Рішення № 89348604, 20.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3871/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення; зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЛС-ГРУП» (далі – ПП «ЛС-ГРУП», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці Волинської митниці Держмитслужби (далі – «Волинська митниця, відповідач) про визнати протиправним та скасувати рішення, а саме картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2019/00797 від 30.09.2019; зобов`язання Волинську митницю Держмитслужби відновити для Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» застосування преференції для товару, що було оформлено згідно митної декларації №UA205100/2019/013977 від 30.09.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2019 позивач імпортував на митну територію України сідельний тягач марки – DAF FT XF, 2012 року випуску, як преференційний товар в рамках режиму вільної торгівлі, визначеної згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 та Протоколу І до неї. Для підтвердження преференційного походження ПП «ЛП-ГРУП» надано для перевірки копію декларація-інвойс № 190925.І-ЕЕС/LSG від 25.09.2019; міжнародну товарно-транспортну накладну Б/Н від 26.09.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів № 3225/19 від 27.09.2019; Контракт №04/19-ЕХ від 13.09.2019; сертифікат відповідності;копію митної декларації країни відправлення.

Однак, Волинською митницею, відмовлено ПП «ЛС-ГРУП» у застосуванні преференційного тарифу до вищезазначеного товару та видано картку відмови № UA205100/2019/00797 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 30.09.2019 № UA205100/2019/013969.

Причиною для відмови в прийнятті митної декларації слугувало те що за попереднім запитом митниці та за інформацією отриманою від митних органів Республіки Польща експортер EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o не надав доказів преференційного походження подібних товарів

Позивач вважає, що митним органом неправомірно відмовлено у застосуванні режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товару: сідельний тягач марки - DAF, моделі - НОМЕР_1 НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_3 , та неправомірно видано картку відмови № UA205100/2019/00797 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 30.09.2019 № UA205100/2019/013969.

Також зазначає, що контролюючим органом порушено, передбачені чинним національним і міжнародним законодавством, процедури визначення преференційного походження товару та перевірки такого, оскільки, у разі наявності сумнівів, які прямо не передбачені нормативно-правовими документами щодо правомірності застосування преференційних тарифів, а також преференційного походження товару, чи наявності сумнівів щодо достовірності поданих документів для такого оформлення, контролюючий орган залишає за собою можливість проведення відповідної перевірки, яка може розвіяти чи підтвердити такі відповідні сумніви.

Відтак позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення, а саме картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2019/00797 від 30.09.2019 та зобов`язання Волинську митницю Держмитслужби відновити для Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» застосування преференції для товару, що було оформлено згідно митної декларації №UA205100/2019/013977 від 30.09.2019.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с.40).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 330-7.3-10/14 від 08.04.2020) (а. с. 43-46) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскільки експортер товару є EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o, у Волинської митниці виникли обґрунтовані підстави для перевірки преферційного походження товару, та направлення сертифікату на перевірку до уповноважених органів країни експорту для перевірки преференційного статусу походження товару. Експортер у відповіді зазначив, що сертифікат є автентичним, проте не надано достатніх доказів преференційного походження товару. Також, відповідачем направлено до Держмитслужби лист для подальшої перевірки преференційного статусу походження товару, однак на даний час відповідей на запит не надходило. Відтак враховуючи наявну у Волинської митниці інформацію, а також той факт, що ввезення товару здійснюється за контрактом, де експортер EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o., Республіка Польща, відповідачем прийнято рішення про відмову у митному оформлені та випуску товарів за митною декларацією №UA205100/2019/013977 (картка відмови від 30.09.2019 UA205100/2019/00797).

Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.

Щодо клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін суд зазначає наступне.

Так, пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами п`ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Разом з тим, частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного обґрунтування, щодо розгляду даної справи з повідомленням сторін.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між ПП «ЛС-ГРУП» (Покупець) та Компанією «EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o.» (Продавець) укладено контракт №04/19-ЕХ від 13.09.2019, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі "товар") .

Відповідно до п. 2.1 Контракту № 04/19-ЕХ сторони погодили, що загальна вартість контракту складає 3 000 000,00 Євро. Згідно п. 2.2 Сторони визначили, що ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (рахунок фактура або проформа) для відповідної поставки і встановлюватимуться в Євро.

На виконання контракту сторонами погоджено інвойс № 190925.1-ЕЕС/LSG від 25.09.2019 року, згідно з яким узгоджено вартість товару - автомобіля DAF модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_4 становить 4850,00 Євро.

30.09.2019 ПП «ЛС-ГРУП» здійснювало митне оформлення в режимі імпорту товару - сідельний тягач марки - DAF модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_4 , призначений для перевезення напівпричепів по дорогах загального призначення, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 12902 см3, потужність - 340 kW, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2012, країна походження - Євросоюз.

ПП «ЛС-ГРУП» 30.09.2019 було оформлено та подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205100/2019/013969, в якій декларантом застосовано преференційну ставку ввізного миту - 0% .

Разом з декларацією декларант надав митному органу документи, на підтвердження преференційного походження товару, підстав придбання товару, його кількісних та якісних характеристик, цінового та вартісного обгрунтування, а саме: декларація-інвойс № 190925.І-ЕЕС/LSG від 25.09.2019; міжнародну товарно-транспортну накладну Б/Н від 26.09.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів № 3225/19 від 27.09.2019; Контракт №04/19-ЕХ від 13.09.2019; сертифікат відповідності;копію митної декларації країни відправлення.

Волинською митницею ДФС України, відмовлено ПП «ЛС-ГРУП» у застосуванні преференційного тарифу до вищезазначеного товару та видано картку відмови № UA205100/2019/00797 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 30.09.2019 № UA205100/2019/013969.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами ПП «ЛС-ГРУП» здійснено випуск товару у вільний обіг па митній території України за митною декларацією №UA205100/2019/013977 від 30.09.2019 без застосування до товарів преференційного режиму вільної торгівлі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21.03.2014 в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27.06.2014 в м. Брюсселі (далі - Угода про асоціацію з ЄС), яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 29 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно із пунктом 1 статті 2 Протоколу І щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію з ЄС (далі - Протокол І) з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Як передбачено пунктом 1 статті 6 Протоколу І, в статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу. Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. Зі вказаного витікає, що якщо товар, який набув статусу виробленого у вказаній країні завдяки виконанню умов, вказаних у Додатку II, використовується для виготовлення іншого товару, то застосовні для цього другого товару умови не поширюються на перший; також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження.

Відповідно до додатку ІІ до Протоколу І для товарів групи 87 визначено умову походження товару з ЄС: «виробництво, у якому ціна усіх матеріалів не перевищує 40% ціни товару від виробника».

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16 Протоколу І передбачено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

За приписами статті 32 Протоколу І митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Як передбачено статтею 33 Протоколу І, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Згідно із частинами першою - третьою статті 43 Митного кодексу України (далі - МК України) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частин першої - третьої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Крім того, суд враховує, що листом від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 «Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу» ДФС України роз`яснило, що до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

У цьому листі також зауважено, що у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності сертифіката форми EUR.1 або декларації, перевірка цих документів здійснюється шляхом направлення до ДФС відповідного запиту.

Однак відповідачем до матеріалів справи не надано доказів направлення до Держмитслужби копії декларації країни походження чи сертифіката форми EUR.1.

Проте, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави в порядку статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для здійснення перевірки преференційного походження товару по декларації-інвойсу від 25.09.2019 №190925.1-EEC/LSG, оскільки обґрунтовані сумніви щодо достовірності цього документу про походження товару об`єктивно відсутні.

Суд вважає, що у сукупності з іншими поданими до митного оформлення документами спірний товар можна визначити як такий, що походить з ЄС.

Також, суд звертає увагу, що ті обставини, що оскільки експортер товару є EXPORT EURO CAR Sp.z.o.o, відтак у Волинської митниці виникли обґрунтовані підстави для перевірки преферційного походження товару, не може бути підставою в розумінні статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для вчинення дій щодо перевірки правомірності преференційного походження товару. Крім того, такі обставини не згадуються в переліку випадків обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару, зазначених у листі ДФС України від 03.03.2017 № 5466/7/99-99-19-03-17 «Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу».

Крім того, як зазначив відповідач у відзиві Волинська митниця звернулася із листом №2716-7.3-15 до ДФС України щодо розгляду питання про подальшої перевірки преференційного статусу походження товару. Проте, від ДФС України відповіді на даний запит на час розгляду судом даної справи не надходило.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не вжив будь-яких заходів щодо отримання від ДФС України відповіді на лист №2716-7.3-15 про перевірку преференційного походження товару.

На думку суду, оскільки позивач подав у встановленому порядку документи необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД від 30.09.2019 № UA205100/2019/013969, щодо достовірності якого відсутні обґрунтовані сумніви, тому у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаного товару.

Згідно з частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно прийнято рішення, а саме картку відмови Волинської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2019/00797 від 30.09.2019, у зв`язку із чим така картка відмови підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім того, виходячи із наданих суду пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України повноважень, та з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно також задовольнити позовні вимоги про зобов`язання відповідача відновити для Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» режим вільної торгівлі (преференційний режим) до вказаного товару, що було оформлено згідно митної декларації №UA205100/2019/013977 від 30.09.2019

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в загальній сумі 2 102,00 грн., що був сплачений відповідно до квитанції №16-3318780/С від 16.03.2020 (а.с.11), та який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №505100/2019/00797 від 30.09.2019.

Зобов`язати Волинську митницю Держмитслужби відновити для Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товару автомобіль марки DAF, модель FТ ХF 105.460Т, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_4 , згідно з митною декларацією №UA205100/2019/013977 від 30.09.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «ЛС-ГРУП» судові витрати в сумі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: Приватне підприємство «ЛС-ГРУП» (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 74А, код ЄДРПОУ 43090595).

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13,, код ЄДРПОУ 43350888)

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський