Ухвала суду № 89333521, 18.05.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/9191/20

Провадження № 1-кс/947/6211/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160480000555 від 21.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, у провадженні слідчого відділу Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020160480000555, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.02.2020 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185КК України.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій слідчим СВ Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, 30.04.2020 було проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Обґрунтовуючи подане клопотання, сторона обвинувачення зазначає, що мобільні телефони могли використовуватися як засоби зв`язку під час вчинення даного кримінального правопорушення та в них могла зберегтись інформація яка має доказове значення і в подальшому могла б бути використана, як доказ в даному кримінальному провадженні, речі які були вилучені вході проведення санкціонованого обшуку можуть бути предметом злочинного посягання відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 , який в своїх показаннях зазначає конкретний перелік викраденого майна, а також предмети одягу та інші речі могли використовуватись підозрюваними, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, з метою забезпечення збереження вилученого майна, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, між тим від слідчого надійшла заява про розгляд поданого клопотання за її відсутності.

Від представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, надійшли письмові заперечення на вказане клопотання про арешт майна, в яких представник просила в задоволенні поданого клопотання відмовити.

Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, прокурором при зверненні до слідчого судді з вказаним клопотанням не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідно обґрунтування необхідності арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, у клопотанні сторони обвинувачення поверхнево зазначено про те, що вилучене майно може відповідати критеріям речових доказів, оскільки, зокрема, мобільні телефони могли використовуватися як засоби зв`язку під час вчинення кримінального правопорушення, а решта вилученого майна могла бути предметом злочинного посягання відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 .

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що вказане формулювання сторони обвинувачення не може вважатися належним чином обґрунтованим, оскільки в клопотанні про арешт майна повинно бути чітко зазначено, яке конкретно майно могло бути предметом злочинного посягання, а яке може містити іншу важливу для кримінального провадження інформацію.

Так, слідчий суддя акцентує увагу, що згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 21.02.2020 року вбачається, що в результаті ймовірних кримінально-протиправних дій у нього було викрадено золоті прикраси та грошові кошти.

Разом з тим, звертаючись з даним клопотанням про арешт майна до слідчого судді, перелік майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт явно виходить за межі золотих прикрас і грошових коштів, й якщо в частині мобільних телефонів сторона обвинувачення ще якимось чином намагається обґрунтувати належність такого майна категорії речових доказів, то щодо решти майна обґрунтування з приводу відповідності майна речовим доказам у поданому клопотанні відсутнє.

Вказані обставини у сукупності, позбавляють можливості слідчого суддю розглянути дане клопотання з дотриманням усіх вимог законодавства, в зв`язку з чим, з огляду на вищевказані доводи, слідчий суддя приходить до переконання, що таке клопотання підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 171, 172,309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160480000555 від 21.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1