Ухвала суду № 89323846, 20.05.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1231/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України, третя особа Херсонський апеляційний суд про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України, третя особа Херсонський апеляційний суд про стягнення на її користь матеріальної шкоди, завданої правовим актом, визнаним неконституційним в сумі 406 7256 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Постановою Верховної Ради України № 1515-УШШШ від 08.09.2016 року позивачка була звільнена з посади судді у відставку, а наказом голови Апеляційного суду Херсонської області від 15.09.2016 року відраховано зі штату.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі №821/363/17 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Херсонської області про визнання бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги протиправною та зобов`язання виплатити вихідну неоподатковану допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Рішення суду після перегляду судом апеляційної інстанції залишено без змін та вступило в законну силу.

Рішенням Конституційного суду України № 2-р від 15 квітня 2020 року у справі № 3-311/2018/4182/18, 4632/19, 57/5519 визнано неконституційним виключення із Закону України № 2453 "Про судоустрій і статус суддів" статті 136, що передбачала право судді на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.

Посилаючись на зазначене рішення Конституційного Суду України, ст. 252 Конституції України, ст. 22, 1175, 1173 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 просить стягнути на її користь матеріальну шкоди завдану правовим актом, що визнано неконституційним.

Ця справа не підсудна адміністративному суду виходячи з наступного.

В Кодексі адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, "вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства".

Отже, зі змісту частини п`ятої статті 21 КАС України вбачається, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Таким чином, приписи ст. 21 КАС України виключають можливість розгляду адміністративним судом вимог про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, навіть при здійсненні ним управлінських функцій, у тому числі й під час проходження фізичною особою публічної служби чи після звільнення з неї.

Зверненню позивача до суду із вимогою про стягнення шкоди передувало встановлення КСУ невідповідності Конституції України правового акта або його частини, що виступало визначальною передумовою для такого звернення, а тому слід зазначити, що саме КСУ вирішив публічно-правовий спір між фізичною особою і державою у питанні конституційності акту. Після такого рішення відсутній публічно-правовий спір, а тому вимога про відшкодування шкоди, яка спричинена дією неконституційного акту, вирішується у порядку Цивільного процесуального кодексу України, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язане з вирішенням питання щодо стягнення матеріальної шкоди. Предметом доказування в цьому спорі є завдання особі матеріальної шкоди, зокрема у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене застосуванням до неї визнаного неконституційним правового акта або його окремої частини.

Вищезазначене підтверджується посиланнями позивача на ст.ст. 22, 1173, 1175 Цивільного кодексу України, тобто на норми, які регулюють відносини які є переважно так званими деліктними зобов`язаннями (зобов`язальними відносинами) й прямо пов`язані з таким видом цивільно-правової відповідальності як деліктна відповідальність. Застосування цих норм в абсолютній більшості випадків пов`язано з притягненням держави Україна та інших суб`єктів публічного права до цивільно-правової відповідальності.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в рішенні ВП ВС від 05.06.2019 у справі № 686/23445/17, суд не приймає до уваги, оскільки в згаданій справі предметом позову є інші вимоги (а саме стягнення недоотриманої заробітної плати та щомісячного грошового утримання).

Крім того, вже в постановах від 26.06.2019 (справа №263/5125/18), 03.07.2019 (справа №676/1557/16-ц), 13.11.2019 (справа №638/14694/18), посилаючись, зокрема, і на приписи ст. 21 КАС України та свої попередні висновки, ВП ВС наголошувала на тому, що вимоги про відшкодування шкоди слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Натомість вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, суд роз`яснює, що дана справа за заявленими вимогами підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на те, що до осіб, які у судовому порядку оспорювали наявність/відсутність прав чи обов`язків, що ґрунтується на законі, визнаному згодом неконституційним, діє спеціальне правове регулювання. Захист їх прав від наслідків неконституційності застосованого до них закону можливий через перегляд справи за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, підставою перегляду судових рішень, у зв`язку з виключними обставинами, є встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної судової адміністрації України, третя особа Херсонський апеляційний суд про відшкодування матеріальної шкоди.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 106030000