Рішення № 89324018, 18.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/8317/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового про адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»провизнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність, зобов?язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі також - відповідач, приватний виконавець), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ), відкритому в АТ КБ «Приватбанк», у виконавчому провадженні №61572383 від 18.03.2020;

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 (№IBAN НОМЕР_4 ), відкритого в АТ КБ «Приватбанк», у виконавчому провадженні №61572383 від 18.03.2020;

- скасувати арешт карткового рахунку № НОМЕР_1 (№IBAN НОМЕР_4 ), відкритого в АТ КБ «Приватбанк» на ім?я ОСОБА_1 , жительки за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у виконавчому провадженні №61572383 від 13.03.2020.

В обґрунтування поданого позову позивачка посилалася на те, що в рамках виконавчого провадження №61572383, яке перебуває на примусовому виконанні у приватного нотаріуса Дорошкевич В.Л., останньою вчинено ряд виконавчий дій. Зокрема, відповідач наклав арешт на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк» для ОСОБА_1 . Як стверджує позивачка вказаний рахунок у банку є рахунком для зарахування їй заробітної плати. З метою врегулювання спірної ситуації у досудовому порядку позивачка звернулася до приватного виконавця із заявою з питання зняття арешту з цього банківського рахунку, до якої долучила довідку банку з відомостями про те, що арештований рахунок є рахунком для зарахування заробітної плати. Проте, відповідач відмовився зняти арешт з такого банківського рахунку з мотиву прийняття АТ КБ «Приватбанк» відповідної постанови приватного виконавця від 18.03.2020 про арешт коштів боржника ВП №61572383 до фактичного виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/8317/20 за вказаним позовом, залучено до участі у цій справі третю особу - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.05.2020 від позивачки через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

У призначене судове засідання 07.05.2020 учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дати, час і місце судового засідання.

Натомість, у встановлений судом строк від відповідача на електронну адресу суду, а згодом додатково на поштову адресу суду (12.05.2020), надійшли відзив на позовну заяву (разом з доказом надіслання копії такого позивачці поштою) та копії матеріалів виконавчого провадження №61572383. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що у тексті прийнятої постанови про арешт коштів боржника ВП №61572383 приватний виконавець визначив банківським установам, які виконують рішення приватного виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. В даному випадку, отримавши вказану постанову від 18.03.2020 ВП №61572383 та прийнявши її до виконання АТ КБ «ПриватБанк» не вчинив дій з повернення такої постанови з причини наявності у карткового рахунку боржника (позивачки) статусу рахунку зі спеціальним режимом використання або рахунку, звернення стягнення на який заборонено законом. У свою чергу, норми чинного законодавства обмежують право приватного виконавця у накладенні арешту на кошти боржника лише в частині накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на наведене, відповідач вважає вчинені ним дії щодо прийняття постанови від 18.03.2020 про арешт коштів боржника ВП №61572383 такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідач заявив про залишення без розгляду поданого позову з мотиву пропуску позивачкою строку на звернення до суду такого позову. В обгрунтування поданої заяви від 06.05.2020 відповідач зазначив, що ця позовна заява мала бути подана позивачкою до суду ще 28.03.2020, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_1 мала дізнатися з дати блокування Банком її карткового рахунку (тобто, з 18.03.2020).

Водночас третя особа жодні письмові пояснення та додаткові матеріали, в т.ч. на виконання вимог п. 9 резолютивної частини ухвали суду від 28.04.2020, до суду не подала та про причини відсутності витребовуваних доказів суд письмово не повідомила.

07.05.2020 у судовому засіданні суд керуючись ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з текстів наданих сторонами заяв по суті та зі змісту матеріалів виконавчого провадження №61572383, починаючи з 18.03.2020 на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. перебуває виконавче провадження №61572383 з виконання виконавчого напису №3856, виданого 14.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного територіального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості у розмірі 9 676,70 грн.

18.03.2020, після відкриття зазначеного виконавчого провадження, приватним виконавцем в рамках такого виконавчого провадження були винесені наступні постанови: постанова про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про арешт майна боржника та постанова про арешт коштів боржника.

Зокрема, за змістом останньої з перелічених постанов відповідача ВП №61572383 від 18.03.2020, приватний виконавець встановив наявність у боржника ( ОСОБА_1 ) ряду банківських рахунків, в т.ч. в АТ «КБ «ПриватБанк». З метою виконання виконавчого документу приватний виконавець керуючись нормами ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, - у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 11 044,37 грн.

З текстів позовної заяви та відзиву видно, що вказана постанова про арешт коштів боржника надіслана приватним виконавцем до АТ «КБ «ПриватБанк» для виконання, та така постанова була прийнята Банком до виконання.

Між тим, як пояснила позивачка, 18.03.2020 їй стало відомо про накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_4 ), відкритий в АТ КБ «Приватбанк» для виплати ОСОБА_1 заробітної плати.

23.03.2020 ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження №61572383, ОСОБА_1 подала приватному виконавцю письмову заяву щодо зняття арешту з рахунку, відкритому позивачці в АТ «КБ «ПриватБанк». До цієї заяви від 23.03.2020 ОСОБА_1 додала довідку Банку від 20.03.2020.

Своїм листом від 31.03.2020 вих. №16187 приватний виконавець Дорошкевич Н.Д. повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для зняття арешту з рахунку № НОМЕР_4 , оскільки АТ КБ «Приватбанк» прийняло до виконання постанову від 18.03.2020 про арешт коштів боржника ВП №61572383. Даний лист-відповідь від 31.03.2020 надіслано рекомендованим листом №0209420111300 на адресу ОСОБА_1 , та за даними вебсайту Укрпошти (а саме за посиланням: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) отримано адресатом лише 02.05.2020.

Між тим, як видно зі змісту напису на першому аркуші листа приватного виконавця від 31.03.2020 вих. №16187, з текстом цього листа позивачка ознайомилася 10.04.2020.

Вважаючи такі дії та постанову приватного виконавця від 18.03.2020 про арешт коштів боржника ВП №61572383 в частині накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_4 ) протиправними, та водночас вбачаючи у відмові приватного виконавця зняти арешт із зазначеного банківського рахунку прояв бездіяльності, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходи примусового виконання рішень визначені в ст. 10 зазначеного Закону, серед них зокрема:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 цього Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом).

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Так, за змістом норм ч.ч. 1, 2 і 4 цієї статті Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також ч. 1 - 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Зі змісту наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що приватний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наведений у ст. 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Також стягнення не здійснюється із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Зі змісту процитованих вище норм ч. 1 і 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що такий вид виплати як «заробітна плата» не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження.

Натомість Закон України «Про виконавче провадження» встановлює окремий порядок для звернення стягнення на кошти боржника (фізичної особи) у вигляді заробітної плати з метою забезпечення виконання виконавчого документу.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

При цьому, у силу приписів ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Аналогічна норма міститься в ст.128 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до ч. 1 і 2 якої при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді заробітної плати чітко регламентований ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.

Поряд з цим, ст. 43 Конституції України гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною ст. 115, ч. 5 ст.97 КЗпП України, ст. 22, ч.ч.1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Отже, накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі заробітної плати, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.

Дослідивши та проаналізувавши зміст позовної заяви та поданих сторонами до суду документів і матеріалів, суд встановив, що за даними довідки директора Департаменту по роботі з персоналом ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» Корж В.Г. (вих. №61 від 10.04.2020) ОСОБА_1 працює у названій організації.

Згідно тексту довідки керівника проекту по роботі з документами клієнтів ГО АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко Ю. С. від 20.03.2020 №ISUQMC2BA9PS0JQU, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) станом на 20.03.20 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), на яку отримує заробітну плату.

За даними роздруківки електронної виписки по картці № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), упродовж періоду з 01.01.2019 по 30.03.2020 (остання операція за 05.03.2020) на вказаний рахунок ОСОБА_1 надходили суми коштів від «СК ПРОВІДНА ПРАТ» з призначенням «заробітна плата».

Під час розгляду цієї справи в суді жоден із учасників справи не подав до суду документальні докази на підтвердження тієї обставини, що вказаний картковий рахунок було відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» виключно для перерахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати (наприклад, копії відповідного договору про відкриття рахунку в банку).

18.03.2020, як стверджує позивач та не спростували інші учасники справи, АТ КБ «ПриватБанк» за наслідками отримання від приватного виконавця Дорошкевич В.Л. постанови від 18.03.2020 про арешт коштів боржника ВП №61572383, Банк прийняв цю постанову державного виконавця до виконання. При цьому, про існування обставин для повернення постанови про арешт коштів боржника без виконання Банк приватного виконавця не повідомив.

Разом з тим, 26.03.2020 приватний виконавець отримав від ОСОБА_1 заяву від 23.03.2020 про долучення до матеріалів виконавчого провадження описаної вище довідки АТ КБ «ПриватБанк» Ніколаєнко Ю.С. від 20.03.2020 №ISUQMC2BA9PS0JQU та про зняття арешту з карткового рахунку в названому Банку. Факт отримання такої заяви разом із довідкою Банку від 20.03.2020, а також зміст і достовірність такої довідки відповідачем під час судового розгляду справи не було спростовано.

У контексті з наведеним, суд враховує положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якої визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином, станом на 26.03.2020 відповідач отримав від позивача повідомлення з документальним підтвердженням (а саме, довідкою банку) про те, що на арештованому рахунку боржника в АТ КБ «ПриватБанк» ймовірно можуть знаходитися кошти у вигляді заробітної плати. Беручи до уваги встановлений Законом України «Про виконавче провадження» порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника (фізичної особи), а також гарантоване чинним законодавством право фізичної особи на своєчасне отримання заробітної плати, приватний виконавець мав вжити заходів щодо перевірки відповідних обставин та зняти арешт з коштів боржника (позивача) в частині накладеного ним арешту на кошти такого боржника, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», саме як заробітна плата. Проте таких заходів державним виконавцем, як свідчать наявні у справі матеріали, вжито не було, чим допущено протиправну бездіяльність по відношенню до позивачки. Протилежного суду на час розгляду справи відповідачем не доведено.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльність приватного виконавця Дорошкевич В.Л., що полягає у не знятті арешту з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата. Як наслідок та з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивачки суд вважає за необхідне зобов?язати приватного виконавця Дорошкевич В.Л. зняти арешту з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», як заробітна плата.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій приватного виконавця щодо накладення арешту на вказаний картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», шляхом прийняття постанови від 18.03.2020 про арешт коштів боржника ВП №61572383, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки, станом на 18.03.2020 приватному виконавцю не були відомі обставини про вид коштів, що надходили (надходять) на картковий рахунок боржника (позивачки), а тому на той час приватний виконавець діяв відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв?язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із цим позовом, то суд дійшов до висновку про його необґрунтованість. Суд вважає, що про порушення своїх прав та інтересів позивачці стало відомо 10.04.2020, тобто після ознайомлення зі змістом листа-відповіді приватного-виконавця від 31.03.2020 вих. 16187, а тому встановлений п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальний строк позивачкою не пропущено.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Наявною у матеріалах справи квитанціями від 10.04.2020 №58625 і від 21.04.2020 №82756 підтверджено факти сплати за поданим позовом ОСОБА_1 судового збору у загальному розмірі 1 681,60 грн. Таким чином, враховуючи обсяг задоволених позовних вимог суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок асигнувань приватного виконавця Дорошкевич В.Л .

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (РНОКПП невідомий, адреса місця роботи: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А), за участю третьої особи - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність, зобов?язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», як заробітна плата.

Зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни зняти арешт з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_4 ), відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», як заробітна плата.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (РНОКПП невідомий, адреса місця роботи: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А) понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок