Рішення № 89350980, 20.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 травня 2020 року №640/9282/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Державної податкової служби у місті Києвіпровизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов від 05.12.2019 та від 23.12.2019 у ВП№60590843,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, які виразились у направленні до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф259У про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 137602,08 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60590843, винесену головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П.;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2019 про арешт коштів боржника, винесену головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберко О.П.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08.08.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У, яка наразі оскаржувається позивачем у судовому порядку та є неузгодженою. Проте, незважаючи на зазначене, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві 24.10.2019 вказану вимогу було направлено на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у примусовому порядку зобов`язання (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) у сумі 137602,08 грн, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження за №60590843 та винесення відповідачем-1 оскаржуваних постанов від 05.12.2019 та від 23.12.2019.

Як зазначає позивач, у порушення вимог частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» Головне управління Державної податкової служби у місті Києві не проінформувало Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про початок судового оскарження прийнятої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф259У та, у зв`язку з чим, мало можливість відкликати її (залишити без розгляду). Крім того, головний державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П. при відкритті виконавчого провадження № 60590843 зобов`язаний був перевірити вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 № Ф-259у на предмет її відповідності вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі на предмет того, чи не сплинув строк пред`явлення до примусового її виконання, оскільки на думку позивача, такий строк був пропущений. Відтак відкриття виконавчого провадження №60590843, не зважаючи на пропущення строків пред`явлення виконавчого документа (вимоги про сплату боргу (недоїмки) до виконання, та проведення вищезазначеного ряду виконавчих дій у рамках виконавчого провадження №60590843, не лише є незаконним і прямо порушує права позивача, а також є таким, що нівелює усі зусилля позивача, направленні на доведення своєї правової позиції у рамках судової справи № 640/17934/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/9282/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву та зобов`язано відповіадча-1 надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60590843.

Відповідач-1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав, однак на виконання вимог ухвали від 30.04.2020 надав суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60590843.

Відповідач-2 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

В судовому засіданні 13.05.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із врахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та даних інформаційної системи органу доходів і зборів, на підставі акта перевірки від 25.06.2019 №1511/26-15-42-05/ НОМЕР_1 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0060924205, за платежем «сума грошового зобов`язання»: за податковими зобов`язаннями - 137602,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) - 13760,21 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У.

На думку позивача вказана вимога винесена протиправно та незаконно, з огляду на що остання звернулась до суду з приводу її оскарження, що підтверджується копією ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 у справі №640/17934/19. Зокрема, на час звернення до суду із даним позовом, рішення у справі №640/17934/19 з приводу оскарження вищезазначеної вимоги відсутнє. Відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У не набрала законної сили, а тому надсилання такої вимоги для примусового виконання є протиправним. Однак, нехтуючи тим, шо сума грошового зобов`язання, що оскаржується, є неузгодженою, всупереч нормам податкового законодавства відповідачем-2 направлено на адресу відповідача-1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У для виконання та примусового стягнення заборгованості з позивача.

Постановою відповідача-1 від 05.12.2019 відкрито виконавче провадження №60590843 щодо примусового виконання вимоги №Ф-259У та стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 137602, 08 грн. Також, постановою від 23.12.2019 накладено арешт на грошові кошти позивача, що містяться на рахунках у банках.

Як зазначає позивач, відкриття виконавчого провадження №60590843 було здійснено з пропущенням строків пред`явлення виконавчого документа (вимоги про сплату боргу (недоїмки) до виконання, що також порушує права та інтереси позивача.

Оскільки, дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (відповідач-2) щодо направлення неузгодженої вимоги №Ф-259У на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач-1) щодо відкриття виконавчого провадження №60590843 здійснено поза межами встановленого законом строку та є незаконними і прямо порушують права позивача, останній звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятим Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві податковим повідомленням-рішенням №0060924205, за платежем «сума грошового зобов`язання»: за податковими зобов`язаннями - 137602,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) - 13760,21 грн та вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф-259у, позивач звернувся до суду щодо їх оскарження, на підтвердження чого позивачем надано копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києві від 23.10.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №640/17934/19.

Так, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналогічні норми зазначені і в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953).

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

З копій матеріалів виконавчого провадження №60590843 вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У була направлена на адресу позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак поштове відправлення було повернуто на адресу контролюючого органу 10.09.2019, що підтверджується відміткою на конверті.

Абзацом 14 пункт 5 вказаної Інструції визначено, що у разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У було вручено позивачу належним чином 10.09.2019, тобто з моменту не вручення відповідної вимоги та проставленням відмітки на конверті працівником Укрпошти.

Як зазначає позивач, останній звернувся до суду з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення №0060924205 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У 17.09.2019 після того, як останньому стало відомо про проведення відповідної перевірки та прийняття за її наслідками податкових повідомлень-рішень.

Однак суд звертає увагу позивача на приписах абзацу 5 пункту 5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до якого, про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

Суд звертає увагу, що матеріали справи жодних доказів на виконання зазначеного пункту щодо звернення позивача із заявою до контролюючого органу не містять, а тому відповідач 2, при скеруванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф259У на адресу відповідача 1, приймав рішення за наявними в нього матеріалами справи, а тому діяв правомірно.

Таким чином, доводи позивача спростовуються матеріалами справи, а саме відсутністю письмового звернення до відповідача 2 з повідомленням про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф259У.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, які виразились у направленні до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 року № Ф259У про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 137602,08 грн.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправної та скасування постанови від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60590843 та постанови від 23.12.2019 про арешт коштів боржника, винесеної головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404 VIII (далі - Закон 1404 VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, шо спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятим відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Як зазначено у пункті 2 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як зазначалось вище, відповідно до вимог статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. З моменту набрання виконавчим документом законної сили до часу прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання минуло чотири місяці, тобто виконавчий документ звернутий до виконання з порушенням встановленого законом тримісячного строку, без відповідного клопотання про відновлення строку на пред`явлення його до виконання, а тому державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Звернення відбулось поза межами строків пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Так, в матеріалах справи наявна копія вимоги від 08.08.2019, однак суд звертає увагу, що остання не відповідає вимогам, визначеним статтею 4 Закону №1404-VIII, а саме не містить дати набрання законної сили, з огляду на що суд не має можливості встановити строк пред`явлення даного виконавчого документа до виконання з урахуванням приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Утім, як вбачається із матеріалів справи, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У контролюючий орган направив до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання, у зв`язку з чим постановою від 05.12.2019 відкрито виконавче провадження №60590843.

При цьому, з наявної в матеріалах справи постанови від 05.12.2019 вбачається, що виконавчий документ набрав чинності 08.08.2019.

Матеріали справи не містять жодних обґрунтованих правових підстав зазначення дати набрання чинності вимогою 08.08.2019, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2019 №Ф-259У є предметом оскарження в адміністративній справі 640/17934/19, розгляд якої триває, та є неузгодженою.

Відповідно до пункту 2 розділу 3 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02.04.2012 № 512/5 виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 4 вказаного розділу встановлено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону 1404-VIII, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Наведене дає підстави вважати, що відповідач-1 при відкритті виконавчого провадження діяв всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що державний виконавець наділений повноваженнями на відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, стягувачем за яким є державний орган, протягом трьох місяців з дня набрання таким виконавчим документом державного органу законної сили.

Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На переконання суду, в розумінні частини другої статті 19 Конституції України, частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач був зобов`язаний повернути стягувачу виконавчий документ без виконання, чого зроблено не було, що власне й зумовило прийняття неправомірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.12.2019, та, як наслідок, постанови про арешт арешт коштів боржника від 23.12.2019 у ВП №60590843.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправної та скасування постанови від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження №60590843 та постанови від 23.12.2019 про арешт коштів боржника, винесеної головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Що стосується судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено 6 306, 00 грн відповідно до квитанції від 24.04.2020 №48986107.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 4 204, 00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 05.12.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60590843, винесену головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберко О.П.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову від 23.12.2019 про арешт коштів боржника, винесену головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберко О.П.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, 5Б, код ЄДРПОУ 34482497) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 204, 00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.