбачених ст.158 ЦПК України, а ухвал Приморського районного суду від 23 квітня 2020 року у встановленому законом порядку не оскаржила.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 158 ЦПК України, відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 158, 210 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволені клопотання ОСОБА_1 від 12 травня 2020 року про скасування заходів забезпечення позову Громадської організації «Одеський контроль» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту, які вжиті ухвалою Приморського районного суду міста Одеси 23 квітня 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Повний текст складений 21 травня 2020 року.

Суддя Л.М.Чернявська

18.05.2020