Ухвала суду № 89348899, 21.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

21 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/1286/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 13.02.2020 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 25.01.2014 по 30.06.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснивши розрахунок, нарахувати та виплатиш ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплата пенсії з а період з 25.01.2014 по 30.06.2014, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 19.09.2014 у справі №284/1151/14-а по день фактичної виплата донарахованої частини пенсії.

Ухвалою суду від 16 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши наявні докази у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

При цьому, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 19.09.2014 у справі №284/1151/14-а, відповідач зробив виплату, яка була виплачена Центром поштового зв`язку №2 Житомирської дирекції АТ "Укрпошта" 24 липня 2019 року (а.с. 4).

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Тобто пенсійне законодавство передбачає виплату компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам, яка здійснюється згідно із законом.

Законом, який регулює виплату такої компенсації є Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно ст. 4 якого виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ст. 2 Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", обов`язок виплатити вказану компенсацію у відповідача і, відповідно, право на її отримання у позивача виникають в місяць виплати заборгованості по пенсії. При цьому слід звернути увагу, що діючим законодавством не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору щодо невиплати компенсації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що пенсійний орган, з вини якого пенсіонером не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості по пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 справа № 806/2896/18.

У клопотанні про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку, позивач вказує, що про факт наявності у неї права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії дізналась лише в грудні 2019 року від сусідки. Зазначає, що лише після отримання відповіді відповідача та роз`яснень правозахисника, їй стало відомо та зрозуміло про незаконність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 19.09.2014 у справі №284/1151/14-а, що і стало підставою звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд вважає, що позивач, отримавши 24 липня 2019 року кошти в сумі 20758,07 грн мала можливість із липня 2019 року дізнатися у відповідача про походження цих коштів, за що вони виплачені, чому саме в такому розмірі, та з`ясувати чи була виплачена разом із пенсією компенсації втрати частини доходів і, відповідно, дізнатися, чи порушене її право на отримання такої компенсації.

Отже, позивач про порушення свого права на отримання компенсації могла дізнатися у липні 2019 року і звернутися до суду з позовом в межах строку, визначеного КАС України, однак ніяких дій для цього не вживала, із запитом щодо походження цих коштів та з чого вони складаються звернулася до відповідача лише у грудні 2019 року.

Разом з тим суд відмічає, що той факт, що із заявою про виплату компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 19.09.2014 у справі №284/1151/14-а, позивач звернулась до відповідача у грудні 2019 року не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Позивачем у заяві про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку не вказуються обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від її волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук