Рішення № 89348739, 21.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5956/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі №2491-2355/М-02/8-0300/20 від 13.04.2020 та зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст..50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17.01.2020, без обмеження її граничного розміру, з у рахуванням раніше проведених виплат з 13.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що із березня 2005 року отримує пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від розміру середньомісячного грошового забезпечення старшого прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України, визначеного станом на день призначення пенсії. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657, яка набула чинності 06 вересня 2017 року, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та збільшено розміри посадових окладів і надбавок до посадових окладів за класні чини. На підставі вказаного, позивач 19.03.2020 звернувся до Головного УПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої додав довідку військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17.01.2020 про розміри грошового забезпечення старшого прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України.

Проте, за результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 13.04.2020 №2491-2355/М-02/8-0300/20 відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії. Відповідач мотивував свою відмову тим, що з 15 липня 2015 року Закон України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року втратив чинність, а отже, законних підстав перерахунку пенсії немає. Окрім того, відповідач зазначив, що відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (в редакції чинній на 01 березня 2018 року) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України оскільки положення вказаної норми визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)2019, то однією з умов, необхідних для проведення перерахунку пенсії, є підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, що відбулося не раніше 13 грудня 2019 року.

Позивач вважає відмову у перерахунку його пенсії протиправною, оскільки вважає, що має право на такий перерахунок із 13 грудня 2019 року відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХII.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.

У відзиві від 07.05.2020 №0300-0802-8/11821 на позов відповідач його вимог не визнав. Зазначив, що після 13 грудня 2019 року (із дня прийняття Конституційним Судом України рішення) підвищення заробітної плати відповідним категоріям прокурорським працівникам не проводилось, a тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача.

Також у відзиві зазначено, що 21 лютого 2020 року Міністерством соціальної політики України погоджено порядок дій при перерахунку пенсій працівникам прокуратури у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України 13 грудня 2019 року рішення №7-p (II)2019 із Офісом Генерального прокурора України та розроблено форму довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Надана позивачем довідка не відповідає визначеній формі та не містить усіх необхідних відомостей: не завірена печаткою установи; не зазначено про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на всі виплати, які вказані в довідці; не вказані первинні документи, на підставі яких вона видана; не вказано місце знаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Керуючись наведеним, відповідач вважає, що діяв у межах та у спосіб, визначений Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління ПФУ у Волинській області із березня 2005 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року в розмірі 90 відсотки від суми місячного заробітку.

19.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року у зв`язку із збільшенням окладів працівників прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657. Разом із заявою позивач подав довідку військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року про розмір грошового забезпечення старшого прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України. (а.с.12)

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 13.04.2020 №2491-2355/М-02/8-0300/20 відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії. Відповідач мотивував свою відмову тим, що з 15 липня 2015 року Закон України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року втратив чинність, а отже, законних підстав перерахунку пенсії немає.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції чинній на 01 березня 2018 року) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України оскільки положення вказаної норми визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)2019, то однією з умов, необхідних для проведення перерахунку пенсії, є підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, що відбулося не раніше 13 грудня 2019 року.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, частина перша якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною дванадцятою цієї статті, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо, при цьому, пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру").

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

Разом із цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення №7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Суд враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність із 13 грудня 2019 року.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:

частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

При цьому, Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Отже, Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача при відмові в перерахунку пенсії позивачу на відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснення перерахунку пенсії.

Поряд із цим, слід зауважити, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019).

Окрім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на невідповідність форми довідки №38 від 17 січня 2020 року, наданої позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії з огляду на те, що її видано до погодження порядку дій Міністерства соціальної політики України із Офісом Генерального прокурора, яке оформлене листами №21-698вих-20 від 18 лютого 2020 року, №2690/0/2-20/54 від 21 лютого 2020 року, при перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури у зв`язку із прийняттям Другим Сенатом Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року рішення №7-р(ІІ)/2019, якими також розроблено (запропоновано) форму довідки про складові заробітної плати/грошового забезпечення.

Із досліджених листів №21-698вих-20 від 18 лютого 2020 року, №2690/0/2-20/54 від 21 лютого 2020 року випливає, що між профільним Міністерством та Офісом Генерального прокурора обрано письмову форму погодження порядку дій при перерахунку пенсій працівникам органів без ознак нормотворчого характеру.

Також, суд звертає увагу, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі (частина перша статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Наведене спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов щодо відсутності необхідних відомостей та реквізитів у довідці №38 від 17 січня 2020 року, зокрема: не завірена печаткою установи; не зазначено про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на всі виплати, які вказані в довідці; не вказані первинні документи, на підставі яких вона видана; не вказано місце знаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Водночас, суд акцентує, що невідповідність форми наданої для перерахунку пенсії довідки не була підставою для відмови у такому перерахунку.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не звертався до Управління за перерахунком пенсії, а відповідь-роз`яснення органу Пенсійного фонду України не є актом, який може бути оскаржено до суду та не є рішенням по суті питання, суд зазначає, що за змістом заяви позивача від 19.03.2020 чітко висловлено прохання про перерахунок його пенсії відповідно до Постанови №657, крім того до заяви долучено довідку №38 від 17.01.2020 для перерахунку пенсії.

У цьому контексті суд враховує висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, відповідно до якого у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника (пенсіонера), відмова у її розгляді по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Крім цього, як зі змісту оскаржуваної відмови так і зі змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач однозначно був обізнаний про намір позивача домогтися саме перерахунку пенсії, а не реалізувати передбачене нормами Законом України "Про звернення громадян" загальне право направляти звернення у вигляді заяви довільної форми органу державної влади.

Також, суд звертає увагу, що листом від 13.04.2020 відповідачем не лише здійснено роз`яснення норм законодавства про перерахунок пенсії, а й чітко вказано на підставу відмови у перерахунку пенсії позивача, а саме те, що підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури повинно відбутися не раніше 13.12.2019.

Відтак, аргументи відповідача про те, що позивач не звертався з відповідною заявою про перерахунок пенсії, оцінюються судом критично.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має право з 13.12.2019 на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) з урахуванням довідки №38 від 17.01.2020, виданої військовою прокуратурою Західного регіону України.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення, викладеного у листі від 13.04.2020 №2491-2355/М-02/8-0300/20 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, суд зазначає наступне.

Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви про призначення або перерахунок пенсії повинно прийматися у формі рішення. Чинне законодавство не наділяє суб`єкта владних повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії кваліфікуються як протиправні дії щодо неприйняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії чи про відмову.

Таким чином, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 з 13.12.2019 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років, оскільки відповідачем не приймалось рішення або протокол за наслідками розгляду його заяви про перерахунок пенсії.

Разом із тим, вимога позивача про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження її граничного розміру, на переконання суду, є передчасною, оскільки в ході даного судового розгляду не встановлено обставин та не здобуто доказів щодо обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 Лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.04.2020 №2491-2355/М-02/8-0300/20 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, відзив на позовну заяву від 07.05.2020, інші документи не містять доводів та обґрунтувань про необхідність обмеження граничного розміру пенсії позивача.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у даній справі оскаржується відмова у перерахунку пенсії, вчинена відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи здійснена вона: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області, відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, діяло протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із меж заявлених позовних вимог та наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із 13 грудня 2019 року.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у розмірі 840, 80 грн., сплачені згідно квитанції від 16.04.2020. (а.с.10-11)

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про прокуратуру", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із 13 грудня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки військової прокуратури Західного регіону України №38 від 17 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат, із 13 грудня 2019 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення, з урахуванням п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22 В.

Суддя Ю.Ю. Сорока