Рішення № 89358889, 12.05.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/507/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (адреса: 79019, м.Львів, пр.Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 35009232) про скасування арешту на майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Галицького ВДВС ЛМУЮ, в якому просить скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить їй на підставі договору дарування від 08.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №2896.

В обґрунтування позову вказує на те, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06.06.2017 року у справі №461/3870/17 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 19.07.2017 року у вказаній справі вирішено спір та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 в частині відчуження та набуття права власності на приміщення вбиральні площею 7,3 в.м. у даній квартирі. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14.05.2018 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 19.10.2017 року залишено без змін. У зв`язку з добровільним виконанням власницею, квартири ОСОБА_1 рішення суду, а саме: забезпечення доступу ОСОБА_2 до приміщення вбиральні в будинку АДРЕСА_3 шляхом відновлення замурованого дверного прорізу, встановлення дверей до приміщення та встановлення санвузла, про що свідчить акт державного виконавця від 25.03.2019 року з підписами боржника та стягувача, ОСОБА_1 відмовилась від касаційної скарги на рішення Галицького районного суду м.Львова від 19.10.2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 14.05.2018 року. Відтак, спорів щодо вбиральні в будинку АДРЕСА_3 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 немає. У зв`язку з обтяженням – арештом майна позивач не може здійснювати всіх прав власника щодо свого майна, а тому, просить позов задоволити.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Галицького ВДВС ЛМУЮ в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Договору дарування квартири від 08.09.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №2896, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06.06.2017 року у справі №461/3870/17 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_1 та заборонено відповідачу ОСОБА_1 до вирішення судового спору по суті, здійснювати відчуження вказаної квартири.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 19.10.2017 року у справі №461/3870/17 визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 08.06.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., зареєстрований в реєстрі за №2896, в частині відчуження та набуття права власності на приміщення ІІІ (вбиральні) площею 7,3 кв.м. Також, вказаним рішенням визнано недійсною та скасувано реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. на підставі рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер 31380291 від 14.09.2016 року, номер запису про право власності: 16379302, в частині реєстрації права на приміщення ІІІ (вбиральні) площею 7,3 кв.м.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 14.05.2018 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 19.10.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду від 23.09.2019 року прийнято відмову ОСОБА_1 від касаційної скарги на рішення Галицького районного суду м.Львова від 19.10.2017 року та постанову Апреляційного суду від 14.05.2018 року, касаційне провадження у справі – закрито.

З долученого до матеріалів справи Акту державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області Кізюк Р.О. від 25.03.2020 року вбачається що, при виході за місцем виконання виконавчого документа встановлено: боржником виконано рішення суду в повному обсязі, а саме: забезпечено позивачу безперешкодний доступ до зазначеного приміщення вбиральні шляхом повернення приміщення до попереднього стану: відновлено самовільно замурований дверний проріз, демонтовано встановлену на його місці цегляну перегородку, відновлено двері до приміщення та встановлено зруйнований санвузол у приміщенні вбиральні на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_3 .

Згідно Інфоромації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.10.2019 року, на квартиру АДРЕСА_2 накладено обтяження – арешт нерухомого майна, на підставі Постанови про арешт майна боржника, виданого Галицьким ВДВС м.Львів у ВП 54153296.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, за ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є рішення суду.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що рішення Галицького районного суду м.Львова від 19.10.2017 року виконане в повному обсязі, позивач на даний час позбавлений можливості належним чином розпоряджатися своїм правом власності на квартиру, підстави для збереження обтяжень, накладених відповідачем на спільну квартиру відсутні, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про існування правових підстав для їх задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, на сьогоднішній день за наявності обтяження накладеного на нерухоме майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об`ємі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки наявність заборони відчуження майна позивача без відповідних підстав порушує його права, як власника квартири.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.4, 5, 18, 81, 89, 223, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задоволити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 08.09.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., зареєстрованого в реєстрі за №2896.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько