Рішення № 89349524, 20.05.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/1068/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді – Калинич Я.М.,

при секретарі судового засідання – Попович М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ш.Петефі, буд.14, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 43316386), Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 34888449), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В. винесену 27 березня 2019 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 102992,40 грн. у виконавчому провадженні № 52530831 із ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила про те, що 22.02.2007 року між нею та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком укладено іпотечний договір №32/23-2007, що посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Луцович В.П., зареєстровано в реєстрі за № 414, що забезпечував виконання умов кредитного договору №20/8-07 від 22.02.2007 року укладеного між Промінвестбанк та ОСОБА_2 . Іпотекодавцем передано Промінвестбанку в іпотеку належне позивачу на праві власності майно - земельну ділянку б/н площею 0,07 га, що розташована на території АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 .

17.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення та укладений Договір про відступлення прав вимоги.

ТОВ «Кредитні ініціативи» розпочало процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки на свою користь - 08 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. вчинено виконавчий напис на Іпотечному договорі - звернуто стягнення на земельну ділянку б/н площею 0,07 га, що розташована на території АДРЕСА_2 Стародоманинська, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належало на праві власності мені ОСОБА_1 , який в подальшому був скерований для примусового виконання до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а в подальшому знаходився на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

06.02.2018р. головним державним виконавцем Відділ примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану - ТОВ «Кредитні ініціативи» у виконавчому провадженні № 52530831.

27 березня 2019р. начальником Відділу примусового виконання рішень ДВС Секернею В.М. винесено постанову про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувану від 06.02.2018р. у виконавчому провадженні № 52530831 з підстав в т.ч. не винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

27.03.2019 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. винесено постанова про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №52530831 на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:36:004:0024. що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 .

27.03.2019 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №52530831 в розмірі 102 992,40 грн.

24 квітня 2019 року у Відділу примусового виконання ДВС зареєстровано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу.

11 травня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану у виконавчому провадженні №52530831 із виділенням постанови про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019р за № 52530831 в окреме провадження.

Позивач вважає, що скільки стягувач за виконавчим документом ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до відділу примусового виконання рішень ДВС із заявою про повернення виконавчого документу стягувачу, а відтак підстави для стягнення виконавчого збору відділом примусового виконання рішень ДВС за виконавчим документом - відсутні.

Позивач також переконана, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019р. є передчасною та протиправною, адже винесена до постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 11.05.2019р., а фактичне виконання виконавчого документу не відбулося.

Відтак, на думку позивача, винесена відповідачем в рамках виконавчого провадження №52530831 оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву скористався та подав такий 06.09.2019 року разом з копією матеріалів виконавчого провадження № 52530831.

Так, у поданому відзиві відповідач 1 зазначив, що на виконанні в відділі примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження АСВП №52530831 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1701 від 08.04.2014 року про: «стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 1029923,97 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку б/н (без номера), площею 0,07 га, що розташована на території АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належить на праві власності ОСОБА_1 ».

05.02.2019 року - державним виконавцем винесено постанову про звернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

27.03.2019 року начальником відділу під час перевірки матеріалів виконавчого провадження було встановлено, що державним виконавцем передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з чим зазначену постанову скасовано. Так, однією з підстав скасування зазначеної постанови - було невинесення головним державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент винесення постанови - виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає виключні обставини, за умови яких виконавчий збір не стягується.

Зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. Таким чином, 27.03.2019 року, у зв`язку з відновленням виконавчого провадження, а також у зв`язку з нестягненням виконавчого збору в рамках виконавчого провадження - головний державний виконавець ОСОБА_3 винесла постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню. Так, виконавчим документом, передбачений захід примусового виконання рішення - звернення стягнення на майно боржника - вартість якого згідно виконавчого документу становить 1029923,97 грн., а отже 10% з зазначеної суми - це 1102992,4 грн.

Відповідач 1 переконаний, що повернення виконавчого документу стягувачеві не має жодного відношення до постанови про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019 року та не спричиняє її незаконності.

Таким чином, вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019 року були законними, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

09.09.2019 року ухвалою суду зупинено провадження в даній справі, до прийняття і набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18.

Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 27 квітня 2020 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року було замінено первісного відповідача 1 - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на належного відповідача 1 - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В судове засідання сторони не з`явились.

19 травня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачі та третя особа - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, причини неявок суду не повідомили, однак були належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення такого. Судом були скеровані судові повістки на офіційні адреси відповідачів та третьої особи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

18 травня 2020 року до суду від представника третьої особи – ТОВ «Кредитні ініціативи» надійшла заява про розгляд справи без його участі на підставі наявних документів. ТОВ «Кредитні ініціативи» не заперечує щодо задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

22.02.2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком укладено іпотечний договір №32/23-2007 (Т.1, а.с. 22-23), що забезпечував виконання умов кредитного договору №20/8-07 від 22.02.2007 року укладеного між Промінвестбанк та ОСОБА_2 . Відповідно до такого, Іпотекодавецем передано Промінвестбанку в іпотеку належне ОСОБА_1 на праві власності майно - земельну ділянку б/н площею 0,07 га, що розташована на території АДРЕСА_2 ради АДРЕСА_5 АДРЕСА_3 .

17.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення.

17 грудня 2012 року, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір про відступлення прав вимоги.

Внаслідок укладення вищевказаних договорів відбулася заміна кредитора та іпотекодержателя майна, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за Кредитним договором та іпотекодержателя майна за Іпотечним договором.

08 квітня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. вчинено виконавчий напис на Іпотечному договорі, зареєстровано в реєстрі за №1701 - звернуто стягнення на земельну ділянку б/н площею 0,07 га, що розташована на території АДРЕСА_2 . Стародоманинська, цілове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належало на праві власності ОСОБА_1 (Т.1, а.с.184).

В жовтні 2016 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернулося з заявою до Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису №1701 виданого 08.04.2014 року ОСОБА_4 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Кредитні ініціативи в сумі 1029923,97 грн., шляхом звернення на предмет іпотеки» (Т.1, а.с.183).

Постановою від 17.08.2017 року начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було передано з Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області для подальшого виконання виконавче провадження АСВП №52530831 (Т.1, а.с.182).

22.08.2017 року старшим державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області було винесено постанову про передачу виконавчого провадження в рамках ВП №52530831 (Т.1, а.с.180 на звороті).

04.10.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №52530831 (Т.1, а.с.179).

06.02.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №52530831, у зв`язку з тим, що згідно відповіді відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 02.11.2017 за №8-7-0.28-1226/102-17, встановлено, що за гр. ОСОБА_1 земельна ділянка яка підлягала зверненню не зареєстрована, а зареєстрована інша земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у АДРЕСА_4 , площею 0,0800 га (Т.1, а.с.161).

27.03.2019 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ВП №52530831 накладено арешт на нерухоме майно: земельну ділянку кадастровий номер №2110100000:36:0024, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та звернено стягнення виконавчого збору 102992,4 грн. (Т.1, а.с.156).

27.03.2019 року начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області винесено постанову ВП №52530831 про скасування процесуального документу, а саме: документ «Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» від 06.02.2018 при примусовому виконанні виконавчого напису №1701 виданого 08.04.2014 року (Т.1, а.с.149-150).

27.03.2019 року заступником начальника Управління – начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Закарпатській області на наслідками розгляду заяви від 27.03.2019 року представника стягувача ТзОВ «Кредитні Ініціативи» про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №52530831 винесено постанову про перевірку виконавчого провадження АСВП №52530831. Даною постановою скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.02.2018 ВП №52530831 головного державного виконавця ВВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. та скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.06.2014 ВП №52530831 винесену старшим державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Гусєв О.О. (Т.1, а.с.144-147).

28 березня 2019р. за попереднім дозволом іпотекодержателя майна ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 відчужено належне їй нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,07 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 %, що знаходився на даній земельній ділянці (Т.1, а.с.15-16).

24 квітня 2019 року до Відділу примусового виконання ДВС надійшла заява про повернення виконавчого документа стягувану за підписом директора ТОВ «Кредитні ініціативи» Конько А.О. на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» із посиланням на ч.3 ст. 37 Закону про зняття арешту з майна боржника (Т.1, а.с.142).

11 травня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №52530831 із виділенням постанови про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019 р. за № 52530831 в окреме провадження (Т.1, а.с.140-141).

14 травня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС Міснік Н.В. винесено постанову про зняття арешту з майна у ВП № 52530831 - земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:36:004:0024, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 . АДРЕСА_6 , а.с.122-123).

Вважаючи постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області Міснік Н.В. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52530831 про стягнення з боржника – ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 102992,40 грн. (Т.1, а.с.133-134) протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII, у редакції на момент виникнення спірних відносин, а саме на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 55411873 від 20.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно о цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Приписами частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з до абзацом 2 частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII (станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №55411873 від 20.12.2017) у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на момент відкриття виконавчого провадження підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частина 3 статті 40 Закону №1404-VIII, редакція якої не змінювалась з моменту відкриття виконавчого провадження і до моменту повернення виконавчого документу, передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом вище, 24.04.2019 року на адресу ВПВР УДВС ГТУЮ у Закарпатській області надійшла заява стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» від 12.04.2019 №574 про повернення виконавчого документа стягувачу в порядку пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Т.1, а.с.142).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Відповідно до частини 4 статті 37 Закону №1404-VIII про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Спір у цій справі виник у зв`язку з різним тлумаченням правового режиму застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 вирішила виключну правову проблему у питанні застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у зв`язку з різним застосуванням й тлумаченням вказаних норм судами касаційної інстанції різної юрисдикції, зазначивши таке.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 дотримується висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору вважає: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Підсумовуючи, суд зазначає, що незважаючи на активні дії державного виконавця, які вживались ним під час примусового виконання виконавчого напису №1701, виданого приватним нотаріусом Немм О.В. 08.04.2014, у рамках виконавчого провадження № 52530831, заходи примусового виконання рішення в даному випадку не призвели до реального виконання виконавчого документа, а відтак фактичне виконання виконавчого документу не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вжитими державним виконавцем заходами примусового виконання, а отже підстави для стягнення виконавчого збору в такому випадку не виникають.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №824/172/18-а.

Водночас, суд зазначає, що виконавчий збір не може бути стягнутий лише на підставі повернення виконавчого документа стягувачу за заявою останнього.

Відтак, у разі повернення виконавчого документа стягувачу та за відсутності факту стягнення боргу обов`язок щодо сплати виконавчого збору у боржника не виникає.

Отже для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, результатом яких є фактичне виконання виконавчого документу. Натомість дії державного виконавця у вигляді винесення відкриття постанови про відкриття виконавчого провадження, направлення запитів, винесення постанови про арешт майна боржника, проведення оцінки майна тощо не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом.

Враховуючи, що дії державного виконавця не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом, такі дії державного виконавця не є достатніми підставами для стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні №52530831.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав та не довів відсутності підстав для скасування спірної постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 1029,93 грн., що підтверджується квитанціями від 13.06.2019 №0.0.1379514898.1 (Т.1, а.с.5) та від 14.08.2019 №4011410021 (Т.1, а.с.73).

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача 768,40 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ш.Петефі, буд.14, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 43316386), Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 34888449), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.В. від 27 березня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 102992,40 грн., винесену у виконавчому провадженні №52530831.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ш.Петефі, буд.14, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 43316386) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1029,93 грн. (одна тисяча двадцять дев`ять грн. 93 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

СуддяЯ. М. Калинич