Ухвала суду № 89354806, 14.05.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №361/1204/19

Провадження №1-кп/359/287/2020

У Х В А Л А

14 травня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Вознюка С.М., суддів Чирки С.С. та Борця Є.О.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Мойсієнко О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисників – адвокатів Сікорського О.Ф., Циганкова А.І., Кишканя С.В., Назаренко Д.Л.,

під час судового розгляду з технічною фіксацією кримінального провадження №120181101300003380, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2018 року, що надійшло до суду за підсудністю з Київського апеляційного суду, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою,зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 КК України, -

розглянувши в порядку ст. 89 КПК України усне клопотання адвоката ОСОБА_2 та письмове клопотання адвоката Татькова Юрія Олександровича від 16.12.2019 року в інтересах обвинуваченого про визнання доказу очевидно недопустимим, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

В ході розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні 14.05.2020 року, захисником обвинуваченого – адвокатом Циганковим А.І. було заявлено усне клопотання про визнання очевидно недопустимим Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року (а.с. 162-163 том 1), яке аналогічне поданому клопотанню адвоката Татькова Ю.О. від 16.12.2019 року, яке міститься у томі 3 на а.с 130-133. У клопотанні зазначено, що вказане кримінальне провадження знаходилось в провадженні слідчого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , в той же час, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року, яке міститься у томі 1 на а.с. 162-163, був складений слідчим Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шаповал О.К., який відповідно до вимог ст. 39 КПК України не був уповноважений проводити слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні. Окрім цього, під час проведення слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності лікаря, а вказана слідча дія проводилась лише за участю законного представника ОСОБА_4 та головного спеціаліста сектору у справах дітей Служби у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради ОСОБА_5 , яка не є ані педагогом, ані лікарем. Враховуючи вищевикладене, адвокат Циганков А.І. просив суд визнати очевидно недопустимими доказами протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року (а.с. 162-163 том 1).

Обвинувачений та захисники обвинуваченого – адвокати Сікорський О.Ф., Кишкань С.В. та Назаренко Д.Л. підтримали заявлене клопотання адвоката Циганкова А.І. та клопотання адвоката Татькова Ю.О., яке міститься в матеріалах справи та просили задовольнити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Циганкова А.І. не вбачаючи очевидної недопустимості зазначеного захисниками доказу. Зазначив, про наявність в матеріалах справи витягу з ЄРДР від 08.08.2018 року згідно якої слідчий Шаповал О.К. входить до складу слідчої групи для здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні. З огляду на це немає підстав вважати наявними обставини, які б вказували на очевидну недопустимість цього доказу, оскільки вичерпний їх перелік наведений в КПК України. Зазначив, що, вказані у клопотанні сторони захисту, докази не можуть бути визнані очевидно недопустимими, питання про допустимість доказів має вирішуватись в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Згідно із ч. 2, 3 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

В ч. 1 ст. 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Категорія "очевидна недопустимість доказів" є оціночною і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст. 89 КПК дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого, згідно положень КПК України, є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існує також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимим зазначений вище доказ слід з`ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останнього.

Так, даючи оцінку мотивуванню клопотання сторони захисту суд не вбачає очевидної недопустимості указаного доказу, а саме: Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року (а.с. 162-163 том 1).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Відповідно до ч. 6 ст. 240 КПК України, про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 08.08.2018 року слідчим Броварського ВП Головного управління Національної поліції в Київській області Шаповал О.К. за участю потерпілої, її законного опікуна, за участю понятих було проведено слідчу дію в результаті якого було складено відповідний протокол.

Згідно витягу з ЄРДР від 08.08.2018 року, який міститься в матеріалах справи у томі 1 на а.с. 168, слідчий Шаповал О.К. входить до складу слідчої групи для здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №120181101300003380, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2018 року, а тому обґрунтування захисників обвинуваченого в цій частині щодо недопустимості доказу не є логічними та послідовними.

Питання законності та присутності головного спеціаліста сектору у справах дітей Служби у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради ОСОБА_5 під час проведення слідчої дії за участі малолітньої або неповнолітньої особи не може бути вирішено без дослідження відповідного доказу.

З цього слідує, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року (а.с. 162-163 том 1) складений згідно вимог чинного КПК та не порушує його норми.

В той же час, слід зауважити, що протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року являється процесуальним документом на підтвердження правомірності отримання доказів та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Дотримання процесуального порядку та форми отримання доказів передбачає отримання їх у порядку, передбаченому КПК України для слідчих та процесуальних дій. Загальні вимоги та процесуальний порядок проведення передбачено нормами КПК України.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні "Перес проти Франції" від 12.02.2004 року вказав, що "дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи".

З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що без перевірки всіх інших доказів сторони обвинувачення та в разі наявності і доказів захисту, суд буде позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави отримання таких документів. Тому, на думку суду, визнання вищезазначеного доказу, на цій стадії судового провадження, недопустимим, у конкретно даному випадку, потягне за собою як наслідок недослідженість обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Тому доводи сторони захисту щодо висновку про очевидну недопустимість отриманого доказу внаслідок таких заходів забезпечення кримінального провадження, на думку суду, - є непереконливими.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що очевидної недопустимості доказу, про які зазначає у своєму клопотанні сторона захисту, на цій стадії судового провадження, суд не вбачає, і вважає за необхідне дослідити його в ході судового розгляду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Разом з тим, згідно ст. 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, заявлений в клопотанні доказ, що просить визнати недопустимим сторона захисту, може бути визнаний недопустимим під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цього доказу у його сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

Оскільки судом не встановлено очевидності недопустимості доказів на цій стадії судового провадження, то у суду відсутні підстави визнавати недопустимим та виключити з переліку доказів у кримінальному провадженні вищеперерахований доказ, на які вказує сторона захисту у своєму клопотанні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання про визнання очевидно недопустимим доказу в ході судового розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 89, 103-104, 227, 231, 331, 350, 358, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні усного клопотання адвоката Циганкова Андрія Івановича та письмовому клопотанні адвоката ОСОБА_6 від 16.12.2019 року (а.с. 130-133 том 3) про визнання очевидно недопустимим Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.08.2018 року (а.с. 162-163 том 1), - відмовити.

Продовжити дослідження зазначеного доказу в ході судового розгляду.

Вирішити питання недопустимості вказаного доказу в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 18.05.2020 року.

Головуючий: С.М.Вознюк

Судді: С.С.Чирка

Є.О.Борець