Рішення № 89336588, 18.05.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

18.05.2020

Справа №489/185/20

Провадження №2/489/1246

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державної казначейської служби України відшкодування шкоди, завданої рішеннями Центрального районного суду м. Миколаєва, що обмежують його права у розмірі: 11900,00 грн. - витрат, сплачених адвокату Бєліку В.Г. за надання юридичних послуг; 10000,00 грн. - моральної шкоди, за рахунок державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку. Мотивуючи свої вимоги тим, що слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва, при винесенні ухвал за їх скаргами на бездіяльність начальника слідчого відділу прокуратури Миколаївської області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не застосовувала норми законодавства України та Кримінального процесуального кодексу України; порушила вимоги ч. 2 ст. 6 Конституції України та не з`ясовувала фактів, щодо відмови у внесенні відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, тощо. Вказані обставини підтверджені ухвалами Миколаївського апеляційного суду, якими скасовані рішення слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаної С.І. та направлені скарги на розгляд. За отримання ними юридичних послуг від адвоката Бєліка В.Г., ними сплачено 11900,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь- якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 01 лютого 2018 року до Центрального районного суду м. Миколаєва звернувся директор ТОВ «РосКосметика» Дубовик М.В. зі скаргою на бездіяльність прокурора Миколаївської області Дунаса Т.О., що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаної С.І. від 05.02.2018 року, скаргу Дубовика Миколи Всеволодовича на бездіяльність прокурора Миколаївської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР повернуто разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 07.09.2018 року, апеляційну скаргу представника ТОВ "РосКосметика" - адвоката Бєліка В.Г. задоволено. Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.02.2018 року про повернення скарги ТОВ "РосКосметика" на бездіяльність начальника слідчого відділу прокуратури Миколаївської області скасовано. Постановлено нову ухвалу. Скаргу ТОВ "РосКосметика" на бездіяльність начальника слідчого відділу прокуратури Миколаївської області направлено до Центрального районного суду м. Миколаєва для розгляду.

15 січня 2018 року ТОВ "РосКосметика" звернулося до прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону із заявою, в якій стверджував про вчинення групою військовослужбовців УСБ УКраїни в Миколаївській області, службовими і посадовими особами органів державної виконавчої і судової влади, Миколаївської митниці ДФС, Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області, ГУ НП в Миколаївській області, кримінальні, службові та інші правопорушення.

Не отримавши відповіді, 22 січня 2018 року ТОВ "РосКосметика" звернулося до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на бездіяльність прокурора щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, що містилися в заяві від 15 січня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаною С.І. від 23.05.2018 року, у задоволенні скарги ТОВ "РосКосметика" відмовлено.

Позивач вважає, що слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва, при винесенні ухвал за їх скаргами на бездіяльність начальника слідчого відділу прокуратури Миколаївської області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не застосовувала норми законодавства України та Кримінального процесуального кодексу України; порушила вимоги ч. 2 ст. 6 Конституції України та не з`ясовувала фактів, щодо відмови у внесенні відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, тощо.

Позивач в своєму позові зазначає, що правопорушення вчинені слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаною С.І. підтверджуються, зокрема, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Жовноватюка В.С. від 19.04.2018 року у справі № 760/9035/19; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. від 20.03.2018 року у справі № 757/6020/18-к; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Писанця В.А. від 21.12.2018 року у справі № 757/59848/18-к; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Остапчука Т.В. від 11.03.2019 року у справі № 757/61813/18-к; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. від 18.06.2019 року у справі № 757/19852/19-к; ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Курила А.В. від 12.09.2019 у справі № 757/19070/19, які долучені до матеріалів справи.

Статтями 126, 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Положеннями статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

З пункту 3 частини 2 статті 11 цього Кодексу, вбачається, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини 2); - відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2).

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього ( досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливістю суб`єктивного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

В даному випадку такі підстави відсутні.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст. 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими і службовими особами ( ст.ст.1173,1174 ЦК України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся із позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Таким чином, чинне законодавство чітко визначає порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. При цьому, встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в даному випадку - прокуратури, а не суду, які за результатами визначення розміру такої шкоди виносять постанову, яка може бути оскаржена до суду.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Позивач ототожнює шкоду та витрати на юридичну допомогу надану адвокатом.

Позивачем не доведено спричинення слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаною С.І. матеріальної шкоди у вигляді витрат на послуги адвоката. Між відповідачем та завдання позивачем майнової шкоди відсутній причинно-наслідковий зв`язок, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 11900,00 грн. витрат, сплачених адвокату Бєліку В.Г. за надання юридичних послуг.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Оскільки позивачем не було надано доказів завдання йому відповідачем та слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва Гречаною С.І. моральної шкоди, не вказано в чому саме полягають незаконні дії чи бездіяльність відповідача та слідчого судді Гречаної С.І., не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача, тому, враховуючі відмову у задоволенні позову, всі судові витрати пов`язані з розглядом справи несе позивач.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РосКосметика» до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.

Строк подання апеляційної скарги під час дії карантину , встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19 продовжується на строк дії такого карантину (Розділ ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України).

Починаючи с офіційної дати закінчення карантину апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ТОВ «РосКосметика», ЄДРПОУ 31613817, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 47, кВ. 3.

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «18» травня 2020 року.