Рішення № 89348650, 21.05.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2020 р. Справа № 120/1668/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 року № 18/57. Тому, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язано надати суду у встановлений строк належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

13.05.2020 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто застосовується з 13.12.2019 року. Разом із тим, спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та позивачем виник до визнання частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII не конституційними, а тому, рішення Конституційного суду не може впливати на дані правовідносини.

Окрім того вказано, що відповідно до положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII умови та механізм перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто здійснення оспорюваного перерахунку можливе лише після прийняття відповідного механізму Кабінетом Міністрів України, який станом на сьогоднішній день не прийнятий.

У свою чергу, позивачем надана довідка видана прокуратурою Вінницької області від 10.03.2020 року № 18/57, форма якої не затверджена жодним нормативно-правовим актом. При цьому, ані зазначеним Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, ані рішенням Конституційного Суду України не визначено, які саме складові заробітної плати слід враховувати при видачі довідок для проведення зазначеного перерахунку пенсій, не визначена форма довідок про заробітну плату для проведення перерахунку пенсій.

Таким чином, на дату виникнення спірних правовідносин у даній адміністративній справі, так і на сьогоднішній день відсутній механізм здійснення перерахунку пенсій працівникам прокуратури, закріплений на законодавчому рівні.

Тобто, виходячи зі змісту положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (чинної на сьогоднішній день) перерахунок пенсії непрацюючим пенсіонерам з числа прокурорських працівників, здійснюється з моменту виникнення права на такий перерахунок у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій осіб.

Разом із тим, після прийняття рішення Конституційним Судом України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019, не прийнято нормативно-правового акту щодо підвищення заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, а відтак у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії. Дане право виникне у нього після прийняття рішення про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Оскільки довідка від 10.03.2020 року № 18/57, яка була додана до заяви від 16.03.2020 року на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури прийнятим до 13.12.2019 року, на думку представника відповідача, підстави для проведення перерахунку пенсії згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 10.08.2002 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у розмірі 90 % середньомісячного заробітку на час виходу на пенсію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Рішенням Конституційного Суду України Другий Сенат від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України зазначив, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

10.03.2020 року прокуратурою Вінницької області складено довідку № 18/57 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за відповідною (прирівняною) посадою керівника місцевої прокуратури.

16.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років на підставі зазначеної довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.03.2020 року № 905060139979 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на відсутність порядку перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту шостого частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею першою Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), частина перша якої передбачала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною сімнадцятою цієї статті, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Щодо умов та порядку перерахунку такої пенсії, слід зазначити, що з 01.01.2015 року частину 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції (у відповідності до Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, 15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на підставі якого частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратила чинність.

Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону № 1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Судом встановлено, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії відповідач виходив з того, що після прийняття рішення Конституційним Судом України постанови чи інші нормативні акти про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури не видавались. Тобто, у чинному пенсійному законодавстві відсутні правові норми щодо проведення перерахунку пенсій прокурорам.

Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд враховує наступне.

Як зазначено судом вище, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 (далі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність 13.12.2019 року.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

За змістом частини першої статті 97 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 встановив такий порядок його виконання:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, Закон № 1697-VII з 13.12.2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13.12.2019 року є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників, як те передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII.

Отже, у даному випадку, моментом виникнення права на перерахунок є 13.12.2019 року, а саме дата прийняття Рішення № 7-р(ІІ)/2019.

Таким чином, перерахунок призначеної пенсії має проводиться з 01.01.2020 року, а саме з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, а тому позивач дійшов помилкового висновку, що його пенсія має бути перерахована з 16.03.2020 року.

Окрім того, суд зазначає, що Офіс Генерального прокурора листом від 18.02.2020 року № 21-698вих20 звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо погодження порядку здійснення перерахунку пенсій прокурорів з огляду на ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 року.

Пунктом другим розділу І вказаного Порядку передбачено, що перерахунок пенсії проводиться за зверненням пенсіонерів до органів Пенсійного фонду України (незалежно від факту їх роботи) на підставі довідок про заробітну плату (додаток 1), виданих органом прокуратури, в яких складові заробітної плати визначаються на момент виникнення права на перерахунок.

Листом від 21.02.2020 року вих.№2690/0/2-20/54 Міністерство соціальної політики України повідомило Офіс Генерального прокурора про погодження запропонованого порядку здійснення перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури.

Також, листом від 25.02.2020 року вих.№1416/0/196-20 Міністерство соціальної політики України повідомило Пенсійний фонд України про узгодження порядку здійснення перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури.

У свою чергу, Пенсійний фонд України листом від 11.03.2020 року № 2800-030102-9/7916 повідомив начальників головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві про погодження порядку дій при перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури.

Надана позивачем довідка прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 року № 18/57 складена на бланку органу прокуратури, містить обов`язкові реквізити (дату та вихідний номер), підписана посадовими особами, підпис яких скріплений гербовою печаткою. Крім того, така довідка складена за формою, наведеною у додатку № 1 до листа Офісу Генерального прокурора від 18.02.2020 року вих.№21-698вих20.

Отже, відповідна довідка є належним та достатнім доказом розміру заробітної плати працівника прокуратури за аналогічною посадою та саме на її підставі має бути проведений перерахунок пенсії позивача.

Відображення відомостей у довідці на підставі нормативних документів про підвищення заробітної плати працівників прокуратури прийнятих до 13.12.2019 року не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку, оскільки беззаперечним є факт підвищення заробітної плати працівникам прокуратури після призначення пенсії позивачу, а право на відповідний перерахунок відновлено рішенням Конституційного Суду України, з прийняттям якого виникло у позивача.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004 року, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011 року, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову здійснити перерахунок пенсії за вислугу років. Відтак, у межах спірних правовідносин належним та достатнім способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування індивідуального акта - рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Тобто, обраний позивачем спосіб судового захисту у цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Разом із тим, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно з частиною першою вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 905060139979 від 18.03.2020 року про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 КАС України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

З огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну відмову пенсійного органу у перерахунку пенсії, викладену у рішенні № 905060139979 від 18.03.2020 року, з метою відновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2020 року відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, у розмірі 90 % розміру грошового забезпечення, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 року № 18/57, з урахуванням раніше виплачених сум.

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.01.2020 року відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, у розмірі 90 % розміру грошового забезпечення, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 року № 18/57, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією від 13.04.2020 року № 0.0.1675009554.1.

Як зазначено вище, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905060139979 від 18.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, у розмірі 90 % розміру грошового забезпечення, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 10.03.2020 року № 18/57, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 21.05.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна