Рішення № 89350769, 21.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 року м. Київ № 640/18438/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доНаціонального агентства з питань запобігання корупції провизнання протиправними дії та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення від 04.05.2018 №890, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить:

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції з проведення в період з 22.06.2017 по 19.04.2018 повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання;

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо не направлення ОСОБА_1 в період повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ним, листа з посиланням на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, та відомостями про підстави проведення перевірки таких конкретних відомостей;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки наведені в останньому висновки не відповідають дійсності, а сама перевірка здійснена з порушенням порядку її проведення та з пропуском гранично допустимого строку. Так, позивачем вказано, що дійсний розмір дивідендів, отриманих останнім від ТОВ «Група Компаній «Інвестиційні Партнери», становив у 2015 році 9 628 467,00 грн. (замість заявлених відповідачем 8 686 538,62 грн.), що підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2015 рік, довідкою про суму виплаченого доходу у вигляді дивідендів, видану ТОВ «Група Компаній «Інвестиційні Партнери», від 08.06.2018 №000000025, витягом з програми « 1С: УПП» від 05.11.2018, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Група Компаній «Інвестиційні Партнери» від 31.10.2014 №13/2014. Водночас, ОСОБА_1 у 2015 році задекларовано дохід у вигляді заробітної плати його дружини ОСОБА_2 , отриманої від ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери», у розмірі 1 821 139,00 грн., проте, дійсний розмір заробітної плати ОСОБА_2 складає 1 693 764,12 грн., що стало відомо лише зі змісту листа ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» від 11.06.2018 №11/06-2018-1. З приводу вказаного позивачем також наголошено, що в останнього немає безпосереднього доступу до інформації про розмір отриманих його дружиною доходів, а тому він не може нести відповідальність за недостовірність такої інформації. Щодо інших порушень позивачем підтверджено про помилковість останніх (окрім дати набуття права власності на машиномісце, що належить члену сім`ї, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, датою державної реєстрації є саме 31.05.2013, як зазначено у декларації, а не 27.12.2012, що є датою укладення договору міни). При цьому, наголошено, що такі помилки є виключно технічними і не свідчать про подачу недостовірних відомостей на суму понад 250 прожиткових мінімумів. Крім того, за твердження позивача, граничний строк проведення перевірки декларації останнього сплив 21.06.2017, що виключає можливість прийняття оскаржуваного рішення лише 04.05.2018, з урахуванням того, що Національне агентство з питань запобігання корупції повинно було звернутись до ОСОБА_1 з проханням надати пояснення, натомість, відповідачем було надіслано лише загальний лист від 23.05.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржувані дії, бездіяльність та рішення є правомірними та такими, що вчинені (прийняті) у межах наданих Національному агентству з питань запобігання корупції повноважень. Так, у відзиві зазначено, що Національним агентством з питань запобігання корупції під час проведення перевірки отримало витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб стосовно позивача, відповідно до якого ОСОБА_1 за 2015 рік отримав дохід на загальну суму 8 686 538,62 грн. у вигляді «дивідендів, крім тих, що не змінюють участь», джерело доходу ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери». Саме із вказаної суми, за даними Державної фіскальної служби України, утримано податок з доходу фізичної особи. Під час здійснення перевірки позивачем не надано рішення загальних зборів ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» щодо розподілу прибутку та виплати дивідендів, інших документів на підтвердження отриманого доходу у вигляді дивідендів від вказаного товариства. З наданої до позову копії протоколу загальних зборів ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» не вбачається який розмір частки дивідендів вирішено сплатити саме позивачу, натомість, зазначено лише про нарахування та виплату всім учасникам даного товариства дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у розмірі 10 500 000,00 грн. Таким чином, за твердженням представника відповідача, наявна у витязі з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, за 2015 рік інформація є достовірною та точною, оскільки формується на підставі даних, отриманих від податкового агента, а саме: ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери». Отже, позивач зазначив недостовірні відомості про дохід у вигляді дивідендів, що відрізняється від достовірних, наданих Державною фіскальною службою України, на суму 941 928,38 грн. Стосовно достовірності розміру доходу у вигляді заробітної плати, отриманої ОСОБА_2 (дружиною позивача) від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» представником відповідача наголошено на тому, що відповідно до поданої позивачем декларації, дружина останнього отримала дохід за 2015 рік у вигляді заробітної плати від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» у розмірі 1 821 139,00 грн. Разом з тим, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків розмір доходів ОСОБА_2 складає 2 076 089,12 грн. як заробітна плата, отримана від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери», внаслідок чого, позивачем зазначено недостовірні відомості про дохід у вигляді заробітної плати, отриманої ОСОБА_2 від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери», що, за твердженням відповідача, відрізняється від достовірних. Крім того, представником відповідача зауважено, що решта викладених у позовній заяві пояснень не спростовують виявлених неточностей, допущених при заповненні декларації, у вигляді недостовірних відомостей. Щодо процедурних порушень, про які вказує позивач, у відзиві вказаного, що Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56, не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманої в рамках перевірки матеріалів та прийняття рішення, відтак, порушення строків перевірки не допущено, а для дотримання вимог п. 12 розділу ІІІ вказаного Порядку у надісланому позивачеві листі наведено посилання на конкретні відомості у декларації та підстави проведення перевірки декларації.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що для підтвердження розміру виплачених ОСОБА_1 доходів у вигляді дивідендів у 2015 році після отримання відзиву Товариством було отримано з ПАТ «Банк Восток» всі платіжні доручення про перерахування таких дивідендів, що підтверджує факт виплати позивачу дивідендів у сумі 9 628 466,99 грн. (замість встановлених відповідачем 8 686 538,62 грн.). При цьому, за твердженням представника позивача, до позовної заяви додано податкові розрахунки, які підтверджують виплату ОСОБА_2 (дружині позивача) заробітної плати від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» у розмірі 1 693 764,12 грн. (задекларовано позивачем - 1 821 139,00 грн., а згідно з даними відповідача - 2 076 089,12 грн.). Крім того, відповідачем не спростовано того, що лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16.06.2017 №28-021-9319/2-17 було отримано Національним агентством з питань запобігання корупції вже після закінчення строку на проведення перевірки, а також того, що збирання документів продовжувалось уповноваженою особою відповідача ще й у квітні 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням необґрунтованості поданого ним клопотання про виклик свідків.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.03.2017 №104 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік» вирішено, зокрема, доручити члену Національного агентства з питань запобігання корупції - заступнику голови ОСОБА_3 провести повну перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, згідно з переліком, що додається. У п. 1 вказаного додатку зазначено ОСОБА_1 (народний депутат України).

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 18.05.2017 №210 продовжено строк проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік на 30 календарних днів за списком, що додається. У п. 12 вказаного додатку зазначено ОСОБА_1 (народний депутат України).

У межах даної перевірки засобами електронного зв`язку посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 12.05.2017 направлено лист з проханням надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів щодо власності, оренди чи іншого права користування, а саме: розділу 3 «Об`єкти нерухомості», розділу 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», розділу 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», розділу 8 «Корпоративні права», розділу 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї», розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки», готівкові кошти, відомості про які зазначено у розділі 12 «Грошові активи», розділу 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2015 рік. Відповідь на вказаний запит позивачем надано листом від 18.05.2017, направленим засобами електронного зв`язку.

Також, 23.05.2017 засобами електронного зв`язку посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 направлено лист з проханням надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів, що підтверджують достовірність інформації, зазначеної у декларації, а саме: наявності цінного рухомого майна, зазначеного у розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», легкового автомобіля Lexus GS 350 AWD, дата набуття права 31.05.2012, зазначеного у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби», на праві власності, доходів, зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки», залишків коштів на рахунках у банках (в т.ч. депозитних) та інших фінансових установах та готівкових коштів, відомості про які зазначено у розділі 12 «Грошові активи», видатки та правочини суб`єкта декларування, зазначені у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2015 рік.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання, Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 04.05.2018 №890, яким вирішено, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої) не дотримав вимоги п.п. 2, 3, 5, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»; суб`єкт декларування подав недостовірні відомості у декларації, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, у чому вбачається наявність можливої ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України (подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).

На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1700).

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1700, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Закону №1700 визначено відомості, які зазначаються у декларації.

Відповідно до ст. 50 Закону №1700, повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), достовірність задекларованих відомостей - відповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, у разі невстановлення Національним агентством недостовірності задекларованих відомостей у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації. Недостовірність задекларованих відомостей - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Приписами п. 1 розділу ІІІ Порядку визначено, що повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Національне агентство при проведенні повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, що відображені в декларації, відповідно до пункту 1 цього розділу, якщо інше не визначено цим Порядком (п. 5 Розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до п. 8 Порядку під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При цьому, згідно з п. 9 Порядку, у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

У силу п. 12 Порядку, у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Разом з тим, виходячи зі змісту листів посадових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції, направлених ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку 12.05.2017 та 23.05.2017 відповідно, не вбачається посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, оскільки вказані листи містять лише загальні посилання на розділи декларації, щодо яких відповідач просить надати пояснення та/або копії підтверджуючих документів, тобто без деталізації того, що підлягає уточненню.

Крім того, згідно з п. 14 Порядку, повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відповідно до п.6 Порядку, повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) прийняття Рішення про проведення перевірки; 2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; 4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; 5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Отже, повна перевірка повинна тривати не більше 60 календарних днів, а у виняткових випадках не більше 90 календарних днів. При цьому, строк такої перевірки обраховується з дня прийняття рішення про проведення перевірки та закінчується днем прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Як було зазначено вище, рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.03.2017 №104 призначено перевірку декларації позивача за 2015 рік, а рішенням від 18.05.2017 №210 вказану перевірку продовжено на 30 календарних днів. Відтак, останнім днем, яким могло бути прийняте рішення про результати здійснення повної перевірки декларації позивача є 20.06.2017. Натомість, оскаржуване рішення прийнято лише 04.05.2018, тобто майже з річним пропуском законодавчо встановленого строку.

Слід також звернути увагу, що доводи представника відповідача про відсутність граничних термінів для опрацювання отриманих у рамках повної перевірки матеріалів та для прийняття відповідного рішення є безпідставними, оскільки приписами п. 6 Порядку передбачено, що аналіз отриманих відомостей та прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації не є окремими процедурами, а входять до складу дій, що здійснюються в межах повної перевірки.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що Національним агентством з питань запобігання корупції порушено строки винесення рішення від 04.05.2018 №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання», що є самостійною підставою для визнання останнього протиправним та, відповідно, його скасування.

Разом з тим, суд додатково наголошує увагу на наступному.

В оскаржуваному рішенні Національним агентством з питань запобігання корупції вказано, що у відповідності до витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичним особам податковими агентами, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, позивачем за 2015 рік отримано дохід на загальну суму 8 686 538,62 грн. у вигляді «дивідендів, крім тих, що не змінюють участь», джерело доходу ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» (замість вказаних декларантом 9 628 467,00 грн.).

Разом з тим, згідно з наданими позивачем поясненнями, декларування вказаного розміру дивідендів здійснено на підставі довідки, виданої ТОВ «Група компаній «Інвестиційні партнери», згідно з якою сума виплаченого доходу у вигляді дивідендів у 2015 році ОСОБА_1 становить 9 628 466,99 грн. Крім того, вказаний розмір дивідендів також було включено позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, поданої до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, копія якої наявна у матеріалах справи.

Вказане також стосується декларування позивачем розміру заробітної плати його дружини - ОСОБА_2 - від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери», оскільки у відповідності до довідки про доходи, виданої ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» від 22.01.2016 №1, дохід останньої за 2015 рік склав 1 821 139,12 грн., який і декларований позивачем. Проте, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, розмір доходів ОСОБА_2 складав 2 076 089,12 грн. як заробітна плата, отримана від ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» за 2015 рік.

З приводу викладеного, слід зазначити, що у силу п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

У розумінні пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп.пп. 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відтак, у межах спірних правовідносин - виплата дивідендів та заробітної плати - ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» та ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» виступають в якості податкових агентів по відношенню до позивача та його дружини, відповідно. З огляду на викладене, саме на ТОВ «Група компаній «Інвестиційні Партнери» та ТОВ «КУА «Інвестиційні партнери» покладається обов`язок щодо визначення розміру та декларування податку на доходи вказаних осіб у контексті наведених виплат. Отже, відповідальність за розходження сум виплачених позивачу та його дружині дивідендів та заробітної плати, які вказано як у довідках, виданих позивачу та його дружині, так і у податкових розрахунках, поданих контролюючому органу, покладається саме на вказаних податкових агентів. Доказів іншого, зокрема вини позивача щодо наведеного, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Також, слід зазначити, що у відповідності до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявних у матеріалах справи, датою державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на машиномісце НОМЕР_3 , загальною площею 14,2 кв.м., є 31.05.2013, як і задекларовано позивачем, натомість, 27.12.2012 є датою укладення договору міни, на підставі якого виникло право власності на даний об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, відтак, позивачем обґрунтовано вказано про набуття ОСОБА_2 права приватної власності на машиномісце НОМЕР_3 , загальною площею 14,2 кв.м., саме 31.05.2013, а не 27.12.2012.

Інші помилки, допущені позивачем під час заповнення декларації за 2015 рік, які полягають у невірному зазначені дати набуття прав на відповідні об`єкти нерухомого майна, площі об`єктів нерухомого майна та ідентифікаційних номерів транспортних засобів, не заперечувались позивачем. Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено того, що наведені порушення призводять до декларування таких недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, у чому вбачається наявність можливої ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України.

На додаток суд зауважує, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності, відтак, притягнення позивача до відповідальності у разі відсутності та/ або ненадання останньому даних, які підлягають декларуванню, порушує наведений конституційний принцип.

Як наслідок, суд дійшов до висновку про протиправність рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання» та скасування останнього.

Водночас, решта заявлених позовних вимог окремому задоволенню не підлягають, оскільки факти порушення відповідачем строку на проведення перевірки та прийняття вказаного рішення, а також не направлення позивачу запиту (листа) з посиланням на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, та відомостями про підстави проведення перевірки таких конкретних відомостей, визначено судом як підставу для скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 №890, а окреме задоволення даних позовних вимог не призведе до реального відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 19.10.2018 №1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 114,40 грн. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 04.05.2018 №890 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання».

В іншій частині позову відмовити.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 704,80 грн. (семисот чотирьох грн. 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452, адреса: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок