Ухвала суду № 89349359, 20.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/459/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

22 січня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Крім того, клопотання позивача про поновлення строку звернення з даним позовом задоволено, поновлено позивачу строк звернення з даним позовом.

12 березня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.40-45). В якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачу дійсно на виконання рішення Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року був проведений перерахунок відповідних пенсійних виплат. Така виплата на виконання судового рішення мала разовий характер, а тому не підлягає компенсації. Крім того, відповідачем зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом.

18 травня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення з даним позовом. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що на виконання рішення Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року позивачу було нараховано та виплачено доплату у розмірі 7768,11 грн 31 серпня 2017 року, таким чином на думку відповідача, позивач про порушення своїх прав мав дізнатись саме з 31 серпня 2017 року. Крім того, відповідач посилається на правову позицію, викладену Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 6 травня 2020 року 2020 року у справі №240/193/20 (а.с.52-55).

Дослідивши заявлене клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та наявні докази у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року позивачу було нараховано та виплачено доплату у розмірі 7768,11 грн, яка була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 31 серпня 2017 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку (а.с.4).

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Тобто пенсійне законодавство передбачає виплату компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам, яка здійснюється згідно із законом.

Законом, який регулює виплату такої компенсації є Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно статті 4 якого виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", обов`язок виплатити вказану компенсацію у відповідача і, відповідно, право на її отримання у позивача виникають в місяць виплати заборгованості по пенсії. При цьому слід звернути увагу, що діючим законодавством не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору щодо невиплати компенсації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що пенсійний орган, з вини якого пенсіонером не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості по пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 8 серпня 2019 року справа №806/2896/18.

Тобто, перебіг строку звернення до адміністративного суду почався для позивача 1 вересня 2017 року, тобто з наступного дня після виплати пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати та закінчився 1 березня 2018 року, після спливу шестимісячного строку, з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів.

Разом з тим, з адміністративним позовом до суду позивач звернувся 22 січня 2020 року, тобто з пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, строку на звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного суду України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд вважає, що позивач, отримавши 31 серпня 2017 року кошти у сумі 7769,11 грн мав можливість із вересня 2017 року дізнатися у відповідача про походження цих коштів, за що вони виплачені, чому саме у такому розмірі, та з`ясувати чи була виплачена разом із пенсією компенсація втрати частини доходів і, відповідно, дізнатися, чи порушене його право на отримання такої компенсації.

Отже, позивач про порушення свого права на отримання компенсації міг дізнатися у вересні 2017 року і звернутися до суду з позовом в межах строку, визначеного Кодексу адміністративного судочинства України, однак ніяких дій для цього не вживав, із заявою щодо походження цих коштів та з чого вони складаються звернувся до відповідача лише у грудні 2019 року (а.с.9).

Разом з тим суд відмічає, що той факт, що із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а-615/154/12, позивач звернувся до відповідача у грудні 2019 року не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду не може бути пов`язана з тим, що позивач не має юридичної освіти та не знає законодавства, оскільки така обставина не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання позову до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у заяві про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку не вказуються обставини, які були б об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Аналогічної позиції притримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 6 травня 2020 року у справі №240/193/20.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення із зазначеним позовом до суду.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Д.М. Гурін