Рішення № 89351219, 19.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Київ № 826/12729/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017»до1. Державної податкової служби України, 2. Головного управління Державної податкової служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (далі - ТОВ «Комплектсервіс-2017», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017 про результати розгляду скарги;

- зобов`язати ГУ ДФС у місті Києві скасувати висновок акта №64/26-15-14-07-02-10/38578491 від 24.04.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення ДФС України про результати розгляду адміністративної скарги №24 від 23.05.2017 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог статті 56 Податкового кодексу України. Також, зазначив, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Позивач стверджує, що ГУ ДФС у м. Києві до перевірки допущено не було, а тому на його думку перевірка не проводилась, у зв`язку з чим акт перевірки та податкове повідомлення-рішення складено протиправно і підлягає скасуванню. Також, позивач стверджує, що господарсько-фінансова діяльність позивача за перевіряємий період проводиться повторно. Крім того, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Отже, ухвала винесена слідчим суддею, про призначення перевірки під час проведення досудового розслідування, не відноситься до процесуальних рішень суду, які можуть бути оскаржувані та відповідно, скасовані. Тому, на думку позивача, висновки акта перевірки є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на рішення Окружного адміністративного суду України від 05.04.2017 по справі №826/5021/17, яким задоволено позов ТОВ «Комплектсервіс-2017» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 06.04.2017 №2487 про проведення виїзної позапланової перевірки позивача.

ГУ ДФС у м. Києві позовні вимоги не визнала, у своїх письмових запереченнях просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки рішення №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017 про результати розгляду скарги прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства. Також, зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017 позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення виявлених судом недоліків.

20.10.2017 на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 26.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/12729/17.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку з наведеним, розгляд даної справи продовжено судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

Ухвалою від 05.02.2018 призначено розгляд справи №826/12729/17 за правилами загального позовного провадження та визначено дату підготовчого засідання.

12.04.2018 через канцелярію суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій викладено вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017;

- зобов`язання скасувати податкові повідомлення рішення №1302615147 від 15.05.2017 та №1292615147 від 15.05.2017.

Ухвалою суду від 21.08.2018 уточнюючу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 530 166,01 грн.

При цьому, у вказаній ухвалі відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо відстрочення та звільнення від сплати судового збору.

14.09.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання про зменшення та відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого представник позивача в черговий раз посилається на скрутне матеріальне становище позивача без надання відповідних доказів.

За результатами розгляду клопотання позивача про зменшення та відстрочення сплати судового збору, а також питання щодо можливості прийняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог 01.10.2018 судом ухвалено залишити клопотання без розгляду, уточнену позовну заяву повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків та попереджено позивача про недопустимість в подальшому зловживання своїми процесуальними правами та обов`язковість.

Також 01.10.2018 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень.

Відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, заяв/клопотань до суду не направляли, причини неявки не повідомили.

За наявності в матеріалах адміністративної справи письмово викладеної позиції відповідача, суд прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд, на підставі письмової заяви останнього, ухвалив про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Оскільки на день розгляду справи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», а також враховуючи те, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Державної фіскальної служби України на її процесуального правонаступника - Державну податкову службу України та Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись з позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, судом встановлені такі обставини.

06.04.2017 начальником Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. прийнято наказ №2487 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комплектсервіс-2017» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 01.10.2016 тривалістю 5 робочих днів з 07.04.2017.

ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплектсервіс-2017» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 01.10.2016, за результатами якої складено акт №64/26-15-14-07-02-10/38578491 від 21.04.2017.

В акті перевірки зафіксовані висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Комплектсервіс-2017» вимог податкового законодавства, а саме:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 14902272;

-пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 14800087,00 грн;

- пункті 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, до перевірки не надано в повному обсязі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017:

- №1302615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 14737053,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції 3684263,25 грн;

- №1292615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 14902272,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції 2116679,25 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 23.05.2017 оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 12.06.2017 за №12493/6/99-99-11-01-02-25 продовжено строку розгляду скарги до 22.07.2017.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 21.07.2017 за №15791/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, закріпленими у акті перевірки, а також рішенням ДФС України, прийнятим за результатами розгляду скарги ТОВ «Комплектсервіс-2017» на податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи вимогу позивача про зобов`язання ГУ ДФС у місті Києві скасувати висновок акта №64/26-15-14-07-02-10/38578491 від 24.04.2017, судом враховується таке.

Відповідно до положень частини другої статті 2 та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення позивача до суду із цим позовом), законодавцем були встановлені певні обмеження щодо предмета оскарження, зокрема було визначено, що до суду може бути оскаржено рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суб`єкта владних повноважень являє собою акт розпорядчого характеру, що ухвалюється суб`єктом владних повноважень для розв`язання найбільш важливих питань, які належать до його компетенції. Рішення видаються також і кількома неоднорідними органами (державними органами, громадськими організаціями тощо) із спільних питань, що належать до їх компетенції.

На час розгляду справи по суті частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція з 15.12.2017) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, визначення рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржено до адміністративного суду - нормативно-правовий акт (чи окремі його положення) і індивідуальний акт (чи окремих його положень) наводяться в частині першій статті 4 Кодексу(в чинній редакції).

Так, відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

Індивідуальний акт визначається в пункті 19 частини першої статті 4 Кодексу як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Водночас, акт перевірки контролюючого органу є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутності) вимог чинного законодавства.

Акт перевірки про порушення податкового законодавства України не є по своїй правовій суті (за змістом і призначенням) рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки, він не є нормативним актом, так як не містить ніяких норм; акт не є розпорядчим документом, так як не містить приписів управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення; не може вважатись індивідуальним актом, оскільки не створює змін у складі прав та інтересів платника податків.

Таким чином, оскаржуваний позивачем акт, висновки якого за вимогою позивача мають бути на підставі судового рішення скасовані суб`єктом владних повноважень, є лише засобом фіксування певних обставин, документальним закріпленням висновків суб`єкта владних повноважень про наявність (відсутність) підстав для прийняття відповідного рішення - акта індивідуальної дії (в цьому випадку - податкового повідомлення рішення), що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для суб`єкта правовідносин.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що складений відповідачем акт по суті є службовим документом, який стверджує факти проведення перевірки з питань додержання вимог законодавства, фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства (або відсутність таких порушень) та не є остаточним документом зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій.

Адже акт перевірки як носій доказової інформації не змінює стану суб`єктивних прав платника та не створює для нього будь-яких додаткових обов`язків.

З огляду на те, що оскаржуваний акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриваючи провадження у справі повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог позивача щодо зобов`язання відповідача скасувати висновки акта перевірки.

При цьому, при вирішенні питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, адміністративний суд в межах своїх повноважень та зважаючи на предмет доказування у даній справі, може надати у мотивувальній частині судового рішення оцінку акта перевірки, як письмового доказу, що містить в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Однак, як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду України від 05.04.2017 в адміністративній справі №826/5021/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018, позов ТОВ «Комплектсервіс-2017» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 06.04.2017 №2487 про проведення виїзної позапланової перевірки позивача - задоволено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Оскільки підставою для проведення перевірки визначено наказ «Про проведення документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплектсервіс -2017» від 06.04.2017 за №2487.

Згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, які були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом (постанова від 16.01.2018 у справі 826/442/13-а, постанова від 31.07.2018 у справі №804/2283/16, постанова від 05.03.2019 у справі №818/3887/15, тощо) акт перевірки, отриманий в результаті перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Встановлена у судовому порядку незаконність проведеної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої перевірки, в тому числі і використання акта перевірки, складеного за результатами такої перевірки, в якості підстави для прийняття актів індивідуальної дії - податкових повідомлень-рішень є законодавчо безпідставним, а відтак, не потребує додаткового вирішення (в тому числі і у судовому порядку) питання щодо необхідності покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку по скасуванню акта перевірки.

При вирішенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017 про результати розгляду скарги, суд зокрема враховує таке.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2-56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8-56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає завдання адміністративного судочинства як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частина 1 статті 5 цього ж Кодексу гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення ДФС України вбачається, що рішенням №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017 залишено без задоволення скаргу ТОВ «Комплектсервіс-2017», а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.05.2017 за №1292615147 та №1302615147 - без змін.

У той же час, згідно позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі №826/3662/16 (адміністративне провадження №К/9901/57675/18) оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку.

Разом із тим, шляхом оскарження та прийняття за результатами розгляду скарги позивача рішення, ним, як платником податків реалізоване право на альтернативне, досудове оскарження, при якому об`єктом захисту є право на розгляд скарги та справедливе прийняття рішення за результатами її розгляду, суб`єктами владних повноважень (першим та другим відповідачами) реалізований обов`язок розгляду скарг та прийняття рішень, як способу реалізації владних управлінських функцій.

Відтак, межі розсуду про відсутність правових наслідків при залишенні скарг без задоволення не може обмежуватись виключно результатом прийняття рішення.

Таким чином, оскаржуване рішення ДФС України №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017 про результати розгляду скарги було прийнято у відповідності до зазначених вище норм законодавства.

При цьому, постановлене Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 05.04.2018 у справі №826/5021/17 про визнання протиправним та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Комплектсервіс-2017», на яке посилається позивач у своїх додаткових поясненнях, не впливає на висновки суду у справі №826/12729/17, оскільки спірне у цій справі рішення ДФС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, рішення ДФС України №15791/6/79-99-11-01-02-25 від 21.07.2017 про результати розгляду скарг безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська