Рішення № 89350061, 20.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1781/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Компанія «Галичина»» (79024 м. Львів вул. Липинського буд. 54) до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79019 м. Львів проспект Чорновола буд. 39), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» (79005 м. Львів проспект Шевченка 7/11) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії –

УСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна Компанія «Галичина»» (далі – позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі – відповідач, Галицький ВДВС), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви позивача від 13.02.2020 № 13/02-02 про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частку у статутному капіталі);

- зобов`язати відповідача звернути стягнення на корпоративні права (частку у статутному капіталі), що належить ТзОВ «Львівська дистрибюційна компанія» у приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі»».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач звернувся до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) із заявою № 13/02-02 від 13.02.2020 про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частку у статутному капіталі), проте у передбачені чинним законодавством строки жодних дій відповідачем не вчинено. Відтак позивач звернувся із цим позовом до суду про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду 28.04.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Позивач у судове засідання не прибув, надіслав клопотання (вх. № 3236 від 27.04.2020) про розгляд справи за його відсутності, просить позов задовольнити повністю. Також надіслав суду заяву (вх. № 3234ел від 27.04.2020) щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання (вх. № 4505ел від 20.05.2020) про розгляд справи без участі державного виконавця. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 22945 від 06.05.2020).

Зазначив, що державним виконавцем 13.03.2020 надано відповідь на звернення позивача про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частки у статутному капіталі), звернув увагу на положення ст. 531 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особливості звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю, учасника товариства з додатковою відповідальністю не підлягає застосуванню, оскільки тут мають місце не корпоративні права, а приватна власність (інше майно), майнові права боржника. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа повноважного представника у судове засідання не скерувала, кореспонденція, скерована на юридичну адресу третьої особи, повернулася на адресу суду з відміткою Укрпошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Господарським судом Львівської області 08.11.2018 видано наказ у справі № 914/2077/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина»» 15 080,70 грн. заборгованості та 176,20 грн. судового збору (а.с. 6).

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Перетятко Галиною Володимирівною від 23.05.2019 відкрито виконавче провадження № 59181370 із виконання зазначеного наказу (а.с. 7).

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Перетятко Галиною Володимирівною від 23.05.2019 накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с. 74).

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби від 09.09.2019 об`єднано виконавчі провадження № 58357036, 58563047, 59181370 у зведене виконавче провадження № 60007991 (а.с. 9).

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Кізюк Р.С. від 13.03.2020 накладено арешт на грошові кошти боржника (а.с. 76).

Позивач 13.02.2020 звернувся до Галицького відділу державної виконавчої служби із заявою № 13/02-02 про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частку у статутному капіталі) (а.с. 10, 11), у якій просив:

- накласти арешт на корпоративні права (частку у статутному капіталі), що належить ТзОВ «Львівська дистрибюційна компанія» у приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі»»;

- звернути стягнення на корпоративні права (частку у статутному капіталі), що належить ТзОВ «Львівська дистрибюційна компанія» у приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі»»;

- надіслати копію постанови про накладення арешту стягувану ТОВ «Молочна компанія «Галичина» не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення, у тому числі на е-mail стягувача.

Заяву отримано відповідачем 17.02.2020, що підтверджується відповідною відміткою (а.с. 10).

Оскільки у встановлені законодавством, на думку позивача, строки відповіді на таку заяву не отримав, він звернувся до суду із цим позовом про визнання бездіяльності відповідача протиправно та зобов`язання вчинити дії.

При прийнятті рішення суд керувався таким.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон № 1404), Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018 (далі – Закон № 2275-VIII), Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 (далі – Закон № 393/96-ВР) та Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 388/5 від 15.02.2017 (далі – Порядок № 388/5).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

У ч. 7 ст. 26 Закону зазначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Питання звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, врегульовано статтею 53 Закону № 1404-VIII, згідно з якою виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Положення статті ст. 531 Закону № 1404-VIII регламентують особливості звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю учасника товариства з додатковою відповідальністю, зокрема, особливості звернення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою цієї статті, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої статті 24 цього Закону станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.

Покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати.

Якщо оплата, передбачена частиною шостою цієї статті, не буде здійснена у встановлений строк, договір купівлі-продажу вважається розірваним.

Якщо товариство не виконає обов`язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Порядок розгляду звернень громадян врегульовано розділом ІІ Закону № 393/96-ВР, згідно із ст. 15 якого органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналогічні положення містяться і у Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління № 388/5.

Згідно з п. 1 розділу IV Порядку № 388/5 строки розгляду звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації обчислюються у календарних днях. Датою виконання звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації є дата реєстрації відповіді на них або дата надання вмотивованих роз`яснень заявнику.

Щодо тверджень позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у нерозгляді заяви позивача № 13/02-02 від 13.02.2020 про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частку у статутному капіталі) суд зазначає таке.

Як встановлено судом, позивач звернувся до Галицького ВДВС у місті Львові Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою № 13/02-02 від 13.02.2020 про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частку у статутному капіталі).

Вважає, що державний виконавець відповідно до положень статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був не пізніше наступного дня з дня отримання такої заяви накласти арешт на частку боржника у статутному капіталі приватного підприємства «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі»».

Судом встановлено, що відповідачем таку заяву отримано 17.02.2020 за вх. № 4629/01-43, про що свідчить відповідна відмітка на заяві, та 13.03.2020 за вих. № 11823 скеровано позивачу відповідь, якою повідомлено про те, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем здійснюються всі заходи примусового виконання рішень, зокрема і перевірка наявності корпоративних прав, іншого майна (майнового права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, на які у випадку наявності буде звернено стягнення та про що буде повідомлено стягувачів згідно із зведеним виконавчим провадження № 60007991. Вказану відповідь надіслав простою кореспонденцією без повідомлення про вручення поштового відправлення.

Щодо твердження позивача про обов`язок позивача розглянути його заяву не пізніше наступного дня після надходження суд зазначає таке.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено такі види заяв у виконавчому провадженні – заява стягувача про примусове виконання рішення та заява прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді, на підставі яких розпочинається примусове виконання рішення. Відповідно і розгляд цих заяв відбувається в особливому порядку, встановленому Законом № 1404-VIII. Інших заяв у виконавчому провадженні, для розгляду яких встановлено окремий порядок, Законом № 1404-VIII не передбачено.

Оскільки заява позивача за вих. № 13/02-02 від 13.02.2020 не є заявою про примусове виконання рішення, то її розгляд здійснюється у загальному порядку, який встановлено Законом України «Про звернення громадян».

Судом встановлено, що заява позивача за вих. № 13/02-02 від 13.02.2020 надійшла до Галицького ВДВС 17.02.2020 за вх. № 4629/01-43 (а.с. 10, 11; 87) та розглянута відповідачем 13.03.2020, про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідь на заяву за вих. № 11823 (а.с. 91).

Відтак суд приходить висновку, що відповідачем не порушено встановлені законодавством порядок та строки розгляду заяви позивача, оскільки така розглянута у межах 30-денного строку, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) при розгляді заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Компанія «Галичина»» за вих. № 13/02-02 від 13.02.2020.

Крім того суд зазначає, що посилання позивача на обов`язок державного виконавця розглянути його заяву не пізніше наступного дня після надходження є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві позивач ототожнює день надходження заяви до Галицького ВДВС із днем виявлення державним виконавцем майна боржника, яке суд розцінює як підміну понять.

Таким чином вимога позивача визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яка полягає у нерозгляді заяви позивача від 13.02.2020 № 13/02-02 про звернення стягнення на належні боржнику корпоративні права (частку у статутному капіталі) задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернути стягнення на корпоративні права (частку у статутному капіталі), що належить ТзОВ «Львівська дистрибюційна компанія» у приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі»» суд зазначає таке.

Право на захист – це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення, відповідно до якого права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимога позивача зобов`язати Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернути стягнення на корпоративні права (частку у статутному капіталі), що належить ТзОВ «Львівська дистрибюційна компанія» у приватному підприємстві «Виробничо-торгівельна компанія «Львівські солодощі»», на думку суду, є передчасною, адже спір у цій частині фактично не існує.

Крім того судом встановлено, що державним виконавцем на підставі поданої позивачем заяви вживаються відповідні заходи з метою перевірки наявності у боржника корпоративних прав для можливості подальшого звернення стягнення на такі у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм діючого законодавства суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна Компанія «Галичина»» до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 287 КАС України подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цією ухвалою, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2020.

Суддя Р.П. Качур