Рішення № 89342243, 06.05.2020, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/73/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,

представника відповідачів Кушнеренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 03.04.2012 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за яким останній отримав кредит у розмірі 1600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на день його смерті становить – 19779 грн. 02 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 1391.90 грн., заборгованість за відсотками 16956.48 грн., заборгованість за пенею 1430.64 грн.

Внаслідок смерті боржника відкрилася спадщина до складу якої ввійшли усі права та обов`язки померлого.

22 жовтня 2016 року позивач звернувся з претензією кредитора до Чаплинської державної нотаріальної контори, та 21.11.2016 року отримав відповідь, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадини чи відмову від її прийняття до нотаріальної контори не зверталися. У свою чергу позивач вказує, що на момент смерті боржника, разом з ним проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому останні в силу ст. 1268 ч.3 ЦК України є такими спадкоємцями що спадщину прийняли, оскільки у встановлений законом строк заяву про відмові від спадщини не подали.

Оскільки відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України, 13.11.2019 року позивачем на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, щодо виконання умов вказаного договору, проте зазначений лист-претензія останніми залишився без належного реагування.

Враховуючи те, що боржник за кредитним договором помер, а спадкоємцями останнього є відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України просив стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 19779 грн. 02 коп. за спірним кредитним договором та судові витрати.

Представник відповідачів адвокат Кушнеренко Т.В. у своєму відзиві на позовну заяву просила суд відмовити в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування поданого відзиву вказувала, що посилання позивача на ту обставину, що відповідачі фактично прийняли спадщину, оскільки проживали разом з ним на момент смерті, а тому мають відповідати за боргами спадкоємця не відповідає вимогам ст. 1282 ЦК України, оскільки спадкоємець задовольняє вимоги кредитора в межах вартості одержаного у спадщину майна. При цьому позивачем не доведено отримання відповідачами у спадщину майна, а ОСОБА_1 не є спадкоємцем померлого, тому вимоги кредитора до останнього заявлено безпідставно.

Також у своєму відзиві представник відповідачів вказує, що кредитором пропущено строк пред`явлення вимоги претензії до спадкоємців, визначений ст. 1281 ЦК України.

Крім того вказує, що оскільки між позивачем та померлим ОСОБА_3 не було досягнуто згоди щодо умов кредитування, зокрема щодо сплати відсотків за користування коштами та пені, так як надані документи не містять підпису боржника у Умовах та правилах, то відсутні підстави вважати, що між сторонами було укладено договір кредиту, а тому заявлені банком вимоги до спадкоємців боржника щодо стягнення відсотків та пені є також безпідставними, тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача у своїй відповіді на відзив вказував, що оскільки відповідачі на день смерті були зареєстровані з померлим ОСОБА_3 то в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України є таким, що спадщину прийняли, тому мають відповідати за боргами спадкодавця, що відповідає положенням ст.ст. 1218, 1268 ЦУК України .

Щодо строків звернення з претензією, то позивач зазначає, що вимога кредитора може бути заявлена як через спадкоємців так і через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Банком у встановлений строк направлено до нотаріальної контори вимогу до спадкоємців ОСОБА_3 , що відповідає вимогам ч. ст. 1281 ЦК України, та підтверджується відповіддю нотаріуса на претензію позивача від 08.10.2016 року.

Що стосується форми кредитного договору, то такий відповідає вимогам ст. 634 ЦК України, шляхом укладення договору приєднання, а підпис позичальника в анкеті-заяві підтверджує його згоду із запропонованими умовами. Тобто укладений між банком та ОСОБА_3 є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки представником відповідачів не надано розрахунок заборгованості, а складові цієї заборгованості надані банком не суперечать умовам укладеної оферти, то вважає що наявні підстави для задоволення позову. При цьому зазначає, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_3 усвідомлював умови кредитування, про що свідчить його активне користування отриманою карткою та порядком розрахунків за нею.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, не повідомивши суд про причини неявки.

Представник відповідачів адвокат Кушнеренко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала в частині стягнення тіла кредиту, оскільки між банком та померлим ОСОБА_4 не було досягнуто згоди щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та пені, то стягненню з відповідачів підлягає фактично отримана боржником сума тіла кредиту, що становить 1391 грн. 90 коп. В решті позовних вимог просила суд відмовити, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника відповідачів, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши подані сторонами пояснення, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03 квітня 2012 року ОСОБА_3 отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 22.08.2016 року виданого виконавчим комітетом Кучерявоволодимирівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором станом на дату смерті позичальника заборгованість становить 19779.02 грн. і складається із: заборгованості за кредитом – 1391.90 грн., заборгованості за відсотками – 16956.48 грн. та заборгованості по пені в розмірі 1430.64 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 08 жовтня 2016 до Чаплинської державної нотаріальної контори з претензією кредитора до спадкоємців боржника ОСОБА_3 .

У відповідь на лист кредитора, Чаплинською державною нотаріальною конторою повідомлено позивача про те, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася та заяви про прийняття спадщини не надходили.

В подальшому 15 листопада 2019 року АТ КБ «Приватбанк» надсилало відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як особам, які були зареєстровані по місцю проживання спадкодавця ОСОБА_3 на день його смерті, і на думку банку являються спадкоємцями, лист-претензію про сплату заборгованості за кредитним договором від 03.04.2012 року, укладеним між позивачем та померлим ОСОБА_3 , яка згідно листа претензії станом на день смерті боржника становила 20279 грн. 02 коп.

Оскільки відповідачі вимогу банку не виконали, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи обставини справи та законність заявлених позовних вимог, суд виходить з таких положень закону.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ "Приватбанк" на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець (спадкоємці) у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічні роз`яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Тож на думку суду саме позивач, АТ КБ "Приватбанк", зобов`язаний довести, що саме відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого, прийняли після нього спадщину, а вартість майна, прийнятого спадкоємцями у спадщину, є такою що відповідає сумі боргу або перевищує її.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач у поданій позовній заяві зазначає, що спадкоємцями ОСОБА_3 у порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підтвердження даної обставини позивач посилається на копію паспорта позичальника та відповідачів, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.

Однак, суд вважає, що сам по собі факт реєстрації місця проживання відповідачів за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вони є спадкоємцями та прийняли після померлого спадщину.

Відповідно до спадкової справи №228/2018 витребуваної ухвалою суду від 11.03.2020 року, 02 жовтня 2018 року до Чаплинської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 на видачу свідоцтва про право на спадщину, яку вона фактично прийняла, так як проживала разом зі спадкодавцем на момент його смерті.

На підставі поданої заяви нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу за №63079380 у спадковому реєстрі.

Відповідно до Інформації про вартість земельної частки, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у херсонській області 10.07.2017 року, вартість спадкового майна, що залишилася після смерті ОСОБА_3 становить понад 200 тис. грн.. (вартість земельної ділянки, площею 7.31 га).

02 жовтня 2018 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого остання успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 4.2659 га, земельну ділянку, площею 2.0787 га., земельну ділянку, площею 0.96 га та земельну ділянку, площею 1.40 га.

Відомостей, щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 матеріали спадкової справи не містять.

Оскільки позивачем не доведено, що особа до якої пред`явлено позов – ОСОБА_1 у встановленому порядку прийняв спадщину, а матеріалами спадкової справи підтверджено факт прийняття спадщини після ОСОБА_3 лише його дружиною ОСОБА_2 , то позов в частині вимог до ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, заперечуючи проти вимог банку, представник відповідачів серед іншого вказувала на пропуск строку пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців боржника.

Що стосується даного обґрунтування свого заперечення, то суд вважає що вказане посилання представника відповідачі є необґрунтованим виходячи з наступного.

Спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Частиною четвертою зазначеної норми закону передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Проте за положеннями пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Таким чином, за змістом наведених норм закону кредитор боржника або повинен подати вимогу безпосередньо спадкоємцям, або звернутись до нотаріуса з вимогою, яку нотаріус доводить до відома спадкоємців, що прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Пред`явлення кредитором своїх вимог до спадкоємців не безпосередньо, а через нотаріуса не суперечить приписам ч.2 ст.1281 ЦК України. При цьому, на відміну від безпосереднього повідомлення спадкоємців кредитор, повідомляючи останніх про свої вимоги через нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву кредитора незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один зі спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Як видно з матеріалів справи, у жовтні 2016 року АТКБ «ПриватБанк» звернувся до Чаплинської державної нотаріальної контори з претензією кредитора, тому суд вважає помилковими доводи представника відповідачів, що шестимісячний строк, передбачений положенням ст.1281 ЦК України кредитором пропущений через звернення до суду з позовом у 2020 році. Шестимісячний строк звернення позивача, як кредитора дотриманий, оскільки подано до нотаріальної контори вимогу кредитора.

Проте, вирішуючи питання про розмір кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню зі спадкоємця, суд не може погодитися, із розрахунком наданим позивачем.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 03 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ОСОБА_3 погодився з тим, що підписана ним заява разом з умовами та Правилами, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім копії підписаної ОСОБА_3 анкети-заяви, позивач також додав витяг з Умов та Правил, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, виписку та розрахунок заборгованості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем померлого, який спадщину у встановленому порядку прийняв, отримавши відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом є ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» послався на те, що ОСОБА_2 відповідно до статті 1218 ЦК України прийняла усі права та обов`язки, що належали ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява від 03.04.2012 року, яка підписана померлим ОСОБА_3 не містила умови договору про нарахування відсотків за користування коштами та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту - суму, яку фактично отримав ОСОБА_3 , стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.04.2012 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів ОСОБА_3 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом, що ОСОБА_3 був ознайомлений зі змінами Умов кредитування, бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Саме до таких, вищезазначених висновків дійшла Велика Палата ВС у своїй постанові від 03.07.2019 року по цивільній справі №342/180/17.

У даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 03.04.2012 року) до моменту смерті ОСОБА_3 22.08.2016 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_3 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису ОСОБА_3 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.04.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вищезазначені висновки також викладені у постанові Великої Палати ВС від 03.07.2019 року по цивільній справі №342/180/17.

Враховуючи, що банком не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів з декількома варіантами тарифних планів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із померлим кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам та пені не доведені, надані позивачем письмові докази достеменно не доводять існування заявленої у позові заборгованості у померлого ОСОБА_3 по нарахованих відсотках та пені, Тарифи не містять погодження та підпису відповідача. В зв`язку з чим, неможливо встановити, які саме тарифи погодив позичальник щодо пільгового строку користування кредитними коштами, розміру відсоткової ставки, штрафу, пені за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, а тому підстави для їх стягнення відсутні у зв`язку з недоведеністю.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 03.04.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_3 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Беручи до уваги визнання відповідачем позову в частині повернення отриманих коштів, суд приходить висновку, що позов АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню підлягає заборгованість в розмірі 1391 гривень 90 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Згідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 10.05.1999 року, ід. номер – НОМЕР_3 , проживаючої по АДРЕСА_1 на користь АТ «Приватбанк» /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299 суму заборгованості за договором №б/н від 03.04.2012 року в розмірі 1391/одна тисяча триста дев`яносто одна/ гривна 90 коп. в межах вартості успадкованого майна

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 10.05.1999 року, ід. номер – НОМЕР_3 , проживаючої по АДРЕСА_1 на користь АТ «Приватбанк» /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299 витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 147/сто сорок сім/ гривень 92 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко