Ухвала суду № 89333570, 19.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/4281/19

Провадження № 6/947/261/20

УХВАЛА

про відмову у відстрочці виконання рішення суду

19.05.2020 року

Київський районний суд м. Одеси

Головуючий суддя – Куриленко О.М.

За участю представника стягувача ОСОБА_1 І ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_3 про відстрочення виконання заочного рішення суду по справі № 520/4281/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2020 року заявник звернулась до суду з заявою. в якій просила відстрочити виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2019р. по справі № 520/4281/19 в частині стягнення суми заборгованості з ОСОБА_3 у загальному розмірі 72685,42 грн. на користь ОСОБА_4 на один рік - до « ІНФОРМАЦІЯ_1 » березня 2021 р.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 71917,02 грн. у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, та судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.03.2020року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.04.2019 року по цивільній справі № 520/4281/19 залишено без змін.

Стверджує, що виконання вищевказаного рішення неможливе та потребує відстрочення з наступних підстав: На сьогоднішній день ОСОБА_3 перебуває у скрутному фінансовому становищі та вже має велику не сплачену заборгованість, а саме: за комунальні послуги у розмірі 23031,99 грн., що підтверджується рахунком повідомлення № 0320017022109 та претензією ОСББ «Кооператор - 1» від 10.04.2020р; за кредит у розмірі 50000,00 грн., який був отриманий в ПАТ «КБ «ПриватБанк», що підтверджується довідкою (Випискою з банку), з яких на сьогоднішній момент не погашено 48119,33 грн. Єдиним доходом ОСОБА_3 є підприємницька діяльність, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПГФ (ФОП ОСОБА_3 ), випискою ПАТ «КБ «ПриватБанк» про грошові надходження за період з 01.06.2019р. по 13.04.2020р., та податковими деклараціями. Відповідно до виписки ПАТ «КБ «ПриватБанк» за період з 01.06.2019р. по 13.04.2020р. було отримано лише 28548,80 грн. прибутку, яких вистачило лише на сплату податків за ведення підприємницької діяльності, що підтверджується податковими деклараціями. Також ОСОБА_3 не здійснює підприємницьку діяльність взагалі, оскільки, на всій території України введено карантин. ЇЇ діяльність пов`язана з постійними контактами з людьми, а тому з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 вимушена її припинити. У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності її дохід відсутній повністю. Крім того, вона має великий перелік хвороб та постійно проходить курс лікування, що потребує значних фінансових витрат

Таким чином, заявник вважає, що є всі обставини для відстрочення виконання рішення, у зв`язку з чим звернулась до суду з даною заявою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Заявник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи у її відсутність, свої вимоги підтримала в повному обсязі.

У судове засідання з`явився представник стягувача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка у задоволенні заяви просила відмовити, вказуючи на її необґрунтованість та безпідставність.

Розглянувши подану заяву, суд приходить до висновку про те, що дана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/4281/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 71 917, 02 гривень у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судовий збір у розмірі 768, 40 гривень.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 12.03.2020 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2019 року залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч.1,3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство України пов`язує відстрочення виконання рішення суду з наявністю виключних обставин.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на те, що її матеріальне становище не дозволяє наразі сплачувати заподіяну матеріальну шкоду.

Дійсно, судом встановлено, що у заявника наявна заборгованість за комунальні послуги у розмірі 23031,99 грн. та кредит у розмірі 50000,00 грн., який був отриманий в ПАТ «КБ «ПриватБанк». Також з матеріалів справи вбачається, що заявник має низку хвороб.

Однак, вирішуючи дане питання суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач, не є виключними в розумінні статті 435 ЦПК України і не є підставою для відстрочення виконання рішення, яке набрало законної сили.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для відстрочення виконання рішення суду є наявність перешкод та конкретних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявником не надано доказів щодо виникнення виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, а наведені відповідачем підстави не можуть бути визнанні такими, що вказують на необхідність відповідного відстрочення.

Тобто, заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було відстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність відстрочення такого.

Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до п.10постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Також заявник у своїй заяві як на підставу для відстрочення виконання рішення суду посилається на відсутність у неї прибутку у зв`язку з введенням на території України дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), через що вона не могла займатися підприємницькою діяльністю.

Так дійсно, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України короноавірусу COVID-19» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 та від 25 березня 2020 року № 239) відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України введено карантин, та відповідні обмежувальні заходи, який в подальшому Урядом продовжено до 22 травня 2020 року.

Разом з тим, суд вважає, що зазначена обставина, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду, оскільки дія карантинних заходів відповідно до вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» має тимчасовий характер.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням,що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про недоведеність заявником обґрунтованих підстав для відстрочення рішення суду.

Суд зазначає, що судові рішення які набрали законної сили є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Враховуючи те, що відстрочка може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, а також те, що заявником не подано жодних підтверджень щодо свого тяжкого майнового стану, не подано належним чином завірених копій документів, які б підтверджували його захворювання та проведення хірургічного втручання саме в даний час, посилання на продаж будинку який наразі перебуває під обтяженням та перебуває у стадії примусової реалізації, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_3 слід відмовити у зв`язку із її неналежною, недостатньою обґрунтованістю.

Відмова у розстрочці, відстрочці виконання рішення суду не позбавляє ОСОБА_3 права повторно звернутися із заявою в разі наявності у неї належних та достатніх аргументів для відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду.

Крім того, слід зазначити, що при вирішенні даної справи суд враховує не тільки інтереси боржника, а й інтереси стягувача, скільки рішення у справі ухвалено ще в квітні 2019 року та з цього часу жодної суми боржником на користь стягувача не сплачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення виконання заочного рішення суду по справі № 520/4281/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.