Рішення № 89331535, 18.05.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2289/20 2/335/1303/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Шалагінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хмарського Романа Борисовича до акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2020 ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хмарського Р.Б. звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства, мотивуючи свої вимоги тим, що з 07.03.2019 по 01.02.2020 позивач працював на посаді головного інженера технічної дирекції відповідача. Разом із тим, у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку, включаючи виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Заборгованість по заробітній платі після утримання всіх податків і зборів складає 20 930,00 грн., компенсація за невикористані останні 15 днів щорічної планової відпустки складає 13 000,00 грн. Крім того, через несвоєчасну виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку відповідач має на підставі ст. 117 КЗпП України сплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку, що на дату подання позову до суду складає 26 640,77 грн. Просив стягнути з відповідача вищезазначені суми, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 500,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.

Згідно із відзивом представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, що надійшов до суду 06.05.2020, відповідач вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки заробітну плату та інші суми при звільненні відповідач не виплатив не зі своєї вини. Так, постановою від 09.08.2017 ВП № 54474830 в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 54389933 головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби Харченко О.Г. накладено арешт на кошти, що містяться на всіх банківських рахунках відповідача. Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до суду із адміністративним позовом щодо часткового зняття арешту з коштів комбінату. Вважає, що арешт, накладений державним виконавцем на кошти відповідача, суперечить п. 7 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі № 808/2613/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2018, позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого знято арешт, накладений постановою від 09.08.2017 ВП № 54474830 на кошти, що містяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в частині виплати заробітної плати, інших загальнообов`язкових платежів та соціальних виплат. Після ознайомлення із матеріалами зведеного виконавчого провадження 18.01.2018 представником відповідача було виявлено, що державним виконавцем 21.09.2017 та 01.12.2017 винесені постанови про арешт коштів боржника. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 у справі № 808/408/18 зобов`язано Вознесенівський відділ державної виконавчої служби зняти арешт коштів боржника, що містяться на вищезазначеному розрахунковому рахунку. Проте, на теперішній час арешт не знято, а виконавче провадження передано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ). Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 280/5096/18, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 зупинено видаткові операції на рахунках та заборонено відчуження майна відповідача. Отже, у ситуації із невиплатою заробітної плати та затримкою розрахунку при звільнення вини відповідача немає. З наведених підстав просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 61–63).

У відповіді представника позивача ОСОБА_3 на відзив відповідача, що надійшла до суду 13.05.2020, зазначено, що відповідач вказав у відзиві частково неправдиву інформацію щодо неможливості здійснення виплати заробітної плати працівникам та розрахунку звільненим особам. Відповідно до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження №№ 54389933, 54474830 на даний час є зупиненими. Заробітна плата позивачеві з березня 2019 р. по грудень 2020 р. виплачувалась в повному обсязі. Також погашалась заборгованість за попередні періоди. Також на підприємстві і на даний час стабільно виплачується заробітна плата працівникам. Керівництвом відповідача збільшено оклади собі та менеджменту підприємства. Вважає, що відповідач зловживає процесуальними правами, що є неприпустимими. Просив залишити доводи відзиву поза увагою (а.с. 71–72).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 23.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь), витребувано у відповідача інформацію про середньомісячну та середньоденну заробітну плату за час роботи позивача на підприємстві (нараховану та фактично виплачену, у тому числі помісячно за листопад, грудень 2019 р. та січень 2020 р.), а також про кількість днів фактично невикористаної ОСОБА_1 відпустки (а.с. 36).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2020 частково задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін, продовження процесуальних строків на подання відзиву та доказів, внаслідок чого відповідачеві продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 8 травня 2020 р., а строк для подання доказів, витребуваних ухвалою суду від 23.03.2020 – продовжено до 30.04.2020. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено. Розгляд справи відкладено до 18.05.2020 (а.с. 49-50).

Витребувані судом докази надійшли від відповідача 30.04.2020 (а.с. 54–58).

13.05.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке ухвалою суду від 18.05.2020 залишено без задоволення.

18.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до якого надав суду розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 станом на 18.05.2020 із доказами його направлення відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07.03.2019 по 01.02.2020 працював в акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» на посаді головного інженера технічної дирекції, та був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується копією відповідних сторінок його трудової книжки НОМЕР_2 (а.с. 7).

У позовній заяві позивач зазначає, що з моменту звільненні йому дотепер не виплачено заробітну плату за січень 2020 р., компенсацію за невикористані 15 днів відпустки, у зв`язку із чим також підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із довідками акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ», наданими відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів від 23.03.2020, за січень 2020 р. позивачеві було нараховано заробітну плату розміром 27 834,70 грн., з якої були сплачені страхові внески, та з урахуванням їх сплати встановлено до видачі 22 509,80 грн. Згідно з розрахунковим листком за лютий 2020 р., розмір компенсації за невикористані дні відпустки склав 14 303,84 грн. та заробітна плата попереднього місяця – 12 711,41 грн. Отже, всього нараховано позивачеві до виплати 27 015,25 грн., що за вирахуванням податків складає 24 226,00 грн. (а.с. 55–58).

Тому, враховуючи надану відповідачем довідку про розмір заборгованості, суд доходить висновку, що позивачем не вірно обчислено розмір заборгованості та визначено її період.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 24 226,00 (з урахуванням податків, що були утримані відповідно до даних розрахункового листка за лютий 2020 р).

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 лютого 2020 р. по дату ухвалення судом цього рішення 18 травня 2020 р.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 р. № 6-2807цс16.

Так, розмір середньоденної заробітної плати позивачем обчислено як 1314,72 грн. (з урахуванням податків). Такий самий розмір середньоденної заробітної плати зазначений відповідачем у довідці про середню заробітну плату (дохід) від 17.04.2020 (а.с. 56).

Кількість робочих днів за період з 1 лютого 2020 р. по 18 травня 2020 р. склала 72 дні. Таким чином, розмір середнього заробітку за вказаний період затримки розрахунку становить 1 314,72 грн. х 72 днів = 94 659,84 грн., що відповідає наданому представником позивача розрахунку.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача у відзиві на позов на неможливість виплати заробітної плати та інших сум, що належать до виплати ОСОБА_1 , через арешт коштів на рахунках відповідача, накладений державною виконавчою службою.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З огляду на наведене, посилання представника відповідача на залежність виплати заробітної плати від стану виконання зобов`язань відповідача за виконавчими провадженнями, як підставу для відмови у задоволенні позову, є неспроможними.

Крім того, відповідно до наданих представником позивача результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих провадження станом на 12.05.2020, виконавчі провадження, про які зазначає представник відповідача у відзиві, за №№ 54389933, 54474830, в межах яких накладено арешт на розрахункові рахунки відповідача, є зупиненими (а.с. 75–76).

Відповідно до вимог ст.ст. 34, 38 Закону України «Про виконавче провадження» зупинення виконавчого провадження має наслідком і зупинення усіх виконавчих дій по ньому.

За таких обставин, суд вважає доводи представника відповідача, що викладені в письмовому відзиві на позов, такими, що не спростовують заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь суми заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 24 226,00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2020 по 18.05.2020 в розмірі 94 659,84 грн., а всього – 118 885,84 грн. (з урахуванням податків).

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн., суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі – ОСОБА_3 і факт надання правової допомоги підтверджено ордером на надання правової допомоги (а.с. 24), договором про надання правової допомоги № 15 від 06.03.2020 (а.с. 21), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 744 від 16.04.2009 (а.с. 20), розрахунком витрат на правову допомогу від 13.03.2020 (а.с. 22), квитанцією № 8 від 13.03.2020 на суму 1 500,00 грн. (а.с. 5).

Згідно з розрахунком витрат на правову допомогу від 13.03.2020 адвокатом ОСОБА_3 було витрачено 4,25 годин, а саме: вивчення і аналіз матеріалів трудового спору клієнта 0,25 год., здійснення збору інформації, яку належить використати для захисту майнових інтересів клієнта – 0,25 год., усна консультація – 0,25 год., складання і подання до місцевого суду позовної заяви – 3,5 год. За домовленістю із клієнтом визначено суму гонорару 1 500 грн. (а.с. 22).

За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також не зазначено про необґрунтованість чи неспівмірність вказаних витрат.

З огляду на зазначене, суд вважає заявлену позивачем до стягнення суму судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1 500,00 грн. обґрунтованою, у зв`язку із чим на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вказаних витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (до стягнення позивачем заявлено всього суму 128 589,84 грн., з якої судом задоволено 118 885,84 грн., тобто 92%), що складає 1 380 грн.

Також позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с. 31) за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які задоволені судом повністю, з огляду на що в силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у вказаному розмірі.

Крім того, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини цих позовних вимог, тобто у розмірі 773,54 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 274–279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хмарського Романа Борисовича до акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат, належних працівнику від підприємства задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 24 226 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 лютого 2020 р. по 18 травня 2020 р. в розмірі 94 659 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 84 коп., а всього – 118 885 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 84 коп. (з урахуванням податків).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 00 копійок., витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн. 54 коп.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення у повному обсязі складене 18 травня 2020 р.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – акціонерне товариство «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ», ЄДРПОУ 00194122, юридична адреса: вул. Південне Шосе, буд. 15, м. Запоріжжя, 69032.

Суддя А.В. Шалагінова