Рішення № 89350547, 19.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/702/20

19 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – позивач) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі – відповідач), в якій просить скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ВП №61119288 від 02.03.2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження ВП №61119288 по примусовому виконанню виконавчого листа №819/502/18, виданого 06.02.2019 року Тернопільський окружним адміністративним судом, про зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки і призначити пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу". Позивачем зараховано ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки та вживалося ряд процесуальних дій, які були направлені на виконання рішення суду в повному обсязі. Зокрема, листом від 29.08.2019 року №204/03-15 було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подати довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, та самостійно запитував таку, а тому підстав для винесення постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин немає.

За таких обставин, вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 15.04.2020 року подано до суду відзив (а.с.48-55). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що державним виконавцем вчинено всі дії, які передбачені законодавцем, що регулюють виконавче провадження та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанова ВП №61119288 від 02.03.2020 року про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в сумі 5100,00 грн. винесена правомірно, а позовні вимоги є безпідставними.

Ухвалою суду від 15.04.2020 року допущено заміну первісного відповідача на Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

На адресу суду 05.05.2020 року надійшли додаткові пояснення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), згідно якими останній є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець..

Статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом від 27.12.2019 року №4224/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 року за №1305/34276, затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, зокрема у розділі I в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5), п.3 викладено у такій редакції: "3. Органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).".

У відповідності до ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, виходячи з наведених приписів законодавства, у даній справі необхідно допустити заміну відповідача на належного – відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду адміністративної справи спочатку у відповідності до ч.6 ст.48 КАС України, оскільки відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) був первинним відповідачем у справі та виклав свої заперечення проти позову у відзиві.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи згідно з ст.268 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що 31.01.2020 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61119288 (а.с.65) по примусовому виконанню виконавчого листа №819/502/18, виданого 06.02.2019 року Тернопільський окружним адміністративним судом, про зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки і призначити пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" (а.с.62).

Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Цього ж дня, в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: боржника з Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.67).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.08.2019 року №204/03-15 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подати довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (а.с.7-9).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.02.2020 року №1900-0702-5/1140 повідомлено відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про не виконання виконавчого листа №819/502/18, виданого 06.02.2019 року Тернопільський окружним адміністративним судом, з вини ОСОБА_1 (а.с.70-71).

В подальшому, 27.02.2020 року на адресу відповідача надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" форма довідки про державну службу, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, заява про переведення з одного виду пенсії на інший приймається органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (а.с.72).

Водночас, згідно з доданим до повідомленням розрахунку стажу ОСОБА_1 , стягувачу зараховано періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки (а.с.73).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ВП №61119288 від 02.03.2020 року, за невиконання виконавчого рішення суду накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с.75-76).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ ).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частинами 1 та 2 ст.63 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VIII видно, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених в постанові від 20.03.2019 року у справі №822/1079/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин

Як видно з матеріалів справи, на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №61119288 по примусовому виконанню виконавчого листа №819/502/18, виданого 06.02.2019 року Тернопільський окружним адміністративним судом, про зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки і призначити пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61119288 від 31.01.2020 року визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Згідно із ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами 1 та 3 ст.33 Закону № 1404-VIII передбачено за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення за умови наявності поважних причин, проте чинне законодавство не допускає можливості боржнику самостійно змінювати або обирати власний спосіб виконання судового рішення. Поважність причин, що спричинили невиконання судового рішення визначає лише суд, а не державний виконавець, і за умови, якщо сторона виконавчого провадження звернулась до нього з відповідною заявою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 року у справі №806/562/17.

Так, на адресу відповідача 27.02.2020 року надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та додано розрахунок стажу ОСОБА_1 , відповідно до якого стягувачу зараховано періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки, однак пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" не призначено.

Як встановлено судом, і це не заперечується сторонами, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61119288 від 31.01.2020 року до дати винесення постанови про накладення штрафу ВП №61119288 від 02.03.2020 року, боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом №1404-VIII, а саме: не звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов`язкове зупинення виконавчого провадження. Тобто, жодних дій спрямованих на виконання рішення суду в повному обсязі, у вказаний період позивачем здійснено не було.

Водночас, не було надано будь яких доказів щодо повідомлення відповідача про наявність поважних причин щодо невиконання рішення суду у повному обсязі у встановлений державним виконавцем строк до винесення оскарженої постанови.

Доводи позивача про те, що в державного виконавця не було підстав для винесення оскарженої постанови, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вчиняло дії для належного виконання рішення суду шляхом запитування довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, у стягувача та самостійно в Управлінні соціальної політики Тернопільської міської ради, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, так як у даному випадку дії позивача не відповідають змісту виконавчого листа, який підлягав до виконання у визначений в рішенні суду спосіб, а саме: шляхом зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в Управлінні житлово – комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради з 04.07.2001 по 25.09.2017 роки і призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу". Тобто, для виконання вказаного рішення суду не виникало потреби у витребуванні певних довідок, що було предметом розгляду справи.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать, що станом на час винесення оскаржуваної постанови рішення суду в повному обсязі боржником не виконано за відсутності поважності причин, визначеної судом, а тому відповідачем правомірно накладено штраф, з метою забезпечення реального виконання виконавчого провадження ВП №61119288, відкритого на підставі виконавчого листа №819/502/18, виданого 06.02.2019 року Тернопільський окружним адміністративним судом, що з огляду на положення Закону №1404-VIII є його обов`язком.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано, у відповідності до положень Закону №1404-VIII, вжито заходи примусового виконання шляхом накладення штрафу постановою ВП №61119288 від 02.03.2020 року та визнає оскаржуване рішення таким, що прийняте згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Допустити заміну відповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на належного – відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про скасування постанови.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Відповідач: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8, ЄДРПОУ 43316386).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено 19 травня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.