Рішення № 89324014, 24.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2020 року №826/6820/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укрзгазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р. до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укрзгазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (далі - позивач, ТОВ "Карпатигаз") до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.02.2018 р. №0008241213 (далі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення).

Ухвалою суду від 29.11.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/6820/18 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, ухвалою суду від 01.02.2019 р. витребувано в Акціонерного товариства "Сбербанк" належним чином засвідчену копію платіжного доручення №1440 від 30.05.2016 р. на суму 18151748,28 грн. з призначенням платежу: *;101;337504782; код 13030800 Рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, платником якого є згідно Договору про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 30162340 (код 337504782) (або оригіналу для дослідження доказів у судовому засіданні) та доказів проведення працівником Акціонерного товариства "Сбербанк" операції за платіжним дорученням №1440 від 30 травня 2016 року.

Ухвалою суду від 28.03.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні, а ухвалою суду від 05.11.2019 р. залучено в якості співвідповідача у справі Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач-2).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем-1 на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податку - Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 р. №3 - уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 30162340 (код 337504782) за квітень 2016 р., за результатами якої складено акт від 18.01.2018 р. №432/16-31-12-13-30/337054782 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки, за результатами перевірки встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України в частині сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, нарахованої відповідно до поданої податкової декларації з рентної плати за квітень 2016 року, терміном сплати 30.05.2016 р., в сумі 18151748,28 грн. з затримкою сплати на 1 день.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання 18151748,28 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 1815174,83 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивачем подано заперечення на вказаний акт, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь від 14.02.2018 р. №3302/10/16-31-12-13-48, якою висновки Акту перевірки залишено без змін.

Рішенням ДФС України від 18.04.2018 р. №13386/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно положень пп.пп. 21.1.1 - 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу).

Водночас, згідно пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (п.252.23 ст.252 ПК України).

Платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр (пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України,).

Згідно із п. 257.1 ст. 257 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати (п. 257.2 ст. 257 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно із пп. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України, на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

На суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу (пп. 258.1.2 п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України,).

Суд звертає увагу, що згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Виходячи із аналізу наведених вище правових норм, податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 р. повинна була бути подана не пізніше 20.05.2016 р., а відповідне узгоджене податкове зобов`язання сплачене не пізніше 30.05.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог чинного законодавства, 19.05.2016 р. позивачем було подано податкову декларацію №61 від 17.05.2016 р., в якій визначено податкове зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 р. на суму 18286758,82 грн.

30.05.2016 р. з метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов`язання позивачем в електронній системі "Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS" (Клієнт-Банк) було сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ "Сбербанк" електронне платіжне доручення за №1439 на суму 135010,54 грн. та №1440 на суму 18151748,28 грн.

ПАТ "Сбербанк" здійснює розрахункове обслуговування позивача в електронній формі "Клієнт-Банк" відповідно до Додаткової угоди №2 від 17.08.2012 р., укладеної до договору банківського рахунку №Т130-010000077 від 17.08.2012 р.

Згідно умов банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 р. операційний час банку з 09:00 до 17:00.

Крім того, Додатковою угодою №2 від 17.08.2012 р. до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 р. визначено, що електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних доручень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 Бюджетного кодексу України, казначейське обслуговування бюджетних коштів при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до Положення про Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - Управління Казначейства), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2015 за №1060/27505 (далі - Положення) Управління Казначейства є територіальним органом Державної казначейської служби України (далі - Казначейство).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Як вбачається з матеріалів справи, електронні платіжні документи від 30.05.2016 р. №1439 та №1440 були отримані ПАТ "Сбербанк" 30.05.2016 р. о 16 год. 41 хв., тобто в межах операційного часу банку. Однак, всупереч вимогам Закону та умовам договору банківського рахунку, операція була проведена банком лише на наступний день 31.05.2016 р.

Позивач звернувся до ПАТ "Сбербанк" із листом №01/06-5 від 01.06.2016 р., в якому вимагав надати пояснення причини невиконання банком доручення від 30.05.2016 р., а також просив надати платіжне доручення №1440 від 30.05.2016 р. в паперовому вигляді із зазначенням дати фактичного отримання платежу (відмітки банку).

Однак, як зазначає позивач, на день звернення до суду із позовом, банком не було надано витребуваного платіжного документа та пояснень причин невиконання в день його надходження.

При цьому, як зазначає позивач, кошти, які були необхідні для своєчасності сплати податкового зобов`язання, були наявні на поточному рахунку позивача.

Таким чином, несвоєчасна сплата податкового зобов`язання відбулася не з вини позивача, а з вини банку ПАТ "Сбербанк".

Крім того, про зазначені обставини позивач повідомляв відповідача листом №16/06-8 від 16.06.2016 р. із наданням роздруківки з електронної системи "Клієнт-Банк" з якої видно дату та час вчинення операції (30.05.2016 р. о 16:41) та платіжне доручення №1440 від 30.05.2016 р., роздруковане із електронної системи "Клієнт-Банк" без відмітки банку, а також виписку по поточному рахунку платника податків з підтвердженням наявності коштів в необхідній для сплати податкового зобов`язання сумі.

У відповідності до п. 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов`язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 статті 1 даного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Положення п. 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов`язує настання певних правових наслідків.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 статті 16 цього Закону, за порушення строків зарахування податків, зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов`язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов`язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов`язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов`язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Тобто, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

В той же час, судом встановлено, що позивачем вчасно, у строки, визначені чинним законодавством подано до банку на виконання платіжний документ №1440 від 30.05.2016 року, зокрема, в операційний час банку, а саме о 16:41 год., з огляду на що, суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне перерахування податку до бюджету відбулося з вину банку, а не позивача, що виключає настання відповідальності передбаченої абзацом 1-2 п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку твердженню позивача на предмет порушення відповідачем законодавчо встановленого порядку проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 258.2.1 п. 258.2 ст. 258 Податкового кодексу України, контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно визначення, наведеного у пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (30.05.2016 року), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральних перевірок врегульовано статтею 76 Податкового кодексу України. А саме така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов`язкова.

Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті, порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

При цьому, акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов`язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

Також, питання проведення камеральних перевірок врегульовано Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 (далі по тексту - Методичні рекомендації).

Зокрема, відповідно до п.п. 2.5.1 п. 2.1 Методичних рекомендацій після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (30.05.2016 року)), камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

З аналізу вищенаведених норм статей 75 і 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (30.05.2016 року)) вбачається, що предметом камеральної перевірки у даному випадку може бути лише податкова звітність, тобто правильність відомостей, зазначених у відповідній податковій звітності, яку може бути здійснено контролюючим органом протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої декларації.

Натомість у зв`язку з внесеними змінами до Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2017 року пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу викладено у новій редакції, якою передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Тобто, право проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу лише з 01.01.2017 року, з огляду на що, відповідачем безпідставно проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати позивачем грошових зобов`язань з рентної плати за квітень місяць 2016 року на підставі податкового законодавства, яке набуло чинності з 01.01.2017 року.

Зокрема, з матеріалів справи судом встановлено, що в період з 15.09.2016 року по 27.10.2016 року ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, результати якої відображено в акті Головного управління ДФС у м. Києві №344/26-15-14-01-04/337504782 від 03.11.2016 року.

З поміж іншого, в ході документальної перевірки контролюючим органом відповідно до пункту 3.5. акту перевірено правильність обчислення, повнота та своєчасність перерахування рентної плати за нафту, природній газ і газовий конденсат за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.

Відповідно до висновків акту перевіркою порушень щодо своєчасності перерахування рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат не встановлено, що водночас свідчить про безпідставність проведення ГУ ДФС у Полтавській області камеральної перевірки з цих підстав.

Водночас, з`ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають вимогам податкового законодавства, а тому інформація, зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю, не відноситься до предмета перевірки та не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укрзгазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р. до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 27227,62 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укрзгазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р. (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19; податковий номер 337504782) до Головного управління ДФС у Полтавській області (місцезнаходження: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська, 4; код ЄДРПОУ 39461639), Головного управління ДПС у Полтавській області (місцезнаходження: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська, 4; код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.02.2018 р. №0008241213.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укрзгазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 р. сплачений ним судовий збір у розмірі 27227,62 грн. (двадцять сім тисяч двісті двадцять сім гривень шістдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко