Постанова № 893441, 13.08.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13.08.07 Справа № 11/318ад.

Суддя господарського суду Луганської області Москаленко М.О., при секретарі Мелеховій О.С., розглянувши матеріали справи № 11/318ад за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до Державного підприємства «Антрацит», м. Антрацит Луганської області

про стягнення 56467 грн. 02 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – Балаба Т.М., дов. № 03-а/67 від 15.01.2007

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 56467 грн. 02 коп.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства, яке регулює питання працевлаштуванні інвалідів в Україні, у 2006 році відповідачем не був виконаний 4% норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджено, зокрема, звітом відповідача форми № 10-ПІ за 2006 рік.

Відзивом від 16.07.2007 № 10/414 на позовну заяву відповідач проти вимог адміністративного позову заперечив, посилаючись на вжиття ним заходів щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, створення відповідної комісії на підприємстві з метою проведення атестації робочих місць для інвалідів. Також відповідач послався на те, що потягом 2006 року інваліди на підприємство відповідача з метою працевлаштування не зверталися.

Сторони не досягли примирення.

В судове засідання повноважний представник відповідача не прибув, надіславши на адресу телеграму, у якій виклав клопотання про відкладення слухання справи у зв’язку неможливістю явки в судове засідання свого представника.

У задоволенні вказаного клопотання відповідача слід відмовити, оскільки ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного стоку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. З урахуванням приписів вказаної норми строк розгляду даної адміністративної справи закінчується 15.08.2007. Під час розгляду справи відповідачеві було надано можливість надання документів та пояснень у підтвердження заперечень на адміністративний позов, тому на даний час є доцільним прийняття судового рішення на підставі наявних у матеріалах справи документів, наданих сторонами. За таких обставин клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом –Закон № 875), п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" (далі за текстом –Постанова № 314) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою № 314 (далі за текстом –Положення), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 875 Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив "Порядок сплати підприємства- ми (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" (далі за текстом –Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

У відповідності з приписами ч.1 ст. 18 Закону № 875 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Ч.3 ст. 18 Закону № 875 у вказаній редакції встановлює, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.20 Закону № 875 підприємства, установи й організації (незалежно від форм власності і господарювання), на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати до відділення Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та на здійснення заходів по їх соціально-трудовій та професійній реабілітації. Розмір відрахування визначається середньою річною заробітною платою на відповідному підприємстві, в установі і організації за кожне незайняте інвалідом робоче місце. При цьому підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п.п. 5, 10-14 Положення підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до поданого ДП „Антрацит» звіту за формою державної статистичної звітності № 10-ПІ за 2006 рік (а.с. 10) середньооблікова чисельність штатних працівників у цьому періоді становила 179 осіб, фонд оплати їх праці становив 1684,6 тис. грн.

За даними звіту відповідача форми № 10-ПІ на підприємстві відповідача у 2006 році працював 1 інвалід.

П. 3.2 Інструкції визначений механізм обчислення середньооблікової чисельності працівників за звітний період, згідно з яким середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

З урахуванням вимог зазначеної вище норми Закону № 875 та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач у 2006 році повинен був працевлаштувати 7 інвалідів. Та обставина, що на підприємстві відповідача у 2006 році працював лише 1 інвалід, дає підстави стверджувати про фактичну відсутність необхідного нормативу.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою Антрацитівського міськрайцентру зайнятості № 3/03-745 від 06.06.2007 (а.с.7) вакантні місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача протягом 2006 року були відсутні.

Відповідачем суду надано лист № 303 від 24.11.2006 (а.с. 31), адресований Управлінню праці та соціального захисту населення у м. Антрацит. Згідно зі змістом вказаного листа відповідач виклав у ньому прохання про направлення на підприємство інвалідів за професією слюсар з ремонту автомобілів.

Згідно з листом Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради (а.с. 8) відповідачем 24.11.2006 було надано інформацію про вільне робоче місце з професії слюсар з ремонту автомобілів, проте на обліку в управлінні бажаючих працевлаштуватися інвалідів за такою професією не було.

Вказані листи свідчать про те, що відповідачем інформація стосовно наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів надавалася лише до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради, Крім того, вказану інформацію відповідачем було надано стосовно одного робочого місця (згідно листа Управління праці та соціального захисту населення) для працевлаштування інваліда та лише наприкінці звітного періоду (у листопаді 2006 року).

Таким чином, внаслідок невжиття відповідачем у справі заходів щодо створення на підприємстві належної кількості робочих місць для інвалідів та відсутності факту інформування відповідних державних органів, зокрема, центру зайнятості, про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів у органу державної служби зайнятості була відсутня можливість для направлення до ДП „Антрацит»з метою працевлаштування встановленої законом кількості інвалідів.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору, адже у відповідності з вимогами Закону № 875 на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів покладений обов'язок безпосереднього працевлаштування інвалідів, проте здійсненню такого обов'язку передують дії підприємства (об'єднання), установи та організації з інформування зазначених державних органів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, з забезпечення встановленої кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році є обґрунтованою, оскільки позивачем доведено суду, що порушення норм Закону № 875 відбулося саме з вини відповідача у справі.

З урахуванням викладеного позивачем доведено суду виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 56467 грн. 02 коп., тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, код 32226065, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач: Державний бюджет м. Антрацит, р/р 31215230700010 в УДК у Луганській області, МФО 804013, код 25992095, код платежу 50070000, адміністративно-господарські санкції у сумі 56467 грн. 02 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.О. Москаленко