Ухвала суду № 89357663, 20.05.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/1047/19

Провадження № 1-кп/943/48/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року

Буський районний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Журибіди Б.М.,

за участю секретаря Гути О.С,

прокурора Березяка В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Скоробогатого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буську кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Буськ Львівської області, тимчасово не працюючого, розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 08.11.2018 року Буським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 162, ч.2 ст.15 ч.1 ст.152, ч.2 ст.153 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, у вчиненні суспільно небезпечного діяння,

передбаченого ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 186 КК України,

встановив:

У провадженні Буського районного суду Львівської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019140170000126 від 19.04.2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 186 КК України.

Ухвалою суду від 22.04.2020 року змінено порядок розгляду справи відносно ОСОБА_1 із загального на спеціальний, визначений Главою 39 КПК України.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 186 КК України, за наступних обставин.

Так, 18 квітня 2019 року, близько 23:30 год., (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_1 , знаходячись поблизу будинку №2 по вул. Каменярів в м. Буськ, АДРЕСА_1 області, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, відкривши хвіртку, проникнувши на територію подвір`я будинку АДРЕСА_2 , попрямував до задньої частини будинку. Після чого, підійшовши до вікна вказаного будинку, за допомогою своїх рук розбив скло на вікні ванної кімнати (котельні) та незаконно проник всередину вищевказаного будинку.

В подальшому, ОСОБА_1 , перебуваючи в тому ж місці та в той же час, маючи вільний доступ до всіх кімнат, почав пошук цінних речей, але, не знайшовши для себе нічого цінного, підійшов до спальної кімнати, де був помічений потерпілою ОСОБА_2 , яка в свою чергу почала голосно кричати та вигукувати про допомогу. Після чого, потерпіла ОСОБА_2 зачинила двері спальні та тримала їх своїми руками, таким чином не даючи можливість потрапити до кімнати, однак ОСОБА_1 схопив двері за ручку і приклавши силу, відкрив їх та підійшовши до потерпілої, яку схопив в області грудей та рук почав з нею шарпанину, одночасно з цим з`ясовуючи місце знаходження грошових коштів. Коли потерпіла ОСОБА_2 відмовилася повідомляти дану інформацію, їй вдалося вирватися від ОСОБА_1 і втекти в іншу кімнату, де відривши вікно почала гукати про допомогу до сусідів. Побачивши це, ОСОБА_1 не доводячи діяння до кінця, з причин що не залежали від його волі, з метою уникнення затримання, вибіг з будинку через вхідні двері.

Після цього, ОСОБА_1 , через хвіртку, вибіг із подвір`я будинку АДРЕСА_2 та на велосипеді попрямував у невідомому напрямку.

Зміна порядку судового розгляду кримінального провадження № 12019140170000126 від 19.04.2019 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 15 – ч. 3 ст. 186 КК України, та встановлення порядок судового розгляду згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України обумовлене тим, що 10.04.2020 року на адресу суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 34 від 17.03.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 в даний час страждає тяжким психічним розладом у формі органічного шизофреноподібного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Питання чи міг ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, може бути вирішене лише після проведення лікування при додатковій судово-психіатричній експертизі питання осудності не відноситься до компетенції судово-психіатричного експерта. До виходу з хворобливого стану ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 в даний час перебуває у хворобливому стані, що підтверджено судовими лікарями-експертами. Чи відповідає паспортний вік ОСОБА_1 його розумовому віку можна встановити після виходу його з хворобливого стану.

У судовому засіданні прокурор підтримав необхідність застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_1 з врахуванням висновку судово-психіатричного експерта №34 від 17.03.2020 року, вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння доведена повністю.

ОСОБА_1 не заперечив проти застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру.

Захисник Скоробогатий М.В. не заперечував проти застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 .

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши письмові докази, допитавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 513 КПК України передбачено, що визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Частиною 1 статті 18 КК України визначено, що суб`єктом злочину є фізична осудна особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню (ч. 3 ст. 19 КК України).

Згідно зі ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Відповідно до ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку. (ч. 3 ст. 94 КК України)

Суд, з`ясовуючи питання чи мало місце суспільно небезпечне діяння, та чи вчинено воно ОСОБА_1 , також, дослідив, надані стороною обвинувачення наступні докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як підставу початку досудового слідства;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.04.2019 року;

- заява ОСОБА_2 про надання згоди на огляд приміщення;

- протокол огляду місця події від 19.04.2020 року з додатками;

- висновок дактилоскопічної експертизи № 4/353 від 24.04.2019 року;

- протокол пред`явлення особи для впізнання від 19.04.2019 року та фототаблиця до нього;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 19.04.2019 року;

- протокол огляду місця події з додатками від 19.04.2019 року;

- протокол освідування ОСОБА_1 від 19.04.2019 року;

- висновок експерта № 498/2019 – ІМ від 23.04.2019 року щодо групи крові ОСОБА_1 ;

- висновок судово-психіатричного експерта № 34 від 17.03.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 в даний час страждає тяжким психічним розладом у формі органічного шизофреноподібного розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Питання чи міг ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння може бути вирішене лише після проведення лікування при додатковій судово-психіатричній експертизі питання осудності не відноситься до компетенції судово-психіатричного експерта. До виходу з хворобливого стану ОСОБА_1 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Виходячи з вищенаведеного ОСОБА_1 в даний час перебуває у хворобливому стані, що підтверджено судовими лікарями-експертами. Чи відповідає паспортний вік ОСОБА_1 його розумовому віку можна встановити після виходу його з хворобливого стану.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності по справі обґрунтованого висновку експертів психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність, викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів. Для об`єктивної оцінки ступеню небезпечності хворого для себе або інших осіб суд має спочатку з`ясувати думку експертів, психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім з урахуванням висновків експертів та характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру.

Суд вважає, що даний висновок судово-психіатричної експертизи є обґрунтованим, переконливим і вмотивованим та у повній мірі відповідає вимогам ст. 102 КПК України.

Всебічно, повно та неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, підтверджені доказами, які були оцінені відповідно до ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що мало місце суспільно небезпечні діяння, передбачене ч.3 ст. 15 – ч. 3 ст. 186 КК України, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, проникненням у житло, та це суспільно небезпечне діяння вчинив ОСОБА_1 , захворів на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, та на сьогоднішній день не можливо встановити чи перебував у стані осудності під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, тобто до нього слід застосувати примусові заходи медичного характеру.

При цьому, при визначенні виду примусових заходів медичного характеру, суд враховує рекомендації експертів, викладені у висновку судово-психіатричного експерта № 34 від 17.03.2020 року, щодо необхідності застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації у психічний заклад із звичайним наглядом, ступінь тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, яке є тяжким, не закінченим та положення ч.3 ст.94 КК України.

Керуючись ст.ст. 92-94 КК України, ст.ст. 376, 512, 513, 516 КПК України, суд, -

постановив:

Застосувати до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Буськ Львівської області, тимчасово не працюючого, розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 08.11.2018 року Буським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 162, ч.2 ст.15 ч.1 ст.152, ч.2 ст.153 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, - примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом Комунальний заклад «Львівська обласна психіатрична лікарня» за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 95.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді поміщення до закладу з наданням психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, залишити попередній.

Копію ухвали вручити прокурору, ОСОБА_1 , захиснику.

Копію ухвали, після набрання нею законної сили, направити до Комунального закладу «Львівська обласна психіатрична лікарня» (,м. Львів, вул. Кульпарківська, 95), для виконання, а КНП Буська ЦРЛ (80500, м.Буськ, вул. Львівська, 77), для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, ухвала суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Журибіда Б. М.