Рішення № 89357750, 18.05.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/2480/20

Провадження № 2/234/1691/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Малушка С.В.

представника позивача Подибайла В.О.

справа №234/2480/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про негайне поновлення на роботі, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до КП «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про негайне поновлення на роботі. В обгрунтування позову посилається на те, що Краматорський міський суд Донецької області 24.06.2019 року виніс рішення про негайне поновлення ОСОБА_1 на роботі в КП КТТУ. Керівник КП КТТУ повинен був на наступний день 25.06.2019 року поновити ОСОБА_1 на роботі, однак такого не відбулось. ОСОБА_1 була поновлена на роботі наказом від 31.07.2019 року. Тобто з 25.06.2019 року по 31.07.2019 року було затримано негайне поновлення на роботі на 25 робочих днів. Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці заробітку за час затримки.

Згідно з довідки (є в справі №234/15371/17) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення 14.09.2017 року складала 142,94 грн. Коефіцієнт росту мінімальної заробітної плати в 2019 році у порівнянні з 2017 роком складає 4173/3200=1,304.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати складає 142,94х1,304=186,39 грн. Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду буде: 4846,14 грн. (26*186,39).

Просить суд винести рішення про стягнення з КП «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про негайне поновлення на роботі у сумі 4846,14 грн.

18.02.2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

06.04.2020 року представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких позовні вимоги не визнав у повному обсязі та зазначив, що враховуючи закріплений Конституцією України принцип свободи вибору громадянами своєї трудової діяльності, поновленню на посаді повинне передувати ініціатива поновленої особи перед працедавцем з цього питання. Визнане судом прав працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про поновлення на роботі КП «КТТУ» видано відповідний наказ про поновлення на роботі. Позивач була поновлена на роботі 31.07.2019 року, проте звернулася до суду з позовом лише 13.02.2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України. Позивачкою не наведено та не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Положеннями Закону України №1774-VII від 06.12.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - установлено, що мінімальна заробітна плата Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та часових тарифних ставок в колективному договорі, а також не застосовується як розрахункова величина в угодах всіх рівнів, а застосовують прожитковий мінімум для працездатної особи, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Згідно до галузевої угоди КП «КТТУ» - мінімальну тарифну ставку (оклад) за просту некваліфіковану працю у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Тобто, виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 142,94 грн. та днів прострочення виконання судового рішення у кількості 26 робочих днів, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду складає 3716,44 грн. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 О ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, та просив їх задовольнити. Також просив поновити пропущений строк для звернення до суду, посилаючись на те, що постанову Донецького апеляційного суду, якою було залишено рішення суду першої інстанції без змін, він отримав тільки у лютому 2020 року, тобто строк пропущений з поважних причин.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судовою повісткою, причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав.

Вислухав пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24.06.2019 року у справі №234/15371/17, визнано незаконним та скасовано наказ №74 від 14 вересня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на роботі в якості оператора диспетчерської служби Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління». Стягнуто з КП «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 61 750,08 грн. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі в якості оператора диспетчерської служби.

Постановою Донецького апеляційного суду від 23.01.2020 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 червня 2019 року в частині визнання незаконним наказу №74 від 14 вересня 2017 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , поновлення її на роботі оператором диспетчерської служби КП «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» та негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі залишено без змін.

Як вбачається з копії наказу КМ «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» від 31.07.2019 року №240, відповідно до рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24.06.2019 року по справі №234/15371/17 ОСОБА_1 поновлено на роботі з 14.09.2017 року в КП «КТТУ» в якості оператора диспетчерської служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття «затримка» як «зволікання», затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Рішення суду від 24.06.2019 року про поновлення ОСОБА_1 на роботи виконано 31.07.2019 року, тобто з затримкою у 26 робочих днів, що не заперечує відповідач.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що відповідачем були порушені строки виконання рішення суду про негайне поновлення ОСОБА_1 на роботі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України є обґрунтованими.

Однак, суд не може погодитись з розрахунком середнього заробітку, який просить стягнути позивачка, виходячи з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до п.10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи із заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (липень-серпень 2017 року), середньоденна заробітна плата позивача, згідно довідки відповідача складає 142,94 грн., що визнали сторони при розгляді цивільної справи і це встановлено постановою Донецького апеляційного суду від 23.01.2020 року у справі № 234/15371/17, яка набрала законної сили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наведеного,сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить: 3716,44 грн. (142,94 грн. х 26 робочих днів = 3716,44 грн.).

Застосовуючи при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі п. 10 Порядку, позивачка не врахувала, що зазначене положення Порядку застосовується у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), але доказів цього суду позивачем надано не було.

Щодо строку звернення позивачки до суду з даним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у виді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду, передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією, тому з відповідача на користь позивачки пропорційно розміру позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у сумі 644,90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12-13, 76-79, 81,133,141, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про негайне поновлення на роботі – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Краматорське трамвайно – тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у розмірі 3716,44 грн. (три тисячі сімсот шістнадцять грн. 44 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Краматорське трамвайно – тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 644 грн. 90 коп. (шістсот сорок чотири грн. 90 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач – Комунальне підприємство «Краматорське трамвайно-тролейбусне управління», ЄДРПОУ 32576420, юридична адреса Донецька область, м.Краматорськ, вул.Аероклубна, 103.

Повний текст рішення суду виготовлений 20.05.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко