Рішення № 89353345, 18.05.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 154/2698/19

Провадження № 2/161/736/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю помічника судді Коритнюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2019 року представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Чепіга Дмитро Олексійович звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свій позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 29.02.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5450 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Оскільки відповідач не виконав умови договору належним чином, у нього станом на 15.08.2019 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 22710,24 гривень, з яких: 10642,72 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 4932,19 – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5815,79 гривень - пеня за прострочене зобов`язання, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 гривень – фіксована частина, 1069, 54 гривень – процентна складова.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 22710,24 гривень та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою судді від 21 листопада 2019 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

17 грудня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де він вказує, що визнає позовні вимоги частково. Зокрема, зазначає, що розмір тіла кредиту зазначений в розрахунку є неправильним та завищеним, оскільки згідно заяви про видачу кредиту між позичальником та банком було погоджено суму кредиту в розмірі 5450 грн. Тобто з розрахунку неможливо встановити чітку суму тіла кредиту, яка з незрозумілих причин постійно змінюється. Вказує, що починаючи з 20.11.2018 року згідно розрахунку відповідач коштів не вносив та не використовував, однак, тіло кредиту постійно збільшується. Крім того зазначає, що 22.11.2019 року відповідачем внесено на погашення заборгованості 3000 грн, що має бути враховано при прийнятті рішення. Крім того, заперечує щодо стягнення відсотків, пені та штрафів, оскільки вважає, що позивачем не надано жодних доказів щодо укладення договору.

В ході розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги, зокрема відповідно до уточненої позовної заяви від 30.03.3020 року позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що виникла станом на 27.01.2020 року в сумі 26198,72 грн, що складається з 12674,91 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 3824, 51 заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 , 8213, 65 заборгованістьт по пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 гривень – фіксована частина, 1235,65 гривень – процентна складова.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, в матеріалах позову міститься заява, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає частково, підтримує свої пояснення, викладені у відзиві.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України,якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадкуПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.02.2008 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання відповідачем заяви, за змістом якої він погодився, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг та за умовами якого позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5450 грн.

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості за цим договором, копію анкети-заяви, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільговий період» та копію паспорта відповідача (а.с.6-46).

Як вбачається із анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання містить у собі лише особисті дані відповідача та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які розташовані на сайті Приватбанку складають договір про надання банківських послуг.

Разом із тим, зазначена анкета-заява взагалі не містить жодних істотних умов договору, а саме - будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, номер картки її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В анкеті заяві лише зазначено, що відповідач погоджує наданню йому платіжної кредитної картки «Універсальна» .

До анкети-заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільговий період», який підписаний відповідачем, який містить фінансові умови надання кредитної картки універсальна 55 днів пільговий період.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29.02.2008 року, яка утворилась станом на на 27.01.2020 року та складає 26198,72 грн, з яких: 12674,91 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 3824, 51 заборгованість за відсотками на прострочений кредит згідно ст. 625 , 8213, 65 заборгованість по пені, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 гривень – фіксована частина, 1235,65 гривень – процентна складова.

У заяві позичальника від 29.02.2008 року, на яку посилається банк у позовній заяві, як на кредитний договір, сторони обумовили ліміт коштів що було надано відповідачу, в сумі 5450 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між позичальником та банком було погоджено суму в розмірі 5450 грн , а позивачем не надано суду беззаперечних доказів того, що відповідачу було надано кредитних коштів на суму в розмірі 12674,91 грн.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, штраф (як фіксований та процентна складова), пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29.02.2008 року, посилався на Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільговий період», та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо штрафних санкцій та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17(провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 пільговий період, яка підписана відповідачем, та виписка по картковому рахунку, не є належними доказами розрахунку заборгованості, оскільки позивачем не доведено збільшення в подальшому кредитного ліміту до 12674,91 грн.

Умовами кредитування встановлено базову процентну ставку у 3% на місяць, що нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році, та сплатою обов`язкового щомісячного платежу у розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним. За зняття готівки в Банку встановлена комісія на рівні 3% від суми операції. Умови кредитування передбачають пеню за несвоєчасне погашення заборгованості двох видів: 1) базова процентна ставка за договором/30 за кожний день прострочення кредиту; 2) 1% від заборгованості, але не менше 30 гривень, що нараховується раз на місяць при наявності прострочення за кредитом або процентами 5 і більше днів на суму більше 50 гривень.

Ці ж Умови встановлюють штраф в розмірі 250 гривень плюс 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Із розрахунків не вбачається і в позові позивачем не вказано, за який період утворилась заборгованість за укладеним з відповідачем договором та у якому порядку (черговості) здійснювалось погашення складових кредитної заборгованості за рахунок внесених відповідачем коштів.

З наданого банком суду розрахунку заборгованості неможливо встановити отримання та використання відповідачем кредитних коштів, дати виникнення прострочених платежів.

Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Належних і допустимих доказів виникнення заборгованості у відповідача в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до місцевого суду не надав.

Долучена представником позивача в ході розгляду справи виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 не є беззаперечним підтвердженням того, що відповідачем отримано кредитні кошти в розмірі 12674, 91 грн, а не 5450 грн, як це було обумовлено відповідно до анкети-заяви від 29.02.2008 року. Так, з даної виписки вбачається, що починаючи з 20.11.2018 року відповідач коштів на погашення заборгованості не вносив та не використовував, однак, тіло кредиту постійно збільшується.

Звертаючись до суд з даним позовом саме на позивачу лежить обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Кожна сторонам несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Крім того відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку процентів за користування кредитом в розмірі 3824,51 грн., нарахованої заборгованості за пенею в розмірі 8213,65 та штрафів: 250,00 гривень – фіксована частина, 1235,65 гривень – процентна складова.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29.02.2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, як встановлено судом, що підтверджується відповідними доказами, 22.11.2019 року, вже після звернення з позовом до суду, відповідачем було внесено на погашення заборгованості 3000 грн. А тому, задовільняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, судом враховано дану суму погашення, та до стягнення підлягає сума в розмірі 2450 грн.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 . на користь АТ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в розмірі 2450 грн, з врахуванням сплачених 22.11.2019 року на погашення заборгованості 3000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 26198,72 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 2450 гривень, що становить 9,35 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 179,61 гривень.

Керуючись ст.ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 лютого 2008 року в розмірі 2450 (дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 179 (сто сімдесят дев`ять) гривень 61 копійку судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дата складення повного тексту рішення - 21 травня 2020 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк