Ухвала суду № 89336189, 20.05.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/605/20

пр.№ 1-кп/464/200/20

У Х В А Л А

20 травня 2020 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову,

у с т а н о в и в :

У провадженні суду на стадії підготовчого провадження перебуває кримінальне провадження № 464/605/20, внесене 16 листопада 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000806, відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Потерпілі по справі - ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , яким подано заяву про залучення до кримінального провадження в якості потерпілого, звернулися до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Одночасно ними ж на підставі положень ЦПК України подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_4 (цивільний відповідач).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

За вимогами п.4 ч.2, ч.6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого засудженого.

Вимоги до клопотання про арешт майна визначені ст.171 КПК України, зокрема у клопотанні цивільного позивача повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Отже, у даному випадку діючим кримінальним процесуальним законом встановлено процедуру арешту майна, в тому числі з метою забезпечення цивільного позову.

Тому доводи заявників про вжиття заходів забезпечення позову шляхом, який не передбачено КПК України, - забороною вчиняти певні дії та з відповідним посиланням на норми цивільного процесуального закону, яким у даному випадку правовідносини не регулюються, є помилковими та недоречними.

При цьому суд звертає увагу на вимоги ч.5 ст.128 КПК України, якою передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Тобто, застосування норм ЦПК України у кримінальному процесі можливе тільки за відсутності врегулювання відповідних відносин КПК України, чого немає у даному випадку.

Наведені порушення та недотримання вимог КПК України, в тому числі щодо неналежного виду забезпечення позову, унеможливлюють розгляд та вирішення поданої заяви про забезпечення позову по суті, що має наслідком повернення такої заявникам. Постановлення даної ухвали не перешкоджає зверненню до суду з належно оформленим клопотанням про арешт майна.

Керуючись ст.ст.369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заяву про забезпечення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Суддя О.В.Тімченко