Рішення № 89349344, 20.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/12542/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

24 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати з 1 січня 2018 року пенсію у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розміри грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, статті 43 та статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" провести виплату пенсії з 1 січня 2018 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року, з урахуванням здійснених виплат, однією сумою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 1 січня 2018 року з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 1 січня 2018 року відповідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що частиною 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не визначено та не передбачено право Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок та розміри «виплати» перерахованих пенсій, що в наявності в Постанові від 21 лютого 2018 року №103. Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 вказаного Закону, відповідно до частини 3 якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. У свою чергу, частиною 2 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 в частині відстрочення виплати належної позивачу пенсії суперечить вимогам частини 3 статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Як наслідок, з урахуванням приписів частини третьої статті 113 Конституції України, статей 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України положення Постанови КМУ №103 відносно умов, порядку та розмірів саме виплати сум перерахованих пенсій до спірних правовідносин не повинні застосовуватися, оскільки відповідно до змісту частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ зовсім не визначені такі повноваження Кабінету Міністрів України.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 2 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 січня 2020 року провадження у справі №240/12542/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19.

21 січня 2020 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на адміністративний позов (а.с.25-26) в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень вказав, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку з 1 січня 2018 року не зменшився, тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, проводячи перерахунок пенсії з 1 січня 2018 року, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Отже відсутні підстави для виплати 100% підвищення пенсії позивачу з 1 січня 2018 року згідно Постанови №704 від 30 серпня 2017 року. Також, аналіз пунктів 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» свідчить про те, що зміст права на соціальний захист осіб, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону №2262, залишився незмінним, оскільки Постанова №103 не змінила існуючого на день її прийняття набутого права осіб на отримання пенсій. Цим положенням Кабінет Міністрів України у відповідності до вимог статті 63 Закону №2262 на підставі статей 6, 19, 116, 117 Конституції України встановив тільки порядок виплати перерахованої пенсії особам, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону №2262 та які мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень вказаної постанови, що полягає в поетапній виплаті пенсій військовослужбовцям, починаючи з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин пункти 1-2 Постанови КМУ №103 були чинними та обов`язковими для виконання Пенсійним фондом України, підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Визнання нечинними пунктів 1, 2 постанови №103 з 5 березня 2019 року не може мати наслідком визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії, які були вчинені до визнання нечинною постанови КМ України №103.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року поновлено провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №160/3586/19.

Відповідно до довідки у справі від 18 травня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року №01-42-в від суддя Гурін Д.М. у період з 15 травня 2020 року до 19 травня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.35).

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2010 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб".

Позивачу здійснювався перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" з 1 січня 2018 року. Відповідно до пункту 2 цієї постанови виплата позивачу підвищеної пенсії проводиться з 1 січня 2018 року у таких розмірах:

з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Оскільки, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, скасовано 2 пункт Постанови КМУ №103 щодо обмеження часткової виплати суми підвищення пенсії, позивач у 18 листопада 2019 року звернувся до відповідача з відповідною заявою про проведення перерахунку пенсії з 5 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року (а.с.11).

На заяву позивача відповідач листом від 25 листопада 2019 року №В-5235 відмовив у проведенні перерахунку пенсії, оскільки відповідно до статті 63 Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", визначено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала до дати звільнення з служби, здійснюється у 2019 році у розмірі 75% суми підвищення пенсії. Таким чином, відповідач визначив, що підстави для виплати підвищення пенсії у 100% розмірі - відсутні (а.с.12).

Позивач, не погодившись з такою відмовою відповідача та вважаючи, що у неї є наявні усі підстави для здійснення виплати підвищеної пенсії із урахуванням 100% від суми підвищення, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується учасниками справ, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яка їй була перерахована з 1 січня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №103, при цьому, згідно з пунктом 2 вказаної Постанови, виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом)) проводиться з 1 січня 2019 року у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Однак, у зв`язку із прийняттям вказаних судових рішень, відповідачем позивачу не було здійснено перерахунку та виплати з 5 березня 2019 року пенсії у визначеному законом розмірі з урахуванням суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, внаслідок чого остання звернулась до суду з даним позовом.

Предметом спору є відмова у перерахунку та виплаті пенсії позивачеві, перерахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, з 5 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Суд звертає увагу, що дана справа та зразкова справа №160/3586/19 є типовими, а відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно висновків Верховного суду, викладених у рішенні від 6 серпня 2019 року та постанові від 11 березня 2020 року у справі №160/3586/19, у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано; отже, з 5 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії»».

Водночас суд зважає на те, що до 4 березня 2019 року Порядок №103 був чинним, не був визнаний незаконним, а тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області були відсутні підстави для не застосування його норм при виплаті перерахованої пенсії до 4 березня 2019 року включно.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині правовідносин, що виникли та існували до 4 березня 2019 року включно не підлягають задоволенню.

Окрім того, не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання здійснити виплату перерехованої пенсії однією сумою, оскільки вона позивачем не обґрунтована.

Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачу за рахунок виплати з 5 березня 2019 року 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, є протиправною, а тому позов підлягає задоволенню у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-III, передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно з статтею 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону №2050-III та Порядку №159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 5 березня 2019 року може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.

Звертаючись до суду, особа вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 1 січня 2018 року є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом від 25 листопада 2019 року №В-5235 у виплаті ОСОБА_1 з 5 березня 2019 року пенсії у розмірі, який обчислено з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 виплату пенсії з 5 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного з грошового забезпечення станом на 1 березня 2018 року, з урахуванням здійснених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 5 березня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби строк оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Д.М. Гурін