Рішення № 89349178, 18.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2020 року Справа № 280/767/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати противоправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанов Енергодарського міського суду Запорізької області від 13.10.2014 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 по справі № 316/2197/14-а за період з 10.03.2014 року по дату виплати, а саме 05.12.2019;

-зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанов Енергодарського міського суду Запорізької області від 13.10.2014 року та Дніпропетровською апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі № 316/2197/14-а за період 10.03.2014 року по дату виплати, а саме 05.12.2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Постановою Енергодарського міського сулу Запорізької області від 13.10.2014 зміненою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 по справі № 316/2197/14-а зобов`язано УПФУ в м. Енергодар Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з відрахуванням отриманих сум, починаючи з 10.03.2014. На виконання вказаного управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 результаті якого нараховано 26101,66 грн. за період з 10.03.2014 по 02.08.2014. Однак через тривале невиконання постанови суду позивач був вимушений звернутися до Європейського суду з прав людини. На виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», від 05.06.2012 року № 4901-VІ, Постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 у грудні 2019 року я отримував заборгованість по виплаті моєї пенсії згідно з постановами судів від 13.10.2014 року та від 04.12.2014 року у розмірі 26101,66 грн. 05.12.2019 позивач отримав належні йому кошти у сумі 26101,66 грн. 09.12.2019 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплат пенсії, яка була нарахована мені на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.20І4 по справі № 316/2197/14-а за період з 10.03.2014 по 05.12.2019. Однак 24.12.2019 відповідач своїм листом відмовив позивачу у здійсненні розрахунку та виплати такої компенсації. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву (вх. №8713 від 25.02.2020), в якому відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що управлінням проведено відповідний перерахунок 03.02.2015 після надходження заяви позивача про виконання постанови. Вказав, що відповідно ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виплата коштів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Та посилаючись на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанову КМУ від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» вважає відсутні законні підстави для проведення компенсації. Просив в задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою судді від 10.02.2019 відкрито провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео - та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І) та є інвалідом 2 групи. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.

Так, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2014 у справі №316/2197/14-а, визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м.Енергодар Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю всупереч положень ст.ст. 50, 54 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з відрахуванням отриманих сум, починаючи з 10 березня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 жовтня 2014 року у справі №316/2197/14-а скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю за період з 01.01.2014 року по 09.03.2014 року та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду. В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На виконання постанов відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 результаті якого нараховано 26101,66 грн. за період з 10.03.2014 року по 02.08.2014 року.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», від 05.06.2012 року № 4901-VІ. Постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649 у грудні 2019 року отримав заборгованість по виплаті пенсії згідно з постановами судів у серпні 2017 у розмірі 26101,66 грн.

Позивач звернувся з заявою від 09.12.2019 до відповідача про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 10.03.2014 по дату виплати, а саме 05.12.2019.

Листом №3021/Є-9 від 24.12.2019 відповідач відмовив позивачу у здійсненні розрахунку та виплати такої компенсації. Зазначивши, що нарахування та виплата основного розміру пенсії проводилась щомісячно та не припинялась.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

За статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Отже право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статей 2 та 3 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже вищевказані статті встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З вищевикладеної статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 вбачається формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17 (К/9901/22965/18).

Частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням цього, суд не приймає доводи відповідача, що ним своєчасно виплачено пенсію на виконання рішення суду є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр-т. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанов Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 жовтня 2014 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року по справі № 316/2197/14-а за період з 10 березня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанов Енергодарського міського суду Запорізької області від 13 жовтня 2014 року та Дніпропетровською апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року по справі № 316/2197/14-а за період з 10 березня 2014 року по дату виплати, а саме 05 грудня 2019 року.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В.Стрельнікова