Ухвала суду № 89329801, 05.05.2020, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/495/20 Провадження №1-кс/694/203/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

05.05.2020 року слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д. І., за участю секретаря Матвієнко А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Звенигородка клопотання слідчого СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Прудиус О.О.. про арешт майна у кримінальному провадженні №12020250140000288, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Прудиус О.О.про накладення арешту на майно, а саме: 100 % частки статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 37039321), шляхом заборони вчиняти будь-які цивільно-правові дії, правочини щодо діяльності підприємства, укладати договори щодо відчуження своєї частки на корпоративні права, заборони державним реєстраторам, нотаріусам та акредитованим суб`єктам проводити реєстраційні дії щодо змін у статутних документах товариства, вчинення будь-яких інших реєстраційних дій щодо цього суб`єкта господарювання, в тому числі вносити будь-які зміни щодо вказаного товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Обґрунтовуючи клопотання, слідча зазначає, що СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020250140000288 від 14.04.2020 за фактом протиправного заволодіння майном ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 206-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 14.04.2020 року, до Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, надійшла заява від засновниці ТОВ «Енергетично інвестиційна компанія» - ОСОБА_1 за фактом внесення незаконних змін щодо засновників ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» а саме виключення із числа засновників ТОВ «Енергетично- інвестиційна компанія» - «ЗАЛІКС ХОЛДІНГС ЛТД» та включення до числа засновників - «ДІКЕЙЕКС ЛТД».

Так, невстановленою особою у невстановлений час та невстановленому місці було виготовлено уставні документи ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія», до яких внесено недостовірні відомості про зміну засновника та керівника юридичної особи із зазначенням нового власника «ДІКЕЙЕКС ЛТД» Таким чином відбулася заміна кінцевого беніфеціарного власника (контролера) юридичної особи, яким стала - ОСОБА_2 , дата ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , країна громадянства - Беліз, серія та номер паспорта громадянина Беліз - р НОМЕР_1 , місце проживання - 15 АДРЕСА_1 , район АДРЕСА_2 , опосередковане володіння через «ДІКЕЙЕКС ЛТД».

В подальшому, зазначені підроблені документи невстановленою особою подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Ірині Олександрівні, якою внесені зміни до відомостей про юридичну особу (зміна керівника підприємства та засновника) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в результаті чого невстановлені особи заволоділи часткою засновника ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» - «ЗАЛІКС ХОЛДІНГС ЛТД».

В результаті зазначених дій реєстратором Подільської районної в м. Києві адміністрації внесено зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ «ЕІК».

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи факт вчинення кримінального правопорушення, яке спрямоване на заволодіння корпоративними правами та майном, з метою захисту інтересів ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія» та унеможливлення виведення активів на користь третіх осіб, необхідно запобігти можливому подальшому відчуженню корпоративних прав, переоформленню права користування та володіння земельною ділянкою та майном на третіх осіб, які можуть стати добросовісними набувачами та до яких встановлена заборона про спеціальну конфіскацію, у зв`язку з чим необхідно накласти арешт на корпоративні права та майнові права на користування земельною ділянкою та майном, з ціллю заборонити їх відчуження будь-яким способом, з метою забезпечення цивільного позову, відновлення прав ТОВ «Енергетично-інвестиційна компанія».

До початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, якою подано вказане клопотання, подана заява про розгляд клопотання у його відсутність, також, слідчим у клопотанні зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, ізпідстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.

За наведених обставин, слідчий суддя вирішив за можливе розглядати дане клопотання без участі слідчого.

Представник власника майна, на яке слідчий просить накласти арешт на розгляд клопотання не з`явився. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі та заперечення проти задоволення клопотання, просив у задоволенні клопотання відмовити. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

Відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Як визначено ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2ст. 170 КПК Українивизначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчим не доведено, що частка статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-інвестиційна компанія» є речовим доказом у даному кримінальному провадженні відповідної постанови про визнання речовим доказом не надано.

Відповідно до ч. 4ст. 170 КК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першоїстатті 96-2 Кримінального кодексу України.

Згідно ч. 1ст. 96-1 КК Україниспеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті150, статтею154, частинами другою і третьою статті159-1, частиною першою статті190, статтею192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другою статті244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другою статті300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362, статтею363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цьогоКодексу

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 96-2 КК Українипередбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Статтею 113 ЦК Українипередбачено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 115 ЦК Українигосподарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Абзацом 1 ч. 2ст. 115 ЦК Українипередбачено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вклад, переданий учасником товариства до статутного (складеного) капіталу є власністю товариства.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ч. 1ст. 167 ГК України).

Зі змісту зазначеної нормист. 167 ГК Українивбачається те, що зміст корпоративних прав полягає у правомочності на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами пропорційно внесеної частки до статутного капіталу.

Отже, по суті, прокурор у клопотанні ставить питання про накладення арешту на майно, яке згідно вимогЦК України,ГК України,Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»є власністю зазначених у клопотанні господарських товариств.

Підозра у даному кримінальному провадженні жодній особі не оголошена.

Відтак, у порушення вимог ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 5ст. 170 КПК Українислідчою не обґрунтовано клопотання про накладення арешту на майно господарського товариства відносно якого не здійснюється кримінальне провадження.

Досудове розслідування ведеться за заявою потерпілої ОСОБА_1 про те, що право на частку в статутному капіталі ТОВ «ЕІК» було незаконно відчужене саме у неї. Тому результатом кримінального провадження мало б бути повернення саме потерпілій цих корпоративних прав.

З урахуванням цього, спеціальна конфіскація цих самих корпоративних права суперечить меті даного кримінального провадження.

Сторона досудового розслідування не подає жодного доказу щодо того, чи знала особа, яка набула ці права, про те, що таке ці права відповідають будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

Відтак відсутні достатні підстави вважати, що вказане майно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Крім того слідчий суддя погоджується з доводами представника власника майна щодо недопустимості доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки воно розслідується групою слідчих СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області із порушенням правил територіальної підслідності.

Відповідно до ст.218 КПК України Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.2062 КК України, полягає у протиправному заволодінні майном підприємства паями їх учасників, шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених або викрадених документів, печаток, штампів підприємства.

За версією обвинувачення, використання підробленого документа підприємства відбулось на території міста Києва. Так само як і місце реєстрації підприємства є м. Київ.

За цих умов СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області не уповноважені розслідувати дане кримінальне провадження.

Положення ч. 3 ст. 87 КПК України імперативно визначає недопустимими докази, ті що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Такої правозастосовчої позиції дотримувався Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ України, згідно Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014, де визнано обґрунтованою відмову у задоволенні клопотань, поданих органом, якому здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення не підслідне (Розділ 2. Практика розгляду слідчими суддями місцевих судів клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження).

Крім того, в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України від 13.09.2016 № 9-2388/0/4-16 звернуто увагу на те, що проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством, невіднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження.

Відтак слідчий суддя приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.

Також слідчий суддя вважає, що в даному випадку таке обмеження права власності не є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Прудиус О.О.. про арешт майна у кримінальному провадженні №12020250140000288 відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 12.05.2020.

Слідчий суддя Д. І. Сакун