Рішення № 89350957, 21.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1036/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просить суд: визнати протиправними дії ГУ ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 до сплати 11016,72 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-1090-50; визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-1090-50.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що він перебуває на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, водночас не зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером за віком. Також вказав, що між ним та відповідачем не укладалось жодного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а помилкове подання ним звіту не свідчить про добровільну участь у системі страхування.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 25.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, оскільки суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Позивачем самостійно визначено суму єдиного соціального внеску у розмірі 11016,72 грн. Відповідальним за правильність заповнення звіту є страхувальник. Враховуючи те, що позивачем подано звіт 05.01.2020, у нього був час до 10.02.2020 для подання уточнюючого звіту з «нулями». На дату формування вимоги станом на 12.03.2020 за даними інформаційної системи органів ДПС в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) станом на 29.02.2019 загальна заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 7891,20 грн., оскільки, у зв`язку з наявною переплатою в сумі 3125,52 грн., нарахування згідно звіту в сумі 11016,72 грн. було частково погашено (нараховано єдиний внесок згідно звіту в сумі 11016,72 грн. - переплата в сумі 3125,52 грн. = 7891,20 грн.).

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що жодного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з відповідачем не укладав, не підписував. Також вказав, що про нараховану йому до сплати суму єдиного соціального внеску дізнався лише 13.02.2020 у своєму електронному кабінеті платника податків, у зв`язку з чим 14.02.2020 звернувся до відповідача з заявою про помилкове подання звіту. На час прийняття спірної вимоги відповідачу вже було відомо про небажання позивача брати участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 14.03.1996, запис від 26.04.2005 № 2 061 017 0000 000166, дата взяття на облік - 14.03.1996, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 (а.с.12-13,32-33).

Відповідно до пенсійного посвідчення від 12.06.2014 №2291607752, серії НОМЕР_1 , та протоколу призначення пенсії від 03.04.2013 №506452 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком довічно (а.с.6,47).

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, у реєстрі страхувальників щодо позивача наявна позначка «фізична особа - пенсіонер», дата встановлення якої - 29.09.2012.

05.01.2020 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік (форма №Д5 (річна) з Таблицею 1. Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік, який, відповідно до квитанції №2, прийнято відповідачем 08.01.2020 (а.с.36-38).

У зазначеному звіті позивачем самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, яка складає 50076,00 грн. (січень - грудень 2019 року - по 4173,00 грн.); розмір єдиного внеску - 22%, а також усього до сплати 11016,72 грн. (січень - грудень 2019 року - по 918,06 грн.) (а.с.37).

Станом на 31.01.2020 за позивачем рахувалась переплата у сумі 3125,52 грн. за платежем 71040000 (єдиний соціальний внесок), а, після подання позивачем звіту на суму 11016,72 грн., 10.02.2020 утворилась недоїмка у сумі 7891,20 грн. (а.с.14,34-35).

14.02.2020 позивачем подано до податкового органу заяву про недійсність помилково поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, оскільки він є пенсіонером і не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок; просив скасувати нараховану суму 11016,72 грн. (а.с.8).

Листом від 04.03.2020 №8300/6/99-00-04-06-01-06 відповідачем, за результатами розгляду звернення позивача від 14.02.2020 щодо визнання нечинним звіту за 2019 рік, повідомлено останньому, що у нього відсутній обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому позивачем подано звіт за 2019 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування та суму сплати єдиного внеску. Оскільки у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску його сплата здійснюється на загальних підставах, то відсутні підстави для скасування самостійно визначених позивачем зобов`язань у звіті за 2019 рік (а.с.9-11).

12.03.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області сформовано вимогу №Ф-1090-50 про сплату боргу (недоїмки) станом на 29.02.2020 по єдиному внеску в сумі 7891,20 грн. (а.с.7).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування до сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та винесення оскаржуваної вимоги, яка є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ.)

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (пункт 2 статті 2 Закону №2464-VI).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (частина 1 статті 12 Закону №2464-VІ).

Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску); контролює своєчасність подання платниками податків (платниками єдиного внеску) передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною 4 статті 4 цього Закону особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції №449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

Відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо, зокрема, вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз вище викладених положень Закону №2464-VI та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування свідчить про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску, однак такі фізичні особи-підприємці звільняються від його сплати. якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлений у частині 3 статті 10 Закону №2464-VI, а саме: особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування передбачений Інструкцією №449.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи статус позивача, як пенсіонера, який отримує пенсію за віком, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Втім, будь-яка інформація про наявність такого договору в матеріалах справи відсутня, відповідний договір щодо добровільної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідачем суду не наданий.

Суд зауважує, що подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі №806/1503/16.

При цьому суд звертає увагу, що подання позивачем відповідної звітності про нарахування єдиного внеску не є визначальною для прийняття податкової вимоги, оскільки добровільна участь у сплаті єдиного внеску може бути підтверджена не шляхом подання звітності, а шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та сплати коштів.

В іншому випадку дії податкового органу, а саме прийняття вимоги про сплату недоїмки, дають підстави визнати, що вони направлені на примусове в подальшому стягнення єдиного соціального внеску, що суперечить вищенаведеним приписам Закону №2464-VI та є порушенням прав позивача.

Крім того, судом було встановлено, що 14.02.2020 позивач звертався із відповідною заявою про недійсність помилково поданого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, оскільки він є пенсіонером і не зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. У вказаній заяві позивач просив скасувати нараховану суму 11016,72 грн. (а.с.8).

Проте листом від 04.03.2020 №8300/6/99-00-04-06-01-06 відповідачем, за результатами розгляду звернення позивача від 14.02.2020 щодо визнання нечинним звіту за 2019 рік, повідомлено останньому, що у нього відсутній обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому позивачем подано звіт за 2019 рік, в якому самостійно визначено базу нарахування та суму сплати єдиного внеску. Оскільки у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску його сплата здійснюється на загальних підставах, то відсутні підстави для скасування самостійно визначених позивачем зобов`язань у звіті за 2019 рік (а.с.9-11).

Станом на 31.01.2020 за позивачем рахувалась переплата у сумі 3125,52 грн. за платежем 71040000 (єдиний соціальний внесок), а, після подання позивачем звіту на суму 11016,72 грн., 10.02.2020 утворилась недоїмка у сумі 7891,20 грн. (а.с.14,34-35).

Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 у справі №819/538/18 зазначив наступне: «… Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлені дві чітко сформульовані обов`язкові вимоги за яких особа звільняється від сплати єдиного внеску: особа є пенсіонером за віком або інвалідом; особа отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».

У свою чергу суд зазначає, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що вказує на те, що, в силу вимог частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, останній звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та не має обов`язку щодо його сплати.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що оскільки позивачем подано звіт 05.01.2020, то у нього був час до 10.02.2020 для подання уточнюючого звіту з «нулями».

Позивач у відповіді на відзив пояснив, що про нараховану йому до сплати суму єдиного соціального внеску дізнався лише 13.02.2020 у своєму електронному кабінеті платника податків, у зв`язку з чим 14.02.2020 звернувся до відповідача з заявою про помилкове подання звіту.

Суд зауважує, що Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому погоджується, що позивач не мав можливості самостійно виправити таку помилку.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Встановлені в ході судового розгляду справи обставини свідчать про те, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як на загальних підставах, так із підстав добровільної участі у загальнообов`язковій системі державного соціального страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про: визнання протиправними дій ГУ ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 до сплати 11016,72 грн. єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-1090-50; визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-1090-50.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та сформованої вимоги, що оскаржуються позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 до сплати 11016 (одинадцять тисяч шістнадцять) грн. 72 коп. єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-1090-50.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2020 №Ф-1090-50.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Суддя В.В. Падій