Рішення № 89350288, 21.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2300/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_2 про арешт коштів боржника ВП №61288360, винесену 18.02.2020, в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку відкритого, АТ Комерційний банк "Приватбанк" МФО 305299 (номер картки № НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що накладення арешту на рахунок позивача, який призначений для отримання заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання такої заробітної плати, що призводить до порушення конституційних прав позивача на оплату праці.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі №440/2300/20 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

15.05.2020 відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача вважає, що оскаржувана позивачем постанова про арешт коштів боржника від 18.02.2020 ВП №61288360 винесена у відповідності до чинного законодавства та у спосіб і порядок визначений ним (а.с.21-23).

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

18.02.2020 державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№61288360 з примусового виконання виконавчого напису №6829 від 23.12.2019, виданого приватним нотаріусом Гамаль І.М., про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) на користь стягувача (АТ "Комерційний Банк "Глобус") заборгованість за кредитним договором в сумі 32542,08 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження 18.02.2020 державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про арешт коштів боржника ВП№61288360, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 36065,29 грн (а.с.25).

Не погоджуючись з вказаною постановою про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку відкритого, АТ Комерційний банк "Приватбанк" МФО 305299 (номер картки № НОМЕР_1 ), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом третім частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Заходами примусового виконання рішень, згідно статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

При цьому, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент спірних відносин) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з частинами 1,2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках боржника.

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника встановлений статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною другою вказаної статті передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Положеннями статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

З трудової книжки позивача Серія НОМЕР_2 від 12.01.2015 (а.с.38-39) слідує, що ОСОБА_1 з 17.05.2019 працює в Полтавській філії ТОВ "Альфа-Забава" на посаді продавця-консультанта.

Довідкою АТ Комерційний банк "ПриватБанк" від 21.02.2020 №F3LB6GO5LDD7SDJL (а.с.9) підтверджено, що ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має в АТ Комерційний банк "ПриватБанк" картку № НОМЕР_4 ****2223, на яку отримує заробітну плату.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови від 18.02.2020 у ВП №61288360 накладено арешт на рахунок позивача, на який зараховується заробітна плата.

Суд зазначає, що заробітна плата у розумінні поняття "власності" є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях3та43 Конституції України, також знаходять своє вираження у положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про оплату праці".

Принцип відплатності праці відображений в Європейській соціальній хартії (переглянутої) від 03.05.1996 (ратифікованої Україною 14.09.2006), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечить достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівнику унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Суд зазначає, що рахунки, що передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/808/16 (ЄДРСР 73250049), від 16.05.2018 у справі 905/294/15 (ЄДРСР 74478838), від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13 (ЄДРСР 74649083), від 09.09.2019 у справі № 913/958/16 (ЄДРСР 83537715), від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 (ЄДРСР 82672393), від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19 (ЄДРСР 86989717), від 29.01.2020 №820/5422/17 (ЄДРСР 87238582).

Накладення арешту на рахунки боржника, що призначені для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне отримання виплат працюючому, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Накладення арешту на рахунок боржника, що призначений для виплати заробітної плати є протиправним.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, за вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, накладаючи арешт на рахунок позивача, що відкритий у АТ Комерційний банк "ПриватБанк", який призначений для виплати заробітної плати діяв не на підставі повноважень та не у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно та нерозсудливо, відповідачем не враховано обставин заборон, що свідчить про наявність підстав для зняття арешту з рахунку позивача, призначеного для виплати заробітної плати.

А тому, позовна вимога про скасування постанови Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) ОСОБА_2 від 18.02.2020 про арешт коштів боржника у ВП №61288360, в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку (номер картки № НОМЕР_1 ), що відкритий в АТ Комерційний банк "Приватбанк" (МФО 305299) на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Частиною 5 цієї статті установлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з п.10.11. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача зняти арешт з рахунку № НОМЕР_5 IBAN НОМЕР_6 , що відкритий у АТ Комерційний банк "Приватбанк" (МФО 305299) на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ).

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки ухвалою суду від 12.05.2020 позивача було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (пров. Стешенка, 6, Полтава, Полтавська область, 36023, код ЄДРПОУ 34962946) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 18 лютого 2020 року, у виконавчому провадженні №61288360, в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_5 IBAN НОМЕР_6 (номер картки № НОМЕР_1 ), що відкритий в АТ Комерційний банк "Приватбанк" (МФО 305299) на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_5 IBAN НОМЕР_6 (номер картки № НОМЕР_1 ), що відкритий в АТ Комерційний банк "Приватбанк" (МФО 305299) на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко