Рішення № 89350221, 21.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/391/20

21 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 № 19-589/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Позов обґрунтовано протиправністю оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020, підставою якого є відмова органу місцевого самоврядування погодити надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. Відповідач вказує, що зазначене заявником на викопіюванні місце знаходження земельної ділянки суперечить приписам статей 4 та 5 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), оскільки не забезпечує дотримання основних завдань та принципів земельного законодавства, пов`язаних з рівністю права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Позивач зазначає, що таке рішення не відповідає положенням статті 118 ЗК України, нею дотримані передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою. З огляду на це вважає, що належним і ефективним способом захисту буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання такого дозволу.

Ухвалою суду від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.02.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень посилається на доручення Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, надане Держземагентству України від 08.10.2014 №37732/0/1-14, в якому йдеться про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні. На виконання вищевказаного доручення, Держземагентством України прийнято наказ від 15.10.2014 №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року», зокрема рішення колегії Держземагентства України №2/1 «Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яким запроваджено з 15.10.2014 обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

З огляду на це Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на адресу Товстеньківської сільської ради Чортківського району направлено лист від 13.01.2020 за № 18-19-0.52-214/0/2-20 (разом із копіями документів позивача) про надання пропозицій щодо прийняття наказу щодо відведення ділянки позивачу.

Товстеньківська сільська рада листом від 14.01.2020 відмовила у надані дозволу позивачу на розроблення документації щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки ці земельні ділянки, визначені в альбомі атласі, передбачені для учасників АТО, які є вихідцями села Товстеньке, і забезпечують їх потреби. Враховуючи таку позицію органу місцевого самоврядування, відповідач прийняв оскаржуваний наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки площею 2,00 га позивачці, що узгоджується із нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про землеустрій».

Згідно довідки секретаря судового засідання, судове засідання 10.03.2020 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалами суду від 25.03.2020 та 09.04.2020 розгляд справи було відкладено у зв`язку із клопотаннями сторін.

Ухвалою суду від 29.04.2020 розгляд справи було відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача.

Представник позивача в судове засідання не прибула, проте подала до суду клопотання про розгляд даної справи без її участі.

В судове засідання представник відповідача також не прибув, подав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

11.01.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району (а.с.20).

13.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, враховуючи рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1 «Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», затверджене наказом Держземагентства України 15.10.2014 № 328, з метою забезпечення рівності прав і паритету інтересів суспільства, громадян, територіальних громад, направлено до Товстеньківської сільської ради Чортківського району лист №18-19-0.52-214/2-20 «Про надання пропозицій щодо прийняття наказу» про висловлення позиції щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 . До вказаного листа було долучено копії поданих позивачкою документів (а.с. 19).

Товстеньківська сільська рада надала відповідь листом від 14.01.2020 за №17, у якому повідомила, що дані земельні ділянки, які є зазначені в альбомі атласі, передбачені для учасників АТО, що є вихідцями села Товстеньке, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 І ОСОБА_4 , Вівчар М ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і забезпечують їх потреби. Такі особи вже подали документи до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області для отримання дозволу на розроблення землевпорядної документації. Тому сільська рада змушена відмовити у надані дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення ОСГ (а.с. 21).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 № 19-589/14-20-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, на підставі частини сьомої статті 118 ЗК України, «у зв`язку із відмовою в погодженні органу місцевого самоврядування, так як зазначене заявником на викопіюванні місце знаходження земельної ділянки суперечить приписам статей 4 та 5 ЗК України, оскільки не забезпечує дотримання основних завдань та принципів земельного законодавства, пов`язаних з рівністю права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави» (а.с.8).

Зміст оскаржуваного наказу містить посилання на статті 15-1, 118, 122 ЗК України, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.11.2019 № 285, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1 «Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», затверджене наказом Держземагентства України 15.10.2014 № 328 та лист Товстеньківської сільської ради від 14.01.2020 за №17.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, оформленою наказом від 24.01.2020, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржувана відмова відповідача прийнята у відповідності до зазначених вище умов.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до підпункту «б» частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами першою - другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підпунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Як встановлено підпунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення селянського господарства в розмірі не більше 2,00 гектара.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, від 12.11.2019 № 285 (чинне на час прийняття оскаржуваного наказу) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, у даному випадку відповідач має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

В свою чергу, системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №520/8576/18 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, суд надає оцінку підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проектів землеустрою з огляду на положення частини сьомої статті 118 ЗК України.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу була відмова Товстеньківської сільської ради погодити надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність позивача. В свою чергу орган місцевого самоврядування свою відмову мотивував тим, що на цю земельну ділянку претендують жителі села Товстеньке, які вже звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання їм також дозволу на розробку проекту землеустрою та які є учасниками АТО.

При цьому відповідач в оскаржуваному наказі не наводить жодної інформації про те, що на спірну земельну ділянку претендують інші особи. Відсутні будь-які відомості про те, що земельна ділянка, на яку бажає отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою позивач, сформована чи надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою іншим особам.

Оскаржувана відмова не відповідає тим підставам, які визначені у частині сьомій статті 118 ЗК України.

Щодо мотивації відповідача про необхідність погодження питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з місцевими радами, то суд зазначає таке.

На виконання доручення віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України» введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 (протокол засідання № 2) «Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» № 2/1.

Відповідно до пункту 2 цього рішення начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Отже, зазначеним рішення колегії Держземагентства України № 2/1 фактично визначено ще одного суб`єкта земельних правовідносин при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яким є місцева рада.

Разом з тим, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою можуть бути лише підстави, передбачені частиною сьомою статті 118 ЗК України. Незалежно від того чи відбувається розгляд питання щодо розпорядження землями державної власності безпосередньо Головним управління Держгеокадастру у Тернопільській області чи за участі органу місцевого самоврядування кожен з суб`єктів владних повноважень вирішуючи таке «земельне» має приймати рішення у відповідності до положень статті 118 ЗК України.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності було зобов`язане враховувати обов`язковість погодження надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, яке надіється відповідною місцевою радою. З відповіді сільського голови Товстеньківської сільської ради від 14.01.2020 на запит Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 13.01.2020 не вбачається, що таке питання було предметом розгляду на засіданні сесії Товстеньківської сільської ради.

Також суд зауважує, що доручення Віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України не є джерелом права, має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов`язковим врахуванням вимог статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №825/1602/17, від 17.10.2019 у справі №813/1950/16.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відтак, наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 № 19-589/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, площею 2,0 га, слід визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи питання щодо іншої позовної вимоги - про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, то суд враховує, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частини четверта статті 245 КАС України).

У даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Такі повноваження не є дискреційними (такі правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №2040/6320/18).

У свою чергу, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В матеріалах справи не містяться докази, чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Відтак, способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

Також суд враховує, що згідно з постановами Верховного Суду від 19.06.2018, 24.01.2019, 15.08.2019 у справах №№ 806/2687/17, 806/2981/17, 806/3097/17 суд постановив рішення про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Проте, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила таке.

«Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою».

Таким чином, у цій справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу. При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №806/2540/17.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивачка сплатила судовий збір у сумі 1681,60 грн, що підтверджуються квитанцією від 30.01.2020 №47500634 (а.с.5).

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 № 19-589/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Реквізити учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: село Товстеньке, Чортківський район, Тернопільська область, 48521, РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження: вулиця Лисенка, 20а, місто Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39766192.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.