Вирок № 89341376, 20.05.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2900/20

провадження № 1-кп/415/948/20

ВИРОК

Іменем України

"20" травня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000723 від 21 квітня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Байчурове Поворинського району Воронезької області Російської Федерації, громадянина України, з базовою вищою освітою, не працюючого, не є особою з інвалідністю, розлученого, раніше судимого 01 серпня 2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.311, ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч.5 ст.90 КК України), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Сухіної О.В.,

захисника Стародубцевої Л.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

20 квітня 2020 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_1 , будучі особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, знаходячись біля будинку, що розташований по вулиці Кошевого міста Новодружеськ, на дорозі знайшов поліетиленовий згорток, всередині якого знаходилась порошкоподібна речовина, яка містить в собі психотропну речовину - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он). Далі у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту - для власного вживання. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 , зазначений поліетиленовий згорток з речовиною поклав у карман своєї куртки, де незаконно став зберігати до моменту вилучення.

20 квітня 2020 року, в ході огляду місця події, в період часу з 17 години 52 хвилини до 18 години 15 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено поліетиленовий згорток з речовиною, яка містить в собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,1748 грам, відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-529е від 22 квітня 2020 року, який ОСОБА_1 незаконно придбав при зазначених обставинах та незаконно зберігав при собі без мети збуту.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

28 квітня 2020 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000723 від 21 квітня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сухіною О.В., якій, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Стародубцевої Л.О., на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Сухіна О.В. в підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Стародубцева Л.О. також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України - як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 28 квітня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сухіною О.В. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 за участі захисника Стародубцевої Л.О. відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, та не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше судимий, в силу ч.5 ст.90 КК України судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, має на утриманні мати ОСОБА_2 , 1952 року народження, яка є особою похилого віку, з врахуванням обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та наявності обставини, яка відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжує - рецидив злочину. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-529е від 22 квітня 2020 року, що згідно довідки НДЕКЦ складає 1307 грн. 60 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

- речовина масою 0,2098 грама, в якій міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - РVР масою 0,1748 грама, яка відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24 квітня 2020 року (а.с.39) та квитанції № 78 (а.с.40), знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - підлягає знищенню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 квітня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Сухіною О.В. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Стародубцевої Л.О. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000723 від 21 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання - у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № 19/113/8/2-529е від 22 квітня 2020 року в сумі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп. на користь держави (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ:

- речовину масою 0,2098 грама, в якій міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - РVР масою 0,1748 грама, яка відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 24 квітня 2020 року та квитанції № 78, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова