Ухвала суду № 89332080, 20.05.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1753/20

Провадження № 1-кп/946/405/20

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________

УХВАЛА

про повернення обвинувального акта прокурору

20 травня 2020 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенка І.І.,

суддів: Смокіної Г.І., Швеця В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Яковенко І.А.,

провів у місті Ізмаїл Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000973, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїл Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК),

сторона обвинувачення: прокурор Лепетюк М.В.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 , захисники Златі Д.С., Воронков В.О.,

інші учасники судового провадження: потерпіла юридична особа ТОВ «Мегелан Плюс», представник потерпілої юридичної особи Гриценко А.О.

Судом неодноразово вживалися заходи щодо вручення судових повісток про виклик до суду потерпілого юридичної особи ТОВ «Мегелан Плюс» та його представника ОСОБА_2 А.О. за адресами, зазначених в обвинувальному акті, а саме відповідно: АДРЕСА_2 та м АДРЕСА_3 Київ, вул АДРЕСА_2 - АДРЕСА_4 . Однак, судові повістки про виклик до суду жодного разу не вдалося вручити ані потерпілому, ані його представнику. Так, судова повістка про виклик до суду потерпілого юридичної особи ТОВ «Мегелан Плюс» на 06.05.2020 р. повернулася до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв`язку про те, що адресата не розшукано. Судова повістка про виклик до суду представника потерпілого Гриценка А.О. на 06.05.2020 р. повернулася не врученою з відміткою відділення поштового зв`язку про невручення з інших причин. А судові повістки про виклик до суду як потерпілого, так і його представника на 19.05.2020 р. не були вручені з інших причин, що підтверджується списком №878 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих у відділення поштового зв`язку Ізмаїл 4, та інформацією з офіційного інтернетсайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштових відправлень.

Суть питання, що вирішується

1.Обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 20 березня 2020 року, ухвалою від 24 березня 2020 року було призначено підготовче судове засідання, в якому підлягають вирішенню ряд питань відповідно до вимог ст. ст. 314 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

2.Обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття кримінального провадження через порушення строків досудового розслідування. Захисником Пєткова О.Ф. Златі Д.С. було подано скаргу на дії слідчого щодо порушення прав сторони захисту на подання письмових заперечень на клопотання про продовження строку досудового розслідування та на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_3 , представником ФГ «Дінекс Агро», ПП «Дінекс Трейд», ПП «Влахос», були заявлені клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту на певне майно.

Встановлені судом обставини

3.У підготовчомусудовому засіданніпрокурор ЛепетюкМ.В. висловив думку про можливість призначення судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Златі Д.С. і Воронков В.О. просили закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 2 ст. 314 КПК, у зв`язку з тим, що після повідомлення ОСОБА_1 про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

4.Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування та копій ухвал Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2019 р. були накладені арешти на майно, а саме: пшеницю, кукурудзу, автомобілі та причепи.

Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали

5.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку, що він на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК.

6.Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

7.Статтею 2 КПК визначено, що одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

8.Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

9.Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

10.Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим, у тому числі, у ст. 291 КПК.

11.Пунктом 3 ч. 2 ст. 291 КПК встановлено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

12.Як було зазначено у вступній частині цієї ухвали, судом неодноразово направлялися судові повістки про виклик до суду на адреси, що зазначені в обвинувальному акті, як потерпілого юридичної особи ТОВ «Мегелан Плюс», так і його представника Гриценка А.О. Однак, судові повістки про виклик до суду жодного разу вручені не були з причин того, що адресата не розшукано та з інших причин.

13.З вказаного випливає, що в обвинувальному акті не зазначена вірно та точно адреса потерпілого юридичної особи ТОВ «Мегелан Плюс», а також його представника Гриценка А.О., та встановити їх на теперішній час неможливо, що позбавляє суд можливості здійснити належним чином судовий виклик потерпілого та його представника, тобто належним чином повідомити потерпілого про дату час і місце судового засідання.

14.При цьому, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 314 КПК підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого та його представника, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

15.Крім того, згідно ч. 2 ст. 318 КПК, яка розташована у главі 28 «Судовий розгляд» КПК, якою суд керується в силу положень наведеної ч. 3 ст. 314 КПК, у судове засідання викликаються потерпілий, його представник та інші учасники кримінального провадження.

16.Отже за змістом зазначених норм ч. 3 ст. 314 та ч. 2 ст. 318 КПК, суд зобов`язаний здійснити судовий виклик потерпілого та його представника у підготовче судове засідання в порядку, передбаченому Главою 11 «Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід» КПК. А згідно ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

17.Однак, незважаючи на вжиті судом заходи, суд не отримав належні підтвердження отримання потерпілим та його представником судових повісток про виклик до суду. Також суду не було повідомлено адреси їх електронної пошти, відповідно, не можуть бути наявними підтвердження про отримання судових повісток про виклик до суду і через електронну пошту.

18.А відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження, складовою частиною якого відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 3 та розділу ІV «Судове провадження у першій інстанції» КПК є підготовче провадження, здійснено за відсутності потерпілого та його представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

19.Тому суд дійшов висновку, що не зазначення в обвинувальному акті достовірної адреси потерпілого та його представника призводить до неможливості розгляду кримінального провадження по суті, а тому обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК, для усунення вищевказаних недоліків.

20.Крім того, обвинувальний акт не відповідає і іншим вимогам КПК, які також мають бути виправлені з метою виконання завдання кримінального провадження.

21.Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.

22.Суд звертає увагу, що формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті КК, можна встановити в діях обвинуваченого склад злочину, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

23.Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог наведеної норми у викладі фактичних обставин злочину та у формулюванні обвинувачення не конкретизовано предмет злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1

24.У викладі фактичних обставин злочину та у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 з іншими, залученими ним невстановленими особами, відкрито викрав чуже майно, а саме зернові культури, круп`яні та олійні культури у загальній кількості 6702,466983 мт загальною вартістю 7464567,28 грн, що в 7771 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто вчинив грабіж в особливо великих розмірах.

25.Так, диспозиція ч. 5 ст. 186 КК передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою. Суд звертає увагу, що це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно-небезпечних наслідків, які являють собою заподіяну об`єкту кримінально-правової охорони шкоду, визначену в кількісному та/або якісному вимірі. У формулюванні обвинувачення зазначена загальна кількість та вартість зернових, круп`яних та олійних культур, у викраденні яких обвинувачується ОСОБА_1 . Однак, конкретизоване обвинувачення передбачає зазначення окремої кількості та вартості кожної з культур, у викраденні яких обвинувачується ОСОБА_1 , із зазначенням їх сорту та класу, що важливо для злочинів з матеріальним складом.

26.Крім того, зазначена в обвинувальному акті загальна кількість культур у розмірі 6702,466983 мегатон дорівнює 6702466983 тонам, і якщо загальну вартість культур у сумі 7464567,28 грн поділити на вказану кількість культур у тонах, то вартість однієї тони буде дорівнювати 0,001 гривні або 0,1 копійці. Суд звертає увагу та наголошує, що зазначення такої вартості або ж кількості культур, викрадення яких висувається в провину ОСОБА_1 , очевидно не відповідає звичайній вартості зернових культур за одну тонну, що свідчить про те, що або кількість таких культур зазначено невірно, або недостовірно зазначена вартість викраденого майна. Однак, у будь-якому випадку, співвідношення зазначених в обвинувальному акті кількості та вартості предмету злочину робить обвинувачення незрозумілим як для суду, так і для сторони захисту.

27.Таким чином, вказані недоліки роблять обвинувачення неконкретизованим та неточним, що порушує право особи на захист та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

28.Так, Європейський суд з прав людини (далі Суд) у рішенні від 26.06.2008 р. у справі «Ващенко проти України» зазначив: ««обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентними органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру» (п.51).

29.У справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. Суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі ОСОБА_4 та інші проти Ав-стрії», №42780/98, п. НОМЕР_1 ).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

30.Здійснення судового розгляду за обвинувальним актом за наявності вказаних недоліків щодо неконкретизованих та неточних даних про предмет злочину, суперечить вимогам ст. 2 КПК, яка регламентує обов`язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а також не забезпечує дотримання принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК, та суперечить вищезазначеній практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті КПК підлягає обов`язковому застосуванню під час судового провадження.

31.Враховуючи, що обвинувальний акт складений з порушенням вимог КПК, у тому числі п. 3 ч. 3 ст. 291 КПК щодо зазначення достовірних відомостей про потерпілого (його представника), суд залишає без розгляду клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження. З тієї підстави, що в обвинувальному акті недостовірно зазначені відомості про потерпілого (його представника) суд позбавлений можливості дотриматися належної правової процедури та надати можливість потерпілому (його представнику) прийняти участь у підготовчому судовому засіданні та висловити свою думку щодо можливості призначення судового розгляду або ж закриття кримінального провадження. А тому суд не може вирішити питання про закриття кримінального провадження до складання обвинувального акту у відповідності до положень КПК.

32.Також у зв`язку з поверненням обвинувального акту підлягає залишенню без розгляду і клопотання захисника Златі Д.С. про виклик певних осіб для допиту.

33.Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

34.Так, представником ФГ «Дінекс-Агро», ПП «Дінекс-Трейд», ПП «Влахос» ОСОБА_3 були заявлені клопотання про скасування заходів забезпечення кримінального провадження. Своє клопотання ОСОБА_3 мотивує тим, що арештованому майну вже була надана правова оцінка, як речовим доказам, під час досудового розслідування, та обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 надійшов до суду. На його думку, на теперішній час, відпала підстава для подальшого утримання майна третіх осіб під арештом.

35.Суд критично оцінює та відхиляє посилання представника третіх осіб ОСОБА_3 на те, що можна обмежитися оцінкою речових доказів лише на стадії досудового розслідування, тому що відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, для чого необхідно визначити належність предмету та знаряддя злочину до події злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1

36.Слід звернути увагу на те, що вказані речові докази мають значення для цього кримінального провадження під час проведення судового розгляду, внаслідок якого і має бути вирішене питання про їх належність та про доведеність чи недоведеність їх відкритого викрадення, наявність слідів злочину чи інших відомостей. Саме за наслідками судового розгляду може бути прийняте рішення про долю речових доказів, та прийняття рішення про долю речових доказів перед ухваленням остаточного рішення у справі може свідчити про вирішення справи наперед, що є неприпустимим. Крім того, наявність або відсутність постанови слідчого або прокурора про визнання певних матеріальних об`єктів речовими доказами не може впливати на їх належність до них, оскільки належність матеріальних об`єктів до речових доказів визначена у ст. 98 КПК та не залежить від рішення слідчого або прокурора. Чинним КПК не передбачений обов`язок слідчого або прокурора приймати рішення про віднесення певних матеріальних об`єктів до речових доказів, а також те, що такі об`єкти матимуть ознаки речових доказів тільки в разі прийняття такого рішення слідчим чи прокурором. Тому суд відмовляє у задоволенні клопотань представника ФГ «Дінекс-Агро», ПП «Дінекс-Трейд», ПП «Влахос» ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

37.Крім того, захисник Златі Д.С. звернувся до суду зі скаргою на дії слідчого щодо порушення прав сторони захисту на подання письмових заперечень на клопотання про продовження строку досудового розслідування та на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування. Суд приймає до уваги посилання захисника на те, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення не було дотримано встановлений кримінальним процесуальним законодавством строк подання стороною захисту письмових заперечень.

38.Так, відповідно до ч. 3 ст. 295 КПК копія клопотання про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

39.16.08.2019 р. старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчогоуправлінняНаціональноїполіції України Сватко О.В. було складено клопотання про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців. Як було встановлено судом, тоді ж воно і було вручене стороні захисту, про що сторона захисту зазначила під час судового засідання. 20.08.2019 р. на підставі зазначеного клопотання постановою першого заступника Генерального прокурора Сторожука Д.А. було продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців. Оскільки між 16 та 20 серпня 2019 року пройшло менше п`яти днів для подачі стороною захисту письмових заперечень на клопотання про продовження строку досудового розслідування, то суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не було дотримано встановлений кримінальним процесуальним законодавством строк подання стороною захисту письмових заперечень.

40.Однак, ані у період з 16 по 20 серпня 2019 року, ані у п`ятиденний термін після вручення слідчим клопотання про продовження строку досудового розслідування, тобто з 16 по 21 серпня 2019 року, стороною захисту не було заявлено слідчому жодних заперечень, суду також не надано документів або доказів про те, що у сторони захисту на той час такі заперечення були, тобто стороною захисту не доведено, що вони скористались своїм правом подачі письмових заперечень до клопотання про продовження строку досудового розслідування, а їх не було враховано прокурором при прийнятті рішення про продовження строку досудового розслідування виключно з тієї підстави, що стороною обвинувачення не було дотримано строк отримання заперечень сторони захисту. Таким чином, формальне порушення вказаних строків не потягло за собою суттєвих порушень прав, на той час, підозрюваного ОСОБА_1 , а наслідки за такі формальні порушення, які не вплинули на обсяг прав підозрюваного, чинним КПК не передбачені.

41.Наслідки за порушення процесуальних строків щодо продовження строку досудового розслідування передбачені ч. 5 ст. 295 КПК, згідно якій клопотання про продовження строку досудового розслідування подається не пізніше п`яти днів до спливу строку досудового розслідування, встановленого статтею 219 цього Кодексу, а строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

42.Строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні спливав 27.08.2019 р., клопотання про продовження строку досудового розслідування слідчим було подано завчасно, не пізніше п`яти днів, та завчасно, до закінчення строку досудового розслідування, а саме 20.08.2019 р., прокурором прийнято рішення про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців. Вказані обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення процесуальні строки були дотримані, у зв`язку з чим підстав для скасування постанови прокурора про продовження строку досудового розслідування немає.

43.Таким чином, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору.

Керуючись ст. ст. 314 316, 370 372 КПК, суд

постановив:

1.Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК, повернути прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

2.У клопотаннях представника ФГ «Дінекс-Агро», ПП «Дінекс-Трейд», ПП «Влахос» ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відмовити.

3.Відмовити у задоволенні скарги захисника Златі Д.С. про скасування постанови першого заступника Генерального прокурора Сторожука Д.А. від 20.08.2019 р. про продовження строків досудового розслідування.

4.Клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження та захисника Златі Д.С. про виклик певних осіб для допиту залишити без розгляду.

5.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Головуючий суддя Суддя Суддя

Яковенко І.І. Смокіна Г.І. Швець В.М.