Рішення № 89354758, 14.05.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/272/20

Провадження № 2/234/1275/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

секретар судового засідання Малушка С.В.

справа № 234/272/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 08 липня 2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок її було переведено до виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця».

15 березня 2017 року в.о. начальника регіональної філії «Донецьтка залізниця» АТ «Українська залізниця» видано наказ № 384-11 від 15.03.2017 року «Про встановлення простою».

28 квітня 2017 року першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» видано наказ № 645-113-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.

05 травня 2017 року позивачу видано повідомлення про ліквідацію та виведення із штатного розпису посади з підписами всіх членів комісії та про її особисте ознайомлення.

10 липня 2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 5106/ДН-ОС про звільнення позивача з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, з яким його було ознайомлено та в якому зазначено про виплату компенсації за 15 днів відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі 1 середньомісячного заробітку.

В день звільнення відповідач АТ «Українська залізниця» не провів з позивачем повний розрахунок, як наслідок відповідач має заборгованість перед ним із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Позивач просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 29 182,06 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 6105,34 грн без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів. Допустити негайне виконання рішення суду в межах заборгованості за один місяціь.

Представник позивача – адвокат Лаврищев В.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що АТ «Укрзалізниця» заперечує проти позову з наступних підстав. З 16.03.2017 року у звязку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. З 16 березня 2017 року до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати. Тобто на підконтрольній Україні території відсутня, а не втрачена первинна документація (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше) для нарахування заробітної плати.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року відносно АТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності, у зв`язку з чим нарахування заробітної плати з 16.03.2017 року було припинено, та вищевказаний факт є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Окрім того, відповідач не може підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат через відсутність первинних документів, зокрема, табелів обліку робочого часу із відміткою про фактично відпрацьований час.

У липні місяці 2017 року позивачем отримао заробітну плату за першу половину береня 2017 року у сумі 1761,75 грн. згідно платіжної відомості від 10.07.2017 року №533 через касу у м.Лиман Донецької області. Внаслідок вищезазначеного заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року та заробітної плати за час вимушеного простою відсутня.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював бригадиром (звільненим) з поточного утримання і ремонту колій та штучних споруд 5 розряду у виробницому підрозділі «Ясинуватська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.5-6).

Відповідно до копії наказу № 645-Н3-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», керівництвом Регіональної філії «Донецька залізниця» було прийнято рішення про вилучення зі складу філії з 17.07.2017 року структурного підрозділу виробниций підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та підпорядкованих виробничих підрозділів згідно з наведеним переліком, у тому числі виробничи підрозділ «Ясинуватська дистанція колії», а також прийнято рішення про скорочення штату працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» та підпорядкованих ним виробничих підрозділів з 17.07.2017 року, начальникам дирекцій залізничних перевезень було доручено, зокрема, провести процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.96).

Наказом №7443/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7).

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату компенсації за 15 днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

На обгрунтування заборгованості із заробітної плати позивачем надано розрахункови листи (табулеграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, з яких вбачається, що сума нарахованої заробітної плати (без утримання відповідних податків та зборів) склала: за березень 2017 року - 5302,24 грн.; за квітень 2017 року – 1135,60 грн.; за травень 2017 року – 7184,79 грн.; за червень 2018 року – 4057,32 грн.; за липень 2017 року – 11502,11 грн. Всього за період березень-липень 2017 року нараховано 29182,06 грн. (а.с.10-14).

Також суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5), наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Так, в даних, наданих органом Пенсійного фонду України, зазначено, що сума нарахованої заробітної плати за березень 2017 року становить 5302,24 грн., яка співпадає з наданого позивачем розрахунком заробітної плати за березень 2017 року (а.с.72-73).

Посилаючись у відзиві на те, що позивачем була отримана заробітна плата за першу половину березня 2017 року у сумі 1761,76 грн. згідно платіжної відомості від 10.07.2017 року №553 через касу у м.Лиман Донецької області, відповідач документів на підтвердження проведеної виплати суду не надав.

З наданих позивачем розрахункових листів вбачається, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу також нараховувалась оплата простоїв.

Таким чином, сума заборгованої заробітної плати складає 29182,06 грн. (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).

Доводи відповідача про неможливість вивезти первинні документи як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати суд відхиляє, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Доводи відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.

Дійсно, 16 січня 2018 року ПАТ "Укрзалізниця"надано Науково-правовий висновок №126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якого вина ПАТ "Укрзалізниця" в невиплаті належних працівникові сум при звільненні відсутня.

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте, заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця», який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 29182,06 грн. без утримання передбачених законом податків та зборів, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до Закону «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

За змістом частини 1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, АТ «Укрзалізниця» у повному обсязі несе обов`язок оплати праці перед позивачем.

Стаття 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 29182,06 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України,Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

У Рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженогопостановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно зпостановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень – липень 2017 року станом на жовтень 2019 року у сумі 6105,34 грн.

Суд не погоджується з розрахунком позивача, оскільки при проведенні розрахунку компенсації позивач не врахував, що сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяціь після утримання податків і обов`язкових пларежів. Крім того, при проведенні розрахунку позивач не врахував, що компенсації не підлягають грошові кошти громадян, які мають разовий характери.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому відповідачем була нарахована одноразова грошова допомога при припинені трудового договору, на підставі ст.44 КЗпП у сумі 7476,79 грн. Вказане підтверджується розрахунком заробітноїх плати за липень 2017 року та копією наказу про звільнення.

Враховуючи наведене, оскільки сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору, має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.

З наданих позивачем розрахунків заробітної плати вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року – 4216,25 грн., за квітень 2017 року – 903,01 грн, за травень 2017 року – 5713,23 грн, за червень 2017 року – 3226,31 грн.

Таким чином, сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати заробітної плати за березень-травень 2017 року повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.

Вирішуючи питання з якої суми повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року суд виходить з такого розрахунку.

З розрахунку заробітної плати за липень 2017 року вбачається, що позивачу була нарахована сума (без утримання податків) в розмірі 11502,11 грн. До вказаної суми також входить одноразова допомога при звільненні. Таким чином сума нарахованого позивачу доходу за липень 2017 року без урахування одноразової допомоги становить 4025,32 грн (11502,11-7476,79). Для нарахування компенсації з вказаної суми слід відрахувати обов`язкові платежі та податки, а саме податок з доходів 18% та військовий збір – 1,5%. Тобто, сума невиплаченого позивачу доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить 3240,38 грн= (4025,32 – 19,5 % податку) і саме з суми в розмірі 3240,38 грн повинна обчислюватися компенсація за липень 2017 року.

Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:

1)за березень 2017 року = 4216,25 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року- жовтень 2019 року = 1055,46 грн.;

2) за квітень 2017 року = 903,01 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року- липень 2019 року = 215,98грн.;

3) за травень 2017 року = 5713,23 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за травень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів)*індекс інфляції за період червень 2017 року- липень 2019 року = 1275,63 грн.;

4) за червень 2017 року = 3226,31 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-липень 2019 року = 658,21 грн.

5) за липень 2017 року = 3240,38 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року- липень 2019 року = 653,29 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень - липень 2017 року становить 3858,57 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст.430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв`язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць – березень 2017 року у сумі 5302,24 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір в розмір 840,80 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог - у сумі 786,98 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 -265,273, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в загальному розмірі 29182,06 грн. ( двадцять девять тисяч сто вісімдесят дві грн. 06 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 3858,57 грн. (три тисячі вісімсот пятдесят вісім грн. 57 коп.) без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - березень 2017 року у розмірі 5302,24 грн. (пять тисяч триста дві грн. 24 коп.).

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 786,98 грн. (сімсот вісімдесят шість грн. 98 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького Апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса м.Київ, вул.Тверська, буд, 5.

Повний текст рішення суду виготовлений 19.05.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко