Ухвала суду № 89356597, 20.05.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1104/19

Провадження №2-п/548/6/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання - Вовк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол заяву представника третьої особи - адвоката Чубенко Ж.А. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 року по справі № 548/1104/19-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 року по справі № 548/1104/19, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку у спільному майні та права користування земельною ділянкою на якій розміщене це нерухоме майно.

В обгрунтування заяви вказала, що 07 листопада 2019 року Хорольським районним судом було прийняте заочне рішення у цивільній справі № 548/1104/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи ОСОБА_1 , про визнання права особистої власності на частку у спільному майні та права користування земельною ділянкою, на якій розміщене це нерухоме майно.

Згідно даного рішення позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі. А саме: 1. Визнано за ОСОБА_3 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 .

2. Визнано за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,07 га.

3. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1 від майна і речей, що знаходяться там на зберіганні та передати ОСОБА_3 технічну документацію і ключі від квартири АДРЕСА_1 у семиденний термін після набрання рішенням суду законної сили.

4. Стягнуто з відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судові витрати в сумі 2059,20 грн., сплачених за проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, та судовий збір в сумі 1536,80 грн., а всього на користь ОСОБА_3 – 3596,00 грн. солідарно.

Із прийнятим по справі № 548/1104/19 заочним рішенням ОСОБА_1 не погоджується, оскільки обставини справи встановлені не в повному обсязі, що не в останню чергу було обумовлено також і тим, що ОСОБА_1 , як учасник справи, дізналася про наявність відкритого провадження по справі та прийнятого заочного рішення вже після його ухвалення, а саме: у квітні 2020 року, коли отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 березня 2020 року ВП № 61515507 та копію оскаржуваного заочного рішення від 07 листопада 2019 року.

У період з 24 червня 2019 року по 30 листопада 2019 року ОСОБА_1 перебувала на роботі за кордоном у Польщі, що підтверджується відтисками штампів у її закордонному паспорті № НОМЕР_1 , дата видачі 25 червня 2018 року, орган, що видав 5339. За таких обставин ОСОБА_1 об`єктивно не мала можливості знати про відкриття провадження по справі № 548/1104/19 та приймати безпосередню участь у судовому розгляді спору щодо квартири АДРЕСА_1 , оскільки фактично проживала та працювала у іншій країні - Польщі, поза межами України.

Матеріали справи № 548/1104/19 не містять підтвердження письмового повідомлення ОСОБА_1 про дату та час слухання справи за її особистим підписом. Поштові повідомлення про вручення судових повісток по справі та власне оскаржуваного заочного рішення суду ОСОБА_1 особисто отримані не були, в них відсутній її підпис. Враховуючи, що в ході розгляду та вирішення справи № 548/1104/19 ОСОБА_1 не приймала участі з поважних причин, а відповідно не могла скористатися своїм правом на надання письмових та усних пояснень, доказів, користуючись процесуальними правами, передбаченими ст. 43 ЦПК України, є необхідним та доцільним скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку, надавши тим самим можливість учаснику справи ОСОБА_1 надати письмові пояснення та докази своєї позиції по даній справі.

Щодо обставин справи, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої заперечення проти вимог Позивача, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

1. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначене доводиться копією Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 24 лютого 2012 року Березою Д.В., приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 180 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 60512202 від 02 червня 2016 року.

З моменту придбання квартири і до сьогодні ОСОБА_1 повноцінно користується житлом та присадибною земельною ділянкою. Про наявність судових рішень, згідно яких вона начебто позбавлена права власності на квартиру їй нічого не відомо. Через введені карантинні заходи ОСОБА_1 станом на сьогодні не має можливості отримати інформацію із Державного реєстру об`єктів нерухомості щодо квартири АДРЕСА_1 .

Тому для правильного вирішення даної справи необхідно з`ясувати обставини щодо фактичного володільця спірної квартири.

2. Переведення права купівлі можливе лише за дійсним договором.

Як слідує із оскаржуваного заочного рішення Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 24 лютого 2012 року Березою Д.В., приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 180, рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2018 року по цивільній справі № 548/576/18 визнано незаконним і скасовано (визнано недійсним).

Статтею 216 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено правові наслідки недійсності правочину. Зокрема:

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд не має права задовольняти позови про визнання правочину недійсним, якщо його метою є переведення на позивача (співвласника майна) прав та обов`язків покупця, оскільки цивільним законодавством передбачено інші наслідки порушення положення частини четвертої статті 362 ЦК.

Таким чином, цілком логічно, що не можливо перевести права покупця на іншу особу по правочину, який визнаний недійсним та, відповідно, не створює ніяких юридичних наслідків.

3. Позов пред`явлений із пропуском строку позовної давності.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі інших співвласників будь-який співвласник має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця протягом одного року від дня, коли він довідався або міг довідатися про вчинення правочину (частина четверта статті 362 ЦК).

Позовна давність – це строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Іншими словами, це строк протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати захисту чи примусового здійснення свого права через суд.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Стаття 267 ЦК України визначає, що виконання зобов`язання після спливу позовної давності не є підставою для повернення виконаного, незалежно від того, знала чи не знала особа-виконавець зобов`язання про сплив строку позовної давності. Цією ж статтею встановлений обов`язок суду прийняти позовну заяву про захист цивільного права або інтересу, незалежно від спливу позовної давності.

У випадку встановлення судом факту спливу строків позовної давності суд зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частина 5 статті 267 ЦК України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Правова позиція Верховного Суду України щодо перебігу строку позовної давності висвітлена у Постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року по справі № 6-2469цс16, згідно якої для відновлення строку позовної давності позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України (в редакції станом до 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24 лютого 2012 року.

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області із позовною заявою про визнання незаконним і скасування цього договору, оскільки, на її думку, даним правочином порушено право спільної часткової власності. 28 березня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі № 548/576/18, що доводиться ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області ОСОБА_7 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Таким чином, березень 2018 року – найпізніший строк, коли ОСОБА_3 уже достеменно знала про існування Договору купівлі-продажу квартири від 24 лютого 2012 року.

З позовом про переведення на позивача (співвласника майна) прав та обов`язків покупця за Договором купівлі-продажу від 24 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Хорольського районного суду лише 31 травня 2019 року, що доводиться копією ухвали судді Хорольського районного суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 548/1104/19, тобто зі спливом установленого законом річного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

4. Заочним рішенням суду від 07 листопада 2019 року покладено на третю особу ОСОБА_1 матеріально-правовий обов`язок, а саме: зобов`язано ОСОБА_1 звільнити квартиру АДРЕСА_1 , від майна і речей, що знаходяться там на зберіганні та передати ОСОБА_3 технічну документацію і ключі від цієї квартири у семиденний термін після набрання рішенням суду законної сили.

ОСОБА_1 у справі № 548/1104/19 має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

25 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційні скарги у справі № 910/17792/17 та зробила наступний правовий висновок: «Підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору – ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.».

Таким чином, оскаржуване заочне рішення від 07 листопада 2019 року у справі № 548/1104/19, яким зобов`язано третю особу вчинити певні дії, повинно бути скасоване.

Враховуючи зазначені вище обставини, які можуть істотно вплинути на кінцеве рішення суду у справі № 548/1104/19, а також поважність причин відсутності ОСОБА_1 під час розгляду даної справи у суді, а тому заявник вважає, що є достатні підстави для перегляду заочного рішення, прийнятого Хорольським районним судом 07 листопада 2019 року у справі № 548/1104/19.

Повне заочне рішення Хорольського районного суду від 07 листопада 2019 року у цивільній справі № 548/1104/19 ОСОБА_1 отримала лише 06 квітня 2020 року, що підтверджується відміткою працівника канцелярії суду на останньому аркуші документа.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В судове засідання представник третьої особи - адвокат Чубенко Ж.А. та ОСОБА_1 , не з"явилися, але в заяві до суду прохали задовольнити заяву з підстав наведених у ній.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися.

В судове засідання відповідачі не з"явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 07.11.2019 року по цивільній справі № 548/1104/19 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку у спільному майні та права користування земельною ділянкою на якій розміщене це нерухоме майно- задоволено.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 рокуцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N7460/03) зазначено,що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Судом встановлено, що 07.11.2019 року дана справа була розглянути за відсутності третьої особи , суд розгляд справи не відклав, причини його неявки в судове засідання не з`ясував, і таким чином не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести доводи.

Суд вважає, що дані обставини та докази, які не були перевірені судом при винесенні заочного рішення, з огляду на судову практику розгляду даної категорії справ, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому також це є підставою для перегляду даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Аналізуючи надані суду письмові докази, суд прийшов до висновку, що докази, на які заявник посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому наявні передбачені законом підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.187,190, 191, 197, 284, 287, 288 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника третьої особи - адвоката Чубенко Ж.А. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07.11.2019 року по справі № 548/1104/19- задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року по справі № 548/1104/19 .

Скасувати заочне рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2019 року по справі № 548/1104/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на частку у спільному майні та права користування земельною ділянкою на якій розміщене це нерухоме майно та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на “17.06.2020” року о 09:00 год. у приміщенні суду, викликавши сторони по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя : О.В. Коновод