Рішення № 89340814, 14.05.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1033/19

2-др/215/3/20

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

представників: від позивача – ОСОБА_1 ,

від відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернівського районного суду від 01.04.2020 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 11 385 грн. 26 коп. – заборгованості за кредитним договором б/н від 12.07.2007, в тому числі: 2998 грн. 37 коп. – заборгованості за кредитом та 8386 грн. 89 коп. – відсотків за користування кредитом за період із 28.02.2010 по 31.08.2016, а також 172 грн. 98 коп. – витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Представник відповідача адвокат Соловей Д.Г. подав суду заяву від 01.04.2020 про надання суду доказів щодо розміру судових витрат відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення по справі (вх.№6358 від 01.04.2020).

10.04.2020 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в розмірі 66937 грн. 50 коп.. Обґрунтовуючи зазначені вимоги представником відповідача до вказаної заяви подано договір про надання правової (правничої) допомоги №2/06-19 від 20.06.2020 з додатком №1 до нього щодо порядку оплати витрат та гонорару адвоката за договором про надання правової (правничої) допомоги №2/06-19 від 20.06.2020 (вх.№7032 від 10.04.2020).

Позивач направив суду клопотання від 14.04.2020 про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що підготовка до цієї судової справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, судова практика розгляду справ щодо стягнення кредитної заборгованості стала і визначена ще у 2015 році Постановою ВСУ від 11.03.2015 провадження 6-16-цс15. Розмір витрат на підготовку процесуальних документів по справі не є обґрунтованим та пропорційним до предмету судової справи з урахуванням ціни позову та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Заявлені витрати на участь у засіданнях не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. У наданому договорі про надання правової (правничої) допомоги №2/06-19 від 20.06.2020 містяться лише посилання на тарифи, що не були надані суду, а тому їх тотожність у договорі викликає значний сумнів, оскільки відсутній встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат. Таким чином, позивач вважає, що сума витрат, заявлена представником відповідача значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу; вона є не спів мірною із складністю цивільної справи, оскільки віднесена судом до малозначних справ, та не є пропорційною щодо витраченого часу не є доведеною, що була фактичною та неминучою, тому просить зменшити до мінімально розумної суми, що підлягає компенсації відповідно до діючого законодавства (вх.№7312 від 15.04.2020).

Позивач 21.04.2020 надіслав суду заяву про відкладення судового засідання для надання додаткового часу для надання доказів і пояснень по справі (вх.№7455 від 21.04.2020).

29.04.2020 до суду від позивача надійшло клопотання №20200414/3898 від 17.04.2020 про зменшення витрат на правничу допомогу з посиланням на Постанову КМУ №590 від 27.04.2006 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» та ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на аналогічні доводи, викладені ним у клопотанні від 14.04.2020, а також на відсутність документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу (вх.№8022 від 29.04.2020; ЕП№8022 від 29.04.2020).

Представник відповідача адвокат Соловей Д.Г. подав суду письмові пояснення (щодо клопотання про зменшення компенсації витрат на професійну правничу допомогу), в яких зазначив про безпідставність посилання позивача на Постанову КМУ №590 від 27.04.2006 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», оскільки зазначений нормативно-правовий акт в діючій наразі редакції не регулює питання щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, судова практика з питань стягнення кредитної заборгованості є досить динамічною і факт її зміни підтверджується зокрема останніми постановами КЦС ВС та ВП ВС, в тому числі й тими, на які посилався представник відповідача у заявах по суті та письмових поясненнях, і ці постанови ухвалені набагато пізніше 2015 року. При цьому, врахування правових позицій, викладених у постановах ВС є обов`язковим відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, а отже, пошук та вивчення актуальних правових позицій щодо конкретної справи, навіть якщо вони і не змінювались, є виправданим. Позивач, посилаючись на непропорційність вартості наданих відповідачем послуг, не зазначив конкретно, в чому вона виражена. Також позивач не довів не співмірності такої вартості. Проте, представник відповідача, звертає увагу на поведінку позивача при розгляді справи, в тому числі на необґрунтовано завищену ціну позову. Чинне законодавство не передбачає обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість її ринкової вартості. Натомість на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат, покладено обов`язок доведення не співмірності витрат з наданням відповідних доказів, що позивачем не зроблено. Також представник відповідача посилається на правові висновки ВП ВС від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та вказує на недоведеність позивачем невідповідності та завищення вартості правової допомоги як в частині складання процесуальних документів, так і витраченого адвокатом часу на це. Вважає також безпідставними твердження позивача щодо відсутності у договорі механізму розрахунку витрат на транспортування та виїзд адвоката, оскільки вони не заявлені до компенсації, а заявлені витрати за роботу адвоката безпосередньо в судовому засіданні. Крім того, посилання позивача на відсутність доказів оплати послуг адвоката не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 ВС зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. До вказаних письмових пояснень представником відповідача подані квитанцій до прибуткового касового ордеру №35 від 30.04.2020 та №3 від 05.07.2019 про сплату ОСОБА_3 45500 грн. 50 коп. і 21525 грн. відповідно (вх.№9111 від 14.05.2020).

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, викладені ними у клопотаннях та письмових поясненнях.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3-4 статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно ч.ч.1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відповідно до ч.6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем підтверджено належними доказами (договором про надання правової (правничої) допомоги №2/06-19 від 20 червня 2019 року з додатком (а.с. 214, 215 том 1), копією акту прийому-передачі наданих послуг №1 від 03.04.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги №2/06-19 від 20 червня 2019 року (а.с.216 том 1) та копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру №35 від30.04.2020 на суму 45517 грн. 50 коп. та №3 від 05.07.2019 на суму 21400 грн. (а.с.17 том 2), а їх розмір не можна вважати неспівмірним із заявленим позовом і обсягом наданих послуг.

Разом з тим, часткове задоволення позову (6,27%) є підставою відповідно до положень п.3 ч. 2 статті 141 ЦПК України для покладення на сторони судових витрат, в тому числі й на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, до стягнення з позивача підлягають понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4196 грн. 98 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4196 (чотири тисячі сто дев`яносто шість) гривень 98 коп..

В іншій частині заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Додаткове рішення у повному обсязі складено 19.05.2020.

Суддя