Рішення № 89323844, 19.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/947/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби (далі по тексту відповідач, митниця, контролюючий орган), в якому просить: визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до офіційного документу - картки відмови в прийнятті митної декларації №UA102030/2020/00057 завідомо недостовірних відомостей щодо несплати позивачем митних платежів, як підстави для відмови у митному оформленні; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні транспортного засобу позивача (картку відмови від 24.02.2020№ UA 102030/2020/00057).

Позивач свій позов обґрунтовує тим, що відповідачу для митного оформлення придбаного ним транспортного засобу надав усі необхідні документи. Грошові кошти, необхідні для сплати митних платежів у сумі 15100 грн були сплачені позивачем 21.02.2020 о 18:09 год, а зараховані на рахунок відповідача 24.02.2020 о 18:09. Однак, незважаючи на це 24.02.2012 контролюючим органом надіслано картку відмови у митному оформленні за № UA102030/2020/00057, зазначивши причину відмови пункт 1 статті 289 Митного кодексу України. ОСОБА_1 , вважає відмову відповідача у митному оформлені транспортного засобу незаконною і такою, що порушує права та інтереси позивача, зокрема право на користування своїм майном (а.с. 1-2).

Відповідач у відзиві, поданому до суду, у задоволенні позову просить відмовити, мотивуючи тим, що позивачем згідно поданої митної декларації розраховано, що при митному оформленні автомобіля необхідно сплатити 60554,61 грн митних платежів. Станом на 24.02.2020 сума залишку авансованих грошових коштів складала 38987,80 грн. Тобто, для сплати податків, нарахованих згідно з графою «В» наданої до митного оформлення митної декларації не вистачало грошових коштів. На рахунок митниці 24.02.2020 згідно квитанції від 21.02.2020 № 1877-6532-9443-3375 внесено суму 15100,00 грн. Як вбачається з вказаної квитанції позивач невірно зазначив призначення платежу, а саме: «Грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення», замість необхідного призначення «розмитнення автомобіля...». Дана помилка була ним виправлена лише 26.02.2020 шляхом надсилання до митниці листа АТ КБ «Приватбанк» від 25.02.2020 №20.1.0.0.0/7- 20200225/63. На правильність та законність дій митного органу також вказує те, що відповідно до пункту 4 розділу III Порядку обліку та перерахування до державного бюджету митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2017 №898, облік авансових платежів та коштів грошової застави ведеться в різний спосіб: авансові платежі - в автоматичному режимі, а грошова застава - відповідним структурним підрозділом.

Таким чином, позивачем було порушено вимоги статті 266, частини першої статті 297 Митного кодексу України. Тому, вважає оскаржувану картку відмови обґрунтованою (а.с. 24-25).

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач у поданому відзиві підтверджує, що кошти в сумі 15100,00 грн були внесені на рахунок митниці 24.02.2020. Також відповідач не заперечує, що відповідно до квитанції банку кошти були внесені позивачем у банк 21.02.2020, а потрапили на рахунок митниці лише 24.02.2020 (дата та час валютування - 24.02.2020 о 18:09), що в сумі не відповідало належному розміру митного платежу за оформлення транспортного засобу, тому позивачем було доплачено 6500,00 грн. Кошти 24.02.2020 були зараховані на рахунок митного органу на 3(три) години раніше, ніж платіж, відправлений 21.02.2020, а саме в 14:54 24.02.2020, тобто майже за 5 годин до відмови у митному оформленні. Тому можна дійти висновку, що коштів позивача на рахунку відповідача станом на 19:01:03 24.02.2020 (момент надіслання картки відмови) було більш ніж досить для сплати всіх митних платежів (а.с. 49).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №620/947/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами (а.с. 15-16).

На адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 23).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, зважаючи на характер спірних правовідносин, у задоволенні клопотання було відмовлено (а.с. 43-44).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 14.02.2020 придбав у нерезидента «Xedox» Auto Handel Komis Mariusz Sewerzynski транспортний засіб марки: Dacia Dokker, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 або номер шасі, кузова або рами: НОМЕР_2 , потужністю двигуна: 1461 см3, вартістю 9000 польських злотих (далі по тексту транспортний засіб), що підтверджується Контрактом на поставку/продаж товару від 14.02.2020, документом про сплату готівки за товар від 14.02.2020, рахунком-фактурою (інвойсом) від 14.02.2020 № 28/2020, свідоцтвом про реєстрацію транспортно засобу від 07.06.2013 №2013CL56871 та експортною декларацією від 15.02.2020 № 20PL301010Е0130764 (а.с. 3-8).

Згідно поданої позивачем митної декларації від 24.02.2020 № UA102030/2020/632589 вартість транспортного засобу заявлена у розмірі 9000 PLN. Сума митних платежів складає 60554,61 грн (а.с. 29).

Із Платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 вбачається, що позивач сплатив 15100,00 грн. Банком платіж був отриманий 21.02.2020 о 18:09 год. Дата валютування - 24.02.2020, час проведення документа - 18:09 год., призначення платежу: грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення, рахунок: НОМЕР_3 (а.с. 9).

Дані з комп`ютерної програми, якою користується відповідач, також підтверджує, що датою перерахування коштів у сумі 15100,00 грн є 24.02.2020, призначення платежу: грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення (а.с. 28-29, 31-32).

За результатами перевірки митної декларації, а також на підставі інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, зокрема Платіжних доручень АТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2020 № 0.0.1617471615.1, від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 та від 24.02.2020 №0.0.1628997396.1, відповідачем було сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA02030/2020/00057. Із зазначеної картки вбачається, що позивачем митну декларацію та додані до неї документи для митного оформлення були подані 24.02.2020 о 16:57 год. Причиною відмови у митному оформленні стало те, що сума коштів авансових платежів, внесених платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів (залишок грошових коштів) складала 38987,80 грн. Для сплати податків, нарахованих згідно з графою «В» наданої до митного оформлення митної декларації не вистачає грошових коштів. За митною декларацією звільнення від оподаткування митними платежами не надаються. Таким чином, порушено вимоги пункту 1 статті 297 та статті 266 Митного кодексу України, згідно якої у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до Митного кодексу України товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Щодо роз`яснення вимог, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено, що позивач має здійснити попередню оплату податків в повному обсязі згідно з графою В «Подробиці розрахунків» митної декларації до моменту прийняття митної декларації до оформлення (а.с. 10-11).

Листами АТ КБ «ПриватБанк» від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63 та від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63 зазначена юридична особа, на прохання (за зверненням) їх клієнта, просила відповідача вірними призначеннями платежів на суму 15100,00 грн та 6500,00 грн, у зв`язку з невірно вказаними реквізитами, вважати: розмитнення автомобіля, а не грошова заставі для доставки автомобіля до митниці призначення (а.с. 30).

Відповідно до листа Північної митниці Держмитслужби від 27.12.2019 № 328 рахунком для зарахування авансованих платежів (передоплати), що вносяться громадянами до/або під час митного оформлення є: UA668999980355789000001162377, для зарахування інших платежів: UA678999980355759000002162377 (а.с. 33).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Питання щодо порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі по тексту МКУ), Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина перша статті 246 МКУ).

Митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (пункт 21 частини першої статті 4 МКУ).

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати ставки митних платежів (підпункт «а» пункту 6 частини восьмої статті 257 МКУ).

Митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (пункт 20 частини першої статті 4 МКУ);

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина перша статті 257 МКУ).

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює:

1) отримання митних декларацій та їх реєстрацію;

2) визначення переліку митних формальностей, обов`язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків;

3) визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією;

4) призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією;

5) надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов`язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).

Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі (частина перша, третя, абз. 2 частини четвертої статті 248 МКУ).

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (частини шоста, сьома, дев`ята, десята статті 264 МКУ).

Зазначена норма кореспондується з частиною другою статті 256 МКУ, в якій закріплено, що у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбаченихстаттею 335цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частини одинадцята, дванадцята статті 264 МКУ).

Декларант зобов`язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом таПодатковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно дорозділу Xцього Кодексу (пункт 4 частини першої статті 266 МКУ);

Митні платежі включають: мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (пункт 27 частини першої статті 4 МКУ).

Митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу,Податкового кодексу Українита інших законів України покладається на митні органи (частина перша статті 295 МКУ).

У разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С (частина перша статті 297 МКУ).

Обов`язок із сплати митних платежів припиняється, зокрема, при виконанні обов`язку із сплати митних платежів (пункт 1 частини першої статті 290 МКУ).

Згідно пунктів 1, 2 частини першої статті 291 МКУ обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими), зокрема:

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов`язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:

а) списання коштів з рахунку платника податків у банку;

б) внесення готівкових коштів у касу банку.

Сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати). Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім`я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів (частини перша, друга статті 299 МКУ).

Судом встановлено, що позивачем за кордоном було придбано транспортний засіб (а.с. 3-8). Сторонами не оспорюється той факт, що позивачем сплачено 38987,80 грн авансового платежу (передоплати) на ім`я митного органу. При поданні митної декларації позивачем було самостійно визначено розмір митних платежів у сумі 60554,61 грн. Зазначена сума митних платежів сторонами узгоджена (а.с. 29).

При поданні 24.02.2020 митної декларації позивачем відповідачу в якості документів, що підтверджують сплату митних платежів надані Платіжних доручень АТ КБ «ПриватБанк» від 16.02.2020 № 0.0.1617471615.1, від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 та від 24.02.2020 №0.0.1628997396.1.

Судом встановлено, що згідно Платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти у сумі 15100,00 грн. Проаналізувавши пояснення відповідача, викладені у відзиві, дослідивши матеріали судової справи, зокрема картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA02030/2020/00057 (а.с.10-11), лист АТ КБ «ПриватБанк» від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63 (а.с. 30) суд дійшов висновку, що позивачем 24.02.2020 на рахунок відповідача було перераховано 6500,00 грн.

Відповідно до даних, що містяться в зазначених Платіжному дорученні від 21.02.2020 №0.0.1626700236.1 (а.с. 9) та враховуючи, що Платіжне доручення №0.0.1628997396.1 датується 24.02.2020, позивач сплатив митні платежі у строк, що відповідає строку, встановленому приписом частини першої статті 297 МКУ, а саме: суми митних платежів, підлягають сплаті до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення.

І позивачем, і відповідачем не спростовується той факт, що позивачем було сплачено попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів і залишок коштів на момент подання митної декларації складав 38987,80 грн.

Суд приймає до уваги те, що в Платіжних дорученнях АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2020 № 0.0.1626700236.1 в графі «Призначення платежу» зазначено: грошова застава для доставки автомобіля до митниці призначення. Рахунок, на який позивачем було перераховано кошти: НОМЕР_3 , призначений саме для зарахування авансованих платежів (передоплати), що вносяться громадянами до/або під час митного оформлення, а для зарахування інших платежів визначений інший рахунок: НОМЕР_4 , що підтверджується листом Північної митниці Держмитслужби від 27.12.2019 №328 (а.с. 33).

Згідно частини третьої статті 313 МКУ фінансові гарантії надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);

2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу (частина друга статті 310 МКУ).

Прийняття митним органом грошової застави в готівковій формі здійснюється із заповненням уніфікованої митної квитанції.

Зазначеного документу на підтвердження того, що позивачем була сплачена саме грошова застава відповідачем до суду не надано.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем при сплаті залишку суми митних платежів у сумі 15100,00 грн в графі «Призначення платежу» була допущена помилка, про що він повідомив відповідача листом АТ КБ «ПриватБанк» від 25.02.2020 № 20.1.0.0.0/7-20200225/63. З листа АТ КБ «ПриватБанк» до Північної митниці Держмитслужби від 25.02.2020 №20.1.0.0.0/7-20200225/63 вбачається, що позивачем при сплаті суми коштів у розмірі 6500,00 грн також при заповненні платіжних реквізитів графі «Призначення платежу» була допущена помилка (а.с. 30).

Таким чином, встановлено, що митні платежі при декларуванні транспортного засобу позивачем були сплачені своєчасно та в повному обсязі. (а.с. 30)

Як вже вказувалося, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідачем в оскаржуваній картці відмові роз`яснено, що вимогою, виконання якої забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є те, що позивач має здійснити попередню оплату податків в повному обсязі згідно з графою В «Подробиці розрахунків» митної декларації до моменту прийняття митної декларації до оформлення. З приводу цього, суд зазначає, що спосіб, захід, наслідком виконання якого буде прийняття митної декларації, має бути реальним для виконання і сприяти вирішення ситуації, що склалася. У статті 8 Митного кодексу України закріплено, що митна справа здійснюється на основі принципів: законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Зазначену вимогу відповідача неможливо виконати в часі, оскільки митну декларацію вже було подано. А по-друге судом встановлено, що позивачем здійснено сплату митних платежів своєчасно та в повному обсязі, про помилку, яка була допущена в графі «Призначення платежу» ним було поінформовано відповідача.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності не сплати позивачем повної суми митних платежів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 102030/2020/00057 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Умислу контролюючого органу щодо внесення завідомо недостовірних відомостей у картку відмови в прийнятті митної декларації № UA102030/2020/00057, судом не встановлено, про що свідчать матеріали справи, так як неточну інформацію щодо призначення платежу помилково надано самим позивачем.

Тому вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до офіційного документу - картки відмови в прийнятті митної декларації №UA102030/2020/00057 завідомо недостовірних відомостей щодо несплати позивачем митних платежів, як підстави для відмови у митному оформленні задоволенню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених ним на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першоюстатті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

За змістомстатті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не надано суду жодних документів.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати пов`язані зі сплатою судового збору позивач не поніс, оскільки він належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а саме звільнений на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій від 28.10.2015 серії НОМЕР_5 № НОМЕР_6 (а.с. 12).

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Північної митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні транспортного засобу позивача (картку відмови від 24.02.2020 № UA 102030/2020/00057).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, встановлений статтею 295, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби, просп. Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017, ЄДРПОУ: 43332675.

Повний текст рішення складено 19 травня 2020 року.

Суддя Л.О. Поліщук