Ухвала суду № 89356020, 14.05.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/156/2020

Справа № 552/5354/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі колегії суддів: головуючого судді - Хіневича В.І., суддів: Фадєєвої С.О., Маханькова О.В., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А.Ю., за участю прокурора – Сорокіна І.В., обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошника Р.Ф., захисника обвинуваченого ОСОБА_4 В.О ОСОБА_5 – Сідько С.І., захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - Ярошенко С.М., захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – Лук`яненко С.Л., перекладача Джекиа Медеа, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в режимі відеоконференції з Дзержинським районним судом м. Харкова та Полтавським районним судом Полтавської області, кримінальне провадження № 42014170030000052 від 07.11.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває на розгляді у колегії суддів кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 у вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, яке надійшло до суду за ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.05.2020 року про направлення даного кримінального провадження з Котелевського районного суду Полтавської області для судового розгляду.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На обґрунтування заявлених клопотань прокурор вказав, що обвинуваченим слід обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вказав, що обвинувачені є громадянами ОСОБА_7 , на території України місця реєстрації не мають, обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів. Обґрунтованість обвинувачення підтверджується обвинувальними вироками, якими останніх було засуджено до реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі.

І навіть після скасування Харківським апеляційним судом вироку з призначенням на новий судовий розгляд, колегія судів зазначила, що запобіжні заходи, обрані і продовжені судом першої інстанції, після скасування вироку мають бути продовжені.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошник Р. ОСОБА_8 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора відносно обрання міри запобіжного заходу його підзахисному у виді тримання під вартою вказуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а також те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з цілодобовим носінням електронного засобу контролю, або інший, більш м`який запобіжний захід.

В обґрунтування клопотання вказав, що обвинувачений ОСОБА_9 тримається під вартою вже понад чотири роки, і всі ризики, визначені ч.1 ст. 177 КПК України, відпали. Його підзахисний не має наміру переховуватися від суду, оскільки він має посвідку на постійне місце проживання на території України та забезпечений місцем проживання у м. Полтава. Зазначив, що з урахуванням «закону ОСОБА_10 » перебуває під вартою 8 років і майже 4 місяці, що є більшим, аніж покарання, яке призначалося Київським районним судом м. Полтави та Октябрським районним судом м. Полтави за вироками, які були скасовані. Можливості знищити, сховати, або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у підзахисного немає так, як всі речові докази, які сторона обвинувачення вважала такими, були вилучені та передані потерпілим. Потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків у ОСОБА_1 немає так, як під час досудового розслідування та в судових засіданнях Київського районного суду м. Полтави та Октябрського районного суду м. Полтави дані особи неодноразово були допитані, експертизи проведені і перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_1 , буде позбавлений можливості впливати на будь-кого. Обвинувачений ОСОБА_1 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а сторона обвинувачення не довела зворотного. Також прохав суд врахувати, що його підзахисний має на утриманні цивільну дружину та дитину, і до моменту затримання працював та мав постійне місце проживання. Стосовно клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 також заперечував з аналогічних підстав : відсутності ризиків, вказаних прокурором, та недоведеності прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прохав змінити йому запобіжний захід на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з цілодобовим носінням електронного засобу контролю. Стосовно клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 також заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 В ОСОБА_11 – Сідько С.І., підтримала думку захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошника ОСОБА_12 та заявлене ним клопотання про зміну запобіжного заходу. Категорично заперечувала проти задоволення клопотань прокурора відносно обрання міри запобіжного заходу до підзахисного ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою з підстав того, що прокурором не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу її підзахисному з тримання під вартою на особисте зобов`язання та звільнення його з під варти в залі суду. В обґрунтування клопотання вказала, що обвинувачений ОСОБА_2 тримається під вартою вже понад чотири роки, протягом яких двічі постановлялися обвинувальні вироки, які в подальшому були скасовані судами апеляційної інстанції, що дає підстави сумніватись в обґрунтованості обвинувачення. Обвинувачений ОСОБА_2 не має наміру переховуватися від суду, оскільки він має посвідку на постійне місце проживання на території України, має родину, малолітню дитину, забезпечений місцем проживання та є можливість матеріального забезпечення, має проблеми зі здоров`ям. Досудове слідство завершено, докази неодноразово досліджено, потерпілі та свідки допитані. А тому вказані прокурором ризики на даний час перестали існувати.

Обвинувачений: ОСОБА_2 заперечував проти обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримавши думку свого захисника. Також заперечував проти задоволення клопотання прокурора відносно обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , підтримавши клопотання його захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - Ярошенко С.М., обвинувачений ОСОБА_3 та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - Лук`яненко С.Л. заперечували проти задоволення клопотань прокурора про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказуючи, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених частиною першої статті 177 КПК України, а також те, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошника Р.Ф., про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Сідько С.І., про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , з тримання під вартою на особисте зобов`язання, або інший більш м`який запобіжний захід підтримали.

Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 в підготовче судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.

Колегія суддів заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотань, приходить до наступного.

Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 20.03.2020 року обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 травня 2020 року включно, без визначення застави.

Згідно зі статтею 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання щодо обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Щодо доводів обвинувачених та їх захисників про відсутність вказаних ризиків, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 15 років, при цьому ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 5 епізодів злочинної діяльності, а ОСОБА_2 у вчиненні 4 епізодів злочинної діяльності із застосуванням насильства. Обвинувачені є громадянами ОСОБА_7 , на території України місця реєстрації не мають, офіційно не працевлаштовані, доходів, майна не мають, що вказує на ризик продовження ним злочинної діяльності та ймовірність переховування від суду з метою уникнення покарання.

Щодо незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених, для уникнення покарання, то в ході кримінального розслідування встановлено свідків вказаного злочину, які своїми показами викривають злочину діяльність обвинувачених, тому останні з метою уникнення покарання, можуть вчиняти дії з метою зміни показань свідків, а також вчиняти тиск на потерпілих чи інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показань.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватим, з огляду на високу вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих, обвинуваченого, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Медичних висновків, що містять докази, які б обґрунтовано давали суду підстави вважати, що за станом здоров`я обвинувачений ОСОБА_2 не може утримуватися в умовах установи виконання покарань суду не надано.

Суд вважає неналежним посиланням прокурора на вироки судів, які не набрали чинності, відносно обвинувачених, як на підставу обґрунтованості обвинувачення.

Стосовно доводів захисників, щодо того, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже фактично відсиділи по 8 років і тримання під вартою вже перевищує строк покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2017 року – 8 років позбавлення волі, колегія суддів зазначає наступне.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вироком Київського районного сулу м. Полтави від 28 квітня 2017 року засуджені до 8 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.

На вирок суду були подані апеляційні скарги обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисниками – ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та апеляційні скарги захисників Адамець А.М., Сватенка І.О., поданих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування вироку суду в зв`язку з істотними порушеннями норм КПК України. Також, на даний вирок суду була подана апеляційна скарга прокурором прокуратури Полтавської області Зоріним В.С., державним обвинувачем про скасування вироку суду в зв`язку з м`якістю призначеного обвинуваченим покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 вересня 2017 року апеляційні скарги захисників і обвинувачених та прокурора задоволені частково, оскаржуваний вирок скасовано і кримінальне провадження направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті. Підставою для скасування вироку слугували істотні порушення процесуального закону при розгляді справи по суті.

Також, в ухвалі апеляційного суду зазначено, що під час повторного судового розгляду необхідно врахувати і дослідити обставини і доводи, викладені в апеляційних скаргах інших учасників провадження, в тому числі прокурора стосовно м`якості покарання. Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжений до 60 днів.

Повторний розгляд даного кримінального провадження по суті проводився Октябрьським районним судом м. Полтави.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.

На даний вирок суду були подані апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників – Шапошника Р.Ф., Шинкаренка М.А. та обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників – Адамець А.М., Зеленського С.В., про скасування вироку суду в зв`язку з істотними порушеннями КПК України. При цьому, в апеляційній скарзі захисника Адамець А.М. також вказувалось на порушення судом першої інстанції при ухваленні вироку відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ч.2 ст. 416 КПК України, а саме, що при новому розгляді в суді першої інстанції допускається посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційної скаргою прокурора чи потерпілого у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, при тому, що вирок Київського районного сулу м. Полтави від 28 квітня 2017 року був скасований в зв`язку з істотними порушеннями КПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників – Шапошника Р.Ф., Шинкаренка М.А. та обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників – Адамець А.М., Зеленського С.В. задоволені часткового, оскаржуваний вирок скасовано, кримінальне провадження направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті. Підставою для скасування вироку слугували істотні порушення процесуального закону при розгляді справи по суті.

Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою ухвалою апеляційного суду продовжений до 60 днів.

При цьому, в ухвалі суду відсутні будь-які посилання на порушення Октябрським районним судом м. Полтави ст. 416 КПК України, при постановленні вироку відносно обвинувачених ОСОБА_1 та в частині призначеного покарання.

Таким чином, вбачається, що при постановленні вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2019 року апеляційним судом не встановлені порушення ч.2 ст. 416 КПК України в частині призначення покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи, що на вирок Київського районного суду м. Полтави від 28 квітня 2017 року подавалася також апеляційна скарга прокурором прокуратури Полтавської області Зоріним В.С. про скасування вироку суду в зв`язку з м`якістю призначеного обвинуваченим покарання.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 перебуває під вартою і початок строку відбування покарання рахується з 17.05.2016 року, а ОСОБА_1 з 03.04.2016 року.

Тобто, на час постановлення ухвали фактично ОСОБА_2 перебуває під вартою 3 роки 11 місяців 28 днів, а ОСОБА_1 - 4 роки 1 місяць 11 днів.

Разом з цим беручи до уваги характер злочинів, кількість інкримінованих епізодів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, особи обвинувачених та інші обставини, суд вважає обґрунтованими наявність зазначених прокурором підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ст. 177, ст. 178, ст. 197, ст. 199 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених.

За викладених обставин, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, з метою запобігання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених по даній справі, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, обвинувачені підозрюються у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, суд у відповідності з вимогами частини 4 статті 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підстав для визначення застави не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 194, 199, 331, 371, 372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Сідько С.І., про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , з тримання під вартою на особисте зобов`язання, або інший більш м`який запобіжний захід, - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Шапошника ОСОБА_12 , про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, - відмовити.

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Обрати відносно обвинувачених:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 14 травня 2020 року до 12 липня 2020 року до 24 години.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 355, ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - а саме: з 14 травня 2020 року до 12 липня 2020 року до 24 години.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя: В.І. Хіневич

Судді: С.О. Фадєєва

О. В. Маханьков

Повний текст ухвали складено та проголошено 19.05.2020 року о 16.30 год.