Рішення № 893412, 14.08.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.07 р. Справа № 36/166

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Будко Н.В.

при секретарі судового засідання Крючковой К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Закритого акціонерного товариства „Донагроімпекс” м.Донецьк

до відповідача Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес” м.Донецьк

про стягнення 101 300,14грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Гарайчук В.І. по дов. №520 від 10.08.07р.;

від відповідача: не з’явився;

З 08.08.07р. по 14.08.07р. у судовому

засіданні згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Донагроімпекс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 72 400грн., 3% річних в сумі 1 140,80грн., пені в сумі 27 759,35грн.

У ході розгляду спору позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42 400грн., 3% річних в сумі 1 107,66грн. та пеню в сумі 26 953,01грн.

Суд розглядає вимоги позивача з урахуванням уточнення.

В обґрунтування вимог посилається на договір №7-КП від 24.01.07р., додаткову угоду до нього, довіреність, накладну, розрахунок, претензії, рахунок, акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, в сумі основного боргу 40 400грн., вважає, що нарахована позивачем згідно п.4.2 договору пеня фактично є штрафом. Просить суд надати відстрочку виконання рішення у зв’язку з тяжким фінансовим становищем, яке склалося у теперішній час на його підприємстві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази судом ВСТАНОВЛЕНО:

24.01.07р. сторони уклали договір №7-КП, згідно якого позивач зобов’язався поставити пшеницю у кількості 300тн. у власність відповідача, а останній зобов’язався прийняти його та оплатити в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Додатковою угодою №1 від 02.02.07р. до договору сторони визначили, що позивач зобов’язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію – пшеницю у кількості 450тн. +/- 10% на умовах даного договору, а також встановили, що вартість 450тн. пшениці складає 335 500грн.

На виконання умов за цим договором позивач передав відповідачу через його представника Бандалак С.П., який діяв по довіреності ЯМЯ №586514 від 27.02.07р., товар за накладною №20 від 28.02.07р. на суму 269 603,30грн.

Сторонами у договорі належним чином не визначений строк виконання зобов’язання відповідача щодо поставки продукції, у зв’язку з чим суд застосовує до даних правовідносин положення ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу письмові вимоги – претензії №149 від 05.05.07р. та №261 від 06.04.07р., про оплату боргу, а також виставив рахунок №126 від 20.02.07р. на суму 269 603,30грн.

Однак відповідач заборгованість оплатив частково в сумі 197 203,30грн.

Після пред’явлення позову відповідач також частково перерахував позивачу у рахунок погашення боргу 32 000грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду спору складає 40 400грн.

Доказів оплати залишку боргу в сумі 40 400грн. відповідач суду не представив, у зв’язку з чим суд робить висновок, що зобов’язання відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення суду залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, договором №7-КП від 24.01.07р., додатковою угодою, накладною, довіреністю, претензіями, рахунком, актом звірки взаєморозрахунків, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40 400грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання також тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого 3% річних складають 1 107,66грн., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

За умовами п.4.2 договору, не сплата відповідачем товару у передбачені договором строки тягне за собою сплату пені у розмірі 0,2% від неоплаченої суми, яка за розрахунком позивача складає 26 953,01грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов’язання , а пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочки виконання.

Тобто штраф і пеня є різновидами неустойки, кожен з яких має свої особливості за підставою виникнення і методом обчислення залежно від характеру порушень зобов’язання. Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від загальної суми порушеного зобов’язання. Він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов’язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов’язання. Пеня ж , у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і є тривалою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення.

Таким чином суд дійшов висновку, що передбачена п.4.2 договору неустойка за своєю правовою природою є не пенею, як вказує позивач, а штрафом, оскільки обчислюється тільки у відсотках від загальної суми порушеного зобов’язання і являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов’язання.

Що ж стосується пені, то стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96ВР від 22.11.96р. передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак договором №7-КП від 24.01.07р. сторони не передбачили відповідальність відповідача у разі порушення грошових зобов’язань у вигляді пені, у зв’язку з чим у вимогах в частині стягнення пені суд позивачу відмовляє.

У клопотанні відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарський суд відмовляє, оскільки він не представив доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин для надання відстрочки виконання рішення. Надані відповідачем баланс підприємства на 31.03.07р. та звіт про фінансові результати за 1 квартал суд не може вважати доказами тяжкого фінансового становища відповідача, оскільки вони не підтверджені аудитором.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, Господарського кодексу України, керуючись ст. ст.22,33,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Закритого акціонерного товариства „Донагроімрекс” м.Донецьк до Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес” м.Донецьк з урахуванням уточнення.

Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії „Інтербізнес”, ЄДРПОУ 01200244, (83059, м.Донецьк, вул. Сечєнова, 2, р/р260060053980 в АК „УкрбізнесБанк”, МФО 334969) на користь Закритого акціонерного товариства „Донагроімпекс”, ЄДРПОУ 25333903 (83050, м.Донецьк, б.Шевченко, 4, р/р2600600369 в ДФ ВАТ „Родовід Банк”, МФО 394512) основний борг в сумі 40 400грн., 3% річних в сумі 1 107,66грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 735,07грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 85,63грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя